Етап 16 «Транспортування потерпілого»
Транспортування умовно потерпілого (далі потерпілого) здійснюється по пересіченій місцевості або по технічних етапах, на яких може бути дотримана безпека транспортування.
Порядок транспортування потерпілого (на ношах, в коконі, з супроводжуючим чи без нього тощо) визначається Умовами.
Виготовлення засобів для транспортування потерпілого може включатися в етап або бути окремим етапом.
Можливість надання допомоги потерпілим визначається Умовами залежно від характеру та тяжкості умовної травми.
Транспортування потерпілого по пересіченій місцевості може здійснюватися способом, визначеним Умовами. Допускається підміна транспортуючого.
Транспортування вантажу та спорядження на ношах (крім передбаченого п.2.7.3), потерпілому, учаснику, який несе потерпілого (у випадку індивідуального транспортування), або супроводжуючому при транспортуванні на підйомі чи спуску заборонено.
Укладання та зняття потерпілого на ноші здійснюється відповідно до умовної травми. При легкій травмі («активний потерпілий») може сам лягти на ноші чи встати з нош, при тяжкій травмі («пасивний потерпілий») двоє учасників піднімають потерпілого, а третій підводить (виймає) під (з-під) нього ноші.
Ноші повинні переноситися по місцевості не менше ніж двома учасниками команди. Необхідність супроводжуючого учасника визначається Умовами змагань. Супроводжуючий учасник повинен знаходитися поруч з ношами (на відстані, яка дозволяє контролювати стан потерпілого і тримаючи в полі зору обличчя потерпілого).
Ноші повинні транспортуватися так, щоб на похилих ділянках маршруту голова потерпілого знаходилася вище ніг. На горизонтальних ділянках положення потерпілого головою вперед.
Під час транспортування на ношах на будь-якому етапі потерпілий повинен бути прикріплений до них в трьох точках (грудина, стегна, ноги) мотузками, які зафіксовані до жердин для попередження перевертання потерпілого на зворотну сторону нош.
Для виготовлення нош використовуються:
– дві повздовжні (2,5 – 3м) жердини;
– три поперечні (0,6 – 1м) жердини;
– мотузка допоміжна або основна, штормівки (не менше двох) чи спеціальний чохол (полотнище), зшитий з міцних тканин тощо.
Чохол (полотнище) повинен бути допущений ГСК або технічною комісією.
Крайні поперечні жердини прив'язуються до повздовжніх жердин зверху, а середня – знизу (на відстані 20-50см від поперечної жердини зі сторони голови).
При виготовленні нош повинно бути забезпечено не менше двох обертів навколо кожної жердини, якщо використовується основна мотузка і трьох обертів, якщо використовується допоміжна мотузка. Для зв’язування використовуються вузли відповідного призначення, передбачені Настановами.
Ноші повинні бути обладнані натягнутими діагоналями (мотузка діаметром не менше 6мм), які закріплюються до внутрішніх кутів каркасу нош.
Якщо ноші в'яжуться з мотузок, кріплення їх до повздовжніх жердин здійснюється за допомогою вузлів «стремено» або напівсхоплюючих, відстань між якими повинна бути до 20см.
Якщо ноші виготовляються зі штормівок, то повздовжні жердини повинні бути протягнуті через рукава, які вивернуті всередину. Всі ґудзики та блискавки повинні бути застібнуті. Застібки повинні знаходитися на нижній стороні нош.
Носилки повинні бути зав’язані відповідно до зросту потерпілого (голова та гомілки можуть лежати на крайніх поперечинах).
М’які ноші (кокон) виготовляються з основної мотузки. Допускається будь-який спосіб виготовлення, описаний в методичній літературі. Кількість витків повинна відповідати зросту потерпілого. Відстань між витками до 20см. Потерпілий транспортується в спальному мішку та/або на килимку.
Кріплення кокону до жердини, транспортної мотузки, перил здійснюється не менше ніж в трьох точках за петлі кокону (плечі-стегна-коліна).
Для транспортування потерпілого з супроводжуючим по технічних етапах використовується бухта мотузки, рюкзак, спеціально пошита петля (яка повинна бути допущена ГСК чи технічною комісією). Потерпілий повинен сидіти в петлі за спиною супроводжуючого, якому ця петля одягнена на плечі. Пристрій для транспортування потерпілого повинен легко одягатися та зніматися при необхідності. Використовувати для перенесення страхувальну систему (прикріплювати до неї) супроводжуючого або потерпілого забороняється.
Супроводжуючий учасник та потерпілий при транспортуванні по технічних етапах повинні бути з’єднані між собою коротким вусом.
Підйом або спуск потерпілого з супроводжуючим проводиться на подвійній транспортній (опорній) мотузці (на спуску – з використанням гальмівного пристрою).
Під час спуску потерпілого на схилах стрімкістю більше 50º на транспортній вірьовці працює учасник, дві руки якого знаходяться до гальмівного пристрою).
Транспортна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом з подвійного репшнура або технічним пристроєм, допущеним ГСК. Гілки подвійної транспортної мотузки повинні бути з’єднані вузлом, а кінці (довжина не більше 1м), що виходять з нього, закріплюються до супроводжуючого і потерпілого у зблоковані системи.
При кріпленні кінця транспортної (опорної) мотузки до потерпілого та/або супроводжуючого не в грудину повинна бути забезпечена його фіксація схоплюючим вузлом (від перекидання). Кінець транспортної (опорної) мотузки повинен бути закріплений за відповідну точкову вантажну опору.
Потерпілий забезпечується командною страховкою, супроводжуючий забезпечується суддівською страховкою або навпаки.
При транспортуванні потерпілого на ношах по перилах (переправі) використовують ”павук”, який складається з 4 вусів та з'єднувальної мотузки (1,5-2м). Вуса повинні бути закріплені до внутрішніх кутів каркасу нош. Два вуса повинні бути прикріплені до перил одним карабіном біля голови, два вуса одним карабіном біля ніг. Два карабіни, якими вуса прикріплені до перильної мотузки, мають бути скріплені між собою з’єднувальною мотузкою.
При транспортуванні потерпілого на ношах (в коконі) потерпілий повинен бути прикріплений до перильної мотузки коротким та до верхньої (суддівської) перильної страховки довгим вусом самостраховки.
При прикріпленні нош (кокону) з потерпілим до перил навісних переправ спочатку приєднується карабін, яким з’єднані вуса (карабін) біля голови потерпілого, а потім карабін, яким з’єднані вуса (карабін) біля ніг потерпілого. Зняття нош (кокону) з потерпілим з перил навісних переправ здійснюється в зворотному порядку.
До перил навісної переправи ноші (кокон) підвішуються (знімаються) тільки після встановлення потерпілого на самостраховку.
Потерпілий переправляється так, щоб на похилих перилах голова була вище ніг, на горизонтальних перилах положення потерпілого довільне.
Потерпілий, який транспортується по навісній переправі, забезпечується супроводжуючою мотузкою з обох берегів.
На крутопохилій переправі страховка потерпілого здійснюється так само, як всіх учасників, та він додатково забезпечується супроводжуючою мотузкою з цільової ділянки етапу.
При транспортуванні потерпілого по навісних переправах в ношах (коконі) супроводжуючі та страхуючі мотузки закріплюються відповідно до п.2.6 розділу 2.
При транспортуванні потерпілого на ношах (в коконі) на етапах спуск, підйом вуса ”павука” з’єднуються одним карабіном. Коротка з'єднувальна мотузка не застосовується. Потерпілий, приєднується до з’єднання вусів ”павука” своєю короткою самостраховкою. Супроводжуючий та потерпілий повинні бути з’єднані між собою коротким вусом самостраховки. При цьому один кінець транспортної мотузки кріпиться до з’єднання вусів ”павука”, інший кінець – до супроводжуючого. Ноші повинні розміщуватися перед супроводжуючим між ним та схилом на рівні поясу – грудей супроводжуючого.
Етап 17 «Подолання перешкоди з використанням підвішеної мотузки (маятником)»
Мотузка підвішується до точкової опори. На ній можуть бути зав'язані вузли. Можлива організація маятнику командою, наявність самостраховки та супроводження учасників визначається Умовами. Самостраховка забезпечується вусом самостраховки або схоплюючим вузлом (технічним пристроєм) до маятникової мотузки не нижче рівня місця закріплення самостраховки до ІСС учасника, коли він знаходиться на межі небезпечної зони берега, з якого стартує. На маятнику може знаходиться не більше одного учасника.
Етап 18 «Рух по жердинах»
Кількість жердин повинна бути не меншою ніж по одній на двох учасників команди. Використання жердини, як опори на рельєф, не дозволяється.
Етап 19 «Рух по купинах»
Довжина етапу не більше 20 м, а відстань між купинами – до 1,5 м. Етап рекомендується для дистанцій І та ІІ класів.
Етап 20. В'язання вузлів
В залежності від Умов вузли в’яже кожний учасник окремо або вся команда. Вузли повинні бути розправленими, затягнутими, не мати перекручень вірьовок. Всі вузли поділяються на наступні групи (справа від назви вузла вказано кількість контрольних вузлів):
Вузли для зв’язування вірьовок однакового діаметру
|
1.
|
Прямий
|
2
|
2.
|
Ткацький
|
2
|
3.
|
Грепвайн
|
-
|
4.
|
Зустрічний
|
-
|
5.
|
Зустрічна вісімка
|
-
|
Вузли для зв’язування вірьовок різного діаметру
|
6.
|
Академічний
|
2
|
7.
|
Брамшкотовий
|
2
|
Провідники
|
8.
|
Провідник – вісімка
|
-
|
9.
|
Серединний провідник
|
-
|
10.
|
Подвійний провідник
|
-
|
Вузли для кріплення вірьовки до опори
|
11.
|
Булінь
|
1
|
12.
|
Удавка
|
1
|
13.
|
Стремено
|
1
|
14.
|
Провідник одним кінцем
|
1
|
15.
|
Штик
|
1
|
Схоплюючі вузли
|
16.
|
Схоплюючий
|
-
|
17.
|
Австрійський схоплюючий
|
-
|
18.
|
Схоплюючий Бахмана
|
-
|
Вузли для організації страховки
|
19.
|
УІАА
|
-
|
20.
|
Гарда
|
-
|
Контрольний вузол (звичайний або напівгрейпвайн ) в’яжеться навколо вірьовки. Довжина кінця, що виходить з вузла (в т.ч. і контрольного), повинна бути не меншою 5 см
Спецприйом 22«Надання долікарської допомоги»
Спецприйом проводиться у вигляді теоретичного або практичного заліку.
Суддівство спецприйому «Надання долікарської допомоги» проводиться за джерелом: А. А. Коструб «Медицинский справочник туриста», М, "Профиздат", 1990. (http://skitalets.ru/books/med_kostor/index.htm)
Перелік умовних травм і захворювань:
1. Кровотечі.
2. Проникаюче поранення грудної клітки.
3. Проникаюче поранення черевної порожнини.
4. Травма черепа.
5. Перелом ключиці.
6. Перелом ребер.
7. Пошкодження хребта.
8. Перелом тазу.
9. Перелом плеча.
10. Перелом передпліччя.
11. Перелом стегна.
12. Перелом гомілки.
13. Перелом щиколотки.
14. Розтягнення і розрив зв'язок.
15. Вивихи.
16. Термічні опіки.
17. Переохолодження.
18. Тепловий, сонячний удар.
19. Ураження блискавкою.
20. Утоплення.
21. Гірська хвороба.
22. Гостра серцево-судинна недостатність, непритомність.
23. Зупинка серця та дихання.
24. Шок.
25. Харчові отруєння.
26. Простудні захворювання (запалення легенів).
27.Защемлення кінцівок (тривале).
Спецприйом23. «Залік з топографії та геодезії»
Учасники команди виконують завдання, пов'язані з роботою з топографічною картою, позначенням та розшифровкою знаків, визначення азимуту або напрямку руху, визначення відстані по картах (схемах, кроках) різних масштабів тощо.
Топографічні знаки, зразки карт рекомендується вивішувати до початку змагань.
Спецприйом 24«Визначення відстані або висоти»
Визначається відстань від точки знаходження до недоступної точки (наприклад, на іншому березі річки, озера). Біля точки визначення повинен бути вільний простір для замірів.
Спецприйоми 25-28 «Встановлення намету», «Розпалювання багаття», «Укладання рюкзака», «Виготовлення спорядження»
Проводяться відповідно до Умов. Рекомендується для дистанції І класу.
Розділ 7 Загальні вимоги до облаштування дистанцій і етапів.
Структура дистанцій і етапів.
Всі дистанції складаються: з місця старту (стартовий майданчик до лінії старту), коридорів руху дистанції, етапів (спецзавдань), місця фінішу (фінішний майданчик після лінії фінішу). При побудові дистанції з поділом на частини – в місцях фінішу на кожній частині дистанції за лінією проміжного фінішу обладнується фінішний майданчик, а перед лінією старту на наступну частину дистанції – стартовий майданчик.
Місце старту (стартовий майданчик) має включати в себе:
а) накопичувальну зону старту – для перевірки персонального складу учасників команди та відповідність його заявочним документам, наявності номерів у членів команди, огляду спорядження, оформлення декларації по спорядженню і перевірки наявності спорядження по факту, наявності у команд контрольного вантажу, обов’язкового для наявності спорядження за переліком, відповідно до Умов, обладнання (компас, аптечка, ліхтар, питна вода тощо).
б) стартовий коридор – для підготовки команди безпосередньо до старту, перевірки карточки команди (за її наявності), видачі картографічних матеріалів (на довгій дистанції), фіксації часу старту в стартовому протоколі і кількісного складу команди, оголошення про готовність команди за хвилину до старту, здійснення старту команди на дистанцію. Стартовий коридор впритул розташовується з лінією старту.
Місце фінішу (фінішний майданчик) має включати в себе:
фінішний коридор, який з одного боку обмежується лінією фінішу. Площа його повинна бути такою, щоб розмістити всіх учасників і спорядження не менше двох команд.
Коридори руху на коротких дистанціях мають однозначно задавати межі можливого здійснення руху учасниками і позначаються спеціальним маркуванням (обмежувальними або контрольними лініями, маркуванням прапорцями чи стрічками) для визначення напрямку руху. По коридорах руху можна рухатись в обох напрямках.
В коридорах руху не припустима наявність будь-яких осіб, окрім суддів і учасників. Не припускається передача, підкидання спорядження в коридори руху (порушення пункту 3.13.2.10 Правил).
На короткій дистанції, де результат визначається тільки за результатом подолання етапів, а час по переміщенню по коридорах руху не враховується, обов’язково застосовується примусовий старт на етапах і черговість старту команд або учасників, коридори руху не визначаються.
На дистанціях за вибором може бути передбачене довільне пересування по місцевості між етапами, при цьому вся площа, на якій розташована дистанція, має бути обнесена обмежувальною лінією.
Напрям руху на довгій дистанції (дистанції в заданому напрямі) задається контрольними пунктами (КП) дистанції при проходженні їх в певному порядку. Рух команд між КП дистанції здійснюється довільно, по будь якій траєкторії.
Вимоги до напрям руху на довгій дистанції по маркуванню як до коридорів на короткій дистанції, і відрізняються тільки наявністю на них КП дистанції.
Етапи дистанції розміщуються навколо перешкод (реальних або умовних). Напрям проходження етапів задається умовами, заданою послідовністю подолання етапів, коридорами руху дистанції.
Етап складається з:
а) певної площі для розміщення етапу та/або визначених коридорів руху етапу, в межах яких учасники можуть рухатись при проходженні. Межі площі етапу і коридорів руху визначаються аналогічно до коридорів руху дистанції. Вихід за межі площі етапу або коридорів руху етапу оцінюється в залежності від того, як обмежено етап.
Вхід на етап (площу етапу) проходить через лінію старту етапу, а вихід – через лінію фінішу етапу. Це є просторовим критерієм для визначення моменту старту і фінішу (початку і закінчення подолання етапу командою, учасником). Якщо відсутності лінії старту і фінішу, вхід і вихід на площу етапу або в коридор руху етапу може проходити в будь-якому місці, не позначеному обмежувальною або контрольною лінією.
б) етап (площа етапу) поділяється на три визначальні ділянки – вихідна ділянка (ВД), цільова ділянка (ЦД), ділянка перешкоди (ДП).
При виникненні у команди необхідності зворотного проходження ДП, це дозволяється тільки при можливості дотримання безпеку (верхня командна страховка або самостраховка там, де командна страховка не вимагається).
ДП може бути обладнана як коридором руху учасників, так і коридором обходу ДП.
Коридор обходу ДП (КОДП) – це коридор руху учасників і суддів в обхід ДП. Він виконує функцію безпечного проходу від ВД до ЦД і назад для учасників і суддів. Може бути обладнаний засобами суддівської страховки (перила, верхня страховка), мати обмеження для попередження учасників і суддів про небезпечні ділянки шляху. Порядок використання КОДП визначається умовами. КОДП може бути використаним для проходження першого учасника (за певних умов); для обходу ДП учасниками команди, які не подолали ДП з різних причин (збігання суддівського часу, команда або окремі учасники обходять етап, зняття команди, для передачі учаснику картки команди, зняття командою спорядження, яке не пройшло ДП тощо); для руху суддів. Не припускається вихід в КОДП учасників для ознайомлення з етапом, його обладнанням.
|