|
|
Скачати 75 Kb.
|
|
Утверждена Исполкомом ФСТУ 25.02.2006г Город Киев КОНЦЕПЦІЯ МЕТОДИКИ КАТЕГОРУВАННЯ СПОРТИВНИХ ТУРИСТСЬКИХ ПОХОДІВ В УКРАЇНІ ТА М Е Т О Д И К А КАТЕГОРУВАННЯ ПОХОДІВ(24.02.2006) З ВЕЛОСИПЕДНОГО ТУРИЗМУ З моменту розвалу у 1991 році колишньої єдиної системи профспілкового туризму, до складової якого відносився і, так званий, самодіяльний туризм (тепер - спортивний туризм), у країнах СНД і Прибалтики розпочався процес створення своїх, національних нормативів зі спортивного туризму (СТ), у тому числі й методик категорування туристських спортивних походів. При цьому, безсумнівно, багато чого позитивного, що було напрацьовано у ті, попередні часи, повинно бути враховане і на сучасному етапі розвитку СТ. Розглянемо деякі основні моменти щодо концепції та приципів створення методики категорування туристських спортивних походів. Категорія складності (к.с.) походів з різних видів (існуючих на сьогоднішній день) спортивного туризму (автомобільного, велосипедного, вітрильного, водного, гірського, лижного, мотоциклетного, пішохідного та спелеотуризму), визначається в залежності від тривалості (Т, днів) та протяжності (L, км) кожного конкретного маршруту, а також кількості та змісту (характеру) природних перешкод на цьому маршруті. До цього часу у СТ нормувалася тільки мінімальна, а не максимальна, тривалість походів у ходових днях. За цей мінімальний період, зі спортивної точки зору, треба подолати маршрут походу відповідної к.с.. До цієї мінімальної тривалості дозволяється добавляти (не більше 20% від загальної тривалості походу) дні, так званого "активного відпочинку", для розвідки складних ділянок маршруту, для ремонту спорядження і техніки, прання одягу тощо. Такі дні активного відпочинку зазвичай мають назву "днювання" або "півднювання". При цьому, як правило, максимальна тривалість походів кожної попередньої к.с. не повинна дорівнювати мінімальній тривалісті походу наступної к.с. (хоча офіційно такого правила у СТ поки не існує). Крім цього, з боку маршрутно-кваліфікаційних комісій (МКК) не заохочувалося проходження маршруту за менший (від нормованого) термін. Більше того, такі випадки розглядалися як невиконання нормативу на тривалість походу, хоча це протиречить основному принципу спорту - подолання дистанції за найкоротший час. Адже у СТ, як і в інших видах спорту, нормативні перешкоди, при умові виконання правил безпеки, важче подолати за короткий термін, ніж за більший. Тому у нових нормативах цей недолік повинен бути усунутий. Вважаємо за доцільне існуючий термін тривалості походів назвати оптимальним (для ходових днів). На наш погляд, збільшення тривалості ходових днів доцільне тільки після того, як будуть виконані усі нормовані вимоги. З цього виходить, що і офіційно починати спортивно-туристський похід треба з того пункту, з якого починаються перешкоди і відлік нормованих вимог. У існуючій на сьогоднішній день методиці категорування туристських спортивних походів для більшості видів туризму діє загальний критерій щодо зниження щоденної середньої швидкості V, (км/день) для кожної наступній к.с. походу, а саме: щоденна середня швидкість у походах VІ-ої к.с. у порівнянні з походами І-ої к.с. для пішохідного і лижного туризму знижується в 1,44 рази, для гірського - у 2,07 рази, а для водного - у 2,63 рази. Але навантаження на туристів при цьому не зменшуються, а збільшуються у зв'язку зі збільшенням загальної тривалості маршруту, його протяжності, зростанням складності природних перешкод та їх непередбачуваності, накопиченню втоми, у тому числі й психологічного перенавантаження тощо. Вважаємо за необхідне дотримуватися у подальшому вказаних вище положень при розробці методик категорування походів з різних видів туризму. З урахування вказаного вище, комісія з велосипедного туризму в період роботи Президії Виконкому Федерації спортивного туризму України 08 - 09.10.2005 внесла пропозиції до Центральної МКК щодо методики категорування велосипедних походів. У данній методиці пропонується при оптимальній тривалості походу (Т) протяжність (L) велосипедних походів кожної наступної к.с., починаючи з 250 км для I-ої к.с. (традиційної ще за часів СРСР), збільшувати з урахуванням вказаного вище загального критерія - зниження щоденної середньої швидкості V, (км/день) для кожної наступної к.с. походу. Досвід велопоходів показав, що якщо у походах І-ої к.с. група може проходити 40 - 60 км за день, то у походах V-ої к.с. дуже часто буває подолання за день відстані 5 - 10 км. Ще менші денні переходи можна очікувати при введенні у велотуризм походів VІ-ої к.с., бо на тих ділянках маршруту, де велотуристи змушені йти пішки, швидкість їх пересування значно нижче, ніж у туристів-пішохідників. При цьому, часто подолання складних перешкод здійснюється за чергою: спочатку переноситься вантаж, потім повернення до велосипеду і перевезення (або переніс) його. Тобто, той шлях, яких пішохідний турист проходить за один раз, вело туристу потрібно пройти його тричі. Розрахунки, проведені з урахуванням вказаних вище особливостей вело туризму та положень даної методики, при умові долання традиційних перешкод, дозволили зробити висновок, що для велотуризму вказане співвідношення денних швидкостей складає (у середньому) близько 1,2. Але для велотуризму є ще одна особливість, яка пов'язана з більш інтенсивним рухом у зрівнянні з іншими видами (крім авто-мототуризму), що викликає таку істоту перешкоду, як опір повітря, що збільшується пропорційно квадрату швидкості. Очевидно, саме це і було основою для попередньої методики визначення категорії складності велопоходів (до 1991 року), в якій було значне відхилення від загальноприйнятої для більшості видів туризму вказаної вище закономірності. При цьому, щоденна швидкість, як одна з основних перешкод, зростала з кожною наступною категорією складності походу і у поході V к.с. була у 1,65 рази вищою ніж у поході І к.с. Постановою Президії всесоюзної федерації туризму (№20-2 від 16.03.91) цей недолік у деякій мірі було ліквідовано, а саме: частково зменшено кілометраж і введено окремо основні види перешкод для рівнинної місцевості (грунтові дороги, лісові стежини, пересування по пустелі, тундрі, тайзі, у тому числі з переправами через річки вбрід) і для гірських районів (сумарний набір висоти). Але використання вказаної методики в сучасних умовах, коли велотуристам у багатьох випадках доводиться подорожувати за кордоном і стикатися з відсутностю грунтових доріг та інших природних перешкод, постає необхідність у збільшенні такої перешкоди, як відстань у поході "L" і, відповідно, більш інтенсивному зростанні середньої швидкості при пересуванні на рівнинній місцевості і загальної набраної висоти у гірській місцевості. При цьому слід враховувати, що поняття "рівнинна місцевість" є дуже умовним, адже на такій місцевості, як правило, завжди є ділянки з перемінним профілем, які складаються з підйомів та спусків. Як правило, такі відносно незначні відхилення від горизонталі (від 5 до 15 м) велотуристи не враховують при побудові висотної схеми, хоча подолання таких під'йомів також потребує значних додаткових зусиль. Для вказаних випадків пропонується збільшити кілометраж L для рівнинних ділянок з коефіціентом 2,0 (крім походів V-VI к.с.), а збільшення висоти у гірських районах - з коефіцієнтом від 1,7 до 2,0. Врахування цих критеріїв передбачено в табл.1. Таблиця 1
*Примітки: - для велопоходів, що включають рівнинні та гірські ділянки, перешкоди враховуються у відповідних (до відстані та подоланих перешкод) пропорціях; - радіальні кільцеві виїзди (не більше 10% від загальної протяжності маршруту) як у рівнинній так і у гірській місцевостях зараховуються в повному обсязі; -лінійні радіальні виїзди у гірській місцевості, на велосипедах з вантажем, зараховуються у обидві сторони, а без велосипедів (підняття на вершини, спуски до джерел, інші вилазки тощо) - зараховуються в одну сторону; - не менше ніж 50% ночівель для походів усіх к.с. повинно бути в польових умовах. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ФЕДЕРАЦІЇ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ – КОЛЕГІЇ СУДДІВ ЗМАГАНЬ ТУРИСТСЬКИХ СПОРТИВНИХ ПОХОДІВ Туристські маршрутно-кваліфікаційні комісії Федерації спортивного туризму України – колегії суддів змагань туристських спортивних... |
Витяг Федерації спортивного туризму України – колегії суддів змагань туристських спортивних походів” |
| ЛЕКЦІЯ №1 ТЕМА: МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНОГО ТУРИСТСЬКОГО КЛУБУ Клуби здійснюють велику організаторську і навчально-методичну роботу, займаються підготовкою туристських суспільних кадрів і проведенням... |
НАКАЗ Миколаївським обласним Центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді проведено перший (обласний) етап Чемпіонату України... |
| Затверджено Постановою Виконкому Федерації спортивного туризму України... СТ України, які залучаються до організації та проведення навчальних заходів, спортивних походів та змагань з техніки пішохідного,... |
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Для досягнення зазначених результатів необхідно швидкими темпами розвивати дистанційну освіту, запровадження якої в Україні передбачено... |
| ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ Основна концепція сучасної екології (концепція екосистеми) життя можливе тільки в угрупованнях та за строго визначеної сукупності... |
КОНЦЕПЦІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАОСВІТИ В УКРАЇНІ Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол №1-7/6-150 |
| КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ «ВСТУП ДО ФАХУ» Навчальний посібник Карпенко, О. О. Концепція професійного спрямування : навч посіб для студ спец. «Документозн та інформ діяльність» / О. О. Карпенко. –... |
Концепція податкової реформи” В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено,... |