3.4. Методичний матеріал з питань охорони праці
3.4.1. Порядок розробки інструкцій з охорони праці
та пожежної безпеки на підприємстві
Призначення інструкцій та вимоги до них
Необхідною умовою запобігання виробничим травмам і аваріям повинна стати на виробництві розробка спеціальних заходів на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів, умов, при яких вони можуть діяти на людей, а також можливими небезпечними діями самих працівників в конкретних умовах виробництва. Це дозволить об'єктивно оцінити можливі негативні наслідки, вжити невідкладних заходів щодо їх запобігання.
Призначення інструкцій з охорони праці саме і полягає в тому, щоб вказати робітнику в якому порядку необхідно виконувати технологічні операції та інші дії, встановлені в міжгалузевих і галузевих нормативних документах з охорони праці, спеціальних правилах, нормах і інструкціях, затверджених державними органами.
Розроблені інструкції допоможуть при проведенні інструктажів звернути увагу на небезпечні виробничі фактори, правильні прийоми праці при застосуванні різних технологічних засобів, машин, механізмів, інструменту, правильне користування захисними засобами та інші питання, від яких залежить безпека праці на даному робочому місці.
Інструкція з охорони праці є нормативним документом, яий встановлює вимоги безпеки при виконанні робітниками і  службовцями робіт у виробничих приміщеннях, на території підприємства, на будівельних майданчиках та інших місцях де працівники виконують доручену їм роботу або службові обов’язки.
Інструкції з охорони праці поділяються на типові інструкції
(для галузі) і інструкції для працюючих на даному підприємстві.
Інструкції повинні включати тільки ті вимоги, які стосуються безпеки праці і виконуються самими працівниками.
Рекомендації щодо розробки інструкцій з охорони праці
для співробітників підприємства
Інструкції для працюючих розробляються на основі типових інструкцій, правил безпеки, викладених в експлуатаційній і рекомендованій документації заводів-виготовлювачів обладнання, яке використовується на даному підприємстві, а також на основі технологічної документації підприємства з врахуванням конкретних умов виробництва.
Інструкції для працюючих за професіями і на окремі види робіт розробляються відповідно до переліку, який складається службою охорони праці при участі керівників підрозділів.
Цей перелік розробляється на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису (розкладу) і затверджується, головним інженером і профспілковим комітетом.
Розробка нових інструкцій для працюючих здійснюється на основі наказів і розпоряджень керівника підприємства.
Керівництво розробкою інструкцій для працюючих покладається на головного інженера або його заступника (головних спеціалістів відповідних служб підприємства).
У необхідних випадках керівництво підприємства може залучити до розробки інструкцій працівників або спеціалістів інших підрозділів.
Служба охорони праці підприємства повинна здійснювати постійний контроль за своєчасною розробкою, перевіркою і переглядом інструкцій працюючих, надавати методичну допомогу розроблювачам, сприяти їм у придбанні типових інструкцій, стандартів, а також інших нормативних і нормативно-технічних
документів з охорони праці.
Підготовча робота щодо розробки інструкцій для працюючих передбачає:
вивчення технологічного процесу, виявлення можливих небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які виникають при нормальному його перебігу і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів і засобів захисту від них;
визначення відповідності обладнання, пристосувань і інструментів до вимог безпеки;
вивчення матеріалів, які можуть бути використані при розробці інструкцій (нормативні документи, технічна література, навчальні посібники та ін.);
вивчення конструктивних особливостей і ефективності засобів захисту, які можуть бути використані при виконанні відповідних робіт;
вивчення розпоряджень і наказів по Міністерству (відомству) з приводу аварій, нещасних випадків на підприємствах галузі;
     проведення аналізу виробничого травматизму, аварійних ситуацій, професійних захворювань на підприємстві;
визначення безпечних методів і прийомів робіт, їх послідовність;
врахування технічних і організаційних вимог.
Положення нормативних документів, які не потребують конкретизації, вносяться в інструкцію без змін.
Для введення в дію нових виробництв допускається розробка типових інструкцій для працюючих. Типові інструкції повинні забезпечувати безпечне ведення технологічних процесів (робіт) і безпечну експлуатацію обладнання.
Проект інструкцій для працюючих направляється на розгляд у службу охорони праці, об'єктову пожежну частину, мед службу підприємства.
Після узгодження попереджень і пропозицій, які надійшли в ході розгляду, розробляється заключний варіант інструкції, який повинен бути підписаний керівником підрозділу-проектувальника або керівником іншого підрозділу, на який покладена відповідальність за розробку інструкції з вказівкою (розпорядженням керівника підприємства, головним спеціалістом підприємства).
Проект інструкції для працюючих повинен бути надрукований чітким шрифтом відповідно до сучасних вимог.
Оформлення обкладинки першої і останньої сторінок інструкції для працюючих повинно відповідати додатку 1.
Остаточний проект інструкції після узгодження подається на затвердження у трьох екземплярах. Інструкції, що діють на підприємстві, переглядаються керівниками робіт і затверджуються роботодавцем.
Інструкція для працюючих вводиться у дію, починаючи з дня її затвердження.
Інструкція повинна бути введена до впровадження відповідного технологічного процесу (початку робіт виробництва) або введення в дію нового обладнання після відповідного навчання працівників.
Схема та зміст інструкції
Кожній інструкції повинен бути присвоєний номер, назва і для якої професії або виду робіт вона призначена.
Інструкція повинна вміщувати такі розділи:
Загальні вимоги безпеки.
Вимоги безпеки перед початком роботи.
Вимоги безпеки під час роботи.
Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
Вимоги безпеки після закінчення роботи.
При необхідності в інструкцію можна включати додаткові розділи.
Текст інструкції повинен бути коротким, чітким і не допускати різного тлумачення.
Інструкція для працівників не повинна мати посилань на будь-які нормативні документи, крім посилань на інші інструкції, діючі на даному підприємстві. Вимоги згаданих нормативних документів повинні бути враховані тими, хто розробляє інструкцію. При необхідності вимоги цих документів потрібно створити в інструкціях для працюючих.
Терміни, застосовані в інструкціях, повинні відповідати термінології, викладеній у законодавчих актах і стандартах.
При застосуванні термінів, які не установлені в згаданих документах, у тексті інструкції, необхідне їх визначення або пояснення до них.
Додаток 1
Форма титульного аркуша інструкції з охорони праці.
ЗАТВЕРДЖУЮ
Наказ _________________________
(посада роботодавця
_____________________________________
найменування підприємства)
_____________________________________
(число, місяць, рік) №___________
ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ №_____
_____________________________________________
(назва)
(Текст інструкції) ....
_____ _ _____ _ ______ _ _________ _ _______ _ _______ _ ________ _ ____
Форма останньої сторінки інструкції.
(Продовження тексту інструкції)
_____________________ ______________________ ____________________
(посада керівника підрозділу (особистий підпис) (прізвище, ініціали)
організації розробника)
УЗГОДЖЕНО:
Керівник (спеціаліст)
служби охорони праці
підприємства _________________ ____________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
Юрисконсульт _________________ ____________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
Головний технолог* _________________ ____________________
(особистий підпис) (прізвище, ініціали)
У разі потреби проект інструкції узгоджується з іншими зацікавленими службами, підрозділами і посадовими особами підприємства, перелік яких визначає адміністрація підприємства та служба охорони праці.
Реєстрація інструкцій з охорони праці на підприємстві проводиться у журналі, спеціально призначеному для цієї мети, додаток 3.
Видача інструкцій з охорони праці на підприємстві проводиться після реєстрації їх у журналі обліку додаток 4.
Додаток 3
ЖУРНАЛ
реєстрації інструкцій з охорони праці на підприємстві.
№ з/п
|
Дата реєстрації
|
Найменування інструкції
|
Дата затвердження інструкції і введення її в дію
|
Код або номер інструкції
|
Плановий перегляд інструкції
|
Посада, прізвище, ініціали особи, яка проводила реєстрацію
|
Підпис особи, яка проводила реєстрацію
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Формат А4 (210х297)
Додаток 4
ЖУРНАЛ
обліку видачі інструкцій з охорони праці на підприємстві.
-
№ з/п
|
Дата видачі
|
Код або номер інструкції
|
Найменування інструкції
|
Підрозділ (служба), якому (й) видана інструкція
|
Кількість виданих примірників
|
Посада, прізвище, ініціали одержувача інструкції
|
Підпис одержувача інструкції
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
8
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Формат А4 (210х297)
3.4.2.Визначення економічних наслідків виробничого
травматизму (професійного захворювання) на підприємстві (галузі)
Мета: вміння якісно проводити економічні розрахунки негативних наслідків виробничого травматизму (професійного захворювання).
Нова система планування і економічного стимулювання орієнтує підприємства і їх підрозділи на ефективне використання трудових ресурсів. Кожний аналіз виробничої обстановки повинен завершуватися узагальненням виявлених джерел втрат працездатності працюючих. Правильне встановлення причин порушення здоров'я людини дозволяє своєчасно вжити заходи по усуненню джерел трудових втрат і оздоровленню умов праці.
Виробничий травматизм завдає не тільки моральні, соціальні, але й значні економічні збитки, тому методика визначення економічних наслідків непрацездатності є важливою і актуальною в сучасному виробництві.
Методика розрахунку економічних наслідків тимчасової непрацездатності, яка подається, може здатися громіздкою і складною для практичного використання. Однак слід мати на увазі, що наведені розрахункові формули мають загальний вигляд, а в конкретних розрахунках кожного разу беруть участь не всі величини, а тільки ті, які мають безпосереднє відношення до випадку, який розглядається.
Всі економічні втрати і збитки з причин непрацездатності поділяються на дві групи:
1) загальнодержавні витрати і збори К;
втрати і збитки виробничих підприємств Сп.
Загальнодержавні витрати К у випадку втрати непрацездатності визначаються за формулою:
 (1)
де Σ Зi - розміри втрат і збитків, які несе суспільство для відновлення здоров'я у кожному випадку непрацездатності (10 – 90 %);
В - величина еквівалента заробітній платі, невиплаченої за час хвороби співробітника у розрахунковому періоді.
Сумарна величина втрат і збитків, які виплачуються за рахунок раніше створеного національного доходу, включає:
Зл - вартість одного ліжка при клінічному чи санітарно-курортному лікуванні за весь період лікування;
За - вартість амбулаторного лікування;
Зп - суму пенсій інвалідам праці з моменту нарахування до кінця розрахункового періоду;
Зiп - суму допомоги по догляду за інвалідами праці в розрахунковому періоді. Враховується відповідно до чинного законодавства за даними відділів соціального забезпечення;
Зг - суму допомоги членам сім'ї у випадку втрати годувальника чи його інвалідності. Вона визначається за фактичними даними відділів соціального забезпечення за розрахунковий період;
Зпо - втрати профспілкових організацій на надання допомоги і вартості путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
Зс - суму виплат державного страхового товариства особам в порядку індивідуального страхування. Визначається за даними органів Держстраху;
Зпв - суму додаткових асигнувань вище стоячих організацій на проведення заходів по усуненню наслідків масових нещасних випадків;
Зпод - суму збитків суспільства у вигляді втрат податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих з виплат по лікарняним листкам (тільки в державних підприємствах). Вона визначається в кожному випадку як різниця між умовним податком з повної суми доходів потерпілого за місяць (заробітна плата плюс виплата по лікарняному листку) і податком з заробітної плати. Коли потерпілий знаходився на лікуванні повний календарний місяць, за суму збитків приймається податок із середньомісячного заробітку;
Зпз - суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв'язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності, за розрахунковий період.
Сума потенційних збитків визначається за формулою:
 , (2)
де Р0 - середній денний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день в розрахунковому періоді; Т - час перебування на пенсії за розрахунковий період в робочих днях. Коли розрахунковий період збігається з часом виходу на пенсію по старості, час Т приймається з дня виходу на пенсію по старості; Кв, Кф - тарифні коефіцієнти відповідно вищого і фактичного розрядів по даній професії.
По кожному випадку втрати працездатності суму еквівалента неодержаної робітником заробітної плати В визначають за формулою:
 (3)
де В' - сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню; п - кількість відпрацьованих днів за ці місяці; Т - тривалість хвороби в робочих днях.
Економічні втрати самих організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності членів колективу Сп визначають за формулою:
 (4)
де Р - втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності; які при кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:
Р = α·Р0·T1, (5)
де а - коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці у кваліфікації потерпілого і усередненого середньоспискового розряду, враховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого Кф до тарифного коефіцієнта розряду середньоспискового робітника Ке; Р0 - середньоденний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді; Т1 - тривалість хвороби; С1- втрати і збитки, які несе безпосередньо організація при втраті робітником працездатності; Пв - допомога по тимчасовій непрацездатності фонду соціального страхування.
Для кожного конкретного випадку сума втрат являє собою сукупність окремих втрат і збитків (від С1 до С10 ), зміст і методи визначення яких наведені нижче.
Втрати організації у випадку переводу потерпілого після повернення з лікування на легку роботу С1 визначають за формулою:
С1 =(α ∙ Р0 – α1 ∙ Р0) ∙ Т2 + (B1 - B2) ∙ Т2, (6)
де а; Р0 - відомі з формули (5) величини; Т2 - час роботи хворого на легкій роботі в днях; (В1 - В2) - різниця в щоденній заробітній платі відповідно до захворювання і на легкій роботі; α1 - відношення тарифного коефіцієнта до розряду на новому місці роботи коефіцієнта розряду середньоспискового робітника.
Втрати національного доходу внаслідок тимчасового зниження продуктивності праці до повного відновлення в робітника виробничих навичок С2 розраховується за формулою:
С2 = 9,5 ∙ α ∙ Р0 + (В3 - В4), (7)
де 9,5 - коефіцієнт, який враховує зниження кількості виробленої продукції протягом трьох місяців після виходу на роботу при тривалості хвороби більше 20 робочих днів (коли тривалість лікування складає 5-10 робочих днів, то цей коефіцієнт дорівнює 3, а при 11-20 днях він дорівнює 5; α; Р0 - відомі величини (з формули 5); В3 - заробітна плата за три місяці до захворювання; В4 - сума заробітної плати за три місяці після виходу на роботу.
Витрати і збитки підприємства від простою оточуючих робітників під час надання першої допомоги потерпілому і в період його транспортування, включаючи транспортні витрати С3, визначаються за формулою:
С3-Р0∙Т3 + В5 + Сm, (8)
де Р0 - відома величина з формули (5); Т3 - втрати часу оточуючими робітниками під час надання допомоги і транспортування, людино-дні; В5 - заробітна плата цих робітників за період простою; Ст - вартість транспортування потерпілого на технологічному транспорті.
Вартість розслідування нещасних випадків і професійних і захворювань робітниками підприємства і слідчих органів С4 визначають:
С4 = Сc + Р0∙Т4 + В6, (9)
де С. - сума позову судово-слідчих органів за участь у проведенні розслідування; Р0 - відома величина; Т4 - втрата часу робітниками підприємства за період розслідування, людино-дні: В6 - заробітна плата робітників підприємства за період розслідування причин і обставин нещасного випадку.
Крім цього, вивчаються вартість зіпсованих матеріалів, напівфабрикатів і виробів С5; витрати на відновлення машин, оснащення, конструкцій, інструменту й інвентаря, які вийшли з ладу С6, витрати організації на підготовку робітника замість потерпілого (С7) (вони визначаються сумою заробітної плати за навчання); втрати на виконання додаткових заходів по ліквідації наслідків травматизму, не передбачених колективним договором С8 (вартість їх визначається за фактичними втратами на виконання відповідно до наказу по організації); втрати з фонду підприємства на подання допомоги С9 (проїзд до місця лікування, оплата путівок, разова допомога та ін.) і виплата по регресних позовах; виплати у вигляді різниці між пенсією по інвалідності і середнім заробітком при трудових каліцтвах С10.
Слід відзначити, що більшість наведених тут складових не знаходять повного використання при всіх випадках розрахунку. Практика визначення економічних наслідків травматизму і захворюваності показує, що в 90-95 випадках у розрахунку беруть участь усього 5-7 складових величин, але вони змінюються залежно від кожного конкретного випадку.
Фактичні і передбачувані витрати і збитки, які спричиняються суспільству з причини тимчасової непрацездатності, визначаються за формулою:
Оп =K + Сп (10)
де К; Сп - відомі величини із формул (1) і (4).
З метою можливого порівняння витрат Оп за кілька років необхідно їх величину перерахувати на 100 працюючих за формулою:
 (11)
N - середня чисельність працюючих в розрахунковому періоді.
Більш спрощена методика розрахунку матеріальних втрат внаслідок травматизму і захворювань визначається за формулою:
Пз = Пт + Пб (12)
де Пз - загальні матеріальні втрати від травматизму і захворювань, грн; ПТ - матеріальні наслідки травматизму, грн; Пб - матеріальні наслідки захворювань, пов'язаних з несприятливими умовами праці, грн.
До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (Пт), належать:
вартість витрат за лікарняними листами в результаті травматизму, грн. (П1);
вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків, грн. (П2);
інші матеріальні втрати, грн. (П3), у які включаються витрати на утримування стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на більш легку роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих через травми і т.д. Розмір виплати по листках непрацездатності в результаті отриманих травм (П1) визначається за формулою:
П1 = Об - Прд (13)
де Об - середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілих за день, грн.; Прд - кількість робочих днів, втрачених внаслідок нещасних випадків.
Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) визначається за формулою:
П2 = Вд· Прд (14)
де Вд - середньоденний виробіток одного робітника, грн.;
Прд - кількість робочих днів, втрачених в результаті травм.
Розмір інших втрат в результаті травматизму (П3) можна визначити за формулою:
Пз= С1 + С2 + Д + Зк + Пс (15)
де С1 - кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих, грн.; С2 - кошти на лікування амбулаторних хворих, грн.; Д - доплати потерпілим при їх переводі на більш легку роботу, грн.; Зк - витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням співробітників через травми, грн.; Пс. - розміри допомоги, призначені потерпілим чи їх сім'ям, грн. Таким чином,
Пт = П1 + П2 + П3 (16)
Однак при визначенні показника П3 виникають певні труднощі.
Так, наприклад, деякі показники інших матеріальних втрат не враховуються господарською статистикою (С1 С2 і др.).
Для укрупнених розрахунків можна використати статистичні дані органів охорони здоров'я, згідно з якими середня вартість ліжко-дня в стаціонарі складає ... грн.; витрати на лікування одного амбулаторного хворого складають ... грн. у день і т.д.
Дослідження, проведені групою вчених під керівництвом професора А.Н. Гржегоржевського, дозволили спростити ці розрахунки. Було встановлено, що інші матеріальні втрати в результаті травматизму можна врахувати, ввівши коефіцієнт 1,5.
Тепер формула для визначення матеріальних збитків травматизму буде мати такий вигляд:
Пт = (П + П2) ∙ 1,5. (17)
Матеріальні втрати в результаті захворювань визначаємо за формулою:
П = (Об ∙ Прд + Вд ∙ Прд) ∙ 0,25 (18)
де 0б - середня оплата листків непрацездатності за день, грн.; Прд - кількість робочих днів, втрачених у результаті захворювання, грн.; Вд - середньоденний виробіток одного працюючого, грн.; 0,25 - коефіцієнт, який враховує питому вагу втрат працездатності, пов'язаної з несприятливими умовами праці в загальній кількості втрат через захворювання.
Математико-статистична обробка зібраних даних за випадками травм з тимчасовою непрацездатністю потерпілих, дає можливість знайти залежність економічних втрат підприємств від кількості нещасних випадків, кількості днів непрацездатності і одержаної заробітної плати травмованих:
 , (19)
де е - економічні втрати підприємства за рік, грн.; N - кількість нещасних випадків за рік (без мікротравм); D - сумарна тривалість часу непрацездатності з причини травм, дн.; b - середня денна заробітна плата травмованого, грн.
Перший член цієї формули (0,6N) характеризує втрати, пов'язані з доплатою в день травм, другий (1,28D) характеризує втрати, пов'язані з виплатою за лікарняними листками, переводом на легшу роботу, амбулаторним лікуванням, компенсації за відпустку; 8N дає середню характеристику розмірів матеріальної допомоги.
3.4.3. Розрахунок природної та штучної вентиляції
Призначення і класифікація вентиляції
Для забезпечення сприятливих (комфортних) умов праці, ефективним методом є вентиляція, яка має наступну класифікацію і буває:
За способом переміщення повітря: природна; штучна.
За напрямком потоку повітря: приливна; витяжна; приливно – витяжна.
За місцем дії:
загально обмінна;
місцева;
комбінована.
За призначенням:
для розчину шкідливих речовин до допустимих концентрацій;
для усунення з приміщень надлишків тепла, пилу або вологи.
Характеристика вентиляції
           К=-0,5
    
     
 
     + -
 + -
      + -
    + -
     -
+ К=+0,8 -
Рис.1.Принципова схема дії природної вентиляції.
Природна вентиляція здійснюється силами, які створюються напором повітря, і природними (гравітаційними) силами.
На рис. наведена схема дії природної вентиляції повітряним тиском. Вітер, омиваючи споруду, з боку свого направлення руху створює залишковий тиск, а з протилежного боку виникає певне розрядження.
Під дією напору повітря крізь вікна проникає в приміщення , а під дією розрядження забруднене повітря також крізь вікна і щілини виходить зовні.
Природна вентиляція під дією теплового напору може бути неорганізованою і організованою . Неорганізований повітрообмін здійснюється при проступанні і виході повітря через випадкові і нерегульовані отвори. Організований аерацією здійснюється крізь спеціально обладнанні у зовнішніх стінах споруд, пройми із спеціальними створами для регулювання площі вентиляційного отвору.
Природна вентиляція під дією теплового напору здійснюється природними (гравітаційними) силами, які викликаються силами земного тяжіння. Повітря приміщення , більш тепле, ніж зовнішнє, підіймається уверх, створюючи розрядження в нижній зоні, а верхній підвищений тиск, за рахунок якого він виходить через пройми у даху чи стінах, зовні. У нижню зону потрапляє свіже зовнішнє повітря. Тиск повітря, який виникає в результаті перепаду температур, називають тепловим, або гравітаційним.
Розрахунок вентиляції
Необхідна площа приливних Fпр та витяжних Fв вентиляційних отворів , які забезпечують потрібний повітрообмін визначають за формулами
  ; (20)
 ; (21)
де Iпр і Ів – необхідна кількість (за масою) повітря, яке відповідно надходить і видаляється з приміщення , кг/год.;
- коефіцієнти витрат, які залежать від конструкції отвору (0,7 -0,9);
зів - питома вага зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3;
hн і hв – відстань від центру відповідно нижнього (припливного) і верхнього (витяжного) отвору до нейтральної зони , м;
g – прискорення вільного падіння, 9,8 м/с2.
|