“ Затверджую”
Начальник Миколаївського РВ
підполковник вн. служби
О.В. Аралін
„ „ _____________ 2007 р
М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А
для проведення заняття по тактичній підготовці
з особовим складом чергових караулів СДПЧ - 25.
ТЕМА: № 2.28. Організація та проведення аварійно – рятувальних робіт при дорожньо – транспортних пригодах.
НАВЧАЛЬНА МЕТА: набуття навичок особовим складом при проведенні аварійно – рятувальних робіт при дорожньо – транспортних пригодах..
ЧАС: 1 година (семінар).
1 година ( практично)
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальний клас, пост ДАІ с. Весняне.
ЛІТЕРАТУРА: 1. В.В. Юденіч "Перша допомога потерпілим",
2. Посібник „ Рятувальні роботи під час ліквідації надзвичайних ситуацій”
П О Р Я Д О К П Р О В Е Д Е Н Н Я З А Н Я Т Ь:
1.Організаційний момент – 2хв.
перевірка присутніх;
оголошення теми, мети занять, питань які вивчатимуться:
2. Контроль знань – 3 хв.
- перевірка раніше пройденого матеріалу;
3. Питання семінарського заняття- 35 хв, практичне відпрацювання –35 хв.
1. Класифікація аварійних ситуацій;
2. Визволення потерпілого;
3. Деблокування потерпілого;
Питання , які
вивчатимутся
|
Короткий зміст
|
Методичні вказівки
|
|
Аварійно-рятувальні роботи під час дорожньо-транспортних подій.
Серед усіх видів транспорту сумне лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальних збитків належить автомобільному транспорту.
Основними причинами НС на автотранспорті є зіткнення (37,9%), наїзди (37,1%), перекидання (16,1%), інші (8,9%).У містах і населених пунктах відбувається 60%, а на автострадах – 40% аварій і катастроф, причому на автострадах автомобілі найчастіше перевертаються, у містах і населених пунктах – зіштовхуються. Наслідки НС на автострадах, як правило, важчі, ніж у населених пунктах і містах. Максимум НС падає на липень-серпень (пік - серпень), переважно на п’ятницю в період з 16 до 22 часів.
Характерними рисами НС на автотранспорті є раптовість, практично миттєва зупинка транспортного засобу, його деформація, заклинювання дверей. У ряді випадків автомобільні аварії супроводжуються вибухами, пожежами, викидами отруйних речовин, потраплянням автомобілів у прірву, воду. Нерідко трапляються випадки потрапляння автотранспортних засобів у лавини, селеві потоки, під снігопади і каменепади. Ці НС відрізняються важкими і трагічними наслідками.
Аварії на автотранспорті призводять до травмування і загибелі людей. Типовими травмами автодорожніх НС – наслідком раптового динамічного удару, вибуху, пожеж є забиті місця, переломи кісток, струс головного мозку, ушкодження внутрішніх органів, опіки.
Внаслідок аварій в пошкоджених автомобілях можуть знаходитися потерпілі, які не завжди в змозі самотужки покинути небезпечну зону, тому виникає необхідність проведення аварійно-рятувальних робот.
Класифікація аварійних ситуацій
Зіткнення
Лобове зіткнення. Лобове зіткнення відбувається при зустрічному русі автомобілів. Воно призводить до деформації передньої (лобовий) частини транспортного засобу, різкого припинення руху, заклинювання дверей, затиснення людей у салоні чи кабіні, порушення цілості стекол. Ступінь деформації транспортного засобу і рівень травмування людей в салоні залежить від швидкості руху і маси автомобілів, що зіштовхнулися.
При лобовому зіткненні двох легкових автомобілів, що їдуть зі швидкістю 60 км/год, виникає деформація передньої частини: водія придавлює до кермового колеса, а пасажирів – до елементів салону. Довжина автомобіля зменшується на 0,5 м. Збільшення швидкості до 120 км/год призводить до деформації практично усіх вузлів автомобіля, затиснення людей в салоні. При цьому люди, які перебувають у кабіні або салоні, продовжують рухатися по ходу автомобіля, отримуючи травми при зіткненні з предметами кабіни або салону.
Бічне зіткнення. Бічне зіткнення є наслідком удару лобової частини одного автомобіля в бічну сторону іншого. Результат цього – деформація дверей і кузова, затиснення людей. Іноді автомобіль, що одержав бічний удар, перекидається. Найбільш небезпечним є зіткнення для людей, які перебувають з тієї сторони салону, у яку довівся удар. Люди можуть отримувати травм від ударів об стінки, скло, двері та інші конструкції кабіни або салону автомобіля.
Дотичне зіткнення. Дотичне зіткнення виникає при зустрічному чи русі в одному напрямку. Автомобілі зіштовхуються бічними поверхнями. При цьому травмуються люди, деформуються поверхні машин, що дотикаються. При цьому сила удару буде більша, якщо автомобілі рухалися на зустріч один одному.
Наїзд
Наїзд відбувається на нерухомі (стовп, дерево, стіна, паркан, автомобіль) та рухомі (автомобіль, потяг, трамвай, трактор, велосипед) предмети. Він характеризується різкою зупинкою автомобіля, виникненням динамічного удару великої сили, що призводить до деформації передньої частини, травмування людей у салоні і кабіні. У ряді випадків НС є наїзд потяга, трамвая, тролейбуса на автомобіль. Ці аварії супроводжуються особливо тяжкими травмами і загибеллю людей.
Перекидання автомобіля
Перекидання – одна з НС на автотранспорті, що дуже часто зустрічаються. Виникає в результаті бічного удару, різкого повороту, влучення автомобіля в похилу круту поверхню дорожнього насипу (узбіччя). Перекидання викликає падання автомобіля на бік чи на дах. Особливо небезпечно, коли автомобіль перевертається кілька разів. Це призводить до значної деформації корпусу, даху, затиснення людей у салоні, їх випадання і притиснення до землі, розливання палива, вибуху, пожежі.
Для проведення рятувальних робіт під час ліквідації наслідків НС на автотранспорті в оснащенні рятувальних автомобілів повинні бути засоби пожежегасіння, інструменти, обладнання, механізми для піднімання, кантування і переміщення важких предметів, різання різнопрофільного металу, роз тискання конструкцій, засоби пошуку потерпілих і автотранспорту, освітлення, зв’язку, захисту, подання першої медичної допомоги потерпілим, їх евакуації, життєзабезпечення роботи під водою, збирання і зневаження небезпечних речовин. У ряді випадків роботи можуть проводитися з використанням альпіністського спорядження.
Визволення потерпілого.
Розвідка
Метою проведення розвідки при ДТП є виявлення на місці небезпечних факторів та стану потерпілого (потерпілих). На підставі даних розвідки керівник визначає тактику проведення рятувальних робіт. Розвідка повинна відповідати таким вимогам як: безперервність, своєчасність, повнота та достовірність інформації.
Розвідка починається під час первинної обробки інформації черговою частиною та виїзду рятувального підрозділу на місце. На цьому етапі необхідно з’ясувати наступні питання:
маршрут руху для якнайшвидшого прибуття;
фактори, які можуть впливати на небезпечний розвиток ситуації;
варіанти розподілу обов’язків;
необхідність виклику відповідних служб.
Технологія проведення розвідки передбачає одночасне та чітке виконання рятувальниками наступних заходів згідно з номерами бойової обслуги:
Командир підрозділу під час проведення розвідки повинен:
визначити наявність небезпечних факторів (підтікання або розливання пального та інших, наявність хімічно-, вибухо-, пожежо-, радіаційно небезпечних речовин);
визначити стабільність положення транспортного засобу;
визначити наявність джерел загорання;
разом з лікарем визначити стан потерпілого.
На підставі даних розвідки командир приймає рішення про:
необхідність локалізації небезпечного розвитку події (вимкнути акумулятор, вжити заходів щодо ліквідації джерел підтікання пального або інших небезпечних речовин, нейтралізувати розлите пальне або іншу небезпечну речовину);
необхідність укріплення положення автомобіля;
тактику проведення рятувальних робіт.
Лікар підрозділу під час проведення розвідки повинен:
визначити стан та положення потерпілого;
негайно (по можливості) надати першу медичну та психологічну допомогу.
Лікар першим проникає в середину автомобіля до потерпілого та знаходиться поруч з ним до моменту передачі його лікаря швидкої допомоги. Якщо потерпілий притомний, то лікар розташовується перед його обличчям для попередження додаткового травмування шийного відділу хребта потерпілого поворотами голови. Лікар підтримує з потерпіли мовний контакт, його життєдіяльність та психологічну стабільність. Важливим аспектом подання медичної допомоги потерпілому є забезпечення його дихання та попередження погіршення загального стану. Тобто проведення медичних заходів починається з контролю (відновлення) свободи дихальних шляхів та фіксації шийного відділу хребта.
Водій та пожежні. Готують за необхідності засоби гасіння пожежі та необхідний інструмент для проведення робіт з деблокування потерпілого.
Одним з найважливіших етапів розвідки є визначення та забезпечення проникнення лікаря в середину автомобіля. Найбільш швидким та простим способом для цього є звичайний вхід через непошкоджені двері або вільний отвір заднього скла. Якщо всі двері заблоковані або їх відкривання може призвести до неконтрольованого зміщення потерпілого, тоді можливе проникнення лікаря через лобове або заднє скло. Видалення того чи іншого скла залежить від місця знаходження потерпілого.
2. Деблокування потерпілого
Деблокування – це звільнення шляхів для визволення потерпілого з того замкнутого простору, в якому він опинився внаслідок аварії.
Деблокування проводиться шляхом поетапного ослаблення силових та деформованих конструкцій, а також часткового або повного руйнування кузова автомобіля.
Затиснення – це защемлення потерпілого між елементами конструкції кузова автомобіля.
Для проведення робіт з деблокування потерпілого необхідно дотримуватися наступних правил:
не допускати коливання потерпілого та автомобіля, для чого необхідно жорстко зафіксувати автомобіль спеціальними підтримками;
перед проведенням будь-яких дій потрібно максимально забезпечити безпеку потерпілого, закрити його від осколків скла, інших предметів;
необхідно попередити спрацювання подушок безпеки, які не спрацювали. Для цього
потрібно вимкнути акумулятор та не торкатися датчиків (місця розташування подушок безпеки позначені). Павки безпеки потрібно акуратно зрізати, попередньо закріпивши потерпілого.
в більшості випадків потерпілого краще за все передати працівникам швидкої допомоги, зберігши те положення тіла, в якому він знаходився до прибуття рятувальників;
деблокування потерпілого необхідно поводити, звільняючи простір навколо нього, а не витягати через вузькі отвори, завдаючи ризику додаткового травмування. Виняток можуть становити випадки, коли потрібна негайна евакуація або екстрені медичні заходи;
в залежності від обстановки, потрібно утриматися від вилучення потерпілого з автомобіля до прибуття швидкої медичної допомоги;
швидкість проведення рятувальних робіт необхідна тільки до стабілізації стану потерпілого. Після доповіді лікаря, що стан потерпілого не погіршується, швидкісна стадія минає і починаються систематичні рятувальні роботи;
для запобігання різким деформаціям та зсуванню елементів кузова необхідне поступове контрольоване послаблення конструкцій автомобіля.
3.Прийоми деблокування потерпілих
Технологія відчинення та видаленні заклинених дверей.
При лобовому або боковому ударі може статися заклинення дверей внаслідок зміщення стійок . В цьому випадку за умови , що потерпілий не затиснутий та його стан дозволяє вилучення через двері, з метою завдання мінімальної шкоди автомобілю можна відчинити пошкодженні двері. Для виконання цієї операції потрібно кінцями гідравлічного розтискала або інструментом ІРАР збоку взяти край дверей біля замка . Цей край необхідно загорнути на зовні до оголення замка . Потім замок потрібно перекусити кусачками та відчинити двері. Якщ0о для вилучення потерпілого потрібно видалення передніх дверей , то для цього необхідно розширити за допомогою інструмента ІРАР або лома щілину між дверима та кузовом з боку шарнірів , починаючи з верхнього . Для утворення щілини можна також стиснути крило зверху за допомогою гідравлічного розтискала .
Під час виконання робіт з руйнування кузова автомобіля потрібно дбати про безпеку потерпілого , в першу чергу , потрібно зафіксувати шийний відділ хребта потерпілого в тому положенні , в якому він знаходився . Накрити покривалом, щоб уламки конструкцій , скла не завдали додаткових травм.
Якщо потерпілий знаходиться на передньому сидінні , а бокова поверхня кузова разом з середньою стійкою сильно дефармована , то спочатку потрібно розширити щіліну біля шарнірів передніх дверей та відтиснути іх до зривання . Потім притримуючи задні двері , перекусити середньо стійку спочатку внизу потім вверху та видалити двері разом із стійкою.
Технологія видалення даху автомобіля.
Порядок дій з видалення даху автомобіля визначається , виходячи з наступних факторів : місця розташування потерпілого ; особливості конструкції та стану автомобіля; взаємного розташування пошкоджень автомобіля та інших об’єктів .
Для видалення даху автомобіля необхідно : якщо потерпілий знаходиться на передньому сидінні , видалити обоє дверей з його сторони. Зробити два надрізи в даху біля задніх стійок назустріч один одному. Якщо віконне або лобове скло заважає , видалити його шляхом опускання або вибити його на зовні. Потім притримуючи дах , зрізати передні стійки , які залишились на рівні нижньої частини віконних прорізів . Якщо прийнято рішення зберегти двері , то передні та задні стійки можна зрізати у верхній частини.
Технологія видалення даху автомобіля який лежить на боці.
Перед початком робіт автомобіль потрібно надійно зафіксувати в такому положенні , в якому він опинився . Після чого :
зрізати всі стійки , які тримають дах з сторони , що опинилася зверху ;
надрізати дах внизу або зрізати стійки внизу , відігнути дах та покласти на землю . Залишки стійок , які лишилися на даху , зрізати;
зафіксувати положення потерпілого, попередньо зрізати кермо , якщо воно заважає;
зрізати сидіння , важиль перемикача передач, важиль ручного гальма;
витягнути потерпілого;
Деблокування потерпілого , затиснутого конструкціями кузова.
Під час аварій можуть трапитись випадки , коли внаслідок пошкодження кузова потерпілі можуть бути затиснуті його конструкціями . Найбільш характерними варіантами затискання є таки: затискання нижніх кінцівок потерпілого деформованою підлогою , тунелем коробки передач, педалями , порогом; затискання тіла потерпілого дахом , торпедою , сидінням автомобіля.
У разі затискання нижніх кінцівок , по – перше, необхідно розчистити простір навколо потерпілого та ліквідувати затискання . Для цього
Потріно надійно зафіксувати автомобіль, оскільки додаткові коливання викликають біль у потерпілого. Технологія деблокування включає в себе послідовне виконання наступних операцій :
видалення дверей зі сторони потерпілого та розчищення місця його ніг для забезпечення проникнення лікаря;
видалення даху, при цьому необхідно слідкувати за остаточною деформацією кузова, щоб не викликати повторних затиснень потерпілого;
за необхідністю видалити педалі;
розрізати поріг на місці деформації ;
відтиснути поріг від тунелю КПП;
за наявністю двох та більше , потерпілих , затиснутих в автомобілі , необхідно до їх визволення повністю розчистити простір навколо них , звільнити також шляхи евакуації.
У разі затиснення тіла потерпілого між сидіннями та торпедою потрібно ретельно продумати весь хід рятувальної операції та уникнути небезпечних деформацій в міру ослаблення конструкцій кузова . Технологія деблокування включає в себе послідовне виконання наступних операцій :
видалення обох дверей зі сторони потерпілого , при цьому під час зрізання середньої стійки внизу потрібно залишити в нижній частині висоту , достатню для упору гідравлічного домкрату в куті поміж нею та та переднім порогом автомобіля;
встановити під середню частину автомобіля підкладку або домкрат
звільнити напрямок видалення торпеди , видалити лобове скло , якщо воно збереглося;
зробити надріз порогу біля передньої стійки та самої передньої стійки поміж підлогою та торпедою;
При ДТП з наявністю небезпечного вантажу командир рятувального підрозділу повинен визначити за інформаційною карткою небезпеку вантажу та перелік необхідних заходів і спорядження для роботи з даним вантажем. Після виконання заходів безпеки командир рятувального підрозділу , використовуючи супровідні документи , повинен встановити відправника та одержувача вантажу та доповісти цю інформацію в чергову частину.
|
Пояснити
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
|
. Закріпление вивченого матеріалу - 3 мин.
Питання для закріплення :
первинна обробка інформації до прибуття на місце виклику.
Мета та принципи проведення рятувальних робіт.
Етапи рятувальних робіт , якщо критеріями є час.
Завдання розвідки місця пригоди.
Підведення підсумків - 2 мин.
оголосити оцінки;
відповісти на питання;
Методичну розробку склав:
Начальник СДПЧ – 25
майор вн. сл. С.О. Каганець
|