“Погоджено” “ЗАТВЕРДЖУЮ”
Начальник Жовтневого Начальник Жовтневого РВ
ЗМПО ГУ МНС в Миколаївській області
С.І. Черніков майор вн. служби
А.С. Криворучко
“_____” _____________ 200__ р.
"____"______________200 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з рятувальної підготовки
з особовим складом чергових караулів Жовтневого ЗМПО.
ТЕМА № 4.5.5: Організація і порядок проведення аварійно-рятувальних робіт при дорожньо-транспортних аваріях залізничних катастрофах, у промислово-житловій зоні.
НАВЧАЛЬНА МЕТА: підготовка караулу до проведення аварійно-рятувальних робіт та гасіння пожеж при залізничних катастрофах, ДТП, вивчення дій начальником караулу щодо керівництва ним проведенням АРтаІНР під час ліквідації аварій, та вивчення особовим складом чергових караулів основних напрямків та методику проведення АР та ІНР.
ЧАС ПРОВЕДЕННЯ: 45 хвилин.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальний клас.
НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: план – конспект на проведення занять.
ЛІТЕРАТУРА: “БСПО”, “Довідник керівника гасіння пожежі” 1987р. П.П. Клюс, “Пожежна тактика” К.Ф. Кімстач
Хід заняття.
1.Організаційний момент – 5 хвилин:
- перевірка присутніх;
- оголошення теми і мети заняття, питань які вивчатимуться.
2.Контроль знань – 5 хвилин;
- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми – 25 хвилин.
3.1 Загальні відомості
3.2 Фактори на пожежах на залізниці.
3.3 Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
3.4 Класифікація аварійних ситуацій.
3.5 Концепція проведення рятувальних робіт.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні вказівки
|
Загальні відомості:
Пожежі на залізничному транспорті мають свої особливості та відрізняються великим і складним об’ємом робіт , що виконують пожежні підрозділи.
Пожежна небезпека залізничних станцій і рухомого складу характеризується наявністю великої кількості одиниць рухомого складу (критих вантажних вагонів, напіввагонів, платформ, контейнеровозів, цистерн та ін.) з різними горючими, легкозаймистими пожежо-небезпечними рідинами, скрапленими газами, вибуховими та отруйними речовинами, твердими горючими матеріалами,
високою щільністю забудови різними будівлями дільничних, сортувальних і вантажних станцій та заповненням рухомим складом,
наявністю на вантажних, сортувальних, дільничних станціях великої кількості різних типів сформованих залізничних ешелонів, що стоять паралельно на колії,
практично відсутність розривів між ешелонами, що сприяє швидкому розповсюдженню вогню на великі площі,
розвиненою мережкою залізничних колій, заповнених ешелонами, що перешкоджають прокладанню рукавних ліній до місця пожежі,
відсутністю під’їзних шляхів і наявністю перешкод для пожежних машин під час виникнення надзвичайної ситуації на перегонах (лісові масиви, яри, насипи, болотиста місцевість, рілля та ін),
слаборозвиненою і недостатньо потужною мережею протипожежного водопостачання, а інколи і повною його відсутністю.
Залізничні станції за своїм призначенням та характером роботи діляться на пасажирські, вантажні, сортувальні, дільничні та проміжні. Залежно від обсягу пасажирських, вантажних, технічних операцій та складності роботи залізничні станції діляться на позакласові, 1, 2, 3, 4, та 5 класів.
Великі залізничні станції складаються з комплексу будівель і споруд різного призначення, що включають у себе підприємства по обслуговуванню та ремонту рухомого складу, відкриті і закриті склади, вокзали, пости електричної централізації та ін. До їх складу входять також приймально-відправні та сортувальні парки з великою кількістю залізничних колій. Площа станцій досягає 150 га, а загальна довжина – 16 км, кількість колій – до 50-80. Великі станції можуть мати 6-8 робочих парків. На станції може одночасно знаходитися до 3 тис. Вагонів з різними вантажами.
Найбільш небезпечними у протипожежному відношенні є сортувальні парки, де відбувається накопичення вагонів. Пожежна небезпека збільшується при порушенні технологічного процесу розформування ешелонів. З’єднання вагонів з перевищенням встановлених швидкостей призводить до пошкодження вантажів, аварійного розриву та витікання вогненебезпечних рідин та газів.
Зараз для зовнішнього протипожежного водопостачання на залізничних станціях використовують пожежні гідранти, які установлюють на тупикових водопровідних мережах діаметром 100 мм та водоймищах ємкістю 50 м куб. У робочих парках біля крайніх залізничних колій установлюють пожежні гідранти. При необхідності, для цілей пожежегасіння використовують вододжерела міської водопровідної мережі та сусідніх об’єктів. У резервуарах водонапірних веж на залізничних станціях постійно утримується недоторканий запас води для цілей пожежегасіння. У робочих парках обладнують майданчики для гасання пожеж рухомого складу з постами, на яких зберігається пожежне обладнання.
Більшість залізничних станцій Має прямий телефонний зв’язок з ЦППЗ (ЦУЗЗ) гарнізонів пожежної охорони.
Охороняють обректи залізничного транспорту пожежні поїзди(команди). Пожежні поїзди першої категорії складається з двох цистерн з водою ємкістю 50 м куб. кожна, насосної станції, де розташований особовий склад, пожежно-технічне озброєння, обладнання та вогнегасячі засоби і вагона-гаража для розміщення пожежного автомобіля (ЗІЛ-131 або ГАЗ-66) та запасу піноутворювача 10 т.
До насосної станції входять стаціонарно установлені пожежні мотопомпи МП-1600 та одна пожежна переносна мотопомпа МП-800А, електростанція потужність 8 кВт, запас рукавів сумарною довжиною2 км. Пожежний поїзд другої категорії не має вагона-гаража, ємкість з піноутворювачем 5 т і сумарна довжина рукавів 1,5 км. Дільниця виїзду визначається виходячи з розрахунку часу (не більше 1,5 год.), необхідного для доставки пожежного поїзда у кінцевий пункт. Відправлення пожежного поїзда відбувається у термін, не пізніше 10 хв. з моменту отримання повідомлення про пожежу. Під пожежні поїзди подають тільки тепловози, при відсутності та станції локомотива, він повинен подаватися від будь-якого прибуваючого поїзда або який знаходиться на станції. До місця пожежі пожежний поїзд прямує з максимально допустимою швидкістю та перевагою перед усіма іншими поїздами.
Для цілей пожежегасіння у весняно-осінній період року до пожежних поїздів додатково причіплюють декілька залізничних цистерн з водою.
Найбільшу пожежну небезпеку для людей становлять пасажирські вагони. Вона обумовлюється значним обсягом пожежного навантаження з конструкціями та облицювальними матеріалами (до 200 кг/м кв. у купейному вагоні та 170 кг\м кв.- у плацкартному), високою населеністю пасажирами у поєднанні з обмеженими можливостями їх евакуації та наявністю джерел для виникнення пожеж ( до 40 –необережне поводження з вогнем пасажирів і обслуговуючого персоналу, 25 процентів – несправність електрообладнання.)
На безпеку пасажирів впливають –
швидкість розвитку пожежі, яка складає у пасажирських вагонах по коридору – 5 м/хв, по купе - 2,5 хв. На протязі 15-20 хв вагон повністю охоплюється вогнем,
утворення високого температурного режиму – до 950 С, а температура полум’я досягає більше 1000 С,
виділення токсичних продуктів горіння, таких як оксид вуглецю, хлористий та ціаністий водень, концентрації яких вже на четвертій хвилині після виникнення пожежі у вагоні перевищують гранично допустимі. Ось чому необхідний час евакуації пасажирів складає тільки 1,5-2 хв до блокування основних виходів.
Вище перелічені фактори створюють загрозу людям, які знаходяться у вагонах, що горять, можливе виникнення паніки серед пасажирів.
Пожежа може швидко розповсюдитись на зовнішні поверхні вагона, після – суміжні з ним вагони, а також на сусідні ешелони та розташовані поблизу будівлі і споруди.
Під час горіння у вантажному рухомому ешелоні твердих горючих матеріалів (ТГМ) вогонь розповсюджується по вантажним вагонам не більше як за 20 хв. Через 30-40 хв на залізничну колію. В результаті цього температура на поверхні ходової частини вагонів і рейок підвищується у середньому на 12-15 С і через 15-20 хв відбувається деформація колій, що робить неможливою евакуацію рухомого складу. Висота під час горіння ТГМ становить 6-10 м, а в окремих випадках – 20 м, щільність теплового потоку на відстані 9-10 м досягає 30-40 кВт\м кв, температура – більше 1000 С. Швидкість розповсюдження вогню вздовж вагона, у середньому складає 1,4 м/хв, рухомим складом на сусідніх коліях – 0,4 м/хв. Швидкість поширення пожежі першіі 10 хв вільного горіння вагонів становить 3,11-4 м/хв, а наступні 10-55- хв – 7-8 м/хв. Особливо небезпечні моменти зміни обстановки пожежі у вантажному ешелоні можуть виникнути під час транспортування вибухових речовин і боєприпасів.
Вплив відкритого та високої температури на залізничні цистерни з ЛЗР та ГР призводить до спалаху промасленого шару на їх поверхні. Наявність нещільностей і несправностей запірної арматури на цистернах з ЛЗР і скрапленими вуглеводними газами призводить до спалаху парів рідини над горловинами цистерн, а також газів над надлишковими клапанами.
Вибух залізничних цистерн з нафтопродуктами відбувається, як правило, через 16-24 хв після початку дії на них відкритого факела полум’я. Висота факела при вибухові ЛЗР і ГР у цистернах досягає 50 м. Вибух однієї залізничної цистерни сприяє збільшенню
площі пожежі до 1500 м кв, залежно від стану баласту залізничних колій та рельєфу місцевості.
Найбільш швидке розповсюдження вогню відбувається під час
розливу ЛЗР і ГР із залізничних цистерн в результаті аварій, зіткнень чи аварій поїздів. При цьому цистерни пошкоджуються або перекидаються, внаслідок чого площа пожежі може досягти 10-35 тис. м 2. Розлитим нафта продуктом вогонь розповсюджується не тільки на ближні поїзди, але й на сусідні складські, виробничі будівлі, а у деяких випадках і на ж. буд. . під час попадання розлитого продукту до зливу каналізації вогонь може розповсюдитись на об’єкти, що розташовані на відстані до 1 км від місця пригоди .
Горіння залізничних цистерн із скрапленими вуглеводневими газами може супроводжуватись вибухами (вогненної кулі) радіусом до 120-150 м та подальшим полум’яним горінням висотою до 60 м
Уламки цистерн ємкостей, що вибухнули, розлітаються на відстань до 150 м, а в окремих випадках до 450 м. Іноді вибух зриває цистерну із залізничної платформи і відкидає її на відстань до 60 м.
Все це призводить до виникнення нових осередків пожежі, повторного займання розлитих горючих рідин.
Під час пожеж можливо також пошкодження цистерн ємкостей з отруйними газами та речовинами, що призводить до значної загазованості території та затрудняє бойові дії з ліквідації пожежі, а також виникає необхідність евакуації населення з районів.
Пожежі, що виникають у рухомому складі на електрифікованих ділянках залізниці, особливо небезпечні, тому що провід і арматура контактної мережі знаходяться під напругою 3300 або 27500 В. Дія відкритого полум’я напротязі 8-10 хв. призводить до її обриву. Зіткнення з цим проводом і арматурою безпосередньо або чи через якісь предмети може призвести до нещасних випадків . Ця обставина потребує від усіх учасників гасіння пожежі суворого дотримання встановленнях правил техніки безпеки.
Час ліквідації великих пожеж на рухомим залізничних поїздах становить, в основному, від 3-5 год, але може досягти і декількох десятків годин. Для їх ліквідації потрібно від 15-30 оперативних відділень загальною чисельністю до 150-200 чол. Крім того, залучаються робітники, військовослужбовці та працівники міліції загальною чисельністю до 400 чол. , а також спецтехніка, поливально-миючі машини , бульдозери , екскаватори та підйомні крани. На Укрзалізниці є 9 пожежних поїздів, з них 3-першої категорії. Витрати води на пожежах складає 60-120, а іноді 200-400 л/с .Під час виникнення пожеж у рухомому складі на залізничних станціях, перегонах адміністрація, диспетчер, машиністи та інші працівники залізничного транспорту діють відповідно до “ Інструкції з гасіння пожеж в рухомому складі залізниць”. Вони повинні повідомити про пожежу на ЦППЗ гарнізону ПО через чергового станції або іншим способом забезпечити евакуацію пасажирів, розчеплення поїзда та відведення вагонів на безпечну відстань, запобігання розтіканню ЛЗР і ГР та відводу їх в безпечне місце тощо. Відповідальність за організацію і керівництво гасінням пожеж, рятування пасажирів до
прибуття ПО покладається :
на шляху прямування на машиніста поїзда;
на колії станції – на начальника станції, а у його відсутність –на чергового станції;
у пасажирських поїздах – на начальника поїзда, механіка – бригадира;
у дизелі та електропоїздах на машиніста поїзда;
у рефрижераторних поїздах і секціях на начальника поїзда ;
на підприємствах залізничного транспорту - на керівника підприємства або його заступника, а у їх відсутність – на начальників змін.
Керівництво станції розробляє план ліквідації аварії, в якому передбачає одночасний виїзд до місця пожежі аварійно – відновлювального та пожежного поїзда з метою оперативного вирішення питань ліквідації наслідків аварії та відновлення руху поїздів на залізниці.
На пожежі КГП через представника адміністрації , який входить до складу оперативного штабу пожежогасіння, зобов’язаний:
встановити вид і характер вантажів у вагонах, що горять , та сусідніх вагонах;
вжити заходів з оцінки вагонів ,що горять виведення їх на спеціальний майданчик або у безпечне місце ( відстань 200 м, а для вагонів з ВР, ОР- не менше 300 м);
до початку гасіння вимагати письмового дозволу на проведення гасіння пожежі, зняття напруги з електромережі на ділянках роботи.
На основі даних розвідки КГП визначає шляхи та способи прокладання рукавних ліній так, щоб не зупиняти рух поїздів з урахуванням можливого відведення ешелону, що горить , у безпечне місце.
Перший ствол від автоцистерни подається до вагонів, що горять ,з прокладанням рукавної лінії через рейки. У цей же час рукавна лінія від другого автомобіля прокладається під рейками. В міру готовності рукавної лінії від другого пожежного автомобіля перший ствол від автоцистерни приєднується до розгалудження цієї рукавної лінії. Під час прокладання рукавних ліній необхідно створити запаси рукавних ліній необхідно створити запаси рукавів для зручності маневрування стволів і подання їх на місця пересування вагонів, що горять.
Залежно від кількості залізничних колій бойове розгортання під колією може виконуватись одночасно у декількох напрямках.
Найбільш доцільним слід вважати спосіб прокладання у зустрічному напрямку. При цьому роблять лотки для одночасного прокладання двох магістральних ліній діаметром 77 мм . Підключають роботу лінію тільки через розгалудження , встановлені між коліями. У цих місцях потрібно мати резерв рукавів. Для спостереження за роботою магістральних рукавних ліній необхідно призначити
відповідальних осіб із складу бойових розрахунків.
Ліквідацію пожеж в рухомому складі на електрифікованих ділянках здійснюють тільки після отримання КГП письмового дозволу із зазначенням у ньому номеру наказу енергодиспетчера та часу зняття напруги . Енергодиспетчер під час отримання повідомлення про пожежу повинен терміново призначити та направити на місце пожежі не менше двох електриків з кваліфікацією не нижче 3 групи для заземлення контактної мережі та спостереження за виконанням особами, які працюють на ліквідації пожежі, вимог правил ТБ; прізвища електриків мають бути повідомлені КГП.
До відключення електромережі та зняття залишкової напруги забороняється наближатися на відстань не менше 2м і ближче 10 м до їх обірваних кінців. Не допускається гасіння пожежі всередині вагонів, а також рухомому складу та предметів, що горять, розташованих на відстані менше 7 м від контактної мережі без зняття напруги.
Для забезпечення гасіння пожежі КГП створює такі бойові дільниці; по забезпеченню евакуації рухомого складу, по захисту рухомого складу та охолодженню виведених із зони пожежі залізничних цистерн. При наявності на пожежі п’яти і більше бойових дільниць, можуть організовуватись сектори, що об’єднують декілька бойових дільниць. Для евакуації рухомого складу із зони пожежі на допомогу начальникові БД надаються два помічника з числа керівництва станції , на яких покладається відповідальність за евакуацією поїздів і обмеження розтікання розлитої рідини.
Захист і охолодження залізничних цистерн з небезпечними вантажами здійснюється шляхом подання вогнегасних речовин на верхню частину корпусу цистерни та дхальному арматуру, що забезпечує зниження температури парогазової суміші над поверхнею рідини, її плавлення та можливість попередження вибуху, а також рівномірне та інтенсивне охолодження бокових поверхонь цистерн. Охолодження необхідно вести з потрібною інтенсивністю водяними стволами з використанням турбінних насадок НРТ-2,5; 5; 10; 20.
Рішення по введенню вогнегасних засобів : води , піни тої чи іншої кратності , розчинів змочувачів у воді, порошку та інших вогнегасних засобів, інтенсивності її подання КГП приймає у залежності від виду та властивостей вантажу . У цілому число стволів визначають з розрахунком подання 1…2 стволів на один вагон , що горить . Стволи вводять у середину вагона через бічні та дахові люки, двері та отвори для труб . При необхідності, для подання стволів в осередок пожежі або у місця найбільш інтенсивного горіння пробивають отвори безпосередньо у даху та стінах кузова вагона .
Під час пожежі цистерни з ЛЗР та ГР терміново охолоджують потужними компактними струмами водяних стволів . Горіння парів рідини над незачиненою горловиною цистерни зупиняють закриттям кришки . Горіння ЛЗР та ГР , що виникають через нижній зливний пристрій або тріщин , утворених у цистерні , можна ліквідувати від- сіканням компактним струменем рідини . З одночасним поданням на неї повітряно-механічної піни .
Для гасіння газу , що горить , який виходить через нещільності запірних пристроїв тріщин цистерн, застосовують потужні водяні струмені або вогнегасний порошок .
Інтенсивність подання порошку ПЗБ-3 складає 4кг/кг для компактного струменя газу і 11кг/кг – для розпиленого. Для гасіння можуть використовуватись газоводяні струмені автомобілів ГВГ .
Але перед ліквідацією горіння вживають заходів з попередження загазованості території. Якщо в цьому нема необхідності або неможливо ліквідувати горіння шляхом охолодженням поверхні цистерни та зниження щільності теплового випромінювання факела, повинно бути забезпечено безпечне вигорання.
Гасіння контейнерів через відсутність можливості відкривання дверей необхідно проводити після того , як охолоджено поверхню та зроблено отвори у корпусі : 1- для виходу продуктів горіння та водяної пари, а др. для ведення ствола. При цьому потрібно враховувати , що з отворів може викидатися факел полум’я висотою до 1 м.
Гасіння бавовняної продукції необхідно здійснювати розпиленими струменями води з доданням піноутворювача .
Особливості бойових дій підрозділів під час гасіння пожеж з небезпечними вантажами викладено у “ Правилах безпеки під час перевезення небезпечних вантажів залізницями”.
Під час розрахунку площі пожежі на станціях необхідно виходити з таких умов :
розлив ЛЗР на площі 2800 –3000 м2 (для станцій), на яких здійснюється накопичення та транспортування рідин або на площі 1450-1500 м2 (для інших станцій);
Наявність в осередку пожежі 6 залізничних цистерн (для станцій з накопиченням і транспортуванням ЛЗР , ГР) або 3 залізничних цистерн (для інших станцій).
Під час гасіння пожежі розрахунок , зроблений у плані пожежогасіння, уточнюється з урахуванням конкретної обстановки.
Для забезпечення контролю за дотриманням особовим складом ТБ КГП призначає відповідального за ТБ з числа начскладу ВПО.
За його вказівкою виставляються пости безпеки з двох боків вздовж залізничних колій.
Після закінчення гасіння пожежі КГП відмічає на копії письмового дозволу енергодиспетчера час закінчення робіт з ліквідації пожежі , переконавшись у тому , що ніхто з особового складу не залишився у рухомому складі, а з колій і вагонів забрані рукава та інше пожежне обладнання.
Дорожньо-транспортні пригоди:
Класифікація аварійних ситуацій:
1. Зіткнення:
1.1. Лобове зіткнення.
1.2. Бічне зіткнення .
1.3. Дотичне зіткнення.
2. Наїзд.
3. Перекидання автомобіля.
Концепція проведення рятувальних робіт.
В наслідок ДТП постраждалі люди які находилися в транспортних засобах можуть опинитися на зовні або в середині автомобілів. В залежності від виду ДТП та наслідків які вона викликала постраждалі можуть бути затиснутими в середині автомобіля і без сторонньої допомоги не в змозі вибратися назовні. Такі випадки є найбільш складними для проведення аварійно - рятувальних робіт. Для надання допомоги потрібно проводити деблокування постраждалих з пошкоджених автомобілів. Для успішного виконання рятувальних робіт в таких випадках розроблена концепція яка передбачає два основні принципи .
Принцип „Ключової фігури” (основний принцип). Під цим принципом розуміють те , що метою проведення будь яких рятувальних робіт є надання допомоги постраждалому. Відповідно всі дії підрозділів які беруть участь у рятувальних роботах будуються таким чином, щоб стан постраждалого не погіршувався, а по можливості покращувався. Відповідно до цього принципу керівник рятувальних робіт повинен всі свої дії погоджувати з лікарем який входить до рятувального підрозділу.
Принцип комплексної безпеки. Під цим принципом розуміють комплекс заходів які забезпечують попередження небезпечного розвитку ситуації це досягається забезпеченням :
безпеки місця пригоди;
безпеки постраждалому;
безпеки дій рятувальників.
Безпека місця пригоди включає в себе:
організації кіл безпеки;
профілактику небезпечного розвитку ситуації на місці ДТП;
організації взаємодії служб які беруть участь у рятувальних роботах.
Профілактика розвитку небезпечного розвитку ситуації на місці ДТП. Ці заходи включають в себе:
всебічний аналіз ситуації на підставі обробки інформації про ДТП диспетчерами оперативних служб при отриманні повідомлення;
інформування підрозділів які прямують на місце події ;
проведення розвідки на місці ДТП;
прогнозування можливих варіантів небезпечного розвитку ситуації;
прийняття комплексних заходів по їх попередженню.
Безпека постраждалого:
забезпечення загальної безпеки постраждалого;
забезпечення медичної безпеки постраждалому.
|
Прочитати
Навести приклади
Дати під запис
Дати під запис та пояснити
Прочитати
Дати пд. запис
Прочитати та пояснити
Дати під запис
Прочитати
Почитати та частково дати під запис
Дати під запис та пояснити
Прочитати та пояснити та частково дати під запис
Прочитати
Дати під запис
Прочитати та пояснити
прочитати
Дати під запис та пояснити
Дати під запис
|
4. Закріплення вивченого матеріалу 5 хв.
Питання для закріплення:
4.1 Особливості розвитку пожеж у вогонах?
4.2 Ускладнення, що виникають при проведенні АРтаІНР на залізниці?
5. Підбиття підсумків – 5 хв.:
- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
- оголосити оцінки;
- відповісти на запитання.
План-конспект склав:
|