“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю “
Начальник СДПЧ-1
капітан вн. сл.
Ю.С. Лосяк
„___” _______ 2007 року
П Л А Н - К О Н С П Е К Т
проведення заняття із психологічної підготовки
з особовим складом 2-го караулу СДПЧ-1
Тема:№ 3.7 Індивідуально-психологічні властивості . Темперамент. Характер.
Навчальна мета: навчити працівників розрізняти індивідуально-психологічні властивості.
Час: 1 година (45хв.) лекція
Місце проведення: учбовий клас підрозділу СДПЧ-25
Навчально-методичне забезпечення: план-конспект
Література:
1. Психологія / За ред Ю.Л.Трофімова. – К., 1999.
2. Самонов А.П. Психология для пожарных. – Пермь, 2000.
3. Ведение в психологию / Под ред. А.В.Питровского. – М., 1996.
4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 1999.
Порядок проведення заняття :
Організаційний момент - 2 хв. :
перевірка присутніх ;
оголошення теми і мети заняття, питання, які вивчатимуся.
2. Контроль знань - 5 хв. :
перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми - 30 хв.
Питання, які вивчатимуся :
1. Зміст понять «темперамент», «холерик», «сангвінік», «флегматик», «меланхолік», «екстраверт», «інтроверт», «невротизм», «характер», «сензитивність», «реактивність».
2. Темперамент. Якості темпераменту (сензитивність, реактивність, темп реакції, екстраверсія, інтроверсія, невротизм).
3.Темперамент у професійній діяльності працівників МНС. Характер, його визначення, основні риси. Психологічні типи акцентованих характерів. Формування характеру.
Зміст поняття
|
Методичні вказівки
|
1. Зміст понять «темперамент», «холерик», «сангвінік», «флегматик», «меланхолік», «екстраверт», «інтроверт», «невротизм», «характер», «сензитивність», «реактивність».
● Темперамент (від лат. “temperаmentum” – змішую в належному співвідношенні) – біологічний фундамент особистості; сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну та емоційну сторону поведінки людини, її діяльність і спілкування. У науку міцно увійшов термін “темперамент” і до наших днів зберегло значення розподілу людей залежно від їх темпераменту на чотири групи: холеричний, сангвінічний, флегматичний, меланхолічний.
Холеричний тип – сильний, неврівноважений тип темпераменту, що виявляється у загальній рухомості та здатності віддаватися справі з особливою пристрастю, в емоційності, зміні настрою тощо.
Сангвінічний тип – сильний, врівноважений, рухливий тип, характеризується високою психічною активністю, багатою мімікою, чуйністю, товариськістю.
Флегматичний тип – сильний, врівноважений, інертний тип, характеризується повільністю, слабким зовнішнім вираженням емоцій, низьким рівнем психічної активності.
Меланхолічний тип – слабкий, гальмівний тип темпераменту, якому притаманні уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, легка ранимість, схильність глибоко переживати незначні події, сензитивність.
2. Темперамент. Якості темпераменту
Якості темпераменту:
сензитивність – особливість людини, що виявляється у виникненні чутливості на зовнішній подразник найменшої сили;
реактивність – особливість людини, що пов’язана із силою емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;
активність – здатність людини подолати зовнішні та внутрішні перешкоди;
темп реакції – швидкість протікання психічних процесів, деякою мірою психічних станів;
ригідність – особливості людини, що виявляються у здатності її пристосування до нових умов;
екстраверсія – виявляється в активній спрямованості особистості на світ об’єктів, людей, подій, предметів;
інтроверсія – виявляється у активній спрямованості особистості на явища власного суб’єктивного світу, на свої переживання.
● Справді поворотним пунктом в історії природничо-наукового вивчення темпераментів стало вчення І.П. Павлова про типи нервової системи, або, що те ж саме, про типи вищої нервової діяльності (загальні для людини і вищих тварин-ссавців). Це вчення було сформульоване великим фізіологом на заключному етапі його наукової діяльності ( в 20–30-ті рр.). У лабораторіях І.П. Павлова, поряд із закономірностями роботи кори великих півкуль головного мозку (досліди проводилися на собаках), були відкриті та вивчені відмінності в нервовій діяльності, пов’язані з індивідуальністю тварини. Було помічено, що своєрідності поведінки собаки (наприклад, жвавість або повільність, сміливість або лякливість) закономірно відповідали деякі особливості основних нервових процесів збудження і гальмування. Внаслідок багаторічних досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей, які вивчалися, лежать такі фізіологічні властивості: сила збудження і гальмування, їх рухливість, тобто здатність швидко змінювати одне одну, врівноваженість між збудженням і гальмуванням. Те чи інше поєднання цих властивостей і становить тип вищої нервової діяльності. І.П. Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності: 1) сильний урівноважений швидкий (живий), 2) сильний урівноважений повільний (спокійний), 3) сильний неврівноважений (нестримний) і 4) слабий тип.
● У працях психологів Б.М. Теплова, В.Д. Heбиліцина уточнювалися і доповнювалися дослідження про властивості типу вищої нервової діяльності людини. Були відкриті нові властивості нервової системи. Одне з них динамічність (від цієї властивості залежить легкість, швидкість утворення тимчасових зв’язків у корі мозку). Інше – лабільність (від цієї властивості залежить швидкість виникнення і припинення нервового процесу, на відміну від рухливості, що характеризує швидкість зміни одного процесу іншим).
● З’ясувалося, що властивості типу вищої нервової діяльності можуть бути більш загальними, що виявляються в динамічній стороні психіки, і більш конкретними, з більш обмеженою сферою дії. Було показано, що психічна активність як межа темпераменту безпосередньо залежить від особливої властивості типу нервової системи (відомості О.А. Голубєвої). Кожна з властивостей нервової системи впливає на різні сторони темпераменту, а кожна з динамічних особливостей активності, емоційності та моторики залежить не просто від тієї чи іншої властивості нервової системи, а й від типу нервової системи загалом (дослідження В.С. Мерліна). Разом з тим у деяких видах діяльності від властивостей темпераменту може залежати не тільки хід їх виконання, а певною мірою і результат. У тих галузях праці, тих видах занять, де висуваються досить жорсткі вимоги до темпу або інтенсивності дій, індивідуальні особливості динамічних виявів психіки можуть стати чинником, що впливає на придатність до діяльності.
● У деяких професіях вимоги до динамічних властивостей настільки високі, що виникає потреба в попередньому відборі людей за такими властивостями. Наприклад, тим, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, диспетчером на деяких виробництвах рятівником, пожежником або оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба мати жвавий і сильний тип нервової системи. Емоційна збудливість як сторона темпераменту необхідна в діяльності актора і музиканта.
● Але в більшості професій властивості темпераменту, позначаючись на динаміці процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися за рахунок захопленості, підготовки, вольових зусиль.
● У перекладі з грецької «характер» – це «карбування», «прикмета». Дійсно, характер є прикмети, яких набуває людина, живучи в суспільстві. Подібно тому як індивідуальність особистості виявляється в особливостях проходження психічних процесів (хороша пам’ять, багата уява, кмітливість і темперамент), вона виявляє себе і в рисах характеру.
Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що виявляється в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Характери поділяються на сильні та слабкі, діяльні та бездіяльні, суспільно спрямовані та егоїстичні, цілісні та суперечливі. У структурі характеру виділяють: інтелектуальні риси (глибоке мислення, кмітливість, винахідливість тощо), моральні риси (переконаність, принциповість, почуття обов’язку, патріотизм), вольові риси (самостійність, наполегливість, мужність, цілеспрямованість), емоційні риси (врівноваженість, пристрасність, вразливість, поривчастість).
3.Темперамент у професійній діяльності працівників МНС. Характер, його визначення, основні риси. Психологічні типи акцентованих характерів. Формування характеру.
Виділяється в структурі характера працівника МНС чотири групи рис.
Перша група – ставлення до оточуючого середовища, які виявляється у спрямованості особистості, діях, вчинках, поведінці працівника і визначається його потребами, світоглядом.
Друга група рис – ставлення до діяльності, службових обов'язків. Позитивні риси: любов до праці, рішучість, хоробрість, енергійність, стриманість, охайність тощо. Негативні риси: нерішучість, недисциплінованість, неорганізованість, лінь і т.і.
Третя група рис – ставлення працівників до інших людей, до товаришів по службі, до начальників, що виявляється у повазі до співробітників, відвертості, вихованості або ж у грубості, недовірливості, замкненості.
Четверта група – ставлення працівника до самого себе. До цієї групи рис характеру відносяться: самокритичність, почуття особистої гідності, скромність, а також негативні риси: егоїзм, зверхність.
Акцентуація – це ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість.
Класифікація типів акцентуації характеру є доволі складною і не співпадає за номенклатурою найменувань у різних авторів (К. Леонгард, А Лічко). Однак опис акцентуйованих меж значною мірою виявляється ідентичним. Це дає змогу дати перелік акцентуацій, запозичуючи найбільш вдалі терміни з обох класифікаційних схем.
Основні напрямки розвитку темпераменту:
комплектування підрозділів з урахуванням психологічної сумісності;
згуртованість колективів, розвиток оптимізму, створення життєрадісних, бадьорих обставин;
формування твердого характеру, професійної спрямованості;
виховання вміння оволодіти собою, навиків та звичок правильної поведінки;
постійне спонукання до самовдосконалення свого темпераменту.
Шляхи виховання характеру:
систематичне та цілеспрямоване розкриття значення плідної праці для підвищення бойової готовності;
формування та активізація позитивних мотивів поведінки;
цілеспрямоване накопичення досвіду моральної поведінки у процесі навчання та служби;
вміле використання виховних можливостей колективу;
регулярні зустрічі з ветеранами;
самовиховання характеру.
|
Дати під запис пояснити, привести приклади
Дати під запис пояснити, привести приклади
Пояснити
Дати під запис пояснити
Дати під запис пояснити, привести приклади
|
Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.
Питання для закріплення :
Дайте характеристику типу нервової системи сангвініка, флегматика, холерика та меланхоліка.
Визначте особливості поведінки пожежників різного темпераменту в бойовій ситуації.
Визначте тактику педагогічного підходу до пожежників різного темпераменту.
Чим зумовлені екстравертність та інтровертність людини .
Дайте визначення поняттю “характер” людини.
5. Підбиття підсумків - 3 хв. :
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги ;
оголосити оцінки ;
відповісти на запитання.
План-конспект склав :
начальник 2-го караулу
ст. лейтенант вн. сл. Ю.П. Ангелов
|