Павловська Людмила Іванівна
вихователь – методист ДНЗ №21
м. Коростеня
Вплив педагогічної майстерності вихователя на формування особистості дитини.
Успішне здійснення завдань всебічного і гармонійного розвитку підростаючого покоління великою мірою залежить від педагога, який є творцем особистості, довірена особа суспільства, якій вона довіряє найдорожче, найцінніше - дітей. Ця надзвичайно благородна і важка професія вимагає від людини, яка присвятила їй життя, постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості, любові до дітей, безмежної вірності справі.
У жодній з професій характер людини, її переконання, особистісні якості, світогляд не мають такого важливого значення, як у професії педагога. Адже разом з передачею дітям знань, умінь та навичок вихователь формує в них зародки світогляду, ставлення до навколишнього, виховує високоморальні якості особистості, почуття обов'язку і відповідальності, естетичні смаки і поведінку у відповідності з вимогами сьогодення.
Оптимізувати педагогічний процес у дошкільному закладі з метою забезпечення готовності дітей до школи неможливо без постійного зростання майстерності вихователів, підвищення відповідальності, чіткості у роботі всіх, хто причетний до виховання наймолодших.
Дитину дошкільного віку виховувати не легко, адже робота з дітьми цього віку вимагає від педагога поєднання материнської любові до своїх вихованців, постійної турботи про їхнє здоров’я, самопочуття з чіткою організацією навчально-виховного процесу. Вихователь має забезпечити загальний психічний розвиток дитини поряд з фізичним та духовним. Саме тому, такі високі вимоги ставляться до особистості вихователя, його ідейної і фахової підготовки. Життя доводить, що формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість необхідно з найбільш раннього віку, і робити це повинні високоосвічені, ерудовані, віддані педагогічній справі люди.
Своєю власною поведінкою, культурою прояву почуттів вихователь формує особистість дитини. Дошкільники у всьому намагаються наслідувати свого наставника, він для них є представником і взірцем роду людського. Силою виховного впливу на дітей є поєднання зовнішньої і внутрішньої культури педагога.
Вирішальне значення у вихованні дітей мають особистісні якості вихователя - його скромність, чесність, справедливість, вміння розуміти вихованця, поділяти з ним радість і сум. Поєднання цих якостей, а також педагогічна майстерність є рушійною силою впливу педагога на дітей. Таким чином, педагогічна майстерність являє собою синтез особистісних якостей вихователя, його знань, умінь і навичок.
У будь-якій діяльності є звичайні працівники і справжні майстри своєї справи. Майстер досягає високого професійного рівня і досконалості. Він не спиняється на досягнутому, творчо працює над собою, прагне втілити в практику нове, оригінальне. Щоб стати фахівцем - майстром, недосить самих лише знань, необхідне ще й уміння творчо застосовувати ці знання.
За даними психолого-педагогічної літератури, складовими майстерності педагога є:
глибоке знання матеріалу, який подається дітям, усіх тих моральних правил, норм і звичок, які їм треба постійно прищеплювати;
досконале володіння методикою навчання і виховання, вміння трансформувати свої знання, робити їх доступними дітям певного віку й рівня розумового розвитку;
педагогічний такт, який насамперед передбачає умілий підхід до вихованців, врахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей.
Характерною особливістю діяльності вихователя дошкільного закладу є те, що він працює з дітьми, які надзвичайно інтенсивно психічно і фізично розвиваються. Це ставить його перед необхідністю постійного варіювання прийомами і методами виховного впливу на вихованців.
Істотну роль у набутті майстерності відіграють інтерес вихователя до педагогічної діяльності і любов до дітей - це вміння бачити і відчувати дитячу душу. В тому, як вихователь ставиться до переживань дитини, наскільки здатний розуміти її, полягає основа педагогічної майстерності.
Важливою якістю особистості вихователя є його інтелігентність. Вона виявляється, зокрема, у способі спілкування з дитиною розумінні й визнанні її прав. Педагог виховує завжди, оскільки він сам - об’єкт дитячої уваги й наслідування. Своїм зовнішнім виглядом - ходою, одягом, зачіскою, звичкою говорити, охайністю, виправкою - вихователь виховує дитину не лише морально, а й естетично.
Одна з головних заповідей педагога - поважати вихованця, глибоко розуміти його почуття, шанувати людську гідність, бути тонким психологом.
Якими ж засобами можна досягти цього? Насамперед - розвиваючи в собі такі якості, як спостережливість і контактність.
Психологічна спостережливість - це здатність помічати емоційний стан вихованця, його настрій, бажання. Уважний педагог бачить особливості його сприймання, пам’яті, мислення, рівень розуміння висловлених зауважень та порад, мотиви діяльності. Вплинути на дитину неможливо без духовного контакту з Нею - емоційного й інтелектуального. Контактний вихователь може і сам зрозуміти дитину, і викликати в неї взаєморозуміння, співчуття, взаємодопомогу, співпереживання успіхів і невдач. Ця особливість емоційно зближує дорослого і дитину, а тому посилює його вплив на неї. Важливою властивістю контактності педагога є його здатність перевтілюватися - відчувати й перейматися станом вихованця, поставити себе на його місце.
Значну роль у налагодженні взаємозв'язку вихователя з дітьми відіграють засоби спілкування - міміка, жести, пози, мова, інтонація, вміння розповісти і показати так, щоб здивувати й зацікавити. Педагог повинен володіти своїм голосом, уміти надавати йому потрібного забарвлення, підкреслювати істотне, головне у повідомлюваному, передавати свій настрій, емоційне ставлення до вчинків і дій дитини, результатів її діяльності.
Великий виховний вплив на дітей сприяють взаємини педагога зі своїми колегами, обслуговуючим персоналом, батьками. Атмосфера взаємної поваги і співробітництва в педагогічному колективі - одна з важливих умов морального розвитку дошкільника. Позитивний психологічний клімат допомагає дітям набути досвіду стосунків з іншими людьми, створює своєрідний бар’єр проти засвоєння негативних форм спілкування з дорослими й однолітками.
Доброзичлива участь дорослого вносить у дитячу діяльність пожвавлення, робить її результат значно вагомішим. Під впливом емоційного тепла, яке з'являється в процесі активної взаємодії дітей і вихователя, у них краще формується сприйнятливість до його виховних впливів.
Звичайно, нелегко виявляти любов до дітей постійно і в будь - яких ситуаціях. Трапляється, що на доброту і лагідне ставлення вихователя дитина відповідає різко, навіть зухвало. Особливо часто це роблять ті вихованці, які постійно є свідком грубості і недоброзичливості у взаєминах між членами своєї сім’ї. Нездорова сімейна атмосфера породжує в дитячому серці недовіру до усіх дорослих, в тому числі й до вихователя. Перебороти недовіру й відчуження може лише той педагог, який вміє терпляче й постійно, а не лише час від часу, виявляти щиру зацікавленість і турботу про дитину.
Поряд із зазначеним, педагогічна робота вимагає також широти й глибини пізнавальної діяльності вихователя, його інтелектуальних запитів. Важливу роль відіграє вміння педагога передавати свої знання дітям, робити складне простим, доступним, не спрощуючи при цьому самої суті знань.
Успіх роботи вихователя залежить, як зазначалося, і від культури його мови вона має бути правильною, чіткою, зрозумілою, конкретною, викликати в дитини відповідні почуття.
Навідні запитання, вказівки типу: "А як ви гадаєте?", "Зверніть увагу", "Придивіться" активізують мислення дошкільнят, спонукають їх самостійно розв'язувати завдання, шукати відповіді. Щоб мова педагога справляла належний виховний вплив, вона повинна бути позбавлена помилок. Одноманітність і безбарвність мови вихователя заважає чіткому сприйманню змісту.
Важливе місце у педагогічній діяльності вихователя посідають почуття і воля. Почуття стають педагогічно впливовими тоді, коли людина вміло користується ними, виявляє їх потрібною мірою, з певним тактом. Байдужість педагога, одноманітність його емоцій, постійне невдоволення поведінкою дітей негативно позначаються на настрої та діяльності вихованців. Педагог, як актор, повинен уміти довільно керувати своїми почуттями, надавати їм чіткості й виразності залежно від ситуації, що склалася в ході контакту з дітьми.
Впливовість вихователя залежить і від наявності у нього таких вольових якостей, як ініціативність, дисциплінованість, самовладання. Активність і творчість допомагають йому знаходити новий цікавий матеріал, спонукають постійно поповнювати свої знання, не спинятися на досягнутому. Розумові, емоційні та вольові якості особистості педагога дошкільного закладу при їх постійному тренуванні і самовихованні перетворюються у сталі риси характеру - розсудливість, вдумливість, спостережливість, сміливість, наполегливість, які вкрай необхідні в організації педагогічного процесу.
У вихованні дітей велике значення має педагогічна оцінка - позитивна або негативна думка дорослого про їхні дії та вчинки, яка висловлюється у формі схвалення, зауваження чи докору.
Спостереження показують, що педагоги-майстри широко використовують позитивні оцінки, тимчасом як менш досвідчені - негативні, їхні вихованці часом не чують протягом дня жодного схвального слова.
Умілий вихователь, здатний правильно організувати життя дітей, глибоко обмірковує і встановлює чіткий, постійний і посильний для дошкільників розпорядок життя на весь день. Крім того, він вдається до різноманітних прийомів, які попереджають забування вихованцями "порядку дій". Це допомагає дітям міцно оволодіти належними формами поведінки, виключає помилки, а отже, й необхідність негативних оцінок.
Позитивна оцінка може мати й своє пряме призначення: схвалюється поведінка окремої дитини або всієї групи, щоб показати успіхи вихованців у оволодінні правилами поведінки, допомогти їм усвідомити свої нові вміння, викликати радість від цього й прагнення завжди поводитися саме так.
Педагог має бути чуйним, доброзичливим, лагідним у ставленні до своїх вихованців і водночас вимогливим до них. Важлива складова педагогічної майстерності та основа міцних контактів з підопічними - вимогливість, яка органічно поєднується з повагою до дитини, вмінням розуміти її. Щоб досягти такого контакту, дитина повинна довіряти своєму наставникові, не соромитися звертатися до нього з будь-якими запитаннями.
Правильна педагогічна оцінка має важливе значення для формування елементів самооцінки, що починається в старшому дошкільному віці. Самооцінка відіграє важливу роль у моральному розвитку підростаючої особистості, у становленні її самосвідомості.
Для дитини дошкільного віку оцінка вихователя - єдине джерело формування її власного ставлення до себе, і це зобов’язує педагога завжди старанно продумувати свої висловлювання про неї. Співвідношення позитивних і негативних суджень створює відповідний характер взаємин між вихователем і дітьми, атмосферу взаємодовіри в групі. Доброзичливий клімат у групі допомагає дітям успішно оволодівати знаннями з різних розділів програми, отримувати справжню насолоду від спілкування з іншими дітьми і вихователем. Він є тим ґрунтом, на якому з'являються перші паростки позитивних моральних якостей особистості дитини.
Вихователю варто завжди пам'ятати, що його думка про кожну дитину зовсім не байдужа одноліткам, вони прислухаються до неї, наслідують її. Чуючи щоденно висловлювання вихователя, хоч і звернені до інших, дитина переконується, що додержання правил і норм поведінки обов'язкове для кожного. Це допомагає їй швидше засвоїти їх.
Педагог, який знає систему взаємин у дитячому колективі, а також методику виховання, може допомогти кожній дитині зайняти серед ровесників місце, яке б сприяло формуванню в неї позитивних рис особистості.
Заохочуючи вихованця до спільної діяльності з іншими, слід спочатку об'єднувати його з тими дітьми, в яких налагоджені стійкі взаємини з групою. Так педагог створює умови для засвоєння прийомів дружнього співробітництва дітей на основі позитивного прикладу.
Специфіка спілкування вихователя з дітьми полягає в емоційному забарвленні педагогічних впливів на вихованців. Позитивний емоційний настрій вихователя створює у дітей почуття впевненості, радості, спокою.
Під впливом емоційних контактів з вихователем діти стають активнішими, більш ініціативними, їх комунікативність помітно зростає, дошкільники охоче спілкуються з дорослими і ровесниками, самі шукають цього. Вихователь, таким чином, є для дитини одночасно і об'єктом, що задовольняє її потребу у спілкуванні, і джерелом нових вражень та переживань.
У педагогічному плані дуже важливою є узгодженість дій обох вихователів групи та їх психологічна сумісність. Ось чому необхідно при доборі вихователів на одну й ту саму групу дотримуватися принципу певної психологічної доповнюваності. Тобто обидва вихователі за своїми особистісними якостями мають доповнювати і компенсувати один одного.
Виховання дітей - складний і трудомісткий процес, який вимагає від педагога глибоких знань, специфічних умінь і навичок, здатності втілювати свої знання й переконання в практичні дії. Своєю вдумливою працею педагоги виховують дитину як особистість, громадянина. Сучасний педагог – це творчий педагог, який має нове педагогічне мислення, будує свою роботу на знанні індивідуальних особливостей кожної дитини, знаходить особливий підхід до кожного малюка.
Виростити дитину доброю, вмілою, чесною, справедливою людиною - висока мета, відповідальний обов'язок кожного педагога.
Список рекомендованої літератури
Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! - М.: Просвещение, 1983
Амонашвили Ш.А. Как живете, дети? - М.: Просвещение, 1986.
Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. - М.: Просвещение, 1983.
Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Метод, основи. - М.: Знание, 1982.
Буре Р.С, Островская Л.І. Воспитатель и дети. - М.: Просвещение, 1979.
Гребенщиков Е.А. Воспитатель детского сада. - М,: Просвещение, 1968.
Загвязинский В.И. Педагогическое предвидєние. -М.: Знание, 1987.
Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. - М.: Знание,1980.
Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. - м,: Педагогика, 1987.
|