|
|
Скачати 73.3 Kb.
|
|
ВПЛИВ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЕРІВНИКА ГУРТКА НА РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Свого часу К.Д. Ушинський писав: «…у вихованні все повинне ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути та програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості у справі виховання». Ці слова сьогодні дуже актуальні, оскільки вихід позашкільного закладу на рівень нових вимог та завдань багато в чому залежить від розвитку творчого потенціалу як кожного педагога, так і всього педколективу в цілому. А оскільки успіх справи оновлення діяльності позашкільного закладу вирішують, насамперед, педагогічні кадри, то першочергового значення набувають проблеми науково-методичної підготовки, підвищення кваліфікації цих кадрів і, зрозуміло, підвищення рівня їх професійної майстерності. Педагог завжди виступає у трьох іпостасях – як предметник, вихователь і людина. Усі ці аспекти взаємопов’язані між собою складають єдине ціле. Вони ж і визначають його професійно-педагогічну спрямованість. Педагог, безперечно, повинен мати глибокі знання з предмету. Зрозуміло, що педагог не може знати все, цикл наук практично неосяжний. І, якщо педагог не поповнює своїх знань, він неодмінно втратить професійну майстерність і авторитет в очах своїх вихованців. Давно минули ті часи, коли педагог був для учня чи не єдиним джерелом інформації, беззаперечним авторитетом. Сьогодні арсенал джерел інформації значно розширився. Педагогу необхідно не тільки глибоко володіти знаннями, але і вміти їх передавати своїм учням. Іншою важливою професійною якістю особистості педагога є його методична вправність, під якою слід розуміти постійний творчий пошук, безперервне удосконалення своїх знань і майстерності. Діяльність педагога проходить в умовах, які постійно змінюються, тому йому доводиться шукати нові, більш ефективні форми та методи навчання і виховання, систематично працювати над удосконаленням педагогічної майстерності. Вдумливий, творчо працюючий педагог, повинен здійснювати самоаналіз своїх занять і виховних заходів. Це допомагає виявити як недоліки своєї роботи, так і внутрішні резерви. В закладах позашкільної освіти є усі необхідні засоби для культурної самоорганізації педагогів. Система позашкільної освіти дітей, якщо її роздивлятися з позиції нової науки – синергетики – система, яка знаходиться у стадії становлення. А це означає, що вона ще відкрита і більш легко приймає усе нове. Дія синергетичних принципів відкриває педагогу, що працює в системі позашкільної освіти, цілковито нові можливості. Незаперечний той факт, що хороший педагог – сам собі методист. Він цікавиться усім новим і легко розбереться, що, наприклад, відкритість – це не тільки нагромадження теоретичних постулатів і не «душа нараспашку». Це ще й набір конкретних орієнтирів для побудови нової якості відношень з дітьми, завдяки яким звична робота набуває цілковито нового змісту, стає більш якісною. Він вже розуміє: відкривати дитину з творчого боку – означає не тільки вміння розкрити її душу для усього нового, але й знання про те, яким чином це зробити, не зашкодивши дитині. Допитливий педагог вже знайомий з синергетичними технологіями «відкриття» нових знань і вмінь, які надають йому необхідний «інструмент». Він вже може використовувати не лінійність і спонтанність розвитку особистості для відкриття її творчого потенціалу, надаючи дитині те, чим вона повинна оволодіти у незавершеному та відкритому вигляді. Щоб його учень мав змогу «доповнити, довести це вміння до розуму», вдаючись до свого, ще дитячого і недовершеного, але уже особистого досвіду. Така діяльність потребує ще більш глибокого розуміння, що особистості того, хто вчить і того, хто вчиться – суб’єкти педагогічної взаємодії, вони відкриті для постійного оновлення новим змістом – знань, стосунків, розуміння, що тільки завдяки такій взаємодії з’являється творчість – і того, хто навчає, і того, хто навчається. Без внутрішньої самоорганізації, як здібності доповнювати, добудовувати, витягувати, вирощувати себе із себе, здібність до особистої творчості педагога найчастіше не доходить до дітей. Інакше кажучи, не виростивши в собі особистість, не організувавши себе зсередини, педагогу вкрай складно передавати свої вміння та любов до творчості. Відсутність такої самоорганізації різко знижую педагогічну культуру навіть при дуже високій професійній компетентності. Поняття «професійне самовдосконалення» педагога містить в собі як складові елементи і самоосвіту (набуття знань, вмінь і навичок), і самовиховання (формування світогляду, мотивів і досвіду діяльності, якостей особистості), і саморозвиток (удосконалення психічних процесів і здібностей). Якщо говорити більш докладно, то функція самовдосконалення повною мірою відповідає набору функцій методичної роботи відносно конкретного педагога, а саме:
Вибір педагогом засобів реалізації поставлених завдань з самовдосконалення може стати менш зручним, якщо йому запропонувати набір найбільш дієвих у типових ситуаціях способів роботи над собою, допомогти підказати способи найбільш притаманні конкретному педагогу. Вирішальна ланка у справі самовдосконалення, підвищення педагогічної майстерності – це самоосвітня праця педагога. Ще Д.І. Писарєв (філософ, критик ХІХст.) відзначав: хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта…Треба вчитися в школі, але набагато більше треба вчитися після виходу зі школи, і це друге уміння за своїм впливом на людину, на суспільство незрівнянно важливіше, ніж перше». Відомо, що систематичне відвідування занять на курсах, ділові та рольові ігри, інші форми методичної роботи не розв’язують повністю складної проблеми підвищення кваліфікації педагога, тому що навіть найдосконаліша колективна система методичної роботи не може врахувати індивідуальної потреби педагога в новітній інформації, ознайомити його з необхідною літературою з фаху. Отже, виникає потреба в самостійній роботі педагога. Самоосвіта є елементом виробничої діяльності кожного педагога, який вільно обирає матеріал, прийоми і засоби роботи над собою. Такий принцип організації самоосвіти – поєднання її обов’язкового характеру з добровільно обраним змістом – найбільше виправдовує себе. У процесі самоосвіти реалізуються основні дидактичні принципи навчання – систематичності, послідовності, наступності, зв’язку з практикою тощо. Мета – ідеальний образ, модель бажаного майбутнього результату діяльності: отже, визначити цілі науково-методичної підготовки – означає визначити її найважливіші, бажані, необхідні результати. А вони полягають у зростанні професійної компетентності, професійної майстерності педагогів. Професійна компетентність – це рівень професійної майстерності. Опанувати спеціальність можна з різним ступенем майстерності, тобто на різному кваліфікаційному рівні. Але до вершини майстерності можна йти одним шляхом: «знизу вгору», від меншого до більшого, від невміння до уміння. Професійна компетентність – це форма виконання педагогом своєї діяльності , обумовлена глибоким знаннями ним властивостей предметів (людина, група, колектив), що змінюються, вільним володінням змістом своєї праці (професійно-педагогічної функції, види діяльності і дії, за допомогою яких ці функції реалізуються), а також відповідністю цієї праці професійно важливим якостям учителя. Професійна майстерність з погляду руху вчителя до його вершин містить у собі три етапи:
Сила і привабливість системи позашкільної освіти дітей – у її несхожості на школу – обов’язкове середовище існування сучасної дитини. У системі позашкільної освіти дітей поєднуються різноманітні види людської життєдіяльності: навчання, спілкування, заняття «улюбленою справою», відпочинок, розвага, творчість, свято тощо. Її освітній простір – найблагодатніша для реалізації такого складного завдання сфера. Тут можна достатньо вільно варіювати зміст діяльності – вона ще не так зарегламентована, як у школі. Тут легко поєднувати групові, масові та індивідуальні форми роботи. Тут значно простіше організувати реальну співтворчість дорослих та дітей. Тут ще можна уникнути рутини – творчість її не припускає. І останнє, на чому я ще раз хочу наголосити. В основі діяльності кожного педагога повинно знаходитися безперервне удосконалення педагогічної кваліфікації та професійної майстерності з метою підвищення якості освітнього процесу та його результативності. А основними показниками результативності освітнього процесу у позашкільному закладі є:
Побічними показниками результативності освітнього процесу можуть виступати:
|
|
Законів України «Про освіту» Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетенції педагогічних працівників,... |
ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ГУРТКА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Метою випуску даного Інформаційного Вісника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного... |
|
Нормативні документи навчально-виховного процесу та навчально-методичної бази кабінету Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти |
ТЕХНОЛОГІЇ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ як шлях формування професійної компетентності педагога Створення моделі професійно компетентного педагога сучасної освітньої установи, розробка моделі індивідуального маршруту професійної... |
|
Функціональна структура науково-методичної роботи навчально-виховного комплексу Управління організаційно-функціональною системою інтелектуальної творчої діяльності вчителів і учнів |
Методика проведення занять та аналіз відкритого уроку ЗМІСТ Особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу і підвищення педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого... |
|
Випускаючий підрозділ: Музей Проректор з науково-педагогічної роботи та організації навчально-виховного процесу |
Оформлення досягнень керівника гуртка та учнів ... |
|
Методична робота в школі будується на досягненнях науки, ППД, системою... ППД, системою аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності... |
НАКАЗ Про організаційні заходи щодо підготовки та здійснення навчально-виховного процесу |