“З А Т В Е Р Д Ж У Ю”
Начальник СДПЧ-3
по охороні Заводського району
майор внутрішньої служби
О.І.Корчинський
“ “ 2003 року.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
для проведення заняття з професійно-психологічної підготовки
з особовим та начальницьким складом СДПЧ-3.
ТЕМА № 2: Психологія особистості працівників МНС України. Поняття особистості в психології. Психологічна структура особистості. Психологія поведінки особистості в колективі. Механізм впливу професійного середовища на особистість. Мотиви виникнення та типологія конфліктів та їх профілактика.
МЕТА: розглянути з особовим та начальницьким складам СДПЧ-3 основні положення теми.
ЧАС:1година.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: учбовий клас.
ЛІТЕРАТУРА: Асмолов А.Г. Психология личности. - М., 1990., Бодалев А.А. Психологи о личности. - М., 1988., Барабанщиков А.В., Давыдов А.П., Федоренко Н.В. Основы военной психологии и педагогики. - М., 1988., Военная психология / Под ред. В.В. Шолега. - М., 1972., Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1982., Иванов Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. - М., 1987., Рейнвальд Н.И. Психология личности. - М., 1987., Дарол Ш. Типы личности. – СПб., 1996.
.
Хід заняття.
1.Організаційний момент – 5 хвилин:
- перевірка присутніх;
оголошення теми і мети заняття, питань які вивчатимуться.
2.Контроль знань – 5 хвилин;
- перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми – 40 хвилин.
Характеристика основних теорій особистості.
Визначення понять індивід, особистість та індивідуальність.
Що розуміється під спрямованістю особистості?
Взаємодія ендопсихічної та екзопсихічної структур особистості.
ХІД ЗАНЯТЬ
● Проблему особистості у психології досліджували з кінця XIX ст. вчені В. Джемс, В. Дільтея, Е. Шпрангер, О.Ф. Лазурський, З. Фрейд, О.М.Леонтьєв, А. Адлер, К. Горні, Е. Фромм, Е. Еріксон, К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, Л.С. Виготський, В. Франкл, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, К.Г. Юнг.
Iндивiд – одинична, окрема сутнiсть або iстота, представник будь-якого виду, роду, класу. Індивідуум – людина народжується і поступово при засвоєнні соціально-історичного досвіду людства стає особистістю. Онтогенез (з грецьк. – єство, породжую) – індивідуальний розвиток будь-якого організму від зародження до кiнця життя. У психологiї та педагогiцi – iндивiдуальний фiзичний i психiчний розвиток особистостi.
Людина – бiосоцiальна iстота, яка володiє мовою, свiдомiстю, вищими психiчними функцiями (абстрактно-логiчним мисленням, пам’яттю i т.ін.), здатна створювати знаряддя працi, користуватися ними у процесi суспiльної працi.
Особистiсть – людина, соцiальний iндивiд, що поєднує в собi риси загальнолюдського. Соцiально-психологiчна суть людини, що формується в результатi засвоєння нею суспiльних форм свiдомостi та поведiнки, суспiльно-iсторичного досвiду людства (особистiстю ми стаємо пiд впливом життя в суспiльствi, виховання, навчання, спiлкування, взаємовпливу). Особистість – це цілеспрямована система, що самоорганізовується. Об’єктом її діяльності є світ, вона сама, що виявляється в її почутті. Особистість має активну життєву позицію, здійснює вибір, оцінює наслідки прийнятих рішень та відповідає за них, постійно творить себе. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність.
Індивідуальність – сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої, що проявляється у здібностях, потребах, схильностях, темпераменті, рисах характеру, світобаченні, розвитку інтелекту тощо. Індивідуальні особливості людини являють собою лише одну зі сторін особистості людини.
● Структура особистості включає: психічні процеси, психічні властивості, психічні стани, спрямованість, потреби, мотиви, темперамент, здібності, характер, емоційність, активність, волю, психічні утворення. У структурі особистості визначаємо соціальну та біологічну основи. Біологічна основа особистості нервова система, система залоз, процеси обміну речовин, статевий імпульс, анатомічні особливості. Соціальна основа рівень культури, оточення людини, виховання, соціальні ролі, комплекс уявлень про себе. Проблема співвідношення біологічного та соціального начал у структурі особистості є однією з найскладніших та дискусійних. Помітне місце займають теорії, які виділяють в особистості дві основні підструктури, сформовані під впливом двох чинників – біологічного і соціального. Є думка, що особистість людини розпадається на ендопсихічну та екзопсихічну організації, які між собою взаємодіють.
Ендопсихіка – підструктура особистості відображає внутрішню взаємозалежність психічних елементів.
Екзопсихіка визначається ставленням людини до зовнішнього середовища. Сучасні та зарубіжні багатофакторні теорії особистості зводять будову особистості до проекцій усіх тих же основних чинників біологічного і соціального.
Таким чином, у структуру особистості в першу чергу входить системна організація її індивідуальності. Елементом структури особистості є спрямованість вибіркове ставлення людини до дійсності, яке проявляється у потягах, потребах, позиціях, установках, переконаннях, цінностях людини. Спрямованість пожежного – це система потреб, цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій, інтересів, бажання, за якими він діє. Важливою властивістю особистості є здібності.
● Здібності це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь і навичок. Проблему здібностей у психології вивчали: В.Д. Шадріков (розглядав здібності як якості психологічної і функціональної системи, що проявляються в її продуктивності, а саме: точності, надійності, швидкості), Б.М. Теплов (визначив особливості і здібностей). [73] Здібності можуть бути конструкторськими, математичними, військовими, інженерними, педагогічними та ін. Виділяють ведучі та допоміжні, загальні та спеціальні здібності. Особистість, будучи суб’єктом системи дійсних відносин суспільства в групах у яких вона інтегрована, не може бути заключена лише в замкнений простір, а виявляє себе у просторі міжіндивідуальних відносин. Тому до структури особистості людини входять три складові, три підсистеми: індивідуальність особистості, її представленість у системі міжособистісних відносин і в інших людях. І особистість повинна бути такою, що характеризується в єдності трьох сторін. Пожежні повинні мати певні природні здібності до пожежної служби, міцне здоров'я, сміливість, дисциплінованість і т.і., але їх слід розвивати під час теоретичної і практичної підготовки.
● Особистість формується в умовах конкретного історичного існування людини в діяльності (праці, навчанні, спілкуванні). Найголовнішу роль у процесах формування особистості відіграють навчання і виховання, які здійснюються в групах і колективах. Формування особистості відбувається в умовах включення її в колектив. Як підкреслював А.С. Макаренко, особистість розвивається в колективі і через колектив, який являє собою групу високого рівня розвитку, що володіє найбільш сприятливими умовами для формування цінних якостей особистості. Саме в колективі індивід отримує повноцінне задоволення потреби бути особистістю, активним учасником будівництва нового суспільства, відбувається всебічний її розвиток. Провідна роль у формуванні особистості належить цілеспрямованим впливам на неї виховання. Виховання спрямовує й організовує розвиток особистості відповідно до цілей, заданих суспільством. При цьому виховання не тільки певним чином упорядковує життя і діяльність людини, а й створює відповідно до існуючих педагогічних принципів спеціальне соціальне середовище або ситуацію розвитку найкращим чином, що виявляє можливості конкретної особистості, створює умови для вияву її активності, формуючи та спрямовуючи її. Тут психологія особистості поступається місцем педагогіці виховання особистості. Формування особистості пожежника відбувається в колективах пожежних підрозділів під впливом керівників-вихователів (командирів відділень, караулів, частин). Не менш важлива роль у цьому процесі відводиться самовихованню та самоосвіті.
Шляхи розвитку здібностей:
виховання любові до своєї професії;
залучення до активної діяльності на кожному занятті;
створення складної навчальної обстановки у процесі навчання та служби;
врахування індивідуальних особливостей у процесі формування їх здібностей;
забезпечення змагального характеру кожного заняття;
систематичні вправи у самостійному розвитку своїх здібностей;
самоаналіз та самооцінка своїх здібностей;
залучення до активної культурно-освітньої, раціоналізаторської та винахідницької роботи;
всебічний розвиток особистості.
Фактори формування особистості:
наслідування;
виховання і самовиховання;
середовище;
плідна праця.
Шляхи формування професійної спрямованості:
роз’яснення суті і значення політики;
організація діяльності у відповідності з законами та статутами;
наближення умов навчання до бойових;
створення умов для задоволення розумових потреб;
активізація самовиховання.
|
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
Датии під запис
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
Дати під запис
|
4. Закріплення вивченого матеріалу 5 хв.
Питання для закріплення:
Назвіть характеристику основних теорій особистості?
Дайте визначення понять індивід, особистість та індивідуальність?
Що розуміється під спрямованістю особистості?
В чому полягає взаємодія ендопсихічної та екзопсихічної структур особистості.
5. Підбиття підсумків – 5 хв.:
- вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
- оголосити оцінки;
- відповісти на запитання.
Конспект склав:
Заступник начальника СДПЧ-3
ст. лейтенант вн. сл. Ю.О.Слющенко
“ 05 ” жовтня 2003 року.
|