«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Начальник ПДПЧ-36 Жовтневого РВ ГУМНС України
в Миколаївській області
ст. лейтенант служби
цивільного захисту
О.М. Задорожний
“_____” _____________ 2009 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з психологічної підготовки
з особовим складом 4-го караулу ПДПЧ-36
Тема №3.4. «Конфлікти та їх усунення в процесі міжособистих відносин».
Навчальна мета: Вивчити з особовим складом види конфліктів з метою їх попередження.
Час: 1 год
Місце проведення: учбовий клас
Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди
Література:
1. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. - К., 2000.
2. Корнїв М.Н., Коваленко А.В. Соціальна психологія. - К., 1995.
3. Самонов А.П. Психология для пожернiх. - Пермь, 2000.
4. Пірне М.І. Конфліктологія. - К., 1997.
5. Козiрев А.Н. Основi конфликтологии. - М., 1988.
6. Наказ МНС України № 601 від 01.09.09 р. «Про затвердження Положення про організацію службової підготовки особового складу органів та підрозділів цивільного захисту»
Порядок проведення заняття:
1. Організаційний момент - 5 хв.
перевірка присутніх;
оголошення теми і мети заняття, питань, які мають вивчатися.
2. Контроль знань - 5 хв.
перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3. Викладення матеріалу теми - 25 хв.
Питання, які вивчатимуться:
3.1. Види конфліктів та умови виникнення
3.2. Способи попередження.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні вказівки
|
Зміст понять психологія управління, стилі керівництва, функції керівника, заохочення, покарання. Поняття про управлінську діяльність. Стилі керівництва. Основні управлінські функції керівника.
Критерії ефективності керівництва. Психологічна структура особистості керівника. Психологічні особливості управління силами і засобами на пожежі. Форми соціальних корекцій, поведінки підлеглих.
Робота з людьми - це одна з найскладніших і багатогранних форм людської діяльності. Але як на виробництві, так і в підрозділах пожежної охорони керівники приділяють основну увагу економічним показникам, технологічним процесам, стану звітності, готовності. Людину ж розглядають просто як робочу силу, тобто не як мету, а як засіб виконання плану, завдань, гасіння пожеж. Це приводить до безініціативності, відчуження працівників від засобів виробництва. Соціологічні дослідження, проведені у 1989 році, показали, що в повну силу трудяться 1/3 всіх працюючих.
А більшість тих, хто трудяться досить інтенсивно, заявили, що могли б значно підвищити продуктивність праці, якби були додаткові стимули. Однак створити могутню систему мотивів і стимулів, які спонукають працівників повністю розкрити свої здібності, плідно працювати, неможливо без урахування психології людини і соціально-економічних закономірностей розвитку колективу. Управляти означає: а) передбачати - вивчати майбутні, визначати програму дій; б) організовувати - будувати подвійний організм: матеріальний і соціальний; в) розпоряджатися - приводити в дію персонал; г) погоджувати - пов'язувати і поєднувати; д) контролювати - спостерігати, щоб усе відбувалося відповідно до встановлених правил та розпоряджень (Анрі Файоль).
Без управлінської діяльності не може існувати організація. Основними управлінськими функціями ї: планування, передача інформації, мотивація, регулювання, контроль. Планування - це початок управлінської діяльності. План повинен відповідати таким принципам: бути економічно обгрунтованим; спиратися на можливі організації; бути досить гнучким. Організація. Хороші організатори ті, хто дії за принципами поділу праці, суворої дисципліни, регламентації повноважень, справедливості винагород, єдності цілей, централізації управління, стабільності робочих місць, нагороди ініціативних (А. Файоль). Делегування повноважень - передача частини управлінських функцій більш низькому рівню зі збереженням відповідальності. Повноваження - це право приймати рішення.
Прийняття рішень - важливий елемент організаційної діяльності. Рішення поділяються на одноосібні, колегіальні та колективні. Контроль - як основна функція - може бути поточним, випереджувальним і підсумковим. Принципи контролю: передчасність, об'єктивність, розумність, відкритість, індивідуальний підхід до підлеглих. Контроль не повинен бути засобом особистого карального ставлення. Мотивація і регуляція - керівництво і взаємодія з людьми. Якщо в керівника немає надійної команди, то з іншими факторами мало що можна зробити. Коли у вас ї штат, який складається з енергійних людей, то наступним кроком повинне стати стимулювання їх творчих здібностей (А. Моріта). Людям потрібні гроші, але вони хочуть мати задоволення від праці та гордитися нею (А. Моріта). Регуляторами мотивації ї: робоче середовище (комфортне робоче місце, низький рівень шуму, дизайн, чистота), винагороди (зарплата, справедливі заохочення, соціальні блага, житло, медобслуговування, дитсадок, спорт, культурний відпочинок), безпека (почуття особистої необхідності, повага, визнання з боку колег і керівника, гарні відносини в колективі), особисте зростання (можливість навчання, кар’єра, творчість, самовираження), почуття причетності (відчуття корисності своєї роботи, інтерес та врахування керівництвом особистих думок працівників), інтерес (цікава робота, відповідальність, ефект змагання). Таким чином, управлінська діяльність - це складний процес, що являє собою взаємовідносини керівника та підлеглих. Результати роботи колективу залежать від стилю керівництва, якостей керівника. Стилі керівництва.
Авторитарний керівник приймає рішення одноосібно і програму всі дії своїх підлеглих, не дає їм змоги проявляти ініціативу. Його стиль характеризується надмірною централізацією влади; схильністю до одноосібного вирішення як важливих, так і другорядних питань; переоцінкою ділових і людських якостей підлеглих. В автократа бажання командувати і добиватися послуху стоїть на першому місці та завдає шкоди інтересам справи. Він звичайно ототожнює себе з керованою ним організацією, горить на роботі, не мислить себе без неї, забуває про особисте життя. Досягає мети будь-якою ціною, не рахуючись із витратами, з людьми. Авторитарний керівник дії надзвичайними методами при будь-яких обставинах. Він сам прямо або опосередковано вносить у ситуацію елементи надзвичайного стану, оскільки стиль його керівництва цього вимагає. Керувати інакше він просто не вміє, і в спокійній ситуації це його невміння стає для оточуючих очевидним. Тому він і нагнітає атмосферу в колективі, мотивуючи це наказами зверху, без потреби турбує і нервує людей. Дуже негативно ставиться до критики знизу, самокритика відсутня. Авторитарний стиль керівництва вимагає висування на роль лідера людину владолюбну, тверду, в чомусь навіть жорстоку, рішучу, яка не відав сумнівів і коливань. Цей стиль оптимальний при надзвичайному стані та при становленні колективу. Демократичний стиль керівництва передбачає надання підлеглим самостійності; вирішення питань за безпосередньою участю підлеглих; створення керівником необхідних умов для їх роботи; справедливу оцінку зусиль підлеглих; шанобливе ставлення до людей і турботу про їх потреби.
Керівник такого типу повинен мати неабиякі особисті якості: позитивну реакцію на критику; здатність відважитися на самокритику; бути компетентним; вміти забезпечити перехід від вольових до стимулюючих методів управління; бути здатним мобілізувати інтелектуальний і матеріальний потенціал колективу; активізувати мотиваційну сферу підлеглих; нести відповідальність перед колективом. Ліберальний керівник не контролює діяльність підлеглих; недостатньо турбується про колектив та його справи; підлеглі не відчувають керівництва і складається враження, що кожен робить те, що хоче; такий керівник нерішучий, йому важко керувати, турбуватися про інших; не вміє встановлювати контакти і по-діловому спілкуватися з підлеглими; соромиться тих, ким керує, а іноді й побоюється; часом такому керівникові важко керувати і він готовий віддати керівництво іншій особі. Демократичний стиль керівництва ї оптимальним. Він допомагає використати свої здібності та досягти максимального задоволення від роботи. При цьому людина не втрачає індивідуальності. Психологічна структура особистості керівника.
Визначальний вплив на способи організації групової діяльності
справляють форми керівництва, які складаються стихійно і не стихійно. У першому випадку йдеться про лідерство, а в другому - про офіційне керівництво. Лідер (з грецьк. - ведучий, керівник) - член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах специфічної і досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей. Лідер не висувається групою, а спонтанно займає лідерську позицію. Щоб стати лідером, людина повинна мати певну сукупність особистих суспільно-психологічних якостей, він визначається високим рівнем престижу й авторитету. На відміну від лідерства, керівництво ї суто управлінським феноменом, офіційно регламентованим соціально організованим процесом. Спільною для лідерства і керівництва ї можливість застосовувати владу, впливати на поведінку людей і ситуацію. Цей вплив здійснюється за допомогою різних засобів: авторитету, права, примусу, традицій, економічних чи ідеологічних механізмів. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень, учені так і не визначили, яким має бути лідер. Так, К. Берд склав список із 79 рис, що визначаються різними дослідниками як лідерські.
Абсолютним втіленням теорії рис ї поняття харизматичного лідера (з грецьк. - дар, милість, благодать божа). Харизматичному лідеру приписують усі успіхи його прихильників, навіть явні помилки обертаються його заслугами. Для такого лідера слушним ї прислів'я: Короля грає оточення.
Він викликає в оточення абсолютну довіру, спонукає до схилення перед ним. Досвідчений керівник, що тверезо дивиться на речі, розуміє, що якби не був високим рівень його підготовленості і досвіду, не може покладатися лише на себе і тому сприяє у діяльності на ініціативних, добросовісних працівників. Часто саме за оточенням можна визначити ступінь талановитості керівника. Він виконує такі основні функції: визначає або конкретизує цілі трудового колективу та окремих його членів, планує, організовує і контролює роботу підлеглих, спонукає своїх підлеглих активно прагнути виконання своїх виробничих і службових завдань, здійснювати постійну роботу в галузі виховання підлеглих (трудового, морального, політичного). Психологи та соціологи, як вітчизняні, так і зарубіжні, сходяться на тому, що керівник будь-якої ланки повинен мати такі якості: компетентність, яка включає
в себе високий рівень інтелекту, спеціальні знання і вміння, організаторські здібності (за проф. Л.І. Уманським) ; організаторське чуття, тобто вміння вникнути в психологію іншої людини і визначити оптимальне для неї місце в роботі; здатність психологічно впливати на інших людей, об’єднувати їх, мобілізувати і направляти енергію колективу, проявляти вимогливість і критичність, також до себе особисто; схильність до організаторської роботи; комунікативність; відповідальність; швидкість і гнучкість мислення, вміння не губитися в нестандартних ситуаціях; специфічну пам'ять на обличчя, імена та прізвища підлеглих; дійсний авторитет (слід відрізняти від фальшивого авторитету); ініціативність; самостійність; винахідливість; впевненість у собі; високий рівень прагнень; фактор гелікоптера, тобто здатність піднятися над деталями і сприймати ситуацію в цілому.
|
дати під запис
дати під запис
дати під запис
дати під запис
дати під запис
дати під запис
дати під запис
|
4. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.
Питання для закріплення:
4.1. Які види конфліктів Ви знаєте ?
4.2. Умови виникнення та способи попередження конфліктів?
5. Підведення підсумків - 5 хв.:
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;
оголосити оцінки;
відповісти на запитання.
План-конспект склав:
Начальник караулу ПДПЧ-36
ст. лейтенант служби
цивільного захисту О.В. Якименко
|