Стаття 26. Ранги державних службовців
Встановлюються такі ранги державних службовців:
службовцям, які займають посади, віднесені до першої
категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до другої
категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до третьої
категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої
категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятої
категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до шостої
категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої
категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Положення про ранги службовців ( 658-96-п ) затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,
рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.
Ранги, які відповідають посадам першої категорії,
присвоюються Президентом України.
Ранги, які відповідають посадам другої категорії,
присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, що
присвоюються державним службовцям, які є працівниками Апарату
Верховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другої
категорії, державним службовцям - працівникам Апарату Верховної
Ради України присвоюються Головою Верховної Ради України.
( Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005 )
Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець.
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг
у межах відповідної категорії посад.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії
посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на
займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних
завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг
достроково в межах відповідної категорії посад.
За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію
може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за
вироком суду. ( Частина десята статті 26 в редакції Закону
N 282/95-ВР від 11.07.95 )
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії
або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний ранг.
Народним депутатам України, які до обрання перебували на
державній службі, час виконання цих обов'язків зараховується до
стажу державної служби.
У трудовій книжці державного службовця робиться запис про
присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Стаття 27. Просування по службі
Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом
зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,
коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів
України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого
рангу.
Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.
Стаття 28. Кадровий резерв державної служби
У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття
посад державних службовців, а також для просування по службі.
Кадровий резерв формується із:
спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування,
виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також
випускників навчальних закладів відповідного профілю;
державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли
стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.
Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом
регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби
( 199-2001-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації
державних службовців
Державним службовцям створюються умови для навчання і
підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на
факультетах) ( 1681-2004-п, 402-2005-п ) та шляхом самоосвіти.
Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у
тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як
правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання
і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по
службі.
При Президенту України діє Національна академія державного
управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.
{ Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2592-VI
( 2592-17 ) від 07.10.2010 }
Розділ VI
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 30. Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про
працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття
4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби
вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку
проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);
( Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30
див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 )
від 25.12.2003 )
4) відставки державних службовців, які займають посади першої
або другої категорії (стаття 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12
цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення
Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих
відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього
Закону.
Зміна керівників або складу державних органів не може бути
підставою для припинення державним службовцем державної служби на
займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім
державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої
категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною
складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну
повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток
на період працевлаштування, але не більше одного року.
Стаття 31. Відставка державного службовця
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який
займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою
заявою.
Підставами для відставки є:
принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової
особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній
службі;
примушування державного службовця до виконання рішення
державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному
законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або
моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям
або об'єднанням громадян, громадянину;
стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень
(за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова
державним органом або посадовою особою, які призначили державного
службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або
відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у
відставці державний службовець повинен продовжувати виконання
службових обов'язків і має право на звільнення в порядку,
передбаченому Кодексом законів про працю України ( 322-08 ).
У разі відставки державного службовця, який не досяг
пенсійного віку, але має страховий стаж для чоловіків - не менше
25 років, для жінок - не менше 20 років і відпрацював на посадах
першої чи другої категорії не менш як п'ять років, йому
виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з
урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення
пенсійного віку. ( Частина четверта статті 31 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
При досягненні пенсійного віку державним службовцем, який
перебуває у відставці, йому призначається пенсія як державному
службовцю.
У разі призначення пенсії за віком, працевлаштування,
засудження за скоєння злочину виплати, передбачені частиною
четвертою цієї статті, припиняються.
Стаття 32. Оскарження рішення про припинення
державної служби
Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено
державним службовцем безпосередньо до суду.
Розділ VII
МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Стаття 33. Оплата праці
Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових
обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів
компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та
ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно
від складності та рівня відповідальності виконуваних службових
обов'язків.
Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного
державному службовцю.
Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям
щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати
за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад
15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за
високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,
доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та
інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога
для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових
окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців
є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї
мети положеннями про органи державної виконавчої влади,
затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету
Міністрів України. ( Частина восьма статті 33 в редакції Закону
N 96/96-ВР від 22.03.96 )
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для
зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування
інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю
За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове
виконання трудових обов'язків державним службовцям видається
грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються
Кабінетом Міністрів України( 212-2003-п ).
За особливі трудові заслуги державні службовці
представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.
Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки
державних службовців
Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю
30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш
тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі
посадового окладу.
Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних
органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка
тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання
додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом
Міністрів України ( 250-94-п ).
Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення
державних службовців
Державні службовці забезпечуються житлом у встановленому
порядку із державного фонду.
Державні службовці, які займають посади першої - четвертої
категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних
телефонів.
{ Частину третю статті 36 виключено на підставі Закону
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з
ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним
обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж
закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.
Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова
допомога державним службовцям
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007
(в частині, що стосується професійних суддів та працівників
апарату судів); Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007
( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
( Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ), згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Частину першу статті 37 виключено на підставі Закону
N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004 )
На одержання пенсії державних службовців мають право особи,
які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за
наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для
жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби -
не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку
працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до
категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи
на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям
призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати,
на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за
призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80
відсотків заробітної плати працюючого державного службовця
відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній
службі. { Частина статті 37 в редакції Закону N 432-IV ( 432-15 )
від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 -
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного
Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Щодо дії частини другої статті 37 додатково див. Закон N 489-V
( 489-16 ) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду
N 4-рп/2007 ( v004p710-07 ) від 18.06.2007 }
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує
розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів
Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір,
виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 2105-IV
( 2105-15 ) від 21.10.2004 )
Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його
заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі
заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених
законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних
розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Частина четверта статті 37 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній
службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не
більше 90 відсотків заробітної плати. { Частина статті 37 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 432-IV ( 432-15 ) від
16.01.2003, N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Щодо дії частини п'ятої статті 37 додатково див. Закони
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2007
( v004p710-07 ) від 18.06.2007 }
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами
другою і п'ятою цієї статті, призначається за наявності страхового
стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I
та II групи у період перебування на державній службі, які мають
стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа
інвалідів I та II групи незалежно від часу встановлення їм
інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби
на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців,
якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії
вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності
відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини
інвалідності за умови припинення державної служби. { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від
31.05.2005; в редакції Закону N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006 }
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата
пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з
роботи або досягнення ними граничного віку перебування на
державній службі. У цьому разі, а також у разі продовження
перебування зазначених осіб на державній службі без оформлення
пенсій по інвалідності на умовах, передбачених частиною шостою
цієї статті, вони мають право на одержання пенсії відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із
Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 )
У разі зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної
відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному
статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ). { Статтю 37 доповнено частиною
згідно із Законом N 432-V ( 432-16 ) від 12.12.2006 }
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу
інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або
II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах,
передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II
групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії
минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається
право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених
цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку
з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 432-V
( 432-16 ) від 12.12.2006 }
У разі смерті особи у період перебування на державній службі
за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не
менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,
які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,
чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається
пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного
члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого
годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням
норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї -
90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,
зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від
17.11.2005 )
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника
на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також
непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за
цим Законом. ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N
2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 )
Державний службовець, звільнений з державної служби у
зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням
свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння,
позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією
статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю
призначається на загальних підставах. ( Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності
стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова
допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
У разі виходу на пенсію державні службовці при наявності
стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо
комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом.
Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних
службовців
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим
державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права
на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом
відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної
плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування працюючого державного службовця
відповідної посади та рангу на момент виникнення права на
перерахунок пенсії. ( Частина друга статті 37-1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )
( Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом N 432-IV
( 432-15 ) від 16.01.2003 )
Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ
Стаття 38. Відповідальність за порушення
законодавства про державну службу
Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу,
несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність
згідно із чинним законодавством.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 16 грудня 1993 року
N 3723-XII |