План Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання Загальні положення виконання покарань у вигляді


НазваПлан Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання Загальні положення виконання покарань у вигляді
Дата23.03.2013
Розмір86.4 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи



Кримінально-виконавче право



План
1. Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання

2. Загальні положення виконання покарань у вигляді

Позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі

3. Виправно-трудові установи

Використана література



1. Поняття про кримінально-виконавче право, його завдання

Кримінально-виконавче право (його також називають виправно-трудовим правом, а ще раніше цю галузь права іменували пенітенціарним правом) являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі виконання покарань, визначених у вироку суду. Тісний зв'язок кримінально-виконавчого права з кримінальним правом визначається насамперед тим, що перше ґрунтується на нормах другого.

Кримінальне право визначає підстави, межі, умови і порядок призначення покарань. Сам же порядок і умови виконання (відбування) таких покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого права, зосередженими у Виправно-трудовому кодексі України 1970 р. Мета покарання, визначена в ст. 50 КК, а саме кара засудженого, Його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, знаходить свою подальшу реалізацію в кримінально-виконавчому праві (ст. 1 ВТК).

Виправно-трудове законодавство України

Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням забезпечення виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не тільки було карою за вчинений злочин, але виправляло та перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, відвертало вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також сприяло викорененню злочинності. Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних страждань або приниження людської гідності.

Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і умови відбування покарання і застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання особами, засудженими до направлення в дисциплінарний батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального покарання, а також порядок діяльності установ і органів, які виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у виправленні і перевихованні засуджених.

Відповідно до статті 3 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік щодо осіб, які засуджені до позбавлення волі, заслання та виправних робіт без позбавлення волі і відбувають покарання на території Української РСР, застосовується виправно-трудове законодавство Союзу РСР і Української РСР, а щодо засуджених до інших видів покарання - виправно-трудове законодавство Союзу РСР, а також союзної республіки за місцем засудження.

Підставою відбування кримінального покарання і застосування до засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок суду, який набрав законної сили.
2. Загальні положення виконання покарань у вигляді

Позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі
Вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі виконуються виправно-трудовими установами і органами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Виправно-трудові установи організуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань. ( Стаття 5 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV від 11.12.98 )

Відповідно до статті 6 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік: особи, вперше засуджені до позбавлення волі, які проживали до арешту або були засуджені на території Української РСР, відбувають покарання, як правило, в межах Української РСР. З метою більш успішного виправлення і перевиховання засуджених вони можуть бути направлені для відбування покарання у відповідні виправно-трудові установи іншої союзної республіки в порядку, встановлюваному Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодження з Прокуратурою Союзу РСР; особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі в порядку помилування або амністії, засуджені за особливо небезпечні державні злочини, а також засуджені іноземні громадяни та особи без громадянства направляються для відбування покарання у виправно-трудові установи, визначені для тримання цих категорій засуджених, незалежно від того, в якій союзній республіці вони проживали до арешту або були засуджені; засуджені до позбавлення волі жінки, особи, які потребують спеціального лікування, і неповнолітні, при відсутності відповідної виправно-трудової установи в Українській РСР, де вони проживали до арешту або були засуджені, можуть бути направлені для відбування покарання у виправно-трудову установу іншої союзної республіки; перелік місцевостей, в яких відбувають покарання особи, засуджені до заслання, а також перелік місцевостей, в яких забороняється пороживати особам, засудженим до вислання, встановляються Радою Міністрів та Радою Міністрів Української РСР; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі відбувають покарання за місцем роботи або в інших місцях у районі їх проживання

Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є: режим відбування покарання, суспільно-корисна праця, виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання. Засоби виправлення і перевиховання повинні застосовуватися з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи засудженого, а також поведінки засудженого і його ставлення до праці.

Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, визначається законодавством України, що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування на території України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму, встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.

У виправленні та перевихованні засуджених, а також у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, які виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, бере участь громадськість. Форми і порядок участі громадськості у виправленні та перевихованні засуджених встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Вся діяльність виправно-трудових установ та інших органів, які виконують покарання, повинна основуватись на суворому додержанні законів. Відповідальність за забезпечення законності в їх діяльності несуть службові особи цих установ і органів. Особи, які відбувають покарання, зобов'язані неухильно додержувати вимог законів.

Нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів, прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення їх порушень, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання правил відбування покарання, встановлених виправно-трудовим законодавством України, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню адміністрацією виправно-трудових установ і органів, які виконують вироки судів до виправних робіт без позбавлення волі.

3. Виправно-трудові установи
Виправно-трудовими установами, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, є: виправно-трудові колонії, тюрми і виховно-трудові колонії.

Повнолітні особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання у виправно-трудовій колонії або в тюрмі, а неповнолітні віком до вісімнадцяти років - у виховно-трудовій колонії.

Виправно-трудові колонії є основним видом виправно-трудових установ для тримання засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття.

Виправно-трудові колонії поділяються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, колонії загального режиму, посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму.

Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях: загального режиму - вперше засуджені за злочини, що не є тяжкими; посиленого режиму - вперше засуджені за тяжкі злочини; суворого режиму - засуджені за особливо небезпечні державні злочини або ті, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі; особливого режиму - засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.

У виправно-трудових колоніях загального і посиленого режиму можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховно-трудових колоній в порядку, встановленому статтею 26 Виправно-трудового Кодексу, а у виправно-трудових колоніях суворого режиму - засуджені, переведені з колоній особливого режиму в порядку, встановленому статтею 46 Кодексу. У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з колоній-поселень для осіб, що вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини в порядку, встановленому статтею 47 Виправно-трудового Кодексу.

Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В колоніях суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за особливо небезпечні державні злочини і жінки, яким покарання у вигляді смертної кари замінено позбавленням волі, або яким довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.

У виправно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання засуджені особи жіночої статі, переведені з виховно-трудових колоній загального режиму в порядку, встановленому статтею 26 Виправно-трудового Кодексу, а також засуджені жінки, переведені з колоній-поселень для осіб, що вчинили злочини з необережності, і з колоній-поселень для осіб, що вчинили умисні злочини в порядку, встановленому статтею 47 Виправно-трудового Кодексу.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності. У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі, а також особи, переведені в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 Виправно-трудового Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого режиму.

У тюрмах відбувають покарання: засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені до позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі, особи які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили особливо небезпечні державні злочини, особи, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили інші тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк більше п'яти років; особи, переведені з виправно-трудових колоній за підставами, передбаченими статтею 47 Виправно-трудового Кодексу.

У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені в тюрмі в порядку, встановленому статтею 24 Виправно-трудового Кодексу, для роботи по господарському обслуговуванню. Допускається тимчасове тримання в тюрмі осіб, засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій чи виховно-трудовій колонії, але залишених в тюрмі або переведених до неї відповідно до статей 23 і 25 Виправно-трудового Кодексу.

Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше десяти діб) тримання осіб, які переводяться з одного місця позбавлення волі в інше, а також засуджених до заслання, які направляються до місця відбування покарання під конвоєм. Виховно-трудові колонії поділяються на колонії загального режиму і посиленого режиму.

У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі, причому засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо від засуджених за тяжкі злочини, а також всі засуджені неповнолітні жіночої статі.

У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових колоній загального режиму за злісне порушення вимог режиму (стаття 47 Виправно-трудового Кодексу).

Використана література:


  1. Виправно-трудовий Кодекс України.

  2. Основи кримінально-виконавчого права. Підручник. – К., 2002.

  3. Юридична енциклопедія. – К., 2001.

Схожі:

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО...
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів,...
Курс лекцій. ВСТУП   ТЕМА 7 КРИМІНАЛЬНО
...
Законами N 3166-IV 3166-15
Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право
2: ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ІНШІ ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
Р України, які визначають загальні положення, підстави та межі кримінальної відповідальності, види злочинних діянь і передбачених...
Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України
Кримінальна політика поділяється на кримінально-правову, кримінально-процесуальну і кримінально-виконавчу1
§ Поняття злочинів проти власності ст. § 2
Розділ другий «Поняття вимагання та його кримінально-правова характеристика» ст
Конспект з курсу «Цивільне право України»
Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система
ПОЛОЖЕННЯ про Спадковий реєстр I. Загальні положення
Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів (далі Конвенція), про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про...
План Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення...
Негайне виконання рішення суду, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання рішення. Звернення рішення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка