|
|
Скачати 243.09 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ кафедра цивільно-правових дисциплін ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Цивільне та сімейне право» Тема № 21(продовження) Договір міни. Договір дарування. Договір ренти. Договір довічного утримання (догляду). (2 години) Для студентів юридичного факультету, заочної форми навчання Дніпропетровськ 2013Лекцію підготував: кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Свистун Л.Я. Рецензенти: Кувакін С.В. - доцент кафедри адміністративного та митного права Академії митної служби України, кандидат юридичних наук, доцент. Тропін В.В. - доцент кафедри менеджмента та права Дніпропетровського державного аграрного університету, кандидат юридичних наук. Обговорено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін, протокол № 1 від 01 вересня 2013р. ПЛАН
РЕКОМЕНДОВАНА Література: Перелік нормативних актів до вивченя теми:
Навчальна література:
Мета лекції: Знати: поняття, зміст та види договорів про передачу майна у власність; істотні умови договору міни, дарування; поняття, форма і сторони договору ренти; поняття договору довічного утримання (догляду).. Уміти: орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо договорів про передачу майна у власність; правильно застосовувати норми цивільного права щодо договорів про передачу майна у власність до конкретних життєвих ситуацій. . ВСТУП Роль і значеня теми зумовлена тим, що розвиток економіки України певною мірою залежить від цивільно-правових договорів. Як правило, зобов'язання виконуються сторонами належним чином, тобто у встановлений строк і згідно з вимогами закону або умовами договору. Тому суб'єкти зацікавлені у правильному складанні, виконанні та реалізації договорів. У зв'язку з цим у цивільному праві розроблено складну систему цивільно-правових договорів, до якої належать договори про передачу майна у власність. Сучасний цивільний обіг засвідчує велику потребу у використанні цих договорів на практиці. Їх функціональне призначення в сучасних умовах важко переоцінити. Тож, визначивши актуальність, необхідність та мету лекції, слід перейти до розгляду першого питання, яким є : I. ПИТАННЯ Договір міни. Договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар або роботи (послуги) (ч. 1 ст. 715 ЦК). Сторони. Особливістю цього договору є те, що кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін, проте еквівалентом за передаване майно є не грошова сума, а інше майно. Частина 5 ст. 715 ЦК установлює, що договором може бути встановлено обмін майна на роботи (послуги). У такому разі сторона, яка надає послуги чи здійснює роботи, відповідно буде називатися виконавцем чи підрядником. Правове регулювання: ст.715, 716 ЦК, ст. 293 ГК, Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 p. № 351-XIV. Хоча договір міни є самостійним видом цивільних договорів, ст. 735 ЦК України передбачає, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Так, до договору міни (бартеру) у випадку обміну товарів на роботи можуть застосовуватися норми ЦК України, які регулюють договір підряду чи надання послуг. Правова характеристика: двосторонній, консенсуальний, оплатний. Істотні умови — предмет договору — майно, послуги, робота. Відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, зараховане законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання. Момент переходу права власності — право власності на обмінювані товари переходить водночас після виконання зобов'язання щодо передання майна обома сторона, якщо договором чи законом не встановлено інше. Так, зокрема, право власності на об'єкти нерухомості переходить за договором міни від моменту державної реєстрації договору (ч. 4 ст. 334 ЦК, Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671). У цивільному обігу підприємці віддають перевагу використанню такого поняття, як бартерні договори (правочини), які в науковій літературі називають різновидом договору міни. Проте поняття бартер за своїм змістом є об'ємнішим за поняття міна. Так, відповідно до визначення поняття бартерної операції, яке дається в Законі України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. Так, відповідно до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» у бартерному договорі зазначаються загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, зарахованій Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют. Стаття 2 цього Закону передбачає строки проведення товарообмінних (бартерних) операцій, відповідно до якої товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше ніж 90 календарних днів від дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг — від дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. При цьому датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг — дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. У випадку експорту за бартерним договором високоліквідних товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, строки їх увезення на митну територію України не мають перевищувати 60 календарних днів від дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. ВИСНОВКИ З I. ПИТАННЯ: Договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар або роботи (послуги). Істотною умовою є предмет договору — майно, послуги, робота. Правове регулювання здійснюється ст.715, 716 ЦК, ст. 293 ГК, Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 p. Особливістю цього договору є те, що кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін, проте еквівалентом за передаване майно є не грошова сума, а інше майно. II. ПИТАННЯ Договір даруванняЗа договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК). Правова характеристика: може бути як реальним, так і консенсуальним, безоплатний. За наявності зустрічного задоволення договір дарування вважатиметься недійсним. Договір не є даруванням, якщо обдарований зобов'язується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового змісту (п. 2 ст. 717 ЦК). Проте не слід вважати відступленням від ознаки безоплатності договору дарування такі випадки:
Отже, договір дарування може бути взаємним, у ньому можна встановити обов'язки обдарованого, але вони не можуть вважатися зустрічним задоволенням і не скасовують безоплатність цього правочину. Безстроковий, безповоротність переходу прав, збільшення майна обдарованого, зменшення майна дарувальника тощо. Але вони є лише похідними від основної ознаки — безоплатності цього договору. Це — односторонній договір. З одного боку потрібна передача дарувальником у дар речі або майнового права, а з другого — згода обдаровуваного на прийняття дару. У разі консенсуального договору обдарований має право вимагати передачі дарунку, а дарувальник зобов'язаний його передати. Крім того, дарувальник і обдарований можуть бути наділені додатковими обов'язками, тобто такий договір може бути як односторонній, так і двосторонній. Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, які діють як відповідна скарбниця. Дозволяється дарування через представника. При цьому в дорученні слід вказати ім'я обдарованого. Інакше воно вважається недійсним. Щодо законного представництва встановлено певні обме-Зокрема, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних (ч. 2 ст. 68 ЦК). Законом встановлено обмеження і щодо дарування між юридичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дарування можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дарувальника. Така вимога не поширюється на дарування у вигляді пожертви. Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути нерухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права (вони діляться на три категорії: 1) якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору; 2) які виникнуть в майбутньому, але стосуються лише об'єктів інтелектуальної власності; 3) інші права). Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування і виду договору дарування, суб'єктного складу. За загальним правилом щодо форми правочинів, передбаченим у ЦК, правочини між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами укладаються в письмовій формі. В усній формі укладається договір дарування предметів особистого користування і побутового призначення. Суб'єктами такого договору можуть бути лише громадяни. Проста письмова форма договору дарування передбачена для рухомих речей особливої цінності. Такий договір, укладений в усній формі, не вважається недійсним, якщо судом не буде встановлено незаконності заволодіння майном з боку обдарованого. Недійсним у разі недотримання простої письмової форми вважається договір дарування майнового права та договір про передачу дарунка в майбутньому. Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухомого майна. Суб'єктний склад не має значення. У нотаріальній формі укладається також договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує десятикратний розмір доходу, що не оподатковується. Зміст має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. У реальному договорі дарування, власне кажучи, не виникає зобов'язального правовідношення, бо він виконується наразі з укладенням. У сторін у договорі дарування може виникнути в майбутньому, після передачі дарунка, певне правовідношення у передбачених законом випадках. Основний обов'язок дарувальника полягає у тому, що він зобов'язаний, в разі якщо йому відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна, як самого обдарованого, так і інших осіб, повідомити про них обдарованого (наприклад, у разі дарування не зовсім справного транспортного засобу, електроприладів тощо). Невиконання цього обов'язку може призвести до заподіяння шкоди під час володіння та користування дарунком, тому дарувальник зобов'язаний відшкодувати шкоду. У реальному договорі вказаний обов'язок вважається єдиним обов'язком дарувальника, а права дарувальника полягають у такому: 1. Відмова у будь-який час від договору дарування з поверненням речі.
Вказані права дарувальника стосуються як реального, так і консенсуального договору дарування. Обдаровуваний зобов'язаний:
Обдаровуваний має право: 1) відмовитися від договору у будь-який час (ст. 724 ЦК України); 2) вимагати відшкодування шкоди в разі, якщо дарувальник не сповістив про недоліки та особливості речі, що призвело до заподіяння шкоди при володінні та користуванні дарунком. У консенсуальному договорі дарування, крім зазначених прав та обов'язків сторін, передбачаються також наступні права та обов'язки. Так, дарувальник має право відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. У свою чергу, дарувальник зобов'язаний у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини передати обдарованому дарунок, передбачений у договорі дарування. Обдарований має право зажадати передання йому дарунка, який визначений у договорі дарування. Якщо дарувальник, попри настання умови, ухилятиметься від виконання свого обов'язку, обдарований має право на примусове витребування речі або компенсацію її вартості. Пожертвою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦК). Предметом договору пожертви є речі, в тому числі гроші та цінні папери, не можуть бути майнові права. Також у договорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета використання дарунка. Якщо такої мети в договорі немає — це буде звичайний договір дарування. Саме загальнокорисна мета відрізняє пожертву і надає підстави стверджувати, що це — різновид благодійницької діяльності. Зокрема, згідно зі ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійницьку діяльність» благодійництво визначається як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги. Таким чином, благодійництво та пожертва тотожні поняття. Договір пожертви є реальним договором і вважається укладеним від моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви регламентується ст. 719 ЦК так само, як форма звичайного договору дарування. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і у певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. Право скасування мають і його правонаступники. Отже, пожертвувач або його правонаступники мають право скасувати договір, якщо пожертва використовується не за призначенням. У разі, якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням дозволяється за згодою пожертвувача, а у випадку його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду (п. 2 ст. 730 ЦК) ВИСНОВКИ З II. ПИТАННЯ: За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, які діють як відповідна скарбниця. Предметом договору дарування — дарунком — можуть бути нерухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права. Зміст договору має певну специфіку і залежить від того, чи є договір дарування реальним або консенсуальним. Пожертвою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети III. ПИТАННЯ Договір рентиУ середні віки в європейському законодавстві сформувався договір ренти як такий. Причинами цього стали брак готівкових грошей і заборона процентних позик. Виникнення довічного утримання відбувалося також як результат існування звичаю відправляти в монастирі та церкви рухоме і нерухоме майно в обмін на забезпечення свого утримання у вигляді довічної ренти. За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Договором ренти може бути встановлений обов'язок сплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку (ст. 731 ЦК). Правова характеристика: є реальним, бо, крім надання договору відповідної форми для його укладення потрібна ще передача певного майна платникові ренти. Після передачі майна одержувач ренти не несе за договором ніяких обов'язків, а має лише права. Тому договір ренти є одностороннім. Оплатність договору обумовлена тим, що майно передається в обмін на надання одержувачем ренти певного утримання у вигляді обумовленої грошової суми або іншій формі. Форма: укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Нотаріальне посвідчення договорів ренти здійснюється за правилами розділу 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5. Текст договору ренти обов'язково має містити: найменування сторін за договором; предмет договору; умови, на яких майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти; право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти; право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти; ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається під виплату ренти. Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо майно передається безоплатно, — правила про договір дарування, якщо інше не встановлено законом і не суперечить суті договору ренти. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває права застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, переданого під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови договору ренти. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, встановлені ст. 736 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором ренти. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором. Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти визначається у розмірі облікової ставки Національного банку України. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:
Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки проводяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно. Якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти сплати річної суми ренти та вартості переданого майна. Відповідно до ст. 742 ЦК ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. ВИСНОВКИ З III. ПИТАННЯ: За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін майна зобов'язується періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або іншій формі. Цей договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти також підлягає державній реєстрації. Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. IV. ПИТАННЯ Договір довічного утримання (догляду) Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Правова характеристика: є одностороннім, оскільки за ним лише одна сторона — набувач — наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач — має лише права. Є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг. Є реальним. Сторонами є відчужувач та набувач. Відповідно до ст. 746 ЦК відчужувачем може бути фізична особа, незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем може бути повнолітня, дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема, майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. Форма: відповідно до ст. 745 ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передано у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Майно, що може бути об'єктом договору відповідно до ст. 744 ЦК: житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Можна припустити, що таким рухомим майном можуть бути транспортні засоби, антикварні речі та ін. Права та обов'язки сторін. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути зазначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або виникла потреба гарантувати відчужувачу інші види матеріального забезпечення та догляду, спір моє вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо про це не було застережено в договорі. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати. Грошова оцінка матеріальних благ, якими має бути забезпечений відчужувач. Матеріальні блага, якими щомісячно має бути забезпечений відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків за договором з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути перекладені за згодою відчужувана на члена сім'ї набувача або на іншу особу за їх згодою. Відмова відчужувана на перекладення обов'язку виконання договору на іншу особу може бути оскаржена до суду. Під час розгляду спору суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Набувач та відчужувач мають право домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'язків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися незмінним. Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, яке було передане за договором довічного утримання (догляду), доти, доки живий відчужувач, не може бути звернено стягнення. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Припинення договору довічного утримання (догляду). Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний судом:
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. У разі розірвання договору у зв'язку з ухиленням набувача від його виконання, відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання, догляд відчужувача, не підлягають поверненню. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття права власності на майно, що було предметом договору, це право може бути прийняте спадкоємцем за законом. Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття права власності на нього, відчужувач стає знову власником цього майна. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється. У разі припинення набувача — юридичної особи — набувача з визначенням правонаступників, до них переходять права та обов'язки за цим договором. ВИСНОВКИ З IV. ПИТАННЯ: За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Сторонами є відчужувач та набувач. Відповідно до ст. 745 ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передано у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. У ст. 744 ЦК визначено майно, що може бути об'єктом договору, а саме : житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний судом. висновки З ТЕМИ: Отже, сьогодні ми з вами розглянули ще одну тему з курсу „Цивільне та сімейне право”. Впродовж 2 годин ми приділили увагу поняттю та змісту договорів міни, дарування, ренти, довічного утримання. Біло розглянуто істотні умови цих договорів, особливості їх укладення. Навчилися орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо цих договорів; аналізувати юридичні факти, які є підставами зміни та припинення таких договорів. Окрему увагу впродовж лекції приділяли порівняльно-правовим аспектам та розмежуванню договорів міни, дарування, ренти, довічного утримання між собою. Маю надію, що цю тему ви засвоїте добре, оскільки вона є підставою вашого наступного засвоєння матеріалу з предмету «Цивільне та сімейне право». Дякую за увагу. У кого які є питання. Будь-ласка, слухаю. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:
|
|
Продовження додатка 13 Схема мічення чорних ягнят каракульської породи і асканійського багатоплідного типу |
Про продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщень... |
|
Конкурс малюнків (продовження до 22 квітня) МОДГО «Миколаївська спілка скаутів», Сємєнков Анатолій Володимирович, 050-394-09-89 |
Нове кохання «Роксолани» на «1+1»! ... |
|
Уроку: Урок Тема уроку: Історія відкриття та освоєння материка. Практична робота №8 (продовження) |
Р І ШЕНН Я Про продовження терміну роботи тимчасової спеціальної комісії міської ради з вивчення питань, пов’язаних з наданням послуг з газопостачання... |
|
У якому творі П. Тичини осмислюється трагедія під Крутами? Визначте найточніше продовження речення. У поезії П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить…» |
Гуманітарним, технологічним, художньо-естетичним, природничо-математичним Профільна школа спрямовує профільне навчання на задоволення освітніх потреб і розвитку здібностей учнів, зорієнтованих на продовження... |
|
Про визначення кандидатури опікуна Про оголошення конкурсу на право оренди об'єктів комунальної власності та продовження терміну дії договору оренди |
1 Склад та характеристика власного капіталу ... |