|
|
Скачати 411.33 Kb.
|
| 1. УКПМ — це форма сучасної укр літературної мови, специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у правоохоронній діяльності. V тис. - перші згадки про мову у працях Геродота. Спілкування — це обмін інформацією, передача певної інформаціїоднією людиною іншій. Мета УМПС — врегулювання ділових стосунків у державноправовій та виробничопрофесійній сферах життя. Завдання курсу — здобути знання про основи проф спілкування, його норми та правила; оволодіти особливостями укр літературної мови; навчиттися використовувати мовні знання на практиці. Зв'язок з правовими дисциплінами — укр мова пов'язана з такими сферами: судочинство та нотаріат, юридична документація, правнича наука і освіта, правова інформація, правова публіцистика. 2. Мова — це система знаків, які виражають ідеї. Сократ (Хто не вміє говорити, той ніколи не зробить кар'єру. Заговори, щоб я тебе побачив). Зміст мови визначається обсягом думок, що містяться у повідомленні. Зрозумілість забезпечується добором матеріалу та доступною формою його передачі слухачам. Виразність залежить від емоційної насищеності, інтонації, акцентів. Дієвість визначає вплив на думки, почуття, поведінку особи. 3. Національна мова — це мова укр народу. Вона буває вищої форми і нижчої форми. Літературна мова — це оброблена унормована формазагальнонародної мови, яка у писемному та усному різновидахобслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності. Функціональне призначення укр мови — обслуговування всіх сфер діяльності суспільства; мова держ законодавства; засіб спілкування людей у всіх сферах; мова науки, мистецтва, освіти, ЗМІ. Мовна норма — це сукупність загальноприйнятих правилреалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації. Види: орфоепічні норми — норми вимови голосних і приголосних звуків; акцентуаційні — норми вживання наголоса; лексичні — правильне використання слів у властивому значенні; орфографічні — норми правильного правопису; морфологічні — норми словозміни; синтаксичні — побудова речень і словосполучень; пунктуаційна — норма правильного вживання знаків пунктуації; стилістичні — використання лексичних засобівзалежно від ситуації мовлення. Форми сучасної укр літературної мови: усна форма (первинна) — обслуговує поточні потреби спілкування; писемна форма (вторинна) — використовується в галузі державної, політичної, наукової, культурної діяльності. 4. Усне мовлення — це слухове сприймання певної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто — неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Важлива ознака усного мовлення — це простота і природність. Писемне мовлення є основним для ділових людей. Саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного х-ру. Це може бути стаття, газетний текст, лист чи будь-який документ. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості: писемна мова фіксується графічними знаками; писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною; писемна мова – це форма в основному монологічна; в писемній мові переважає особливий стиль, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполчень. Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова. В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу, 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності, 3)Словесне вираження, літературна обробка мови, 4)Завчання, запам'ятовування тексту, 5)Проголошення. Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний (Визначення теми і мети виступу, Оцінка аудиторії й обстановки, Добір матеріалу, Створення тексту, Репетиція), комунікативний (Проголошення промови, Відповіді на запитання, ведення полеміки) і посткомунікативний (Аналіз промови). 5. Судова промова — це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи. Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не тільки судового розгляду справи, а й усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали. Судова промова громадського обвинувача повинна насамперед відобразити ставлення до вчиненого злочину та особи підсудного громадської організації або колективу трудящих, які уповноважили його для участі в судовому розгляді справи. Судова промова громадського захисника спрямована на виконання функції захисту. У ній громадський захисник викладає суду свої міркування з приводу: обставини, що пом'якшують вину підсудного або виправдовують його; можливості пом'якшення йому покарання; умовного засудження чи відстрочки виконання вироку; можливості передати підсудного на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник бере участь у розгляді справи. 6. Кодифікація — це уніфікація упорядкуваннявідкидання всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збагачує. Засоби кодифікації — словники, довідники, підручники, посібники. Комунікативна деонтика — сукупність нормативних приписів, які визначають поведінку людини при користуванні словомдля досягнення будь-якої мети. Головна вимога деонтики — проявляти неопередженість і повагу до особистості співрозмовника. 7. Стиль літературної мови — різновид мови, що характеризується підбором таких засрбів з мовних ресурсів, які відповідають завданням спілкування між людьмив даних умовах. Розрізнення стилю залежить від мови. Стилі: науковий, художній, публіцистичний, епістоліарний (стиль приватного листування), конфесійний (використання релігії та церкви), офіційно-діловий, розмовний (побутовий, офіційно-діловий) — усний вид мовлення. Особливості стилю — сфера поширення і вживання, функціональне призначення, характерні ознаки, система мовних засобів і стилістичних норм. 8. ОДС — це функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління, адміністративно-господарської діяльності. Призначення — регулювати ділові стосунки, обслуговувати громадські потреби людей у типових стосунках. Особливості ОДС: нейтральний тон викладу змісту і лише в прямому значкееі; точність та ясність в поєднанні з лаконічністю, стислістю і послідовністю викладення фактів; документальність; наявність усталених одноманітнихмовних зворотів (кліше), висока стандартизація вислову; сувора регламентація тексту (параграф, пункт, підпункт). Функціональні підстилі ОДС — законодавчий (законотворча сфера), дипломатичний (міждеержавні стосунки), юридичний (юриспруденція), адміністративно-канцелярський (професійно-виробнича сфера). 10. Документ — це закріплена будь-яким способом на спец матеріалі інфо про факти, події, явищ об'єктивних дійсності та розумової діяльності людини. Поділ документів за ознаками — за найменуванням, за походженням (офіційні та особисті), за місцем виникнення (внутрішні та зовнішні), за призначенням (розпорядчі, інформаційні, виконавчі), за структурними ознаками (з високим чи низьким рівнем стандартизації), за терміном виконання (безстрокові, тривалого або тимчасового зберігання), за способом створення. Вимоги до документа — повинен видаватится повноваженим органом або особою у відповідності з її компетенцією; не повинен суперечити чинному законодавству; повинен бути достовірним; складений за встановленою формою; має бути бездоганно редагован. 11. Мова — це зброя юриста. Майбутньому юристу потрібно засвоїти зміст укр нац культури, досконало володіти держ мовою, постійно нею користуватися.для успішної кар'єри юристу недостатньо знати законодавчу та тоеретичну базу. Він має вміти використовувати набуті знання за допомогою укр мови. Мова — це сукупність правил за якими відбувається мовлення, будується мовне повідомлення. Форма існування мови — мовлення. Мовлення — це спілкування людей між собою за допомогою мови. Це процес практичного користування мовою в різних ситуаціях. 12. Культура мови — це дотримання усталених мовних нормусної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Головне завдання культури мови — це виховання навичок спілкування, пропаганда та засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, вимові та наголошуванні. 13. етикет — це система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного тону. Поділяється на мовленнєвий і немовленнєвий. Мовленнєвий — це правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку. Немовленнєвий — це встановлений набір правил, що регулює нашу зовнішню поведінку. Форми мовленнєвого етикету — контактна (встановлення, закріплення, збереження підтримуваних звязків), ввічливість (конотативна), регулююча (стосується всіх норм спілкування), впливу (наказ, навязування), звертання (апелятивна), емоційна (експресивна). Тональності спілкування — висока, нейтральна, звичайна, фамільярна, вульгарна. Функціональні формули і категорії ввічливості — вітання, вибачення, подяки, прохання, прощання. 14. основні вимоги до мовлення: правила для мовця — доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата; вияв доречної у певній ситуації ввічливості; не ставити у центр уваги своє я, не навязувати свої оцінки і думки; ставити власне я слухача у центр уваги; вибирати тему для розмови доречну в кожній ситуації, цікаву, зрозумілу партнерові; стежити за логікою розгортання тексту; відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тесту; звертати увагу на культуру власної поведінки. Правилв для слухача — перервати всі справи і уважно слухати мовця; ставиттися до мовця доброзичливо, терпляче; не перебивати мовця; вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника. 15. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії. Говорячи про професійному спілкуванні юриста, необхідно враховувати не тільки його процесуальні, але і непроцесуальні форми. У соціальній психології в структурі спілкування виділяються три його неодмінні складові частини: комунікативна сторона, що складається в обмініінформацією між людьми; перцептивні сторона, тобто процес взаємного сприйняття, пізнання суб'єктів спілкування і на цій основі встановлення між ними взаєморозуміння; інтерактивна сторона, яка полягає в організації взаємодії, спільних дій (діяльності) партнерів спілкування. 16. Змістом ділового спілкування є "діло", з приводу якого виникає і розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування — продуктивна співпраця. На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом виступає соціальне значуща спільна діяльність. Інші вважають, що ділове спілкування — це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання розв'язати конкретні проблеми. Ознаки мовлення юриста — правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність. 20. Спілкування - це процес взаємодії принаймні двох осіб, спрямований на взаємне пізнання, на встановлення і розвиток взаємин, надання взаємовпливу на стани, погляди і поведінку, а також на регуляцію їхньої спільної діяльності. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися. Типи бар’єрів спілкування: Уникнення - це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим. Авторитет. Дія даного типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим. Нерозуміння. Далеко не завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Зовнішні бар'єри. На основі проведеного аналізу типів існуючих бар’єрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист від впливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, заперечення авторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатом спрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу - воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Внутрішні бар'єри - якісь внутрішні перешкоди проти інформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки. Зрозуміло, що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає опір. Її можна або "викинути", або надати їй інше значення. 23. Слово у спілкуванні буває животворчим і руйнівним. Воно може об’єднувати і роз’єднувати людей, приносити задоволення або прикрощі. Все залежить ввід того, яка інформація передається за допомогою слова і як це роблять її відправники. З метою поліпшення інформування людей на даному етапі все ширше використовуються технічні засоби, зокрема комп’ютери, і в цьому звичайно, вбачається прогрес. Але водночас безпосереднє спілкування замінюється опосередкованим, що здійснюється ЗМІ, а це веде до зростання відчуженості між людьми, зниження рівня їх комунікабельності, контактності, а також – емоційності. Від того, на якому рівні перебуває культура ділових людей, залежить результати їхньої професійної діяльності, взаємини з колегами, партнерами по бізнесу та клієнтами, врешті-решт психічне здоров’я. 26. Комунікати?вна лінгві?стика — розділ мовознавства, предметом якого є процеси спілкування людей з використанням живої природної мови, а також з урахуванням усіх наявних складових комунікації (фізичних, фізіологічних, психологічних, соціальних, контекстних, ситуативних та ін.). Предметом комунікативної лінгвістики є вивчення мови в реальних процесах спілкування. Основні питання комунікативної лінгвістики: загальні закони комунікації; специфіка комунікації залежно від різних умов (соціальних, культурних, тощо); структура мови (мовний код) у процесах спілкування; закономірності взаємодії мовних і позамовних засобів комунікації; залежність організації мовного коду від позамовних явищ; етапи і закономірності породження і сприйняття мовлення в різних комунікативних умовах; причини комунікативних невдач; методи дослідження мови і засобів інших семіотичних систем у процесах комунікації. 27. Нейролінгвістичне програмування, або скорочено НЛП - це мистецтво і наука про досконалість, результат дослідження того, як видатні люди врізно манітних областях діяльності досягали своїх видатних результатів. Цими коммунікативними вміннями може оволодіти кожний, хто хоче підвищити свою особисту і професійну ефективність. НЛП - це модель того, як окремі люди структурують свій унікальний життєвий досвід. Це лише один з багатьох засобів розуміння і організації фантастично складної і тим не менше прекрасної системи людських думок і комунікації. НЛП представляє певну позицію світорозуміння і засіб існування в цьому світі, що не можуть бути викладені в одній книзі, але поняття про які можна отримати шляхом читання між рядків. НЛП - це мистецтво і наука про особисту майстерність. Мистецтво, тому що кожний вносить свою унікальну індивідуальність і стиль в те, що він робить, і це неможливо відобразити в словах або технологіях. Наука, тому що існує засіб і процес відкриття паттернів, видатними особистостями в будь-який області для досягнення видатних результатів ,що використовуються. |
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до програм з іноземної мови для учнів 2-12 класів... Сучасний стан міжнародних звязків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як... |
Перші згадки про футбол ? |
|
ДЕРЖАВНА МОВА – Мова професійного спілкування Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній... |
Тема Державна мова мова професійного спілкування 11 Поняття національної та літературної мови. Значення мови в житті суспільства та людини 17 |
|
Психологічні особливості віртуального спілкування Воно присутнє у нашому житті усюди: безпосереднє спілкування людей, спілкування за допомогою телефону, дитячі ігри, комп’ютерне спілкування.... |
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУ МКОВОГО КОНТРОЛЮ Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
|
Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
Питання до іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови |
|
ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З КУРСУ Функціональні стилі сучасної української літературної мови: їх призначення, сфера застосування, ознаки, жанри |
Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм.... Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами |