Стаття 52. Заміна неналежної сторони
1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним
позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не
до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним
позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного
позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо
це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця
особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю
особу.
3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою,
суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови
у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача
понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача
розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Стаття 53. Треті особи
1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення
судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.
Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або
частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У
разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на
предмет спору, розгляд адміністративної справи починається
спочатку.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо
рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси
або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також
за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо
адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці
справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи
встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки
осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі
в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної
справи спочатку.
{ Частина друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011 }
3. Питання про вступ до участі у справі третіх осіб
вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про
вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення
проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної
скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
{ Статтю 53 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, мають права позивача.
2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 49 цього
Кодексу.
Стаття 55. Процесуальне правонаступництво
1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у
відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії
адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої
особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному
процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій
самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він
замінив.
Стаття 56. Представники
1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі
можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або)
через представника.
2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до
частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну
процесуальну дієздатність.
3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на
основі договору або закону.
4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх
осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна
процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб
захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі,
опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли
віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність,
непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні
представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи
інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких
справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів
неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає
адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які
беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх
законних представників.
7. Законним представником органу, підприємства, установи,
організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена
законом, положенням, статутом.
8. Як законні представники діють також органи та інші особи,
яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб.
9. У разі відсутності представника у сторони чи третьої
особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а
також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права
вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє
провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування
чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення
чи заміну законного представника.
Стаття 57. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть
участь у справі як секретар судового засідання, експерт,
спеціаліст, перекладач та свідок.
2. Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних
органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні
представники сторони чи третьої особи.
Стаття 58. Документи, що підтверджують
повноваження представників
1. Повноваження представників, які беруть участь в
адміністративному процесі на основі договору, на здійснення
представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.
Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них
приєднуються судом до справи.
{ Частина перша статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
2. Повноваження законних представників підтверджуються
документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних,
опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони
представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів
приєднуються до справи.
3. Довіреності від імені органу, підприємства, установи,
організації видаються за підписом керівника або іншої
уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і
засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи,
організації.
4. Довіреність фізичної особи на ведення справи в
адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою
особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати
довіреності.
{ Частина четверта статті 58 в редакції Закону N 4054-VI
( 4054-17 ) від 17.11.2011 }
5. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи),
уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги,
або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково
додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження
адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення
окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.
{ Частина п'ята статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, N 5076-VI ( 5076-17 ) від
05.07.2012 }
6. Довіреності або інші документи, які підтверджують
повноваження представника і були посвідчені в інших державах,
повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку,
якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 59. Повноваження представника в суді
1. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові
право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх
процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження
довірителя представникові, який бере участь в адміністративному
процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими
для нього.
2. Представник, який бере участь в адміністративному процесі
на основі договору, має право повністю або частково відмовитися
від адміністративного позову, визнати адміністративний позов,
змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати
повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити
судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій
спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
3. Повноваження представника чинні протягом часу провадження
у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень,
про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому
він не може брати участь у цій справі як представник іншої
сторони.
5. Підстави і порядок припинення представництва за
довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від
наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ).
6. Законний представник самостійно здійснює процесуальні
права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє,
діючи в її інтересах.
7. Якщо дії законного представника суперечать інтересам
особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі
відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати
права, свободи та інтереси інших осіб.
Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким
законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини, органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами
про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у
цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав
людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування
повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують
наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення
цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод
та інтересів.
{ Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011 }
2. З метою представництва інтересів громадянина або держави
в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених
законом, звертається до суду з адміністративним позовом
(поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також
може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій
відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій
стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про
перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва
інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен
надати адміністративному суду докази, які підтверджують
неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво
своїх інтересів.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в
інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає,
в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує
необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього
повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор
зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває
статусу позивача. { Частину другу статті 60 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 }
{ Частина друга статті 60 в редакції Закону N 4176-VI ( 4176-17 )
від 20.12.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5288-VI
( 5288-17 ) від 18.09.2012 }
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
можуть бути залучені судом до участі у справі як законні
представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою
виконання покладених на них повноважень.
Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб,
яким законом надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб у суді
1. Органи та особи, які визначені у статті 60 цього Кодексу і
звертаються до адміністративного суду за захистом прав, свобод та
інтересів інших осіб, не можуть закінчувати справу примиренням.
2. Відмова органів та осіб, визначених у статті 60 цього
Кодексу, від адміністративного позову або зміна позовних вимог не
позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано
адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи,
вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.
3. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну
дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано
адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає
позовну заяву без розгляду.
4. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні
функції у спірних правовідносинах, від адміністративного позову,
поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора
права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
{ Частина четверта статті 61 в редакції Законів N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010, N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 }
5. Органи та особи, визначені у статті 60 цього Кодексу, які
не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність
підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про
перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про
перегляд рішення за нововиявленими обставинами, вступу в розгляд
справи за позовом (поданням) іншої особи мають право знайомитися з
матеріалами справи в адміністративному суді, робити виписки з неї,
отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
{ Частина статті 61 в редакції Закону N 5288-VI ( 5288-17 ) від
18.09.2012 }
Параграф 2. Інші учасники
адміністративного процесу
Стаття 62. Особи, які є іншими учасниками
адміністративного процесу
1. Учасниками адміністративного процесу, крім осіб, які
беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий
розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.
Стаття 63. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового
засідання технічними засобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформляє матеріали адміністративної справи;
6) виконує інші доручення головуючого у справі.
Стаття 64. Судовий розпорядник
1. До участі в адміністративному процесі головуючим у
судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.
2. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан зали судового засідання і
запрошує до неї учасників адміністративного процесу;
2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід
суду із неї;
3) слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі
судового засідання;
4) приймає від учасників адміністративного процесу та передає
документи і матеріали суду під час судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до
присяги перекладача, експерта;
6) запрошує до зали судового засідання свідків та виконує
розпорядження головуючого про приведення їх до присяги;
7) виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із
забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної
справи.
3. Вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням
обов'язків, встановлених цією статтею, є обов'язковими для осіб,
які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання.
4. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його
функції виконує секретар судового засідання.
Стаття 65. Свідок
1. Як свідок в адміністративній справі може бути викликана
судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить
з'ясувати у справі.
2. Не можуть бути допитані як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та
не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати
обставини, що мають значення для справи, або давати з цього
приводу показання;
2) представники в судовому процесі, захисники у кримінальному
провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з
виконанням функцій представника чи захисника;
{ Пункт 2 частини другої статті 65 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про
обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під
час ухвалення судового рішення;
5) інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно
із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.
3. Фізична особа має право відмовитися від давання показань
щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат,
сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений,
опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи
піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).
4. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду
або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у
справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити
його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та
обставини, щодо яких він може дати показання.
5. Свідок зобов'язаний прибути до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини.
6. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
7. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,
якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися
від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на
компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
8. За завідомо неправдиві показання або за відмову від
давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе
кримінальну відповідальність.
Стаття 66. Експерт
1. Експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в
порядку, встановленому цим Кодексом, доручається дати висновок з
питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються
спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних
об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у
справі.
2. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам,
встановленим Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
3. Експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати
обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених
йому питань, у разі необхідності - прибути за викликом суду, дати
висновок або роз'яснити його в судовому засіданні.
4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити
збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним
або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його
властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,
який оформлюється ухвалою.
5. Експерт не має права за власною ініціативою збирати
матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які
беруть участь у справі, а також з іншими учасниками
адміністративного процесу, за винятком дій, пов'язаних з
проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому
відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти
будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
6. Експерт невідкладно повинен повідомити суд про
неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.
7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення
експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення
або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за
заданими питаннями.
8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи
іншій особі.
9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення
експертизи експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та
інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
10. Експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета
дослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів
і зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких
йому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що
стосуються предмета і об'єктів дослідження;
5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та
свідкам;
6) користуватися іншими правами, встановленими Законом
України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
11. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на
компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом
до суду.
12. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо
поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на
нього обов'язків або якщо він не володіє необхідними знаннями для
виконання покладених на нього обов'язків.
{ Частина дванадцята статті 66 в редакції Закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
13. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних
причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт
несе кримінальну відповідальність.
Стаття 67. Спеціаліст
1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та
навичками застосування технічних засобів і може надавати
консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що
потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
2. Спеціаліст може бути залучений до участі в
адміністративному процесі за ухвалою суду для надання
безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем,
планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо)
під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста
технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює
висновку експерта.
3. Спеціаліст зобов'язаний прибути за викликом суду,
відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та
письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини
чи особливості доказів, у разі потреби - надавати суду технічну
допомогу.
4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не
володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам,
звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості
доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат,
пов'язаних з викликом до суду.
Стаття 68. Перекладач
1. Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою
здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання
якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови
на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з
глухими, німими чи глухонімими.
2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи,
яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд
забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа
внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде
позбавлена судового захисту.
3. Перекладач має право відмовитися від участі в
адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі,
необхідному для перекладу, право задавати питання з метою
уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та
на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
4. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду,
здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом
посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що
вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою,
якою вони володіють.
5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків
перекладач несе кримінальну відповідальність.
|