сайт: http://ukrzakon.net
форум: http://ukrzakon.net/phpBB3/index.php
КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297
N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.436
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 808-VI ( 808-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.262
N 1475-VI ( 1475-17 ) від 05.06.2009, ВВР, 2009, N 45, ст.683
N 1545-VI ( 1545-17 ) від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 49, ст.736
N 1616-VI ( 1616-17 ) від 21.08.2009, ВВР, 2009, N 50, ст.754 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 26-рп/2009 ( v026p710-09 ) від 19.10.2009 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009, ВВР, 2010, N 1, ст.2
N 1699-VI ( 1699-17 ) від 04.11.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.35
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120
N 1691-VI ( 1691-17 ) від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.154
N 1876-VI ( 1876-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139
N 1901-VI ( 1901-17 ) від 16.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.152 }
{ Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 10-рп/2010 ( v010p710-10 ) від 01.04.2010 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 26, ст.272
N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
N 44-45, ст.529
N 2487-VI ( 2487-17 ) від 10.07.2010, ВВР, 2010, N 35-36, ст.491 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) від 09.09.2010 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142
N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 18, ст.124
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3156-VI ( 3156-17 ) від 17.03.2011, ВВР, 2011, N 39, ст.396
N 3266-VI ( 3266-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43, ст.449
N 3422-VI ( 3422-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.541 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 5-рп/2011 ( v005p710-11 ) від 16.06.2011 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3568-VI ( 3568-17 ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.37
Кодексом
N 3393-VI ( 3393-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 48-49, ст.536
Законами
N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 14, ст.87
N 3719-VI ( 3719-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.169
N 3773-VI ( 3773-17 ) від 22.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.179
N 3796-VI ( 3796-17 ) від 22.09.2011, ВВР, 2012, N 21, ст.198
N 3932-VI ( 3932-17 ) від 20.10.2011, ВВР, 2012, N 22, ст.221
N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 27, ст.276
N 4061-VI ( 4061-17 ) від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 10-11, ст.73 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 16-рп/2011 ( v016p710-11 ) від 08.12.2011
N 17-рп/2011 ( v017p710-11 ) від 13.12.2011 }
{ Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від 14.12.2011 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.340
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 32-33, ст.413 }
{ Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 3-рп/2012 ( v003p710-12 ) від 25.01.2012 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 50, ст.564
N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4
N 4601-VI ( 4601-17 ) від 22.03.2012
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012
N 4847-VI ( 4847-17 ) від 24.05.2012
N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012
N 5041-VI ( 5041-17 ) від 04.07.2012
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012 }
{ Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 16-рп/2012 ( v016p710-12 ) від 29.08.2012 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5207-VI ( 5207-17 ) від 06.09.2012
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012
N 5411-VI ( 5411-17 ) від 02.10.2012
N 5453-VI ( 5453-17 ) від 16.10.2012
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012
N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012
N 5518-VI ( 5518-17 ) від 06.12.2012 }
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного
судочинства України
1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає
юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду
адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних
судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
{ Частина перша статті 1 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 }
Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,
неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 2 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від
14.12.2011 }
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
всім формам дискримінації;
{ Пункт 7 частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5207-VI ( 5207-17 ) від 06.09.2012 }
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3. Визначення понять
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;
{ Пункт 1 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011, N 5518-VI
( 5518-17 ) від 06.12.2012 }
2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ;
3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду;
4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних
судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому цим Кодексом;
5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються
під час здійснення адміністративного судочинства;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання
повноважень у публічно-правових відносинах;
{ Пункт 6 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011 }
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;
8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також
суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана
позовна заява до адміністративного суду;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,
передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога
позивача;
10) письмове провадження - розгляд і вирішення
адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів
у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV
( 2953-15 ) від 06.10.2005 )
11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення
адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без
невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод
та інтересів у публічно-правових відносинах;
12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в
адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги
адміністративного позову;
13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої
інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,
пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші
процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної
інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної
скарги;
14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,
зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із
владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є
однією із сторін угоди;
15) публічна служба - діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування.
Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
2. Провадження в адміністративних справах здійснюється
відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
{ Абзац другий частини другої статті 5 виключено на підставі
Закону N 3156-VI ( 3156-17 ) від 17.03.2011 }
Стаття 6. Право на судовий захист
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що
рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень
порушені її права, свободи або інтереси.
2. У випадках, установлених законом, до суду можуть
звертатися органи та особи, яким надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб.
3. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до
адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона
віднесена цим Кодексом.
5. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
{ Положення частини п'ятої статті 6, в якій зазначено, що відмова
від права на звернення до суду є недійсною, визнано конституційним
згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
( v017p710-11 ) від 13.12.2011 }
6. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні
особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,
що і громадяни та юридичні особи України.
{ Текст статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3550-IV
( 3550-15 ) від 16.03.2006; в редакції Закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед
законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне
з'ясування всіх обставин у справі;
5) гласність і відкритість адміністративного процесу;
6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;
{ Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
7) обов'язковість судових рішень.
Стаття 8. Верховенство права
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.
4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.
Стаття 9. Законність
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
{ Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини першої статті 9
див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/2012 ( v003p710-12 )
від 25.01.2012 }
{ Частина перша статті 9 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 }
{ Частину другу статті 9 виключено на підставі Закону
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
{ Частину третю статті 9 виключено на підставі Закону
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).
Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного
процесу перед законом і судом
1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.
2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників
адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.
Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та
офіційне з'ясування всіх обставин у справі
1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.
2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за
позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних
вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони
просять.
3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в
інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які
не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи.
5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.
Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу
1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на
отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової
інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути
обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації
про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній
судові рішення. Звернення особи, яка бере участь у справі, не
підлягає розгляду та не потребує відповіді, якщо у ньому не
зазначено місце проживання чи місцезнаходження (для юридичних
осіб) або не підписано автором (авторами), а також якщо неможливо
встановити його авторство, або таке, що містить вислови, що
свідчать про неповагу до суду.
{ Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011 }
2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством
порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому
судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право
може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення
конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,
що охороняється законом.
3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться
відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його
частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої
таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного
життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а
також в інших випадках, установлених законом.
4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться
з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час
розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути
присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.
5. Якщо під час закритого судового засідання буде
встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно
значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,
суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому
засіданні.
6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні
забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в
судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі,
якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи
здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у
тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
{ Частина шоста статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
{ Щодо визнання конституційними положень частини шостої статті 12,
якими передбачено випадки, коли повне фіксування судового процесу
технічними засобами не здійснюється, див. Рішення Конституційного
Суду N 16-рп/2011 ( v016p710-11 ) від 08.12.2011 }
7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.
8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть
використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі
судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із
застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі
ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у
справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,
проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у
закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише
резолютивна частина рішення.
Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного
оскарження рішень адміністративного суду
1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне
та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім
випадків, встановлених цим Кодексом.
{ Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в
адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що
набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій
території України.
3. Невиконання судових рішень тягне за собою
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 15. Мова адміністративного судочинства
Мова адміністративного судочинства визначається статтею 14
Закону України "Про засади державної мовної політики" ( 5029-17 ).
{ Стаття 15 в редакції Закону N 5029-VI ( 5029-17 ) від
03.07.2012 }
Стаття 15-1. Автоматизована система документообігу суду
1. В адміністративних судах функціонує автоматизована система
документообігу суду, що забезпечує:
1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з
додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для
кожного судді;
2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан
розгляду справ, у яких вони беруть участь;
{ Пункт 2 частини першої статті 15-1 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших
процесуальних документів;
4) підготовку статистичних даних;
5) реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її
руху;
{ Пункт 6 частини першої статті 15-1 виключено на підставі
Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
7) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі
наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви
особи, на користь якої воно ухвалено;
8) передачу справ до електронного архіву.
2. Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом
процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути
предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають
обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу
суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в
день надходження документів. До автоматизованої системи
документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата
надходження документа, інформація про предмет спору та сторони у
справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив
реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю,
який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про
автоматизовану систему документообігу суду.
3. Визначення судді або колегії суддів для розгляду
конкретної справи здійснюється автоматизованою системою
документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за
принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що
перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у
перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового
рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів
у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну
повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для
розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних
щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої
системи документообігу суду не допускається, крім випадків,
встановлених законом. Керівник апарату суду несе персональну
відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку
розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею.
{ Частина третя статті 15-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду
надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з
їхніми функціональними обов'язками.
5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи
документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену
законом.
6. Порядок функціонування автоматизованої системи
документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та
виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву,
зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних
документів, надання інформації фізичним та юридичним особам,
підготовки статистичних даних, визначається Положенням про
автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується
Радою суддів України за погодженням з Державною судовою
адміністрацією України.
{ Частина шоста статті 15-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
{ Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 1475-VI
( 1475-17 ) від 05.06.2009 }
Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в
адміністративному суді
1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при
вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку,
встановленому законом.
2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах
в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом,
правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі
права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й
обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть
участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу,
визначаються цим Кодексом та іншими законами.
3. Підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги
визначаються законом, що регулює надання безоплатної правової
допомоги.
{ Частина третя статті 16 в редакції Закону N 5477-VI ( 5477-17 )
від 06.11.2012 }
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
|