|
|
Скачати 86.64 Kb.
|
| НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ Б.І. Сташків ПРОБЛЕМИ ПРЕДМЕТА ТА СИСТЕМИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ 3.4.1. Співвідношення системи права соціального забезпечення та системи законодавства про соціальне забезпечення Система права соціального забезпечення є науковою базою для різних форм правовстановлюючої діяльності (розробка і прийняття нормативно-правових актів у сфері соціального забезпечення), а також для систематизації відповідних правових актів. Система права соціального забезпечення – це не що інше, як науково-доктринальна, юридико-логічна конструкція, що є наслідком наукового пізнання специфічних закономірностей правового регулювання суспільних відносин у сфері соціального забезпечення. Система законодавства про соціальне забезпечення являє собою сукупність чинних нормативно-правових актів у сфері соціального забезпечення, які поділяються відповідно до різних критеріїв на певні складові частини. На відміну від системи права соціального забезпечення як галузі права система законодавства про соціальне забезпечення характеризується такими ознаками: 1) відображає зовнішню видиму форму права; 2) її первинним елементом є стаття нормативного акта; 3) складається із сукупності правових актів нормативного характеру (джерел права), що є формою вираження норм права; 4) у її формуванні значне місце займає суб’єктивний характер, що пов’язаний з практичною діяльністю органів соціального захисту населення; 5) будується як з урахуванням галузевого принципу, так і без його врахування, тобто нормативні акти можуть містити норми різних галузей права (права соціального забезпечення, конституційного права, адміністративного, фінансового, цивільного права та ін.). Поняття „законодавство” вживається часто як синонім поруч з такими правовими термінами, як „закон”, „акти законодавства”, „законодавчі акти”, „нормативно-правові акти”. У правових актах можна знайти такі словосполучення, як „у випадках, передбачених законодавством”, „у порядку, передбаченому законодавством”, „установлені законодавством”. Тому в науковій літературі і на практиці термін „законодавство” вживається: 1) у вузькому (власному) розумінні, коли під законодавством розуміються лише закони, тобто акти вищої юридичної сили, прийняті парламентом або референдумом; 2) у широкому розумінні, коли під законодавством розуміється вся сукупність чинних нормативно-правових актів, включаючи і Конституцію, і закони, і підзаконні нормативні акти [73, с. 177]. У системі законодавства термін „законодавство” вживається лише у широкому розумінні. Це стосується і системи законодавства про соціальне забезпечення. Система права соціального забезпечення і система законодавства про соціальне забезпечення співвідносяться як зміст і форма. Елементи системи законодавства про соціальне забезпечення є матеріальною юридичною формою відповідних елементів системи права соціального забезпечення. У свою чергу елементи системи права соціального забезпечення становлять зміст відповідних елементів системи законодавства про соціальне забезпечення. Усі процеси, що виникають і здійснюються в цих системах, не виникають окремо в праві соціального забезпечення і окремо в законодавстві про соціальне забезпечення. Вони виникають в праві й галузі і знаходять свій вираз у відповідному законодавстві. Звідси елементи системи права соціального забезпечення відображаються у відповідних елементах системи законодавства про соціальне забезпечення. Первинною складовою частиною системи законодавства про соціальне забезпечення є нормативно-правові акти (закони, укази, постанови, накази, інструкції тощо), які можуть мати складну структуру і поділятися на розділи, параграфи, статті. Останні часто поділяються на абзаци, пункти тощо. Кожен з елементів нормативно-правового акта може містити одну або декілька норм права. Крім того, окремі статті нормативно-правового акта можуть закріплювати як конкретні правила поведінки, так і певні їх елементи. Такі складові нормативно-правових актів називаються нормативними приписами. Норма права як елемент системи права соціального забезпечення може знаходити свій вираз у нормативно-правовому акті як елементі системи законодавства про соціальне забезпечення або в його частинах (статтях, їх частинах, правових приписах). Таким чином, якщо система права – це система узгоджених між собою правил поведінки або їх певних груп, то система законодавства – це певні нормативні акти, їх елементи або групи, у яких указані правила поведінки знаходять своє нормативно-юридичне закріплення. Відмінності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені головним чином тим, що засадами в побудові законодавства є структури не тільки системи права, а й системи здійснення державного керівництва в цілому. Саме тому структура системи законодавства залежить не тільки від логіки самої системи права, а й від інших чинників об’єктивного та суб’єктивного порядку [73, с. 178]. Треба зазначити, що переважна більшість фахівців теорії права вважають, що система права носить об’єктивний характер і в силу її розвиток обумовлює відповідну трансформацію системи законодавства, що створюється законодавцем [74, с. 5]. Протилежної точки зору дотримується Р.З. Лівшиц, який констатував, що теоретичні доводи про відміну галузі права від галузі законодавства виявились неспроможними, не отримали практичного підтвердження. На його думку, неможливо провести межу між нормою права і нормативним актом, оскільки в кінцевому рахунку і те, і інше – це сукупність правових норм, у зв’язку з цим як сукупності і галузі права, так і галузі законодавства виявились тотожними за змістом [75, с. 115]. Мачульська О.Е. зазначає, що система законодавства з різним ступенем узагальнення оформляє і закріплює систему галузі. Систему законодавства можна визначити як сукупність нормативних актів про соціальне забезпечення, наділених внутрішньою єдністю і взаємозв’язком, що відображає структуру галузі права [61, с. 99]. На погляд М.О. Буянової, загальні риси системи галузі права і системи відповідного законодавства повинна знаходитись у єдності і відповідності як форма (система законодавства) і зміст (система права). З іншого боку, система права соціального забезпечення і система його інститутів повинні служити висхідною базою для системи законодавства про соціальне забезпечення [28, с. 39]. Пилипенко П.Д. вказує, що право соціального забезпечення належить до тих галузей, які базуються фактично на нормативно-правових актах, а це дає підстави вважати, що система соціально-забезпечувального законодавства є аналогічною системі права соціального забезпечення, а та обставина, що не існує єдиного кодифікаційного акта, який би виражав собою структуру системи законодавства в цій сфері, не впливає на формування системи соціально-забезпечувального законодавства. Адже існує цілий ряд галузей права (фінансове, аграрне, екологічне), у яких нормативний матеріал розподілений по різних юридичних актах і на єдиний кодифікаційний акт тут годі і сподіватися. Більше того, комплексний характер предмета цих галузей права та достатньо тривала практика їх існування у системі вітчизняного права засвідчують недоцільність кодифікації нормативних актів таких галузей. Отже, система законодавства, яка покликана регулювати соціально-забезпечувальні відносини, фактично відповідає системі права соціального забезпечення [72, с. 42-43]. У літературі до відмінностей між системами права і законодавства відносять також критерії поділу системи права та галузі, тобто предмет і метод, що забезпечує нормам галузі високу ступінь однорідності. Галузі законодавства, регулюючи певні сфери соціального життя, виділяються тільки за предметом і не мають єдиного методу. Крім того, предмет галузі законодавства охоплює різні відносини, які часто є предметом регулювання різних галузей [38, с. 88]. 3.4.2. Кодифікація законодавства про соціальне забезпечення Необхідність проводити різницю між системою права і системою законодавства викликається потребами систематизації, тобто діяльністю щодо впорядкування і вдосконалення нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Способами систематизації є інкорпорація (об’єднання нормативно-правових актів у зібрання за хронологічним, алфавітним, предметним чи якимось іншим порядком та колом питань без внесення змін у їх зміст), консолідація (об’єднання декількох різних однопорядкових актів в один новий і передбачає зміну і відміну застарілих норм, установлення ряду нових норм і в цілому прийняття нового акта), кодифікація (виражається у підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження). Важливим є встановлення правильного співвідношення між системою права соціального забезпечення та системою законодавства про соціальне забезпечення. Це не тільки теоретичне, але і практичне завдання. Належне його вирішення повинно забезпечити доступність, скорочення непотрібної множинності актів, їх узгодженість та правильне застосування на практиці. У сфері правового регулювання відносин по соціальному забезпеченню це завдання особливо актуальне, оскільки законодавство про соціальне забезпечення ще жодного разу не кодифікувалось. Для сучасного стану законодавства в сфері соціального забезпечення характерно: 1) велика кількість актів; 2) дріб’язковість тематики, коли по одному невеликому питанню приймається кілька нормативних актів; 3) дублювання нормотворчої діяльності; 4) прийняття по одній і тій же проблемі з невеликим розривом у часі різних актів; 5) неузгодженість норм різних галузей [38, с. 89]. У літературі зазначається, що в одних випадках галузь права є, а галузі законодавства немає і до них належить право соціального забезпечення [4, с. 238]. Відсутність системи законодавства права соціального забезпечення змушує вчених до розробки проектів кодифікованих актів. Так, Андрєєв В.С. вказував, що завершення процесу створення галузі права соціального забезпечення повинно знайти підтвердження і вираження у загальному нормативному акті типу Основ радянського соціального забезпечення, де слід було б записати загальні норми, а також основні норми, які виражають диференціацію законодавства про соціальне забезпечення [25, с. 29]. На погляд В.С. Андрєєва, в Основах законодавства про соціальне забезпечення поряд з основним змістом – нормами права соціального забезпечення – повинні бути і норми деяких інших галузей права, і в тому числі норми, які визначають організацію управління і фінансування соціального забезпечення. Основи повинні містити загальні положення про соціальне забезпечення; норми, що закріплюють принципи соціального забезпечення; розділи про організацію управління і фінансування соціального забезпечення, про пенсії, про допомоги, про послуги, про культурно-побутове забезпечення престарілих та інвалідів. Указаний акт не спроможний включити всі норми законодавства про соціальне забезпечення і тому пропонувалось поряд з Основами прийняти Закон про пенсії, Закон про допомоги по соціальному забезпеченню. Саме Основи повинні містити вичерпний перелік видів соціального забезпечення [25, с. 29-30]. Шайхатдінов В.Ш. вважав за потрібне прийняти союзний закон про соціальне забезпечення, а не кодекс чи Основи. У законі про соціальне забезпечення слід установити основні принципові положення про соціальне забезпечення всіх громадян, про всі види забезпечення. Прийняття такого закону не виключає наявності інших нормативних актів про соціальне забезпечення [58, с. 142]. На погляд Н.Б. Болотіної, вкрай необхідним є прийняття загального акта у сфері соціального захисту, який би встановив загальні засади усієї системи правового механізму в цій галузі. Таким актом міг би стати Кодекс соціального захисту України або Кодекс України про соціальний захист населення, котрим було б забезпечено структурно-системну єдність правового регулювання усієї системи соціального захисту, а також зв’язок між структурними частинами права соціального захисту [50, с. 221]. Багато уваги проблемам кодифікації законодавства про соціальне забезпечення приділив С.М. Прилипко [52, с. 167-190]. На його думку, існує об’єктивна необхідність систематизації соціального законодавства, розмежування його із суміжними галузями права і таким чином запобігти дублювання в правовому регулюванні сфери соціального забезпечення, уникнення протиріч і створення єдиної системи права соціального забезпечення [52, с. 178]. Прилипко С.М. вважає, що на сучасному етапі склалося теоретичне й практичне підґрунтя для систематизації соціального законодавства. Систематизацію законодавства з питань соціального забезпечення необхідно проводити шляхом кодифікації, результатом якої на основі перегляду чинного законодавства і внесення в нього змін має стати створення нового об’єднаного нормативно-правового акта, який би на основі єдиних принципів регулював зазначену сферу відносин і був розрахований на тривалий час. Таким актом може стати Кодекс про соціальне забезпечення населення України. У його Загальній частині повинні міститися правові норми щодо сфери дії, предмета регулювання, принципів фінансування тощо. В Особливу частину Кодексу необхідно включити норми, які детально регламентуватимуть підстави, порядок і розміри надання громадянам України різних форм та видів соціального забезпечення. Правові норми Особливої частини повинні підрозділятися на інститути, що регулюють окремі види соціальних правовідносин – обов’язкового соціального страхування, пенсійного забезпечення, по наданню медичних послуг, державної допомоги, матеріально-побутового забезпечення й обслуговування інвалідів та осіб похилого віку тощо [52, с. 188]. |
| Загальне уявлення про спілкування і мовлення. Види мовленнєвої діяльності... Бесіда, робота з тлумачним словником, метод мікрофона, міні лекція, робота з таблицею, усні повідомлення, навчальне аудіювання |
Долинська центральна районна бібліотека Щорічно бібліотека одержує більш ніж 70 назв газет і журналів. Серед них видання з економічних, суспільних, політичних питань, питань... |
| Тема атестаційного проекту Титульна сторінка виконується із використанням Word Art, на ній повина бути назва видання, логотип (емблема), тип видання, рубрика... |
Суспільно-політичні, економічні, юридичні, універсального змісту... В. І. Вернадського усі видання всіма мовами, що вийшли в Україні, у тому числі малотиражні (до 100 примірників) |
| Раді повідомити жителів міста Луцька про випуск щомісячного глянцевого... Також це видання про успішних Лучан, які прикрасили наше місто своїми діловими досягненнями! |
Й основна думка тексту. Види зв’язку речень у тексті РЗМ. Жанри мовлення, особливості їх побудови. Навчальне аудіювання тексту художнього стилю |
| Про підготовку до видання другої книги із серії Доводимо до Вашого відому, що Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Союз обдарованої молоді” інформує про підготовку до... |
За редакцією доктора юридичних наук, професора М. І. Мельника, доктора... За підсумками V Всеукраїнського конкурсу на краще юридичне видання (2002—2003 pp.) цей Коментар відзначено другою премією у номінації... |
| КУРСОВА РОБОТА Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим,... |
КУРСОВА РОБОТА Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим,... |