ВС - Верховний Суд України
ВСПЗС - Військова служба правопорядку у Збройних Силах України
ГП - Генеральна прокуратура України
ГДПІ - Головна державна податкова інспекція України
Держкомкордон - Державний комітет у справах охорони державного кордону України
Держстандарт - Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України
ДК
|
- Державне казначейство України
|
ДКБ
|
- Державний комітет будівництва, архітектури та . житлової політики , України
|
дкз
|
- Державний комітет зв’язку України
|
ДКЗІ
|
- Державний комітет зв’язку та інформатизації України
|
ДКРГ
|
- Державний комітет рибного господарства України
|
ДКРПП
|
- Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
|
ДКЦПФР
|
- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
|
ДМЕ
|
- Державна митна служба України
|
ДПА
|
- Державна податкова адміністрація України
|
ДДВМ
|
- Державний департамент ветеринарної медицини України
|
ДДПВП
|
- Державний департамент України з питань виконання покарань
|
ДПЕ
|
- Державна прикордонна служба України
|
ДСА
|
- Державна судова адміністрація України
|
ДССТ
|
- Державна спеціальна служба транспорту
|
ДСЕК
|
- Державна служба експортного контролю України
|
ЗС
|
- Збройні Сили України
|
КВПП
|
- Комітет по використанню повітряного простору України
|
КМ
|
- Кабінет Міністрів України
|
КС
|
- Конституційний Суд України
|
МАП
|
- Міністерство аграрної політики України
|
КВІ
|
- Кримінально-виконавча інспекція
|
МВС
|
- Міністерство внутрішніх справ України
|
МЕ
|
- Міністерство економіки України
|
МЕПР
|
- Міністерство екології та природних ресурсів
|
МЖКГ
|
- Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України; Міністерство з питань житлово-комунального господарства України
|
МЗЕЗ
|
- Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України
|
МЗЕЗторг
|
- Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України
|
МЗС
МКМ
МКТ
МНС
МО
МОЗ
МОН
МОП
МОПС
МП
МПЕ
МПП
МПСП
МТ
МТЗ
МФ
МЮ
НБ
НГ
НКРЕ
ООН
ПВС
ПФ
РНБО
РП
РЄ
СБ
УДО
ФДМ
ЦВК
ВІЛ
КВУ
КПП
НМДГ
Міністерство закордонних справ України
Міністерство культури і мистецтв України
Міністерство культури і туризму України
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністерство оборони України
Міністерство охорони здоров’я України
Міністерство освіти і науки України
Міжнародна організація праці
Міністерство охорони природного середовища та ядерної безпеки України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України
Міністерство промисловості України
Міністерство палива та енергетики України
Міністерство промислової політики України
Міністерство праці і соціальної політики України
Міністерство транспорту України
Міністерство транспорту та зв’язку України
Міністерство фінансів України
Міністерство юстиції України
Національний банк України
Національна гвардія України
Національна комісія регулювання електроенергетики України
Організація Об’єднаних Націй
Пленум Верховного Суду України
Пенсійний фонд України
Рада національної безпеки і оборони України
Рахункова палата України
Рада Європи
Служба безпеки України
Управління державної охорони України
Фонд державного майна України
Центральна виборча комісія України
вірус імунодефіциту людини
кримінально-виконавча установа
контрольно-пропускний пункт
неоподатковуваний мінімум доходів громад
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Боротьба зі злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того, щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозволеним та забороненим. Це реалізується, зокрема, шляхом видання законів, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримінального покарання. В Україні, як і в більшості інших держав, такі закони зведені у систематизований законодавчий акт - Кримінальний кодекс.
Слово «кримінальний», застосоване до назви Кримінальний кодекс України, походить від терміна «crimen», який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово «кримінал»). Оскільки «crimen» у перекладі означає «злочин», то, відповідно, і назву «Кримінальний кодекс» можна перефразувати як «кодекс про злочини».
КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву - «кодекс», цей акт є законом, приймається та змінюється у тому ж порядку, що й інші закони України, і має відповідну юридичну силу.
Із змісту ч. 1 ст. 1 випливає, що двома основними завданнями КК є: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 2) запобігання злочинам.
Об’єктами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, є права і свободи людини та громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють лише найважливіші елементи зазначених об’єктів. Охорона менш важливих суспільних відносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права).
Під правами і свободами людини і громадянина слід розуміти насамперед ті права і свободи, які передбачено розділом II Конституції України (право на життя, свободу, особисту недоторканність і недоторканність житла, таємницю листування та іншої
кореспонденції, конфіденційність особистого і сімейного життя, об’єднання у громадські організації та політичні партії, проведення зборів, мітингів та інших масових акцій, працю, відпочинок, страйк, соціальний захист, житло, охорону здоров’я, а також право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, доступу до державної та муніципальної служби, право власності, свобода пересування, свобода слова і думки, свобода совісті та інші). Крім того, права і свободи громадян встановлені й іншими, крім Основного, законами України.
Кримінально-правова охорона тих чи інших прав і свобод людини та громадянина застосовується за наявності суспільної потреби у такій охороні.
Поняття «людина» у нормах КК означає фізичну особу, людину в біологічному значенні цього слова. При цьому КК охороняє людину і як біологічну істоту, забороняючи посягання на життя, здоров’я, тілесну та статеву недоторканність, особисту свободу, і як соціальну істоту, особистість - у цьому випадку забезпечується охорона честі та гідності, політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод людини. Кримі- нально-правовій охороні підлягають права і свободи не лише громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні і згідно з Конституцією, законами України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, користуються відповідними правами і свободами.
Власність як об’єкт кримінально-правової охорони означає матеріальні об’єкти, що мають певну цінність, та сукупність суспільних відносин, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням такими об’єктами (детальніше про це поняття див. коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК).
Під громадською безпекою слід розуміти такий стан суспільних відносин, за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя та здоров’я людей та для збереження матеріальних цінностей.
Громадський порядок - це стан суспільних відносин, який забезпечує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей.
Термін «довкілля», вжитий у ч. 1 ст. 1, є синонімом до вживаного в інших законодавчих актах терміна «навколишнє природне середовище» і визначається як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси як залучені до господарського обігу, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
|