|
|
Скачати 439.51 Kb.
|
|
§ 1. Об’єктивні ознаки вимагання Вимагання є одним із найбільш соціально-небезпечних і поширених злочинів. Вимагання передбачає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати в таємниці (ст.189 КК України). У останні роки спостерігається не тільки кількісний ріст даної категорії злочинів, й значні її якісні зміни - все більше ускладнюються способи вчинення вимагання: від простої вимоги під різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності, - до витончених способів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних структур та осіб, що займаються підприємницькою діяльністю. З лексичної точки зору дієслово «вимагати» - це «настирливо просити що-небудь у когось; ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось; зобов'язувати до чого-небудь, змушувати робити саме так». Похідним від «вимагати» є іменник «вимагання», що має на увазі дії особи, яка домагається від іншої особи задоволення будь-якої її вимоги, шляхом застосування фізичного чи психічного насильства. Таким чином, у звичному розумінні під «вимаганням» розуміється вид злочинної діяльності, пов'язаний з незаконним придбанням чи втратою майнових благ. Таке значення більш повно виражає зміст та структуру діяльності при вимаганні, оскільки розглядає її в цілісності як єдність процесу злочинної діяльності та його результату. На сьогодні вимагання існує не у відкритій, а в завуальованій формі. Ті самі «бойовики», які раніше здійснювали неприкрите вимагання, тепер є офіційними працівниками «охоронних» або «страхових» структур, що діють на ринках. Як можна здогадатися, страхування та охорона для осіб, що займаються торгівлею є «добровільно-примусовими» послугами. При цьому, як правило, менша частина послуг оплачується за безготівковим розрахунком, більша - готівкою. Вимагання як масштабне явище виникає саме там, де держава не забезпечує функцій соціального контролю за будь-якими видами відхилень від законної діяльності підприємств, комерційних та підприємницьких структур або відхилень у поведінці окремих громадян. Вимагання є багатовидовим явищем, але його суть при цьому залишається незмінною - отримання майнової вигоди під загрозою відкритого або замаскованого насильства з боку злочинних угруповань. За сучасних умов вимагання доцільно розглядати переважно стосовно особливо небезпечних фактів організованого вимагання на ґрунті бізнесу (відносно корумпованих представників державних та галузевих органів управління, контролюючих органів, а також підприємців, банкірів, бізнесменів). Вимагателі підпорядковують собі комерційні структури, банки, «захоплюють» ринки, впритул наближаються до державних підприємств та установ. Методи їх «роботи» є різноманітними й постійно вдосконалюються. Відповідальність за вчинення цих злочинів організованою групою передбачено ч.4 ст.189, ч.3 ст.262, ч.3 ст.308, ч.3 ст.312 КК України. Згідно з кримінальним законодавством вимагання належить до насильницьких посягань на приватну, колективну і державну власність. Вимагання державного, колективного або приватного майна - це пред’явлена з корисливих спонукань вимога передати чуже майно чи права на нього, поєднана як з погрозою насильства над особою, у віданні або під охороною якої перебуває це майно, насильства над близькими їй особами, розголошення відомостей, що ганьблять її або близьких їй осіб, пошкодження або знищення майна, так з насильством, пошкодженням чи знищенням майна. Вимагання приватного майна – це пред’явлена із корисливих спонукань вимога передати приватне майно громадян чи права на нього, або вчинення будь-яких дій майнового характеру, поєднана як із погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб, розголосити відомості, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодити чи знищити їх майно, так i з насильством, пошкодженням чи знищенням майна. Вимагання посягає на два види суспільних відносин: власність і особу, що охороняються законом. Таким чином, предметом вимагання може бути як майно (будь-які речі, гроші), так і право на нього (надання права вимагати виконання зобов’язань; документи, які надають право на отримання майна, тощо), а також будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод або відмова від прав на майно тощо). Право на майно – це отримана в результаті дій потерпілого можливість вимагача користуватися майном, що вимагається, володіти і розпоряджатися ним. Стосовно об’єктів власності громадян, які можуть відчужуватися тільки у встановленому нормативними актами порядку, то така можливість вимагачеві може бути надана лише шляхом оформлення відповідних документів. Під ними слід розуміти документи, які мають правове значення, тобто встановлюють право на майно (чи сприяють цьому), або ж звільняють від обов’язків майнового характеру. Прикладом може слугувати договір дарування речі, доручення на право користування нею. Щодо інших речей, право на які може бути одержано без документального оформлення, така можливість може бути отримана винним внаслідок вчинення потерпілим будь-якої іншої дії, що позбавляє його права на володіння певним майном (наприклад, знищення боргової розписки). Під іншими (будь-якими) діями майнового характеру слід розуміти такі дії винного, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати потерпілим свого майна чи до затрати ним особисто або членами його сім’ї певної праці для примноження або покращання якості як свого майна, так i майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався даний злочин. Насамперед, це послуги, що надаються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво дачного чи житлового будинку, гаража тощо. Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту тощо). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред'являти претензій до її повернення. За цією ознакою майно як предмет вимагання відрізняється від предмета інших посягань на власність. Предметом може бути i таке майно, якого немає у потерпілого в момент пред’явлення вимоги про його передачу i надходження якого до нього лише передбачається. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в результаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знаходиться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається. Вимагання можливе лише за наявності двох взаємопов’язаних дій, що характеризують його об’єктивну сторону: 1) протиправного пред’явлення майнової вимоги; 2) погрози заподіяння певної шкоди, застосування насильства, знищення або пошкодження майна при невиконанні такої вимоги. Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. Так, вимога виконати (не виконати) зобов’язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов’язання, або зобов’язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов’язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання (Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. № 12 у редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про внесення змін i доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України» від 3 грудня 1997 р. № 12) [4, п.17]. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст.189 КК, дії. Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози, не керується умислом на заволодіння чужим майном, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права (інтереси) того, хто займається господарською діяльністю, вчинене слід розглядати як протидію законній господарській діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст.206 КК. Вимога повернути борг, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, якщо він виник з підстав, передбачених ст.4 Цивільного кодексу України, також не може розглядатися як вимагання. За наявності відповідних підстав такі дії можуть кваліфікуватися як самоуправство, злочин проти життя, здоров’я, волі й гідності особи тощо, навіть якщо вони вчинені із корисливих спонукань (Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. № 12) [4, п.17]. Застосування погроз без умислу на заволодіння чужим майном з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.355 КК. Але відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо. Вимога виконати (не виконувати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, кваліфікується як вимагання. Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні винний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задовольнити своє домагання в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу, - щоб та сама передала (віддала, вручила, надіслала, поклала в умовлене місце тощо) йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру. У ряді випадків винний взагалі не може без певних дій потерпілого досягти злочинного результату (зокрема, коли від останнього вимагається вчинити такі дії майнового характеру, як, наприклад, виконання на користь винного певної роботи). Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної зі зазначеними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення винною особою поставленої мети. Стаття 189 КК України обмежує коло осіб, пред’явлення майнової вимоги до яких тягне відповідальність за вимагання чужого майна. Це особи, у віданні чи під охороною яких перебуває це майно. Майнова вимога визнається вимаганням лише у випадках, якщо вона поєднана з погрозою і з психічним насильством. Пред'являючи до потерпілого майнові претензії, вимагач розуміє, що вони не будуть задоволені, якщо потерпілого до цього не примусити. Погроза має бути дійсною і реальною. Під час визначення реальності погрози необхідно виходити із суб’єктивного ставлення до неї винного і суб’єктивного сприйняття її потерпілим. Реальність погрози не означає, що вимагач дійсно має намір обов’язково виконати її. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути здійснене, і спроможне змусити того думати, що небезпека заподіяння шкоди, якою йому загрожують, може стати реальною, якщо він проігнорує вимогу винного (вимагача). Погроза при вимаганні може бути виражена в будь-якій формі: усно чи письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою паравербальних засобів спілкування – інтонації, темпу, гучності мовлення; невербальних – жестів, міміки, виразу очей, обличчя, пози та в інший спосіб. Поряд з тим, потерпілий має обов’язково усвідомити загрозу. В окремих випадках погроза може і не висловлюватися по суті. Вимагач обмежується пред’явленням майнової вимоги, вважаючи, що потерпілому і без оголошення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому шкоди у разі невиконання пред’явленої вимоги (це зумовлюється, наприклад, особистими стосунками між потерпілим і винним, що передували вимаганню, іншими обставинами, які надавали підстави дійти висновку про можливість заподіяння шкоди). Погроза може відноситися як до самого потерпілого, так і до близьких йому осіб (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), а також до інших осіб, доля яких для потерпілого має суттєве значення. У статті 189 КК України названо чотири види погроз, які разом із майновою вимогою утворюють склад вимагання:
Погроза насильством полягає у погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Вимагач може погрожувати застосуванням будь-якого насильства: нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням життя, зґвалтуванням, обмеженням у праві на свободу пересування, іншими насильницькими діями. Встановлення, яким саме насильством погрожував вимагач, є обов'язковим у кожному випадку висловлення такої погрози, оскільки від характеру насильства, яке є змістом погрози, залежить правильна кваліфікація дій винних. Так, якщо винна особа погрожувала потерпілому позбавленням життя або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, її дії при відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за ч.2 ст.189 КК України. Під відомостями, що ганьблять потерпілого або близьких йому осіб, слід розуміти такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії та дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, скомпрометує або принизить честь і гідність його чи близьких йому осіб. До таких відомостей, зокрема, можуть належати дані про інтимні аспекти життя, захворювання, непорядні вчинки, злочинну діяльність тощо. Погроза розголосити такі відомості – це погроза повідомити про них особам (або особі), яким вони невідомі, і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого. Головне при цьому, щоб погроза розголосити такі відомості спроможна була примусити потерпілого виконати пред'явлену до нього вимогу. Реалізація таких погроз у процесі вимагання не охоплюється ст.189 КК України. Якщо такі дії містять інший склад злочину, вони підлягають окремій кваліфікації. Погроза пошкодити чи знищити майно має місце лише тоді, якщо вона стосується:
Знищення майна – це доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно припиняє існування або цілковито втрачає свою цінність. Пошкодження майна – це погіршення його якості, зменшення цінності речі або приведення речі на якийсь час у непридатний за її цільовим призначенням стан (Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» від 2 липня 1976 р. № 4. Погрозу пошкодження чи знищення майна у складі вимагання можна визначити як залякування потерпілого приведенням у повну чи часткову непридатність майна, у збереженні якого він зацікавлений. Якщо в процесі вимагання винним було фактично знищене чи пошкоджене майно, то його дії потребують кваліфікації за ч.ч.2, 3 чи 4 ст.189 або іншими відповідними статтями Особливої частини КК. Погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб, ущемленням їх прав, свобод або законних інтересів, перешкоджанням їх реалізації. Таке обмеження може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Так, вимагач може погрожувати обмежити потерпілого або його близьких родичів в праві на свободу пересування, вільного вибору місця проживання, на свободу світогляду і віросповідання тощо. Погроза, що полягає в обмеженні незаконних інтересів потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання. Не має значення для кваліфікації зміст і обсяг прав потерпілого або його близьких родичів, в яких винний погрожує їх обмежити. В разі якщо винний реалізував свою погрозу, то його дії, за наявності для того підстав, повинні отримувати додаткову правову оцінку за статтями Особливої частини КК за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. |
|
Злочини проти власності Загальний механізм кримінально-правової охорони власності в Україні Загальна характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак злочинів проти власності |
У якій із відповідей правильно названо злочини, що відносяться до... Суб'єктом основних складів яких злочинів проти основ національної безпеки України є службова особа? |
|
Реферат на тему Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття та система транспортних злочинів |
Злочини проти власності Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може... |
|
КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ Н. Е Тема: Злочини проти власності Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою.... |
Обсяг продукції сільського господарства за 2004р в усіх категоріях... Проти 2003р сільськогосподарське виробництво зросло на 19,1%, у т ч в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності – на... |
|
М Додаток №1 Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,... |
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття криміналістичної ідентифікації як методу пізнання й одержання доказів при розслідуванні злочинів |
|
Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,... |
План Вступ I Глава: Право власності Загальне поняття власності і права власності Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо... |