Міністерство внутрішніх справ
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ. Вона зобов’язана проводити роботу щодо запобігання правопорушенням неповнолітніх, виявляти, припиняти та розкривати злочини. Вчинені неповнолітніми, виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, брати участь у правовому вихованні неповнолітніх, розшукувати неповнолітніх, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для неповнолітніх та повертати їх до місця постійного проживання тощо
Приймальники-розподільники Це спеціальні установи для неповнолітніх органів внутрішніх справ, що призначені для тимчасового тримання окремих категорій неповнолітніх, яких необхідно ізолювати. В них можуть бути доставлені неповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба - негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціонованою прокурором або за постановою суду); згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для неповнолітніх; самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували.
Служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (обласної держадміністрації) є структурним підрозділом районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, який утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, підзвітний та підконтрольний голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації та службі у справах дітей відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Діяльність служби зорієнтована на реалізацію державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.
До закладів соціального захисту дітей відносяться: притулок для дітей служби у справах дітей; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей, соціально-реабілітаційні центри – дитячі містечка
Притулок для дітей служби у справах дітей – заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які потребують соціального захисту держави: заблукали, покинуті, залишилися без батьківської опіки, залишили сімю чи навчально-виховні заклади, вилучені судами із сімї, самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку. Не підлягають розміщенню неповнолітні, які перебували у стані алкогольного/ наркотичного спяніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, які вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесене компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення в приймальник-розподільник для неповнолітніх. Притулки приймають дитину незалежно від наявності у неї документів. Мета – надання соціально-педагогічної, психологічної, медичної, правової допомоги неповнолітнім, що опинилися у складній життєвій ситуації, що вимагає допомоги спеціалістів
Центр соціально-психологічної реабілітації дітей - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. Основними завданнями центру є: надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги; проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини; створення умов для здобуття дітьми освіти з урахуванням рівня їх підготовки; сприяння формуванню у дітей власної життєвої позиції для подолання звичок асоціальної поведінки; здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів та можливостей; розроблення рекомендацій з питань соціально-психологічної адаптації дітей для педагогічних та соціальних працівників і батьків.
Соціально-реабілітаційний центр – дитяче містечко – заклад соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, що опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого влаштування дітей (для тривалого (стаціонарного) або денного перебування)
Розв’язання другого завдання здійснюється на основі знань і умінь, одержаних під час вивчення дисципліни «Технології соціальної роботи». Технології соціальної роботи можна розділити на три великі групи:
загальні та приватні технології, що відповідають функціям, напрямам соціальної роботи: соціальна діагностика, соціальна терапія, соціальна реабілітація, соціальна профілактика, соціальний контроль, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне посередництво, соціальна опіка та піклування
технології соціальної роботи з різними групами, прошарками, спільнотами, а також з окремою особистістю (їх зміст зводиться до виявлення особливостей застосування технологій першої групи з урахуванням знання специфіки даної групи об’єктів соціальної роботи);
технології соціальної роботи у різних сферах життєдіяльності, які представляють собою систему знань застосування загальних та приватних технологій з урахуванням особливостей кожної сфери життєдіяльності (освіти, охорони здоров’я тощо).
Здійснений аналіз дає можливість визначити мету та завдання вашого проекту. Мета – це усвідомлений образ майбутніх результатів або станів, що задаються будь-якій системі. Мета формулюється в абстрактній формі з урахуванням об’єкта проектування та наявних обмежень (умов). Вона має бути конкретною, направленою на розв’язання вищезазначеної проблеми, досяжною для реалізації в межах запланованого часу і ресурсів, визначати кінцевий результат (піддаватись контролю, вимірюванню). Досягнення мети може здійснюватися у різний спосіб, з використанням різних ресурсів. Наприклад, забезпечити пільговий проїзд громадянам ми можемо через надання адресної допомоги відповідним категоріям громадян; а можемо відшкодовувати видатки перевізникові на оплату пільгового проїзду. Отже, формулюючи цілі та завдання проекту, автор має враховувати ціну ресурсів, їх доступність а також пам’ятати про сучасні вимоги управління якістю.
Завдання визначають послідовність досягнення мети. Кожний наступний крок повинен сприяти досягненню кінцевого результату. Вимоги до формулювання: конкретизувати очікуваний результат (1), об’єкт (2), термін досягнення цілі (3), зусилля, що плануються (4), кількісні характеристики результату, що очікується (5), що і коли має бути зроблено. Наприклад, навчити протягом тримісячного (3) тренінг-курсу «Основи здоров'я» (4) учнів школи, які мають досвід куріння (2), навичкам відмови від нього (1))
Виконана робота складає зміст другого підрозділу, який може мати орієнтовну назву: Сучасні підходи до розв’язання проблеми….» або «Технологія соціальної реабілітації у вирішенні проблем безпритульних дітей»
Завдання № 2. Сформулювати мету та завдання проекту
Мета: навчитись здійснювати ціле покладання в технологіях соціальної роботи з урахуванням досягнення бажаного стану об’єкта та наявних ресурсів
Завдання:
Встановити кінцевий результат дій
Визначити об’єкт впливу
Встановити термін досягнення мети
Вказати зусилля, що плануються
Визначити кількісні характеристики результату, що очікується
Сформулювати мету проекту
Конкретизувати мету у 3-5 завданнях
Модуль 4. Модель впроваджуваної інновації
Оскільки об’єктами соціального проектування є соціальні процеси, безпосередніми учасниками яких є люди, слід визначити учасників проекту: цільову групу, виконавців, партнерів проекту, бенефіціаріїв.
1. Цільова група проекту – група осіб, на покращення соціального становища якої направлено проект. За сучасними правилами соціальна група, яка потребує змін, може бути і учасником проекту. Наприклад, дуже часто у проектах, пов’язаних із допомогою дітям, що потерпіли від домашнього насильства, цільовою групою визначають лише дітей. В таких проектах насамперед, цільовою групою є батьки і проект в першу чергу, має бути спрямований на роботу з ними.
2. Виконавцями проекту можуть бути різні інституції: громадські організації, органи самоорганізації населення, державні установи. Партнерами проекту можуть бути різні установи або організації: соціальні служби, громадські організації, благодійні фонди, підприємства, установи, організації різних форм власності. Наприклад, коаліція громадських організацій є виконавцем проекту «Прозора та зрозуміла влада», партнерами проекту Обласна спілка журналістів або конкретні засоби масової інформації
3. Можливі бенефіціарії (отримувачі вигод від реалізації проекту) - групи (суспільні страти), які не обов’язково беруть безпосередню участь у проекті, але отримують вигоду від його реалізації. Наприклад, проект «Доступні соціальні послуги для людей з особливими потребами» реалізовується Відділами архітектури та містобудування. Партнерами є громадські організації, які об’єднують людей з особливими потребами. Вони ж є отримувачами вигод. Крім них вигоду отримують підрядні організації, які проектують та будують пандуси, системи зв’язку для забезпечення доступності соціальних послуг. Вони можуть бути джерелом додаткових ресурсів для виконання проекту.
Проект завжди має конкретну географію, тому обов’язковим є точне визначення місця реалізації: мікрорайон, місто, село, Україна – базу реалізації проекту, його територіальний статус.
Відповідно до мети визначаються очікувані результати та індикатори виконання проекту Результат – це створення чогось нового за структурою, підходами, концепцією. Це можуть бути нові технології, методики впливу на соціальні процеси, які мають позитивний результат впровадження, а також соціальні зміни, що носять позитивний характер. Залежно від тематики проекту, результати можуть бути конкретними . – наприклад, забезпечено доступність 30 установ у 5 містах, де проживає 1000 осіб з особливими потребами, або більш загальними, коли для їх підтвердження необхідно в межах проекту провести дослідження, яке виявить результат. У випадку, коли результат не є кількісним, а має якісні прояви, в проекті прийнято планувати базове соціологічне дослідження стану цільової групи, частіше всього проміжні – для корекції проекту - та фінальні дослідження. Разом ці дослідження мають підтвердити запланований очікуваний результат та підтвердити ефективність проекту. Наприклад, у проекті «Підвищення конкурентноспроможності молоді на ринку праці» кількість проведених тренінгів результатом не може бути, ним може стати працевлаштування молодих людей, які брали участь у проекті: всієї групи, або певної частини (наприклад, 90%). Але кількість проведених тренінгів є індикатором виконання проекту.
Якщо проект дослідницький, то його результатами є моделі, програми, плани, колекції, нові способи дій, методи дослідження. Оформлення результатів проекту може бути різним: рукописні та друковані матеріали, відеофільми, фотографії, альбоми, настінні газети, альманахи, моделі, таблиці. Їх доцільно представити у табличній формі.
Соціальні технології, що використовуються у проекті, форми і методи діяльності втілюються у плані дій. На цьому етапі відбувається уточнення меж етапів проекту, визначення переліку процесів, їх формалізація, розробка шаблонів та матриць заходів та елементів проекту, розробка діаграми Ганна, планування окремих видів проектної діяльності відповідно до завдань, визначення й обґрунтування необхідних ресурсів, здійснення базової оцінки, складання бюджету проекту. Суть формування плану дій полягає у підпорядкованості змісту, методів та організації процесу, його управління логіці функціонування даної моделі: скласти план у межах проекту – це створити таку систему заходів на всіх рівнях, яка забезпечить реалізацію даної моделі. Планування проекту передбачає:
формування програми діяльності з реалізації проекту: включає систему завдань, алгоритм їх розв’язання, методи та засоби, що використовуються;
розробку плану: конкретизація завдань до рівня безпосередніх дій, визначення строків виконання та конкретних виконавців. До кожного із завдань необхідно брати один або кілька окремих видів діяльності, які можуть: якомога повніше й ефективніше ніж інші можливі види діяльності вирішувати поставлене конкретне завдання, а не якесь інше; не суперечитимуть за своєю формою, змістом та методами цілям проекту та напрямам діяльності; впливатимуть переважно на об’єкти даного проекту; основними результатами матимуть прогнозовані результати або проміжні, які є необхідними на шляху просування до очікуваних результатів проекту.
Пошук методик і засобів виконання завдань. Вони є унікальними скоріше не за формою, а за змістом. Набір проектних інструментів має відповідати завданням проекту. Якщо ми поширюємо досвід, то слід використати конференції або видання; якщо забезпечуємо навчання, то це можуть бути тренінги, які можуть тривати від декількох годин до декількох днів, набувати різних форм - майстерні, формуючі, проектні групи тощо. Вибір методів та форм здійснюється з урахуванням стадії, на якій знаходиться об’єкт впливу; вікових особливостей сприйняття інформації, авторитету впливу групи тощо.
Види діяльності та заходи, що можуть бути використані:
підбір та підготовка фахівців (підготовка лідерів серед молоді);
вивчення ситуації (проведення досліджень, опитування);
навчання (відео лекторії, міні-лекції, бесіди, тренінги, практичні заняття, семінари);
диспути, брифінги, круглі столи, прес-конференції; конференції (прямі , відео, « відкриті простори», Інтернет)
вулична робота, ігротеки; вуличні акції, акції громадянського звучання, пряме інформування;
розробка та підтримка сайтів, інших інформаційних ресурсів;
організація, підтримка груп взаємодопомоги, клубів, гуртків, центрів тощо;
рекламно-видавнича діяльність;
створення громадських приймалень, «гарячих ліній», ресурсних центрів;
розробка нормативних актів, їх обговорення та лобіювання;
літні школи та табори творчого або іншого спрямування;
виставки (рекламно-інформаційних, методичних матеріалів), конкурси ;
А також: індивідуальне та групове консультування, профілактичні заходи в оздоровчих таборах, публікації й виступи у ЗМІ, інтерактивні психологічні театри, залучення до волонтерського руху тощо. Визначення етапів та завдань реалізації проекту зручно здійснювати у табличній формі. На допомогу розробникам проектів пропонується матриця, яка допоможе перевірити, усвідомити, який саме продукт та який саме результат планується на кожному етапі проекту.
Досягнення запланованих результатів можливе за умови ефективного управління проектом (див. Менеджмент соціальної роботи). Одним з інструментів управління є оцінювання та моніторинг.
Оцінювання проекту здійснюється як впродовж реалізації проекту (для корекції діяльності) так і за результатами діяльності. Це має знайти відображення в плані дій. Необхідно визначити критерії оцінювання (індикатори), забезпечити взаємозв’язок планування та оцінки роботи. Кожен етап діяльності потребує оцінки, що коригує план за принципом зворотного зв’язку. Моніторинг передбачає періодичну діагностику, тому в проекті достатньо визначити критерії оцінювання очікуваних результатів. Наприклад, метою проекту «Працюй і подорожуй безпечно» є створення умов безпечного перебування за кордоном. для студентів ,що беруть участь у Work travel. Критерієм оцінювання результативності проекту на різних етапах будуть: якість та кількість промоційної продукції; кількість осіб, що взяли участь у тренінгах проекту; ефективність інформування – наприклад, - 0% осіб, що зазнали різних форм насильства; наголошення більшою частиною опитаних учасників проекту на користі отриманої інформації (більше 50%)
|