|
|
Скачати 373.21 Kb.
|
|
2. Періодизація історії європейської інтеграції.
3. Заснування Європейських співтовариств. При створенні Співтовариства зіткнулися два альтернативних підходи щодо обсягу і принципів економічної інтеграції: секторальна інтеграція проти всеосяжного спільного ринку. Також принциповою була дискусія про можливість надання Співтовариству наднаціональних повноважень. Основним завданням Співтовариства було проголошено сприяти економічному розвитку, зростанню зайнятості та підвищенню життєвого рівня в державах-членах шляхом створення спільного ринку вугледобувної та сталеливарної промисловостей. Органи ЄСВС повинні були забезпечити стабільне постачання спільного ринку ресурсами, рівний доступ для всіх споживачів до факторів виробництва, встановлення максимально низьких цін, підтримку умов, що стимулюють нарощування виробництва і покращення якості продукції, раціональне використання природних ресурсів, покращення умов праці, а також сприяти зростанню міжнародної торгівлі та модернізації виробництва. Отже, організація повинна була вирішувати чітко визначене коло завдань (тт. мала функціональну природу) і забезпечувала інтеграцію лише у двох галузях промисловості (тт. мала секторальний характер). Органами Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі стали:
Договір окреслив принципи співпраці між країнами-членами. Вони базувалися на 4 групах заборон:
У 1951 р. Франція ініціювала створенняЄвропейського оборонного співтовариства (ЄОС). Установчий договір ЄОС був підписаний Францією, Італією, ФРН, Бельгією, Нідерландами і Люксембургом у травні 1952 р. Це Співтовариство було схожим на ЄСВС не тільки складом держав-учасниць, але й інституційною структурою. Передбачалося, що ЄОС стане перехідним етапом до більш повної форми федеративного або конфедеративного європейського союзу. Було очевидним, що спільна армія потребуватиме проведення єдиної європейської зовнішньої політики. Тому ще до завершення процедури ратифікації Договору про створення ЄОС почали розроблятися плани здійснення інституційної реформи цього Співтовариства, що привело до затвердження у березні 1953 р. проекту Статуту Європейського політичного співтовариства (ЄПС). Реалізація цього плану передбачала утворення європейської федерації. Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Договір про створення Європейського Співтовариства з питань Атомної Енергії (Євратом). Обидва договори набрали чинності 1 січня 1958 року. Окрім вищезгаданих договорів, було також підписано Конвенцію про Деякі Спільні Інституції. Відтак, з'явилися Європейський Парламент та Європейський Суд. Наступним етапом стало підписання 8 квітня 1965 р. (набрав чинності 1 липня 1967р.) Об'єднавчого Договору, згідно з яким утворилася спільна для трьох Співтовариств Комісія (замінивши Високу Владу ЄСВС та Комісії ЄЕС і Євратому). Згідно з положеннями Договору, завданням ЄЕС була діяльність для гармонізації економічного розвитку, сталого та рівномірного економічного росту, а також прагнення до тіснішої співпраці між країнами-членами Співтовариства. Крім того, у Договорі згадувалося про поступову ліквідацію митних платежів при товарообміні між країнами-членами ЄЕС, встановлення спільних митних тарифів і впровадження спільної торговельної політики із третіми країнами, запровадження спільної сільськогосподарської політики, стандартизації національних законодавств країн-членів до тієї міри, яка буде необхідна для функціонування спільного ринку. ЄЕС, як і ЄСВС, було відкритим для нових членів. Європейське Співтовариство з питань Атомної Енергії було створене для того, щоб контролювати мирне використання ядерної енергії. Завдання Співтовариства полягало у встановленні норм безпеки для санітарної охорони працівників та населення та в контролі над використанням радіоактивних матеріалів. Це Співтовариство не мало значного впливу на процес європейської інтеграції. Під час роботи над створенням ЄЕС, британці запропонували створити економічну організацію, яка би базувалася на меншій, ніж у ЄСВС, кількості зобов'язань. Виникає запитання: „Для чого і навіщо?“, адже вже існувала одна організація, а робота над створенням чергових тривала. Однак англійська еліта мала свої міркування. Навіщо пов'язувати себе тісною співпрацею в рамках Співтовариства, наражаючи себе на небезпеку втрати частини суверенітету та „послаблення“ взаємин зі США? Англійська пропозиція була такою: створити сферу вільної торгівлі, де немає внутрішніх мит, але кожна країна-член самостійно і незалежно проводить торгівлю з третіми країнами. Ця пропозиція не зацікавила членів ЄСВС, які прагнули до тіснішої співпраці. Але Великобританія вирішила „власноруч“ реалізувати свій план і 1960 р. разом із Австрією, Данією, Норвегією, Португалією, Швейцарією та Швецією утворила Європейську Зону Вільної Торгівлі (ЕФТА). Ця організація, однак, не підняла міжнародного престижу Великобританії і не сповільнила стагнації англійської економіки, на що Лондон дуже сподівався. У подальшому успіхи ЄЕС призвели до того, що країни-члени ЕФТА почали помічати за собою небезпеку економічної ізоляції та падіння конкурентноздатності своїх продуктів і, відповідно, зменшення впливу на ситуацію в Європі. 4. Розвиток Європейських співтовариств 1952 – 1993 рр. Кінець 1950-х – початок 1960-х стали роками економічного буму, що на тлі сприятливої загальносвітової економічної кон’юнктури значно полегшило досягнення Співтовариствам поставлених перед ними завдань. З 1 липня 1968 р. почав діяти митний союз, коли держави-члени прийняли єдиний митний тариф щодо імпорту з решти країн світу. Цілі перших двох етапів були досягнуті без ускладнень завдяки тому, що Рада міністрів без проблем ухвалювала необхідні правові акти. Невдовзі стала очевидною потреба у вдосконаленні інституційної структури Співтовариств. 8 квітня 1965 р. був підписаний Договір, що засновує єдину Раду і єдину Комісію Європейських співтовариств (так званий «Договір про злиття»).В установчому договорі ЄЕС було заплановано, що після створення митного союзу значна частина рішень буде ухвалюватися Радою міністрів не одноголосно, а кваліфікованою більшістюголосів. Потреба в новації полягала в тому, що для подальшого прогресу в розвитку Співтовариства необхідно було приймати рішення, не популярні серед урядів деяких держав-членів. Їхній спротив може бути подоланий при голосуванні кваліфікованою більшістю. Однак ці наміри не були реалізовані. Французький уряд президента Шарля де Ґолля виступив проти посилення наднаціональних тенденцій у розвитку Співтовариств. Де Ґолль пропонував розвивати Співтовариства як «союз держав», заснований на повному збереженні суверенітету державами-членами та на методі міжурядової співпраці.Різниця підходів вилилася в серйозний конфлікт при спробі провести реформи сільськогосподарської політики і порядку фінансування діяльності Співтовариств. Франція вважала абсолютно не прийнятними пропозиції Комісії, підтримані рештою держав-членів. Залагодити конфлікт у Раді міністрів не вдалося. Все йшло до ігнорування інтересів Франції через використання процедури ухвалення рішень кваліфікованою більшістю. У цій ситуації французький уряд пішов на рішучий крок, відмовившись надсилати свого представника на засідання Ради міністрів. Ця так звана «політика пустого стільця», що тривала з 1 червня 1965 р. сім місяців, фактично паралізувала діяльність Співтовариств. На початку 1966 р. вдалося дійти порозуміння. 28–29 січня 1966 р. держави-члени підписали так звану Люксембурзьку домовленість: якщо рішення, що має бути ухвалене Радою міністрів, стосується життєво важливих національних інтересів держави-члена, його обговорення має тривати, допоки не буде досягнуто компромісу. По суті кожна держава-член отримала право вето на рішення Ради міністрів. Хоча зобов’язання за Люксембурзькою домовленістю і мали суперечливий юридичний статус, через те що установчі договори Співтовариств не зазнали жодних змін, проте дотримувалися державами-членами1. Угода мала важливі наслідки для подальшого розвитку Співтовариств упродовж двох наступних десятиліть. Попри вимоги установчих договорів, ухвалення Рада міністрів рішень кваліфікованою більшістю стало винятком, а не загальним правилом. Це спричинило законодавчу стагнацію в багатьох галузях, коли прийняття окремих рішень могло затягуватися до десяти років. У результаті плани щодо побудови спільного ринку до 1970 р. виявилися не реальними. Суттєві трансформації відбулися і в балансі повноважень інституцій. Політичний центр змістився від Комісії до Ради міністрів, що у свою чергу послабило позиції Європейського парламенту, який міг впливати на діяльність лише Комісії. У грудні 1969 р. в Гаазі відбувся самміт глав держав та урядів держав-членів, на якому було ухвалено низку рішень з метою посилити інтеграцію. Зокрема, було погоджено дослідити можливість побудови політичного союзу та економічного і валютного союзу. Головною причиною проблем стала загальна рецесія світової економіки, викликана енергетичними кризами 1973 і 1978 роках, коли ціни на нафту зросли в кілька разів. Також далися взнаки валютно-фінансові потрясіння внаслідок скасування у 1971 р. золотого паритету долара США, і проблеми, спричинені збільшенням кількості держав-членів. За таких умов держави-члени були вимушені вдаватися до відновлення протекціоністських заходів захисту національних ринків. Тому запропоновані у 1970-х роках проекти оживлення співробітництва у Співтовариствах були приречені на провал, незважаючи на їхню об’єктивну необхідність. У 1970-ті роки розпочалося запровадження різноманітних форм міжурядо¬вої співпраці в галузі зовнішньої політики, що допомагало Співтовариствам виступати як одне ціле на міжнародній арені. Держави-члени також розпочали налагоджувати співпрацю правоохоронних і судових органів з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, незаконною міграцією. Таке співробітництво, що обмежувалося переважно обміном інформації і взаємними консультаціями, ґрунтувалося на спеціальних домовленостях держав-членів, а не нормах установчих договорів, тт. перебувало поза межами правопорядку Співтовариств. Початок 70-их рр. приніс Співтовариству багато користі, особливо в економічному плані. Створення „валютної змії“ (механізм, що регулює коливання національних валют країн-членів) та Європейського Фонду Валютної Співпраці в 1973 р., а в 1978 р. створення Європейської Валютної Системи мало визначити нову якість економічної інтеграції європейських держав. У 1975 р. було створено чергову інституцію Співтовариств - Суд Аудиторів, завданням якого був контроль над реалізацією бюджету Співтовариств. Друга половина 70-их рр. відзначилася світовою економічною кризою, яка зачепила також Співтовариства. Виникли труднощі з бюджетом, із сільськогосподарською політикою та функціонуванням спільного ринку. Усе частіше й частіше проявлялися національні інтереси окремих країн-членів. Початок 70-их рр. приніс Співтовариству багато користі, особливо в економічному плані. Створення „валютної змії“ (механізм, що регулює коливання національних валют країн-членів) та Європейського Фонду Валютної Співпраці в 1973 р., а в 1978 р. створення Європейської Валютної Системи мало визначити нову якість економічної інтеграції європейських держав. У 1975 р. було створено чергову інституцію Співтовариств - Суд Аудиторів, завданням якого був контроль над реалізацією бюджету Співтовариств. Друга половина 70-их рр. відзначилася світовою економічною кризою, яка зачепила також Співтовариства. Виникли труднощі з бюджетом, із сільськогосподарською політикою та функціонуванням спільного ринку. Усе частіше й частіше проявлялися національні інтереси окремих країн-членів. Напочатку 80-их рр. вдалося залагодити проблеми і розпочати роботу над внутрішніми реформами. З цією метою було створено два комітети, один з яких, Комітет Дуга (Dooge), мав зайнятися питанням інституційних змін, а інший, Комітет Адонніно (Adonnino), - питаннями створення „Європи Громадян“. У червні 1985 року Європейською Комісією була представлена „Біла книга“ у справі внутрішнього ринку. Цей документ, разом із підготовленими доповідями вищезгаданих комітетів, став основою для Єдиного Європейського Акту (ЄЄА), підписаного в лютому 1986 р., який модифікував Римські Договори і подав програму переходу до 1993 року до єдиного внутрішнього ринку, який базуватиметься на 4 свободах:
Одночасно ЄЄА посилив роль Парламенту та розширив поле діяльності ЄЕС до соціальної політики, охорони навколишнього середовища та наукових досліджень. Слід виокремити три групи найважливіших змін до установчих договорів Співтовариств. По-перше, було закріплено мету створити до 31 грудня 1992 р. єдиний внутрішній ринок, який у свою чергу мав стати базою для наступного переходу до економічного і валютного союзу. Внутрішній ринок визначався як простір без внутрішніх кордонів, у якому забезпечується вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу. По-друге, відбулося суттєве розширення компетенції Співтовариств, які отримали повноваження у галузях соціальної політики, регіональної політики, здійснення наукових досліджень і забезпечення технологічного розвитку, захисту навколишнього середовища. Раніше ці питання не охоплювалися компетенцією Співтовариств, бо у 1950-роках не вважалися необхідними для побудови спільного ринку . По-третє, відбулися важливі інституційні зміни. Незважаючи на одностайну політичну підтримку плану з боку держав-членів і Співтовариств, існував серйозний ризик, що його безпосередня реалізація буде провалена в Раді міністрів за допомогою права вето, передбаченого Люксембурзьким компромісом. Тому було реформовано порядок ухвалення рішень інституціями Співтовариств: значно розширено використання кваліфікованої більшості в Раді міністрів і демократизовано саму законодавчу процедуру за рахунок посилення в ній ролі Європейського парламенту. Також була передбачена можливість делегування Радою міністрів законодавчих повноважень Комісії. Для розвантаження Суду правосуддя, що вже не справлявся з надмірною кількістю справ, було передбачене створення Суду першої інстанції, який розпочав роботу в 1989 р. 5. Створення, функціонування та еволюція Європейського Союзу. В червні 1990 р., Європейська рада домовилась провести ще одну міжурядову конференцію – з питань політичного союзу. Це рішення стало відповіддю на зміни в загальносвітовій політичній ситуації, які зненацька заскочили Співтовариства. Випала добра нагода повернутися до обговорення і втілення ідей політичної інтеграції, що були запропоновані в попередні десятиліття, але лишилися нереалізованими. Європейський Союз (ЄС) був створений як Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) у 1967 р. після злиття таких регіональних організацій: Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС, 1951 р.);Римський договір 1957 р. про створення ЄЕС;Європейське співтовариство по атомній енергії (ЄВРАТОМ, 1957 р.) З 1 січня 1994 р. на основі Маастрихтського договору (1992 р.) ЄЕС стало називатися ЄС. Інтеграційний процес у ЄС йде двома напрямками -- всередину і вшир. Інтеграція вшир означає збільшення кількості повноправних членів Союзу й асоційованих членів. Інтеграція всередину означає формування регіонального господарського механізму Західної Європи і розширення сфер, що піддаються міждержавному регулюванню й уніфікації. Маастрихтський договір умовно можна поділити на дві частини:власне договір про ЄС у строгому смислі (розд. І, V–VII), а також зміни до установчих договорів Співтовариств (розд.ІІ–IV)2. Значення договору полягає насамперед у створенні Європейського Союзу, унікального в історії людства інтеграційного об’єднання держав в економічній, зовнішньополітичній, військовій і правоохоронних сферах. У його першій статті (ст. A)3дається оцінка історичної ваги цього документа, який «відзначає новий етап у процесі створення дедалі міцнішого союзу між народами Європи». Після успішного завершення створення єдиного ринку, що почав діяти у запланований термін – 1 січня 1993 р., центральним завданням Співтовариства в галузі економіки було визначено побудова до кінця десятиліття Економічного і валютного союзу, що повинно було забезпечити стабільність цін і низьку інфляцію. Зокрема, створення валютного союзу передбачало завершення злиття фінансових ринків держав-членів і запровадження єдиної валюти. Реалізація другого етапу побудови ЕВС розпочалася з 1 січня 1994 р. Ще один важливий внесок Маастрихтського договору – це поступ у співробітництві держав-членів у галузі соціальної політики, насамперед політики зайнятості. Перші кроки були зроблені в грудні 1989 р., коли у Страсбурзі держави-члени (крім Сполученого Королівства) підписали Хартію Співтовариства про основні соціальні права робітників. Цей документ мав за мету спонукати держав-членів враховувати соціальні питання під час реалізації реформ, передбачених ЄЄА. Утім, Хартія не мала юридично обов’язкової сили, лише декларативний характер. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Урок: Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі Дидактична: з’ясувати що таке «інтеграція» та «інтеграційні процеси»,відзначити суть інтеграційних стосунків України з європейськими... |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... НВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕРЕЗИДЕНТІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ФІСКАЛЬНИЙ АСПЕКТ |
|
Тенденції суспільно-політичного розвитку в Західній Європі і Україні... Дедалі важче покривати витрати, чому досить часто протидіяли станові зібрання, які не погоджувались з введенням нових податків. У... |
ZL91 Структурування економіки України в умовах глобалізації Аналізуються проблемні аспекти та позитивні наслідки впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на економіку різних країн.... |
|
РОБОТА З ДОШКІЛЬНИКАМИ, ЩО МАЮТЬ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ,... В статті піднімається проблема освіти дітей дошкільного віку, що мають особливості психофізичного розвитку; акцентується увага на... |
І НФОРМАЦ І ЙНИЙБЮЛЕТЕН Ь Реалії сучасної Європи говорять про те, що найбільшою частиною користувачів онлайнових та мобільних технологій у Європі є молоді... |
|
Доба національного пробудження й становлення нової літератури в Західній... Доба національного пробудження й становлення нової літератури в Західній Україні припадає на 30—50-ті роки XIX ст., тобто охоплює... |
Проектування технологічних процесів обробки деталей механічних засобів МОДУЛЬ ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МАШИНОБУДУВАННІ |
|
У сукупності ринкових процесів сучасного товарного ринку швидкими... Проте в цьому визначенні не висвітлено багатогранності цієї діяльності, бо її необґрунтовано зводять до процесів «купівлі та продажу... |
Ожиріння E. Гіпотиреоїдний зоб 2 Західній Україні, звернулась до терапевта з приводу потовщення шиї. Інших скарг не висловлює. Об'єктивно: пальпаторно виявлено збільшення... |