характером здійснюваної діяльності. Якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім майном пропорційно вартості вкладу в спільне майно (дольова відповідальність). За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення;
специфікою заходів цивільно-правової відповідальності і підстав їх застосування. Залежно від того, чи це відповідальність перед третіми особами, чи позадоговірна відповідальність, чи відповідальність перед іншими учасниками договору простого товариства, застосовуватимуть різні цивільно-правові заходи відповідальності. Наприклад, якщо для учасників комерційного товариства відповідальність перед третіми особами є солідарною, то учасники некомерційного товариства солідарно відповідають тільки за позадоговірними зобов'язаннями.
За шкоду, завдану спільному майну чи за невиконання договірних зобов'язань сторона несе перед іншими учасниками дольову відповідальність пропорційно вартості свого вкладу. Якщо стороною іншим учасникам завдано шкоду, яка не випливає із договірних зобов'язань, то відповідальність настає на загальних підставах відповідно до чинного законодавства;
фактом припинення договору простого товариства. Якщо договір простого товариства не було припинено за заявою учасника про відмову від подальшої в ньому участі або в разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинено, відповідає перед третіми особами за спільними зобов'язаннями, що виникли в період його участі в договорі простого товариства як учасника договору.
Припинення договору простого товариства крім загальних підстав, передбачених главою 50 ЦК, може бути здійснено на основі спеціальних підстав, передбачених ст. 1141 ЦК. Серед них можна виділити такі групи:
1) припинення договору простого товариства внаслідок припинення правосуб'єктної особи одного з учасників — смерть громадянина, ліквідація чи реорганізація юридичної особи, визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім;
2) припинення внаслідок погіршення фінансового стану учасника — оголошення банкрутом, виділення частки учасника на вимогу його кредитора;
3) припинення внаслідок виходу одного з учасників — відмова від подальшої участі в договорі або розірвання його на вимогу одного з учасників;
4) припинення договору внаслідок спливу строку договору, досягнення мети або ж настання обставин, за яких досягнення мети товариства стало неможливим.
У всіх перерахованих випадках договір простого товариства може бути продовжено, якщо самим договором або домовленістю між учасниками не передбачено інше.
У разі припинення договору простого товариства речі, передані в спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому ЦК України.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.
3. Засновницький договір.
Відповідно до ст. 87 ЦК діяльність юридичної особи здійснюється на основі установчих документів, які розробляють учасники (засновники) з дотриманням письмової форми. Установчі документи мають бути підписані всіма учасниками.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Під засновницьким слід розуміти такий договір, за яким засновники зобов'язуються створити юридичну особу, встановлюють порядок та умови спільної діяльності щодо її створення , а також умови передання юридичній особі майна та участі в її діяльності.
Статут відрізняється від засновницького договору тим, що він врегульовує відносини між учасниками товариства (в тому числі корпоративні) з моменту його державної реєстрації і до моменту припинення, а також питання правового статусу товариства. Засновницький договір, поряд із корпоративними, врегульовує відносини між учасниками ще до створення та реєстрації юридичної особи, які мають зобов’язальний характер. Ще однією ознакою є те, що статут, на відміну від засновницького договору, за своєю юридичною природою є локальним нормативним актом. Засновницький договір ознак нормативності не має.
Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Однак мета, з якою укладають цей договір, має інший характер, аніж у договорі простого товариства. Укладення засновницького договору спрямоване на створення нового суб’єкта права, за результатами діяльності якого учасники можуть отримувати певний майновий зиск.
Учасниками засновницького договору, за загальним правилом, можуть бути фізичні та юридичні особи, а також публічно – правові утворення. Однак у низці випадків закон встановлює спеціальні вимоги до суб'єктного складу договорів про створення окремих видів юридичних осіб. Наприклад, засновницький договір про створення повного товариства вправі укладати тільки особи (як фізичні, так і юридичні), зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.
До істотних умов засновницького договору належать вимоги стосовно зобов'язань учасників щодо створення товариства, порядку їх спільної діяльності щодо його створення, умови про передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлено ЦК або іншим законом. Однак при створенні окремих товариств законодавством може бути встановлено спеціальні істотні умови. Це зумовлено організаційно-правовою формою створюваної юридичної особи. Наприклад, для засновницького договору про створення повного товариства істотними умовами, крім передбачених ст. 88 ЦК України, є умови про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.
Засновницький договір про створення командитного товариства має містити умови про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів учасників, а також умови передбачені ст. 88 ЦК.
Засновницький договір, як один із установчих документів, укладають у письмовій формі, його вважають укладеним із моменту досягнення згоди між його учасниками за всіма істотними умовами. Обов'язковою умовою укладення договору є його підписання сторонами.
До основних прав учасників товариства належать:
1) право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2) право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди);
3) право виходу у встановленому порядку з товариства;
4) право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Основними обов 'язками учасників товариства є:
1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачено установчим документом;
3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
4) брати участь у розподілі витрат та збитків, а також нести відповідальність перед третіми особами в порядку, передбаченому законодавством.
Зміна чи розірвання засновницького договору до моменту реєстрації товариства здійснюється на загальних підставах, у силу норм Цивільного кодексу.
Зміна у складі учасників договору відбувається в разі виходу, виключення чи вибуття учасника.
Учасник товариства за загальним правилом може вийти з нього незалежно від згоди інших учасників. Однак законом може бути встановлено порядок виходу з товариства. Зокрема, учасник повного товариства, яке було створено на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше, ніж за 3 місяці до фактичного виходу із товариства. Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засновано на певний строк, допускається лише з у учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.
Зміна учасників відбувається також у разі відчуження учасником своєї частки третім особам, або ж у разі, якщо частка переходить правонаступникові юридичної особи (при реорганізації) чи спадкоємцеві фізичної особи.
Припинення засновницького договору відбувається внаслідок ліквідації створеної на основі нього юридичної особи або в разі визнання договору недійсним. Визнання засновницького договору недійсним має наслідком визнання недійсним факту державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію останньої.
|