Злочини проти власності Загальний механізм кримінально-правової охорони власності в Україні
|
|
Скачати 353.68 Kb.
|
1 2
 Лекція 1. Злочини проти власності
Джерела:
В чинному ККУ дотримано принцип рівності всіх форм власності – встановлено єдиний підхід до правового захисту кожної з цих форм. У зв’язку з цим предмет більшості злочинів проти власності описаний ознакою «чуже майно» (замість термінів індивідуальне, колективне, державне майно як у КК 1960р.). Кримінально-правова охорона власності в Україні здійснюється трьома шляхами:
Систематизація злочинів проти власності Підставою для класифікації злочинів проти власності є:
*віднесення цих складів до розкрадань є дещо умовним:вимагання (ст.. 189) і шахрайство (ст..190) мають більш широкий предмет ніж традиційні розкрадання, до того ж вимагання є злочином з формальним складом. Розбій (ст..187) може взагалі не мати предмету злочину і має усічений склад. Виділення предмету у ст.. 188-1 також є до певної міри умовним. Загальна характеристика розкрадання В чинному ККУ не вживається термін розкрадання який є узагальнюючим для певної групи злочинів проти власності. Водночас у науці цей термін продовжує використовуватися для позначення загальний ознак більшості корисливих злочинів проти власності.
(ст..188-1). Терміни «право на майно» та «дії майнового характеру» є не дуже коректними з точки зору ЦКУ, зокрема відповідно до ст.. 190 ЦКУ майном вважаються майнові права та обов’язки. Вживання в ККУ термінів «чуже майно» і «право на майно» виглядає надмірним. Дії майнового характеру за ст.. 189 ККУ очевидно слід вважати різновидом «послуг» від до ч.1 ст.191 ЦКУ. З огляду на вимоги законодавчої техніки термін «дії майнового характеру» слід замінити на термін «послуги майнового характеру». Юридичні склади злочинів розбою та вимагання (ст..187,189 ККУ) можуть не мати предмету злочину, оскільки передбачені цими статтями дії можуть бути не пов’язані з посяганням на майно, правом на нього чи дією майнового характеру. По суті у цих статтях терміни «чуже майно», «право на майно» і «дії майнового характеру» визначають не предмет злочину, а є характеристиками мети (напад з метою заволодіння майном… у ст..187) та змістом діяння у ст.. 189. Не можуть бути предметом розкрадання:
На думку окремих науковців (Матишевський) документи, які є еквівалентами грошей, можуть бути предметом розкрадання.
Лекція 2. Наслідки у розкраданні. В теорії КП наслідками розкрадання прийнято вважати пряму дійсну майнову шкоду (реальні збитки). Упущена вигода не є наслідком розкрадання і характерна для злочину за ст. 192 КК. На думку деяких теоретиків (Шапченко), наслідок у конструкції розкрадання є умовністю (юридичною фікцією), оскільки момент визнання злочину закінченим традиційно пов’язується не з моментом заподіяння реальних збитків, а з моментом виникнення у особи можливості розпоряджатися чи користуватися чужим майном. Особливості визнання розкрадання закінченим в окремих кримінально-правових ситуаціях
Виняток – коли особа розпорядилась майном на свій розсуд в межах сховища і таке розпорядження охоплювалось її умислом (хоча б альтернативним умислом).
Розбій – закінчений з моменту насильницького нападу; вимагання – з моменту вчинення двох дій: застосування фізичного чи психічного насильства і пред’явлення майнової вимоги.
Приновий зв'язок повязується до прямої дійсної майнової шкоди. Якщо орієнтуватися на позицію Шапченка (наслідки - фікція), то причиновий зв'язок має місце між дією особи і фактичним позбавленням власника можливості здійснювати свої правомочності щодо майна, яке є предметом розкрадання. Спосіб є обов’язковою ознакою розкрадання (не має розкрадання «взагалі», а є розкрадання, вчинене визначеним у законі способом). Саме спосіб є підставою для поділу розкрадання на форми.
Субєктивна сторона у розкраданні передбачає 3 обовязкові елементи – вину, мотив, мету. Вина у розкраданні завжди має форму прямого умислу. Зміст умислу: суб’єкт усвідомлює, що незаконно безоплатно обертає на свою користь чуже майно, передбачає, що внаслідок цього буде заподіяна пряма дійсна майнова шкода власнику майна (або з позиції Шапченка - передбачає, що власник майна буде позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності щодо майна) і бажає настання таких наслідків. У ст. 187, 189 зміст умислу прив’язаний до конструкції формальних ЮСЗ. Мотив і мета корисливі, зміст користі широкий. Мета – бажання розпорядитись чужим майном на власний розсуд.
Субєкт - фізична осудна особа, яка досягла 14 р. – ст. 185,186,187,189, або 16 р. для всіх інших статей. За ст. 191 субєкт спеціальний. Крадіжка - ст.185 КК Особливістю ЮСЗ за цією нормою є таємний спосіб. Викрадення вважається таємним, якщо воно вчинене:
Якщо сторонні особи висловлять незгоду з викраденням, то воно, на думку Матишевського, стане грабежем. З точки зору теорії ставлення сторонніх осіб до факту викрадення до конструкції складу злочину не входить і не повинно впливати на кваліфікацію. Лекція 3. Відмежування крадіжки від злочину за ст. 191:
Відмежування крадіжки від грабежу:
«Переростання» крадіжки у більш суспільно-небезпечні посягання Особливості кваліфікації - див. абз. 3 п. 4 + абз. 3 п.24 ППВСУ. «Переростання» має місце якщо:
Т.ч. крадіжка, переростає у грабіж, а за наявності насильства – грабіж чи розбій залежно від характеру цього насильства. Відповідно до тенденцій практики таке «переростання» кваліфікується як одиничний злочин – за ст. 186 або за ст. 187. При цьому кваліфікуючі ознаки, характерні для крадіжки, «переносяться» на грабіж чи розбій (див. абз.3 п. 24 ППВСУ). З теоретичної точки зору є заперечення проти «перенесення» ознак «група осіб за попередньою змовою», оскільки ця змова стосувалася саме крадіжки. Так само «з проникненням»: якщо переростання крадіжки у більш небезпечні посягання відбуваються у приміщенні, то сумнівним видається інкримінування ознаки проникнення для грабежу чи розбою. Грабіж ст. 186 Особливості ЮСЗ складу злочину пов’язані з відкритим способом викрадення майна. Викрадення є відкритим, якщо воно вчинене у присутності власника або сторонніх осіб, помітно для них, при цьому такі особи усвідомлюють факт протиправного вилучення чужого майна. У теорії виділяють 2 види грабежу:
Розмежування насильницького грабежу і розбою Насильство у грабежі визначене за допомогою формулювання «таке, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, а у розбої – «що є небезпечним». Характеристику таких видів насильства – див. п. 5, 9, 10 ППВСУ. Критерії відмежування:
Розбій ст.187 Особливості ЮСЗ:
Оскільки у теорії під нападом розуміють застосування фізичного насильства або погрози з метою досягнення злочинної мети, то об’єктивна сторона розбою фактично включає дві насильницькі дії, які, як правило, не виокремлюються. Отже розбій вважається закінченим з моменту застосування фізичного насильства або погрози з метою заволодіння майном.
Кваліфікація насильства при розбої
Лекція 4. Вимагання ст. 189
На відміну від традиційних розкрадань, вимагання має більш широкий предмет – крім майна, предметом може бути право на майно або дії майнового характеру. Оскільки за ст. 316 ЦКУ право власності – це право особи на річ (а не на послуги, тобто на дії майнового характеру), об’єкт вимагання є ширшим за об’єкт розкрадання. За конструкцією об’єктивної сторони ч.1 ст.189 передбачає вчинення 2х, поєднаних між собою дій: вимога + погроза. Обєктивна сторона тих кваліфікованих видів вимагання, які включають застосування фізичного насильства (ч.3 та ч.4 ст.189), може змінюватися:
За конструкцією об’єктивної сторони, вимагання є злочином з формальним складом – вважається закінченим з моменту пред’явлення майнової вимоги, поєднаної з насильством. Це не стосується деяких кваліфікованих видів вимагання, в яких обов’язковим є настання наслідків (абз.3 п. 8 ППВСУ). Психічне насильство (погроза) при вимаганні може стосуватись як самого потерпілого, так і його близьких родичів (це безпосередньо випливає з тексту ч.1 ст.189 + див. абз.2 п.8 ППВСУ). Очевидно, фізичне насильство при вимаганні також може застосовуватися не до самого потерпілого, а до його близьких (визначитись з кваліфікацією такого насильства). Зміст погрози при вимаганні є широким і включає:
До особливостей ЮСЗ належить також зв'язок між діями при вимаганні.
при вимаганні – чуже майно, право на майно, дії майнового характеру.
Розбій – усічений ЮСЗ, закінчений з моменту насильницького нападу з метою заволодіння майном. Вимагання – формальний ЮСЗ, закінчений з моменту вчинення двох дій – вимоги і погрози.
При вимаганні можливі 3 варіанти зв’язку дій, які утворюють об’єктивну сторону:
В окремих випадках можлива сукупність насильницького грабежу чи розбою і вимагання – йдеться про ситуації, коли суб’єкт застосовує фізичне насильство або погрозу з метою негайного заволодіння майном, проте у зв’язку з відсутністю такого майна у потерпілого вимога про його передачу переноситься на майбутнє. Загальний підхід до оцінки таких ситуацій закріплений в абз.7 п. 12 ППВСУ: відповідно до ППВСУ, замах на певну частину ст. 186; ст. 189 або частина ст.187; ст.189 (це незакінчений замах на грабіж). Чи потрібно в цій ситуації вважати вимагання повторним? Проблемним є питання інкримінування ознаки «повторно» для вимагання. З точки зору теорії, злочини за будь-яких умов розпочинаються неодночасно, а тому вимагання має кваліфікуватись як повторне. Шахрайтсво ст.190
На відміну від традиційних розкрадань предметом шахрайства може бути не тільки чуже майно, але й право на майно. Спосіб заволодіння майном (…) визначений у законі за допомогою 2х ознак: обман (див. абз.2 п.17 ППВСУ) та зловживання довірою (див. там само). При шахрайстві незалежно від способу потерпілий добровільно передає майно або право на нього суб’єкту злочину або не заперечує проти його заволодіння. Добровільність передбачає наявність дорослої осудної особи, яка усвідомлює характер і значення своїх дій (воля повинна керуватись свідомістю). Підхід до кваліфікації випадків, поєднаних з обманом малолітніх, психічно хворих – див. лекцію до ст.185. Одержання права на майно від таких осіб взагалі не утворює складу злочину. Шахрайство та інші злочини: розмежування та кваліфікація за сукупністю Якщо обман або зловживання довірою при шахрайстві самі по собі містять склад іншого злочину (наприклад використання підроблених документів, самовільне присвоєння влади […]), вчинене кваліфікується за сукупністю – ст. 190 та ст.357,358,353 […], див. абз.1 п.19 ППВСУ. Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, за загальним правилом охоплюється ч.3 ст. 190 (див. абз. 3 п.19 ППВСУ). Якщо ж таке втручання призвело до витоку, втрати, підробки інформації […], такі шкідливі наслідки для електронно-обчислювальної техніки, комп’ютерних мереж електронно-обчислювальної техніки Проблемним на практиці є питання про кваліфікацію дій службової особи, яка вчинює шахрайство водночас зловживаючи владою або службовим становищем. Очевидно, тут наявна конкуренція ст.190 (яка більш точно визначає спосіб) і ч. 2 ст.191 (яка конкретизує специфіку суб’єкта), отже конкуренція двох спеціальних норм. Така конкуренція повинна вирішуватися на користь більш небезпечного складу - ч.2 ст.191. Якщо ж службова особа зловживаючи владою (…) заволодіває правом на майно, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – ст. 190; ст.364 КК (ст. 191 не передбачає як предмет право на майно). Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобов’язання (по службі), яке винна особа і не збиралась виконувати, слід кваліфікувати як шахрайство (абз.1 п.18 ППВСУ). Якщо службова особа отримує незаконну винагороду за дії, які виходять за межі її компетенції, вчинене не може кваліфікуватися як одержання хабара, і за наявності обману чи зловживання довірою становить шахрайство. Підхід до кваліфікації дій службової особи, яка отримує винагороду начебто для передачі будь-кому як хабара і не має наміру її передавати див. абз 1,2 п.18. Якщо особа заволодіває майном свідомо скориставшись помилкою потерпілого, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. У деяких випадках (коли майно становить особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) вчинене може кваліфікуватись за ст.193. Ст. 191 Особливості ЮСЗ
Відповідно до позиції ПВСУ (абз.2 п.23) привласнення – це обернення майна на свою користь, а розтрата – на користь інших осіб. З точки зору теорії такий підхід видається необґрунтованим, оскільки пов'язаний з обставинами, які виходять за межі складу злочину (розпорядження майном).
Ст. 191 та інші злочини
Лекція 5. Традиційно під повторністю у злочинах проти власності розуміється повторність злочинів як одного виду, так і споріднених злочинів (див. прим. до ст.185). Проте повторність при розбої наявна, якщо особа раніше вчинила розбій чи бандитизм. Така ознака практикою тлумачиться неоднозначно:
Водночас якщо банда створюється для вчинення конкретного розбійного нападу, то дії по створенню є одночасно і готуванням до розбою, а отже повторність інкримінуватися не повинна. Продовжуваний злочин Визначення продовжуваний злочин проти власності дається в абз.4 п. 20 ППВСУ з урахуванням положення ч.2 ст.32 КК. Проблемним є питанням про необхідність єдиного джерела вилучення майна або єдиного потерпілого. У літературі радянських часів така ознака називалася обов’язковою для продовжуваного злочину, а в абз.4 п.20 про неї не йдеться. Очевидно підхід практики буде – можливість різних джерел або потерпілих. Деякі вчені вважають, що спільна мета при продовжуваному розкраданні може характеризуватися не ознаками майна (викрасти 1млн грн. тощо), а наміром вчиняти злочин поки буде можливість. На сьогоднішній день таке тлумачення суперечить роз’ясненню пленуму про намір «на зоволодіння конкретним майном». Група осіб за попередньою змовою Зміст цієї ознаки щодо злочинів проти власності роз’яснено у п.24 ППВСУ, і повязується лише з обєднанням співвиконавців (у ППВСУ зазначено, що «кожен з них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об’єктивну сторону складу злочину»). На відміну від тлумачення змісту аналогічної ознаки, ППВСУ від 07.02.2003 тут йдеться лише про вузьке розуміння спів виконавства, хоча і зазначається про можливий розподіл функцій між учасниками. Не виключено, що на практиці при кваліфікації групових злочинів проти власності за аналогією буде застосовуватись підхід ППВСУ 2003р. (людей, які стоять на сторожі під час вчинення крадіжок традиційно визначають як співвіконавців). Крім того, формулювання у абз.1 ст.24 «безпосередньо виконує діяння» треба сприймати з урахуванням положень ч.2 ст.27. Проблемним є інкримінування ознаки групи осіб за попередньої змови при переростанні одних злочинів проти власності в інші (крадіжки в грабіж чи розбій, шахрайства у грабіж чи розбій), очевидно домовленість, яка існувала до початку вчинення злочину стосувалися лише першого способу заволодіння майном, проте при переростанні така ознака переноситься на наступне посягання. Особливості кваліфікації дії групи при переростанні крадіжки чи грабежу у розбій – див. абз.3 п.24 ППВСУ. Розмір викраденого Виділяють 4 розміри, які впливають на кваліфікацію корисливих злочинів проти власності:
Вчинення викрадення у дрібних розмірах є підставою для кваліфікації дій за ст.51 КпАП (абз.2 п. 25 ППВСУ) – якщо умисел не був спрямований на заволодіння майном у більших розмірах. Вплив умислу особи щодо вартості майна на кваліфікації вчиненого (для ст. 185,186,190,191) Якщо умисел суб’єкта був спрямований на заволодіння майном у розмірі, який визначається як «значна шкода», «великий розмір», «особливо великий розмір», а шкода, яка фактично заподіяна не становить такого розміру, вчинене кваліфікується з урахуванням умислу – як замах на злочин з інкримінуванням тієї ознаки, яка охоплювалася умислом. Якщо шкода, яку мав на меті суб’єкт і шкода, яку він фактично заподіяв відповідає одній і тій самій ознаці, вчинене належить кваліфікувати лише як закінчений злочин. Умисел завдати більшу шкоду може враховуватися лише при призначенні покарання. Ст. 187 – кваліфікуючі ознаки розбою, пов’язані з вартістю майна, передбачені у ч.4 ст.187 і характеризують не наслідки у злочині, а зміст мети – розбій, спрямований на заволодіння майном. Тому якщо суб’єкт має умисел на заволодіння майном у великих або особливо великих розмірах, його дії слід кваліфікувати як закінчений злочин за ч.4 ст.187 незалежно від розміру фактично заподіяної шкоди. Кваліфікованими видами вимагання за ч.2,3,4 ст. 189 є заподіяння «значної шкоди», «шкоди у великих розмірах», «шкоди в особливо великих розмірах». Відповідно до тенденцій судової практики така ознака інкримінується лише у разі завдання реальних збитків, якщо умисел винного був спрямований на заподіяння відповідної шкоди (було вимагання $1 млн.), а фактично така шкода не була заподіяна, вчинене кваліфікується як закінчене вимагання без інкримінування ознаки «шкода» (був закріплений у ППВСУ 1992 р.; абз 3 п.17 ППВСУ №14 від 23.12.2005 р.). По розміру – див. п.25,26 ППВСУ Проникнення ст. 185,186,187 Див. п. 22 ППВСУ. При визначенні проникнення в абз. 2 п.22 під незаконним вторгненням розуміється будь-яка форма вторгнення (з подоланням перешкод, без такого подолання, за згодою власника) за наявності у суб’єкта умислу на вчинення розкрадання, який виник до початку проникнення. На практиці викрадення майна з приміщення або територій, відкритих для вільного входу у робочий час часто кваліфікують без інкримінування ознаки проникнення. Це пов’язано із складністю доведення попереднього наміру. Лекція 6. Тема: Злочини у сфері господарської діяльності: характеристика окремих посягань Ст.199 «Фальшивомонетництво» ППВСУ від 19.04.1996 р. №6 Безпосередній об’єкт – фінансова, кредитна система України. Предмет:
Відповідно до абз.1,2 п.2 ППВСУ»96 до таких предметів належать державні казначейські білети (в Україні немає казначейських білетів, в Україні єдиний емітент грошей - НБУ); білети НБУ чи іншої держави; розмінна монета, які перебувають в обігу і є законним засобом платежу на території відповідної країни або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на «нові» гроші. Підроблення вилучених з обігу грошей з метою їх збуту може кваліфікуватися як готування до шахрайства, а збут – як закінчене шахрайство.
До державних цінних паперів відносяться:
Не відносяться до державних цінних паперів:
Якість підробленого предмету має бути така, щоб він мав змогу брати участь в обігу. Для валюти – п. 5 ППВСУ»96 вимагає:
Обєктивна сторона злочину Обєктивна сторона злочину передбачає 7 альтернативних дій:
Що стосується вироблення підроблених грошей, то фактично воно може бути вчинене лише шляхом повної підробки, оскільки при частковій зміні не буде істотності їх фальсифікації, що вимагає п.5 ППВСУ»96. Зокрема підроблення лише цифрового номіналу купюри з метою її збуту має кваліфікуватись як готування до шахрайства – див. п.8 ППВСУ»96. Неповна імітація грошового знаку можлива якщо злочин вчиняється у співучасті або якщо особа, яка одержала підроблену купюру, зрозумівши це, вносить до неї «покращення» з метою наступного збуту. При виготовленні цінних паперів, які існують у бездокументарній формі особа може відкривати фіктивні рахунки у депозитарії державних цінних паперів або вносити будь-які зміни до рахунку, які спотворюють зміст зафіксованої інформації (наприклад зміна інформації щодо власника цінних паперів). Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного грошового знаку чи іншого предмету п.13 ППВСУ.
Відповідно до п.11 ППВСУ дії особи, яка на момент одержання підроблених предметів не усвідомлювала цього факту або якщо виявивши підробку збула їх як справжні також треба кваліфікувати за ст. 199 як збут. Враховуючи конструкцію об’єктивної сторони ЮСЗ вчинення декількох дій відносно одного і того ж предмету навіть у різний час множинності злочинів не утворює. Також вчинення однієї або декількох дій, але не всіх запланованих суб’єктом має кваліфікуватись як закінчений злочин (e.g. суб’єкт вчинив виготовлення і зберігання підроблених грошей з метою їх збуту, а при збуті був затриманий - ФК ч.1 ст.199, додатково писати замах на ч.2 ст. 199 не потрібно). Також специфіка об’єктивної сторони обумовлює специфіку співучасті у цьому злочині. Як співвиконавство розглядаються дії осіб, які вчинили різні за змістом діяння (один – виготовлення підроблених грошей, а другий - збут) – див. п. 14 ППВСУ. Субєктивна сторона злочину Субєктивна сторона злочину передбачає вину у формі прямого умислу, для перших 6 дій обов’язковою є мета збуту підроблених предметів. Зміст умислу є додатковою розмежувальною ознакою фальшивомонетництва і шахрайства – якщо предмет виготовлений лише з метою обману певного потерпілого і суб’єкт усвідомлює неможливість цього предмету брати участь в обігу, кваліфікація відбувається за ст. 190. Субєкт – загальний – фізична осудна особа з 16 р. Кваліфіковані види опрацювати самостійно. Ст. 201 Контрабанда ППВСУ від 03.06.2005 р. №8 Предмет – встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України. Незаконне переміщення товарів через митний кордон може становити і злочин і адміністративне правопорушення. Контрабанда є злочином, якщо її предметом є історичні та культурні цінності (для визначення цих цінностей – див. ЗУ «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999р.) зброя та боєприпаси (крім мисливської та боєприпасів до неї (ППВСУ від 26.04.2002р. №3)). Радіоактивні матеріали (коментар до ст. 265) Стратегічно важливі сировинні товари (дорогоцінні метали, матеріали для створення зброї, частини військової техніки тощо). Отруйні сильнодіючі речовини – коментар до ст.321. Вибухові речовини – ППВСУ від 26.04.2002. Контрабанда наркотичних засобів утворює самостійний склад злочину, передбачений ст. 305. В окремих статтях кримінального закону передбачено відповідальність за дії, які можуть розглядатися як прояви контрабанди (ввезення в Україну, ст. 199,300,301). За чинною редакцією ст. 301 предметом контрабанди є також звичайні товари, вартість яких в 1000 і більше разів перевищує нмдг. Відповідно до проекту ЗУ щодо гуманізації відповідальності у сфері господарської діяльності, прийнятому 06.10.2011 у першому читанні, перелік предметів контрабанди змінений: з нього виключені «звичайні товари»; внесені спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; змінено замість історичних та культурних цінностей – лише культурні. Обєктивна сторона контрабанди включає діяння – переміщення предмету через митний кордон України. Способи переміщення:
Злочин вважається закінченим з моменту перетинання предметами контрабанди митного кордону України, тому дії осіб, затриманих при проходженні митного контролю в Україні при вивезенні товарів слід розглядати як замах на контрабанду, а при ввезені – як закінчений злочин. На практиці проблемним є питання визначення етапу, на якому можлива добровільна відмова від контрабанди. Відповідно до абз. 3 п.8 добровільна відмова можлива до моменту прийняття митним органом митної декларації. На практиці як добровільну відмову оцінюють дії особи, яка у відповідь на запитання про повноту заповнення декларації за власною волею «додає» інформацію. Якщо ж товари переміщаються не разом із суб’єктом, добровільна відмова не виключається і після подання документів, але до переміщення товарів. Субєктивна сторона передбачає вину у формі прямого умислу з обов’язковим усвідомленням ознак предмету контрабанди. На практиці питання про кримінальну відповідальність сліпих перевізників вирішується неоднозначно. Якщо такі особи, як правило, отримавши винагороду, принаймні допускають, що перевозять заборонені предмети, навіть точно не знаючи їх характеру, вчинене можна кваліфікувати як контрабанду. Суб’єкт –фізична осудна особа, що досягла 16 р. Кваліфіковані види – опрацювати самостійно з урахуванням п.п. 9,10,11 ППВСУ. Особливості кваліфікації контрабанди за сукупністю з іншими злочинами
|
1 2
Схожі:
|
КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ Н. Е Тема: Злочини проти власності Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою.... |
Злочини проти власності Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може... |
|
§ Поняття злочинів проти власності ст. § 2 Розділ другий «Поняття вимагання та його кримінально-правова характеристика» ст |
НАУКОВА РОБОТА У чинному КК обґрунтовано виділено самостійний розділ «Злочини проти правосуддя». Наявність самостійного розділу про відповідальність... |
|
План Вступ I Глава: Право власності Загальне поняття власності і права власності Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо... |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ МОРАЛЬНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ |
|
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності |
Загальне поняття власності і права власності Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо... |
|
О.І. Смик Про оформлення права власності на будівлю «Про виготовлення інвентарних справ на об’єкти комунальної власності», керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,... |
ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ. ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua