Розділ 1. Договір комісії в сучасних умовах
Договір комісії опосередковує відносини, як правило, з надання торговельних послуг шляхом вчинення угод однією особою для другої (торгове посередництво).
Визначення цього договору дано у ст. 395 ЦК України. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
У радянські часи, коли він опосередковував економічні відносини, які вимикали при плановому веденні народного господарства, договір комісії використовувався як засіб збуту товарних надлишків, які створювалися в силу тих чи інших причин, а також реалізації через відповідні органи матеріально-технічного постачання зайвих та невикористаних на підприємствах і організаціях матеріалів, обладнання, транспортних засобів. Організації споживчої кооперації укладали договори комісії, згідно з якими вони приймали на себе зобов'язання по заготівлі продуктів для торгових організацій; забезпечували реалізацію надлишків виробленої колгоспами сільськогосподарської продукції, тим самим звільняючи їх від не властивих їм торговельних функцій. Окремі громадяни мали можливість через комісійні магазини реалізовувати окремі, непотрібні їм предмети домашнього вжитку, а також одяг, взуття й інше. У сфері зовнішньої торгівлі комісійні операції здійснювалися через радянські зовнішньоторговельні організації, які укладали спеціальні угоди з іноземними фірмами на поставку і продаж товарів.
У сучасному економічному обороті договір комісії, предметом якого перш за все є цінні папери, опосередковує також різного роду банківські операції.
Цінні папери являють собою майнові права, які виражені в певних документах. В країнах романс-германської системи права ці документи називаються цінними паперами, а в країнах англо-американської системи права - оборотними документами.
Цінні папери і оборотні документи, закріплюючи права вимоги, розглядаються в національних системах як рухомі речі. Відповідно, вони визнаються об'єктами купівлі-продажу, схову, застави та інших майнових угод, здійснюваних з речовими об'єктами права власності. На них поширюються норми права, які забезпечують захист володарів рухомими речами. Але, будучи об'єктами речового права, цінні папери і оборотні документи з огляду на властиві їм правові особливості, підпорядковані спеціальному правовому режиму. В них втілюється грошовий чи фінансовий капітал, який має перевагу над всіма іншими формами капіталу. Разом з тим в цих документах, які відносяться до товаророзпорядчих, «представлені» великі маси товарів, і вони виступають як інструменти ринкового товарного обігу.[17,с.24]
Одним з основних завдань будь-якого виробничого підприємства є розширення ринків збуту власної продукції. Опанувавши свій національний ринок, виробник намагається розширити ринки збуту за рахунок виходу на міжнародні ринки. Але існуючий рівень конкуренції робить практично неможливим вихід на ринки іноземних країн без залучення посередників, які б достатньо знали і вже опанували місцевий ринок, а також були б зна-йомими з умовами міжнародної торгівлі. Залучаючи посередників, підприємці одночасно зменшують витрати та ризики, пов'язані з опануванням ринку інших країн.
Найбільш розповсюдженою формою торгового посередництва, при якому одна сторона (торговий представник) здійснює свою діяльність згідно з даним йому дорученням за певну винагороду е торгове представництво.
В свою чергу, торгове представництво залежно від того, чи діє представник від свого власного імені чи від імені іншої особи поділяється на пряме чи непряме.
Під прямим представництвом слід розуміти відносини, коли одна особа (представник) має право здійснювати угоди від імені і в інтересах іншої особи (довірителя).
Під непрямим торговим представництвом слід розуміти відносини, коли одна особа (комісіонер) здійснює угоди від свого імені, але на користь і за рахунок другої особи (комітента).
Слід відмітити, що інститут непрямого представництва (комісії) як в Україні, так
і в ряді країн континентальної Європи, серед форм торгового представництва набув найбільшого поширення.
Здійснення зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії (доручення) передбачено і Цивільним кодексом України (ст. 395). Відповідно до нього між суб'єктами господарської діяльності України можливе укладання договорів «комісії», які можуть бути підставою для здійснення подальших зовнішньоекономічних операцій у межах повноважень, наданих цими договорами.
Однією з умов здійснення зовнішньо економічної операції є наявність таких договорів:
- договір комісії між суб'єктами господарської діяльності України щодо здійснення певних послуг (юридичних дій);
- зовнішньоекономічний договір (контракт між українським суб'єктом зовнішньо-
економічної діяльності та його іноземним контрагентом.
При укладанні договору комісії з іноземним елементом треба враховувати не тільки загальні вимоги, передбачені чий ним законодавством України і зокрема Главою III Цивільного Кодексу Україні "Угоди» (ст. 194 проекту Цивільного Кодексу України), а й певні вимоги до зовнішньоекономічної угоди (контракту), передбачених ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньо економічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів Украї-ни та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при скла-данні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважа-ються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньо-економічної діяльності не потрібний дозвіл будь-якого органу державної влади, управлін-ня або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок не додер-жання форми, якщо додержано вимог законів України.
Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.
При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни. де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:
- продавцем — у договорі купівлі-продажу;
- наймодавцем — у договорі майнового найму;
- ліцензіаром — у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;
- охоронцем — у договорі зберігання;
- комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);
- довірителем — у договорі доручення;
- перевізником — у договорі перевезення:
- експедитором — у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;
- страхувачем — у договорі страхування;
- кредитором — у договорі кредитування;
- дарувальником — у договорі дарування;
- поручителем — у договорі поруки;
- заставником — у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.
До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіцій-но реєструється.
До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукці-он, конкурс або знаходиться біржа.
До прав і обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначе-ними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце встановленому ст. 16 цього Закону.[18,c. 33].
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені та за рахунок комітента.
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії зовнішньоторговельний договір (контракт) з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються (експортуються) за цим договором (контрактом), до нього не переходить. Власником товарів з моменту передачі їх іноземним контрагентом (або до моменту передачі іноземному контрагенту) є комітент.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Стороною зовнішньоторговельного контракту, укладеного за участю повіреного, залишається власник товарів - довіритель.
При укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на підставі договорів комісії (доручення) має бути враховано документи, за якими визначаються інтереси комітента (довірителя), порядок проведення взаєморозрахунків між контрагентами та право власності на товари, що є об'єктом зовнішньоекономічної угоди.
Відповідно до чинного законодавства, декларування товарів здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування (ст. 46 Митного кодексу України).
Під іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування, слід розуміти суб'єктів господарської діяльності, які мають відповідні повноваження Державного митного комітету України щодо надання послуг з декларування товарів.[18,с 33].
Одним із різновидів комісійних операцій є операції консигнації, які досить широко застосовуються у зовнішньоекономічній діяльності і зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці товарів, які мало відомі місцевим покупцям.
Ні в чинному Цивільному кодексу України, ні в його проекті договору консигнації не передбачено. Тільки в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 12 лютого 1993 року договір консигнації названо як вил торгово-посередницького договору та в п. 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1994 р. № 882 Порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення (із змінами, внесеними постановою КМ № 1297 (1297-98-п) від 17.08.98 р.) визначено, що «до опера-цій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, відносяться операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язу-ється за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.»
Проте слід мати на увазі, що у разі укладання зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу або інших угод щодо товарів, які є предметом консигнаційного договору (контракту), необхідно керуватися правилами оформлення, що стосуються обраних контрагентами угод.
У зв'язку з відсутністю на території України консигнаційних складів, їхні функції вико-нують митні ліцензійні склади (МЛО, що належать суб'єктам господарської діяльності.
Основні вимоги до митних ліцензійних складів, порядок управління ними, їх функціонування. розміщення та випуск товарів з МЛС регламентуються наказом Державної митної служби України від 31.12.96 р. № 592 «Про затвердження Положення про відк-риття та експлуатацію митних ліцензійних складів».
Цим Положенням встановлено, що умовами для розміщення вантажу на МЛС є представлення до митного органу договору на зберігання товарів на митному ліцензійному складі, зовнішньоекономічного договору, транспортних та інших документів.
Договір зберігання має укладатися з урахуванням:
- особливостей та терміну зберігання тих чи інших товарів;
- визначення терміну зберігання;
- міри відповідальності сторін;
- порядку відшкодування збитків.
При митному оформленні вантажу у вільне використання, згідно з умовами зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу, консигнатором формуються відповідні партії товару на підставі рахунків-фактур власника вантажу на заявлений консигнатором обсяг.
Крім того, відповідно до існуючого порядку на митних ліцензійних складах дозволено розміщувати товари за умови представлення до митного органу вантажної митної декларації (ВМД), оформленої в режимі «митний склад».
Під режимом «митний склад» слід розуміти митний режим, за якого ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного регулювання й інших обмежень, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території.[18,c. 34].
Перед тим як розглянути переваги, які дає застосування договору комісії, слід зауважити, що законодавство України, яке регулює посередницьку діяльність у сфері товарообігу, істотно відстає від торгівельної практики. Попри те, що фактично в торгівельній діяльності беруть участь торгові агенти, брокери, консигнатори і консигнанти і так далі законодавство України не визначає їх юридичний статус і суть діяльності, і тому вкрай необхідно в проекті нового Цивільного кодексу України передбачити окремий розділ, який би детально регламентував правове положення цих суб'єктів.
Застосування договорів комісії дає комісіонерам змогу:
- маючи вихід на зовнішній ринок, використовувати свої можливості для здійснення зовнішньоторговельних операцій за рахунок комітента (власника вантажу);
- отримувати певну винагороду за надані послуги.
Використання договорів комісії дозволяє комітенту:
- використовуючи можливості посередника (комісіонера), реалізувати (придбати) певний товар на зовнішньому ринку;
- розширити ринки збуту продукції, що виробляється (при здійсненні експорту);
- здійснювати операції з товарами з меншим ризиком, поклавши його на посередник
комісіонера.
Отже, значення договору комісії в сучасних ринкових умовах зростає із зростанням потреб населення та бажань їх задоволення через представників. Його застосування відкриває широкі можливості як перед комітентами: юридичними чи фізичними особами (підприємцями) в здійсненні їх діяльності, так і перед споживачами – в задоволенні своїх потреб на вигідних для них умовах (місце, ціна).
|