|
|
Скачати 131.26 Kb.
|
УДК: 339.9 (477) ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ О.О. Шутаєва, В.В.Побірченко, Я.В.Феденко ТНУ імені В.І.Вернадського, м.Сімферополь Постановка проблеми. Проблема продовольчої безпеки України в період трансформації її економічної системи та соціального устрою на засадах ринкових відносин в умовах глобалізації є тією сферою суспільного буття, що не втрачає актуальності на будь-яких стадіях трансформаційного періоду її розвитку. Надійне забезпечення країни продовольством має стратегічне значення, оскільки від цього залежать її не лише продовольча, але й національна безпека. Досягнення національної продовольчої безпеки визначає таке положення системи, коли вона здатна до виживання й розвитку в умовах внутрішніх і зовнішніх загроз, в умовах дії непередбачених і важко прогнозованих факторів. Рівень стійкості системи продовольчої безпеки характеризує міцність і надійність її елементів, горизонтальних, вертикальних і інших зв'язків у середині системи, що обумовлює її можливість витримати внутрішні й зовнішні навантаження. Чим більш життєздатні економічна, соціальна, політико-правова, екологічна й інші сфери національної безпеки, тим більш стійка й система національної продовольчої безпеки. Порушення пропорцій і зв'язків між різними компонентами системи приводить до її дестабілізації і є сигналом переходу продовольчого забезпечення від безпечного стану до критичного. У цьому зв'язку поряд з факторами, що забезпечують досягнення продовольчої безпеки, необхідно досліджувати її реальні й потенційні небезпеки або загрози. Система загроз продовольчої безпеки не є постійною, оскільки загрози можуть наростати, зменшуватися або повністю зникати, при цьому змінюється й значимість протидії їм. Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. На актуальність проблеми продовольчої безпеки вказують численні теоретичні дослідження і узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема праці Л.Абалкіна, І.Богданова, П.П.Борщевського, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, І.І.Лукінова, М.М.Паламарчука, М.Д.Пістуна, Д.К.Прейгера, П.Т.Саблука, М.Г.Чумаченко, В.В.Юрчишина та інших. Проте дослідження загроз продовольчої безпеки, у контексті виведення даної проблеми на рівень світових стандартів, зокрема у нових економічних умовах, не можна назвати вичерпаними. Метою даного дослідження є виявлення внутрішніх та зовнішніх загроз продовольчої безпеки та пошук напрямків її забезпечення в умовах ринкової економіки. Виклад основного матеріалу дослідження. Продовольча безпека має національні особливості, їй притаманна комплексність і перманентність. Залежно від особливостей національної продовольчої системи, періоду її розвитку, досягнутого рівня, а також від того, яка складова продовольчої проблеми на тому чи іншому етапі є пріоритетною, її забезпечення модифікується разом зі змінами внутрішніх і зовнішніх загроз. Оскільки продовольча безпека є наявність і доступність якісного продовольства, то, природно, що загрозою для її досягнення є те, що визначає відсутність, дефіцит, зменшення або руйнування цього головного ресурсу або погіршення його якості. Найнебезпечніші ризики, здатні створювати в сучасних умовах загрози безпеки в продовольчій сфері, належать до економіко-соціальних, політико-правових, екологічних, технологічних категорій. Розглянемо найбільш актуальні з них. Загрозою продовольчої безпеки є відсутність державного регулювання й відповідного контролю в сфері охорони земельних ресурсів. Як відомо, у ході земельної реформи в Україні було введено платне землекористування: сьогодні 83 % землі перебуває у землекористувачів [1], тобто держава перестала бути земельним монополістом. Малопродуктивні деградовані землі, які підлягають оздоровленню (консервації), інтенсивно використовуються, що неприпустимо з погляду екології. Більшість фермерських господарств займається сільськогосподарським виробництвом заради досягнення тимчасової вигоди, не переймаючись наслідками виснаження й втрати родючості ґрунтів. Чинне законодавство в Україні не стимулює турботливого відношення орендарів до землі. Вони не вносять у ґрунт органіки, частково заміщають її мінеральними добривами, засівають поля соняшником, рапсом, прирікаючи ґрунт на виснаження, що є загрозою втрати родючості ґрунту, зникнення запасів чорнозему. Окремої уваги заслуговує питання, що стосується охорони земель. Ряд норм чинного Закону України «Про охорону земель» [2] у самій загальній формі регулює питання охорони земель. Позитивним є те, що згідно Закону охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворів (екосистем) з урахуванням мети й характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей. Що ж стосується правової охорони земель, то законодавством установлено, що носії земельних прав здійснюють конкретні заходи, щодо утримування охорони земель. Але дані вимоги нічим не підкріплені. По-перше, якщо це обов'язок власників земельних ділянок та землекористувачів, то в кожному окремому випадку вона повинна бути конкретизована. По-друге, залишається відкритим питання про наслідки, які наступають при невиконанні суб'єктом цього обов'язку. Тобто в законодавчому порядку не прописані положення щодо відповідальності землевласників та землекористувачів за зниження родючості ґрунту, не встановлена матеріальна оцінка заподіяної шкоди й порядок відшкодування збитку. У Німеччині, наприклад, після закінчення строку оренди за результатами аналізів ґрунтових зразків діяльність землекористувача оцінює служба охорони ґрунтів. Якщо показники родючості ґрунтів будуть гірше тих, при яких він починав працювати, його чекає великий штраф [1]. Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів України деякою мірою забезпечує моніторинг змін показників родючості, розробляє так звану агрохімічну паспортизацію полів, але при чиннім законодавстві їх роль зводиться лише до статистичних звітів і оцінок. Вона не впливає (і не може цього робити) на існуючий рівень ефективного використання ґрунтів. Що стосується державного фінансування заходів щодо охорони земель, то фактично виділяються кошти з державного бюджету тільки в межах 1,5-2,5 % від необхідної суми [3]. Внаслідок недоліку коштів на виробництво відбудовних заходів від негативних природних і антропотехногенних змін, родючість ґрунтів, їх якісний стан погіршується, рівень продуктивності сільськогосподарських угідь у переважній більшості господарств залишається низьким. Результатом невиконання вимог природоохоронного законодавства щодо раціоналізації землекористування й охорони земель є деградація ґрунтового покриву, яка в деяких регіонах досягла критичного стану. Значною мірою забезпечення високого рівня якості та безпеки продовольства залежить від функціонування ефективної системи державного регулювання й контролю якості продовольства, значення якої підвищується в умовах глобалізації продовольчого ринку й лібералізації торгівлі продукцією сільськогосподарського походження. Основним нормативним документом, що визначає обов'язкові параметри безпеки продуктів харчування в Україні дотепер є застарілі «Медико-біологічні вимоги й санітарні норми якості продовольчої сировини й харчових продуктів» [4], розроблені Міністерством охорони здоров'я СРСР в 1989 році. Санітарні норми давно не відповідають вимогам сучасності, велика кількість показників безпеки харчових продуктів в Україні взагалі не нормується, відповідно, й не контролюється. Це означає, що до експортованих з України харчових продуктів застосовують більш тверді вимоги щодо показників безпеки, а діюча система продовольчого права допускає імпорт продовольчих товарів нижчої якості. Незважаючи на це, Міністерство охорони здоров'я України ще не розробило нові стандарти безпеки та якості продуктів і не запропонувала відповідного документа. Слід зазначити, що відповідна Комісія, яка створена при Кабінеті Міністрів ще в 2006 році, дотепер так і не запрацювала, хоча саме до її функціональних обов'язків і віднесене вивчення світового досвіду, виробництво відповідного аналізу, надання кваліфікованих рекомендацій відповідним до служб та інше. У Російській Федерації, наприклад, норми медико-біологічних вимог переглядалися вже тричі, з урахуванням змін, які відбуваються у світовім законодавстві та у законодавстві ЄС. До того ж у рамках прийнятих Україною зобов'язань у зв'язку зі вступом у СОТ протягом 2005-2007 рр. з переліку продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації були виключено 17 позицій – понад 80 найменувань продуктів харчування незважаючи на те, що обов'язкова сертифікація відіграє роль захисного механізму в сфері захисту внутрішнього ринку від недоброякісної й небезпечної продовольчої продукції, більш того, вона не суперечить Угоді «Про технічні бар'єри в торгівлі» як механізм забезпечення безпеки країни. Сьогодні обов'язкової сертифікації на відповідність вимогам, встановленим державними стандартами України, міждержавними стандартами, санітарними правилами й нормами й нормативними документами на конкретний вид продукції з категорії «харчова продукція й продовольча сировина», підлягають тільки суміші на основі сухого молока, призначені для дитячого й дієтичного харчування, консерви всіх видів для дитячого харчування, а також спиртні напої й тютюнові вироби [5]. Що стосується проблеми біологічної й генетичної безпеки, то варто відзначити, що загрозою для здоров'я й життя людей є також невиконання вимог прийнятого в травні 2007 року Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» [6]. Законом забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище генетично модифікованих організмів, а також промислове виробництво й введення в обіг ГМО, та продукції, зробленої із застосуванням генетично модифікованих організмів, до їхньої державної реєстрації в Державних реєстрах ГМО. Однак дотепер не затверджені порядок ліцензування генетично інженерної діяльності, не визначені критерії оцінки ризику потенційного впливу на здоров'я людини генетично модифікованих організмів і продукції, отриманої з використанням ГМО, не ведуться відповідні реєстри ГМО, харчових продуктів, кормів, лікарських коштів, які містять ГМО, сортів сільськогосподарських рослин і порід тварин, створених на основі ГМО, засобів захисту рослин, отриманих з використанням генетично модифікованих організмів. Українська розгалужена й громіздка система державного контролю якості й безпеки харчових продуктів є неефективною й не виявляє сприяння підвищенню якості харчових продуктів. Вітчизняна система регламентування безпеки харчових продуктів, не в змозі вирішувати існуючі й виникаючі проблеми, пов'язані з безпекою харчових продуктів, оскільки в Україні, по-перше, відсутня програма державного стимулювання й підтримки підприємств у сфері розробки, впровадження й сертифікації систем керування якістю й навколишнім середовищем, по-друге, недостатнє усвідомлення виробниками можливості підвищення власних конкурентних переваг на ринку за допомогою виробництва екологічно чистих продуктів харчування, по-третє, відсутні умови для формування зацікавленості суспільства, виробників до проблем навколишнього природного середовища й безпеки продуктів харчування, і, по-четверте, недостатній контроль якості й безпеки продовольства та низький рівень відповідальності за порушення чинного законодавства в даній сфері. Існуючі у світі системи реалізації продовольчого права є цілісними й максимально захищають здоров'я та життя людей від небезпечних факторів харчового походження. У країнах Європейського Союзу, де створений єдиний орган, який контролює якість і безпеку продуктів харчування (Європейський орган по безпеці продуктів харчування) встановлені відповідні процедури в сфері безпеки харчових продуктів, система державного регулювання якості харчових продуктів та їх безпеки для здоров'я людей, побудовані на твердій регламентації вимог до показників безпеки. Ці вимоги втримуються в численних директивах та регламентах зі статусом нормативно-правових документів, обов'язкових для виконання всіма країнами співтовариства. Якість вироблених продуктів харчування прямо залежить від впровадження на проведенні систем керування якістю й безпекою харчових продуктів, серед яких найважливіше місце відведене системі аналізу ризиків та критичних контрольних точок. З 2006 року в країнах ЄС суб'єкти підприємницької діяльності в сфері виробництва харчових продуктів повинні обов'язково розробляти й реалізовувати програми й процедури безпеки харчових продуктів, засновані на принципах HACCP [7]. В Україні також законодавчо закріплена вимога до виробників харчових продуктів про впровадження системи НАССР або аналогічних систем забезпечення безпеки виробництва й обігу харчових продуктів [8]. Однак виробники не поспішають впроваджувати системи менеджменту якості й безпеки продуктів харчування, оскільки норми правової системи не передбачають відповідальність за недотримання даних вимог й не стимулюють їхні впровадження й застосування. У всіх розвинених країнах світу система контролю якості й безпеки харчових продуктів містить у собі два основні елементи: систему державного нагляду за виробництвом і професійний науковий супровід, незалежну експертизу й арбітраж, адже із застосуванням незалежної експертизи виробник може не тільки гарантувати якість і безпеку своєї продукції, але й одержати допомогу на шляху формування високоефективного бізнесу. В Україні друга ланка перебуває лише на початковому етапі становлення. Реальну загрозу продовольчої безпеки держави також становить низький рівень доходів населення, який обмежує можливість забезпечення достатнього обсягу виробництва й споживання необхідної кількості продовольства, недостатня харчова цінність раціону харчування населення в порівнянні з нормативами й висока частка видатків на продовольство населення в структурі видатків сімейного бюджету, що свідчить про незбалансованість структури споживання. До найважливіших потенційних загроз національної продовольчої безпеки варто віднести наступні: існування залежності держави від кризових явищ, наприклад, від загрози виникнення міжнародної економічної кризи, від можливого погіршення кон'юнктури світового ринку, що обмежує доступність імпорту й можливість експорту; ріст світових цін на продовольство й сировину; неврожаї сільськогосподарських культур; динаміка співвідношення курсів національної й іноземних валют; застосування заходів державної підтримки АПК у закордонних країнах. Для реалізації комплексного підходу до забезпечення продовольчої безпеки країни необхідно досягти сталого розвитку всіх її складових підсистем, а також реалізувати механізм виявлення й запобігання внутрішніх та зовнішніх загроз продовольчої безпеки держави. Висновки. Продовольча безпека — це невід’ємна складова економічної та національної безпеки держави та умова її незалежності. Національну продовольчу безпеку в широкому розумінні слід розглядати як стан економіки, а у більш вузькому значенні — як гарантовану здатність держави на принципах самозабезпечення основними харчовими продуктами та їх економічної та фізичної доступності, незалежно від впливу зовнішніх та внутрішніх чинників, задовольняти потреби населення в особі кожного громадянина продуктами харчування в необхідному обсязі, асортименті та якості на рівні, що забезпечує його здоров’я та інтелектуальний розвиток. Основним показником продовольчого забезпечення є рівень задоволення фізіологічних потреб населення в енергії та харчових речовинах відповідно до вимог збалансованого раціону харчування людини за відсутності в продуктах харчування шкідливих для її здоров’я речовин, який залежить від фізичної та економічної доступності продуктів харчування для різних соціальних верст населення. Виявлення загроз продовольчої безпеки та прогнозування наслідків їх дії має здійснюватися на основі моніторингу показників продовольчої безпеки, враховуючи комплексну їх оцінку порівняно з пороговими значеннями індикаторів продовольчої безпеки. Найвищий ступінь безпеки має місце тоді, коли весь комплекс показників перебуває в допустимих межах своїх порогових значень, а порогові значення кожного з показників досягаються не на шкоду іншим. Проблема продовольчої безпеки в сучасних умовах вимагає до себе особливої уваги, що пов’язано з негативними чинниками, які впливають на її стан. Нині показники, що характеризують споживання продуктів харчування населенням України та визначають рівень її продовольчої безпеки, знизилися до критичної межі. Протягом більше десяти років у країні спостерігається одноманітне жирово-вуглеводне харчування переважної більшості населення. Про стан прихованого голоду свідчить дефіцит у раціоні основних макро- та мікроелементів. Причиною цього є погіршення економічної доступності населення до продовольства як наслідок низьких зарплат і доходів. Особливу загрозу продовольчій безпеці країни становить істотне зменшення ресурсного потенціалу АПК у зв’язку зі зниженням родючості ґрунтів, пришвидшеним вибуттям основних виробничих фондів без їх поповнення, згортанням виробництва у деяких галузях, деградацією системи насінництва та племінної справи. Забезпечення національної продовольчої безпеки повинно ґрунтуватися на системному підході до вирішення її завдань, аналогічно тому, як це має місце в країнах з розвинутою економікою. Особливість забезпечення продовольчої безпеки України, порівняно з деякими іншими державами, полягає не лише в самозабезпеченні основними видами продовольства, а й у створенні потужного експортного агропродовольчого потенціалу, в т.ч. екологічно чистої продукції. Цьому сприяють насамперед природно-економічні умови нашої держави. Список літератури. 1. Кармазин Ю.А. О некоторых аспектах продовольственной и экологической безопасности Украины в контексте возрождения украинского села / Ю.А.Кармазин // Микроволновые технологии в народном хозяйстве. Внедрение. Проблемы. Перспективы: [вып.7-8 / под. ред. ак. Л. Г .Калинина]. – Одесса: "Издательство Бартнева", 2009 г. – с. 9-105. 2. Закон України «Про охорону земель» № 962-IV вiд 19.06.2003 р. [Електронний ресурс] /Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-15. 3. Сайко В.Ф. Землеробство в контексті змін клімату: Збірник наукових праць Національного наукового центру “Інститут землеробства УААН”. / Сайко В. Ф.– К.: ВД “ЕКМО”, 2008. – Спецвипуск. – 172 с. 4. Норми «Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов», № 5061-89 вiд 01.08.1989 р.: [Електронний ресурс] /Органи влади СРСР: Министерство здравоохранения СССР. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=v5061400-89. 5. Наказ Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» № 28 від 01.02.2005 р. [Електронний ресурс] / Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0466-05. 6. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» № 1103-V вiд 31.05.2007 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1103-16. 7. Директивы ЕС пищевая промышленность [Электронный ресурс] / International Center for Quality Certification. – Режим доступа: http://icqc.eu/ru/directive-ec.php. 8. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 771/97-ВР вiд 23.12.1997 р.: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=771%2F97-E2%F0. 9. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання продовольчої безпеки» № 1379 від 5 грудня 2007 р.: [Електронний ресурс] /Кабінет Міністрів України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1379-2007-%EF&test =4/UMfPEGznhheVE.ZiDcru/qHI4V6s80msh8Ie6. УГРОЗЫ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ / Шутаева Е.А., Побирченко В.В., Феденко Я.В. В статье осуществлено научное обобщение угроз национальной продовольственной безопасности и определенно факторы, которые влияют на ее состояние. Обоснованно направления формирования стратегии развития системы продовольственной безопасности. Ключевые слова: продовольственная безопасность; продовольственный рынок; уровень потребления; принципы обеспечения продовольственной безопасности; продовольственное потребление ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ / Шутаєва О.О.,Побірченко В.В., Феденко Я.В. У статті здійснено наукове узагальнення загроз національної продовольчої безпеки та визначено фактори, що впливають на її стан. Обґрунтовано напрями формування стратегії розвитку системи продовольчої безпеки. Визначено механізми державного регулювання системи продовольчої безпеки. Ключові слова: продовольча безпека; агропродовольча політика; продовольчий ринок; рівень споживання; принципи забезпечення продовольчої безпеки; продовольче споживання. THREATS OF NATIONAL FOOD SAFETY OF UKRAINE / Shutaeva O.O., Pobirchenko V.V., Fedenko Y.V. In the article are scientific generalization of a maintenance threats of national food security is carried out, and its factors are determined. The directions of food security system development. Keywords: food security; food market; consumption level; principles of providing the food security; food consumption. |
|
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора... |
За загальною редакцією ректора Національної академії Служби безпеки... Рекомендовано до друку Вченою радою Національної академії Служби безпеки України, протокол №13 від 23 вересня 2010 року |
|
У якій із відповідей правильно названо злочини, що відносяться до... Суб'єктом основних складів яких злочинів проти основ національної безпеки України є службова особа? |
НАКАЗ МНС України та забезпечення єдності набуття у підростаючого покоління навичок свідомого, поважного ставлення до збереження здоров'я... |
|
Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства... ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ У РАЗІ ЗАГРОЗИ ТА ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ |
Петрик Валентин Михайлович Коло наукових інтересів: модернізація державного та регіонального управління, гуманітарна складова національної безпеки України |
|
РОЗПОРЯДЖЕНН Я Конституції України, пункту 2 статті 76 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, постанови Кабінету Міністрів України... |
ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНОГО ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УЛЬЯНОВСЬКОГО РАЙОНУ... Забезпечення стабільної продовольчої безпеки району шляхом формування щорічного регіонального ресурсу продовольчого зерна в кількості... |
|
Л. Г. Дубова За редакцією І. Г. Лобановської ББК, із використанням систематичних каталогів Національної Парламентської бібліотеки України та Національної бібліотеки України ім.... |
Реферат Тема: Правове ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ екологічної безпеки 1 Юридична... Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних,... |