Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці .
Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні. Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди. Розвивати творчі акторські здібності учнів.
Закінчилась в полі вся робота,
Земля чекає вже весняної пори.
А в хлопців та дівчат своя турбота,
Бо потяглися довгії зимові вечори.
Після свята Миколая, до Великого Посту, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.
Вечорниці — це клуб сільської молоді, де юнаки та дівчата знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя... Тому уявіть собі подорож. Ні, не тур. Відвідувати будемо інший часовий вимір, ну хоч би ХІХ століття. Для цього досить перевтілитися в наших прабабусь та прадідусів і піддвитися, як саме їм вдавалося без телевізорів, музичних центрів і комп’ютерів цікаво та весело проводити дозвілля?
Українські вечорниці
Починаєм вже не раз
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату,
Від зірниці до зірниці,
Хай лунають вечорниці.
Сільська хата. В хаті Галя.
Галя: Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, а що коли батьки не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.
(Заходить мати).
Мати: Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?
Галя: З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть гадати, калиту кусати. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцяли, мамо!
Мати: Ну, я то що? Я пустила б, та батько наш…
Галя (перебиваючи): Ну хіба ж він не найбільше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?
(Заходить батько).
Батько: Стара! Злий-но мені на руки. Ото худоба мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя наче писанка вирядилася?
Галя (підлесливо): Таточку, а ви знаєте, який сьогодні день?
Батько: А чому ж не знаю – хороший! Правда, змерз трохи!
Галя: От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибрала, і їсти наварила, і чоботи ваші…
Батько: І куди це ти хилиш? Мене старого не проведеш! Кажи вже, що там задумала.
Галя: Таточку, пустіть на вечорниці!
Батько: Тож ти ще мала!
Галя: Як до роботи – то не мала, а як погуляти – то мала!
Батько: Як на вулицю, то швидка, як віник!
Галя: Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!
Мати: Старий! А може, нехай?
Батько: Нехай, нехай! То й нехай! А ти, стара, вечеряти давай!
(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю, батьки виходять).
Господиня: Ой, лишенько, що ж це я так забарилася, поки все повимітала, поприбирала в хаті, самій вже ніколи у дзеркало глянути. А зараз вже і люди будуть сходитися. О, про вовка промовка, вже хтось іде.
Кума: Добрий вечір вам у хату!
Господиня : Та й вам бути здоровою, кумонько! Заходьте.
Кума: Сьогодні на небі ані зіроньки, та й місяць десь сховався за хмарами. Поки йшла до вас, кумонько, у тій темряві ледве не вбилася.
Господиня: Авжеж, темно, хоч око виколи. Вже час би й вечорниці починати, а нікого нема. Господи, що то я любила ті вечорниці бувало, візьмеш у матері кусок сала, ковбаси чи паляницю і на вечорниці, аж тини тріщали.
Кума: Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі.
Господиня: Ви вже й не кажіть, кумонько.
Кума: Молодість згадали, та так сумно стало…
Господиня: Не треба, Катре, не край мого серця, допоможи, краще, тарілки розставити.
Дівчата:
Ох і мете, ледве ноги тягнемо.
- Казала, раніше треба було виходити, вечорниці ж не щодня!
- Ох і намело. Я ж казала біля хати діда Грицька повертати треба було.
- Ні, потрібно було повертати біля хати баби Палашки, там не такі намети.
- Так і я ж вам казала, а ви що? Неслухали, от і запізнилися!
- Ой, а сама? Півгодини щоки буряком малювала.
- Це ми через тебе і запізнилися!
- Да.
- Ходімо вже, вже час. Швидше.
Д-на І : Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас завітати на вечорниці? Де ваші ключі?
Господиня : На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили всі.
Дівчата: Спасибі. З вечорницями, будьте здорові.
Господиня: Дівчатонька, спасибі. Будьте і ви здорові.
Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
Бо вже пора вечорниці
Всім нам починати.
Ось наліпим вареників,
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Кума: Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
вечорниці піснею стрічали.
(Дівчата роздягаються)
Буде в нас на свято,
Всяких страв багато:
Шинка і кров’янка,
І міцна запіканка.
Голубці й капуста,
Й начинена гуска,
Буде риба й порося,
Та ще й пісня не вся.
Господиня Ой, дівчата, невже хлопці йдуть?
(Всі наблизилися до дверей, слухають. До хати прямує дядько Свирид.) О господи, Свирид - чоловік моєї куми суне.
Свирид. Дозвольте на Ваш поріг ступити?
Дівчина . Ой лишенько, та ще й на підпитку!
Господиня (біля дверей) Ой куме, це Ви? Спасибі, що не цураєтесь!
(про себе) Щоб тобі чиряк на пузі вискочив! Чого тебе сюди чорти принесли!
Свирид. Спасибі, будьте й Ви здорові, кумасю, і ви, дівчата чепурні, як в калюжах поросята!
Дівчина. Заходьте, заходьте, дядьку задавака, облізлий, як рудий собака!
Свирид. Що?
(Співає.)
Ой, летіли дикі гуси,
Та ще й каченята.
Колись були гарні дівки,
Тепер жабенята.
Дівчина. Ну й дає дід!
Свирид. Дівчата, вибачте, то все так, для сміху. Скажіть, а Катерини моєї тут не було?
Господиня. Ні, куме, не було. Ой, весь вечір споганить.
Свирид. А Ви, кумасю, дівуєте?
Господиня. Гуляю, куме, аж дим іде!
Дівчина 5. Дядьку, дядьку! А я бачила, що Ваша тітка Катерина пішла до шинку!
Свирид. О, це вже, дівко, брешеш! Бо моя жінка до шинку не ходить. В гречку вскочить може, а от до шинку не піде.
Дівчина . Галько, Галько! Швидше! (Надіває хустку на голову однієї з дівчат, та ховається в гурт.)
Свирид. О-о-о! Ондечки вона між дівками заховалася, тільки роги стирчать, як у Бровка вуха! А чого це ти між дівками затесалася, ще й спідницю дівочу одягла? Ну, зовсім нема розуму. Вже стара, а ще в голові зайці гопака вибивають!
(Дівчата сміються, а Свирид бачить, що обізнався.)
А я було повірив! А це знов Галька Шмаровозова. Ох і дівка! Знов очі мені замилює.
Господиня Ну, тебе, куме, завжди ти в макогонову юшку влізеш!
Галина. Дядечку, дядечку! Та не сердьтесь. Краще поки прийдуть хлопці, розкажіть нам якусь побрехеньку.
Свирид. Ні, дівко, побрехеньку пізніше, як хлопці прийдуть.
Дівчина 2. Ви подивіться на нього, він ще розраховує тут бути, коли, хлопці прийдуть.
Дівчина 3. Ну й гарячий дядько, напевно, когось запримітив.
Дівчина 4. Та вже ж Гальку Шмаровозову.
Свирид. Ну добре, веселіться, а я піду шукати дружину свою, та я ще повернуся.
Господиня : Бачу, поворожити всім хочеться, аж жижки трусяться.
Дівчата: Так, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути!
Господиня: А чом би й ні? І не тільки краєчком. Ну що, дівчата, ось наша миска, наберемо водиці, дістанемо з комірчини свічки.
Дівчата наливають з глечика в миску воду, запалюють свічки.
1 дівчина: Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?
2 дівчина: Я.
1 дівчина: Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?
2 дівчина (дивиться у миску): Бачу, бачу! Який красень!
3 дівчина: Бачу, бачу, он вже обіймається!
Всі дівчата сміються.
Дівчина 5: А мені такий сон приснився! Ніби йду я полем, а назустріч далеко-далеко парубок.
Господиня : Та такий гарний! Чорнявий, високий! Ти задивилася на нього, спіткнулась і впала. І що?
Дівчина: А… мати розбудили корову поїти. До чого це, тітко Олено?
Господиня: Ну, цей сон відгадати дуже просто!
Дівчина:Скажіть!
Господиня:Заміж, ось чого ти хочеш, Катре!
Дівчина: Усе Ви жартуєте!
Дівчина 2: А давайте ще поворожимо!
Дівчина. А
я знаю смішне ворожіння. І хоч будете сміятися все одно його покажу. Ось у цій тарілці вода. Я кину в неї свою каблучку. А тепер діставатиму її зубами. Дістану – піду скоро заміж, а не дістану – гулятиму, поки зуби довші виростуть.
(Дівчина ворожить, не може дістати каблучку, вдає, що засмутилася)
3 дівчина: Ой, накаталася наша Мотря вже! Розкажи, куди їздила?
4 дівчина: Далеко, звідси не побачиш! У тих краях подарували мені «шапку-ворожанку».
Дістає шапку, в ній лежать цвях, підкова, олівець, ґудзик, ложка.
3 дівчина: Ну то зараз дізнаємося, ким буде майбутній чоловік!
1 дівчина (тягне цвях): Чоловік чоботар.
2 дівчина (тягне підкову) Що «Конокрад» ?
Всі сміються.
3 дівчина (тягне олівець): То вже, напевно, писарем буде!
4 дівчина (тягне ложку): Шинкар!
5 дівчина (тягне ґудзик).
Дівчина 4: Щаслива будеш – за кордон поїдеш!
5 дівчина: Чого це я за кордон поїду?
Дівчина 4: Та чоловік кравець чи швець тобі дістанеться.
Господиня : От які наші дівчата молодці, скільки ворожінь знають!
Дівчина Тітко Олено, а розкажіть ви нам щось про свою молодість.
Тітка Олена (замріяно). Моя мати мене вчила: коли помітиш, що парубок на тебе оком кине, не липни до нього зразу. Покине, а то ще посміється.
Була я тоді молода, а на вечорниці мене не пускали. Отож, з Тимішем і домовились, що я буду спати на возі на дворі, а він прийде. Як стемніло він тихесенько підкрався до воза, та й хотів мене обняти, а тут хтось як підхопиться, та дрючком його, дрючком. Ледве втік. А то, дівчата, мій батько з дрючком, бо на возі ліг сам, а мене не пустив. Після того і на вечорниці стали мене пускати. А ще прийшов якось Тиміш. Мати пофарбувала його штани в бузину, батько чоботи позичив свої. А на вечорницях зразу дивляться, чи вміє танцювати. А у Тиміша посеред танцю очкурок в штанях лопнув. Він штани руками підхопив і мерщій з хати. І ото після того і сватів заслав до мене, щоб на вечорниці не ходити. Так і скінчилось моє дівування.
Дівчина. А де ж наші хлопці?
(Здалеку почувся спів хлопців)
Співають:
Розпрягайте, хлопці, коней
Та лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать.
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дівчина, в саду ягоду рвала. / 2 р.
Дівчата : Хлопці йдуть, хлопці йдуть.
Х-ць І : Хазяєчко? Чи можна до вас?
Господиня : Чого?
Х-ць ІІ : З вашої ласки хату звеселити.
Господиня : Заходьте, звеселяйте. Добрим людям моя хата завжди навстіж.
Хлопці : А де ваші ключі?
Господиня: На горищі, за засіками, щоб ви скоро стали чоловіками
(Хлопці заходять)
Хлопці : Добрий вечір. З вечорницями будьте здорові.
Господиня : Дякую.
Х-ць ІІІ : Добрий вечір, дівчата! Без нас не сумували, признавайтесь ?
Д-на І : Ніхто і не збирався сумувати!
Д-на ІІ : От без троїстих музик було трохи не так.
А ну заграйте музики, бо танцювати хочеться.
(Грає музика, всі танцюють.)
(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, беруть вишивання, в’язання до рук, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати).
Х-ць У : Мені сю ніч приснився дивний сон.
Х-ць І : Сон рябої кобили? (всі сміються) Ти краще дай відповідь на таке питання: чому жінка створена з ребра Адама?
Х-ць У : Так це ж єдина кісточка у людини, що не має мозку.
Д-на ІІІ : Та не будемо сваритись! А ми вам краще ось як відповімо. Тільки уважно нас слухайте.
Дівчата:
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротах, крутить головою,
Він, сердега, як побачив, та через городи,
Заплутався в бур̓ яні та й наробив шкоди.
Хлопці:
В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.
Дівчата:
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, вирячила очі.
Я до неї:гиля, гиля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
Дівчата:
„Полюбила коваля, така доля моя,
Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...”
Хлопець до неї співає:
„Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво,
На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...”
Дівчата:
„А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала!”
Хлопці:
„По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,
Подивись на мене, дівко, який я моторний...”
Господиня: Та годі вам сперечатись.
Х-ць І : Спасибі господине, а то було дівчата лебве не загризли.
Дівчина . Дівчата! А хто з вас знає, як хлопцям ворожити, щоб собі гарну пару добрати? Ну що ж, доведеться розказати. От ти послухай, Василю. Коли впаде великий сніг, вдарить сильний мороз, вийди до себе на город, вирий, ну метрів зо три яму, порівняй її, постій до ранку, спостерігаючи, чи не появляться чиїсь сліди, може собаки, чи кіт, чи пташка перебіжить. Але обов’язково приглянься, у який бік вестимуть сліди. Там, в тій стороні, і живе твоя наречена.
Хлопець (бере оберемок дров) Ану, дівчата, хто хоче дізнатися, бути вам у парі чи ні? Ідіть сюди, хватайте поліна. Візьмеш парне число - буде тобі пара, ну, а непарне - погуляй, підрости, почекай своєї пари.
(Дівчата розігрують сценку.')
Господиня Дівчата й хлопці, годі вам ворожити. Вже пора вареники їсти. Прошу, сідайте до столу.
Х-ць ІІ : От і перевіримо які з вас господині, чи вмієте ви біля печі ходити та їсти варити?
Д-на ІУ : Та вже й наварили.
Співають :
Наші хлопці, наші хлопці, вареників хочуть / 2р.
Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я дров не маю, ви мої хороші,
А я дров не маю, хлопці мої гожі.
Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.
Я рубать не вмію, ви мої мої миленькі,
Я рубать не вмію, мої соловейки.
Научись, милая, научись, милая,
Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я сил не маю, ви мої хороші,
А я сил не маю, хлопці мої гожі.
Не балуй, милая, навари, милая,
Пирогами пригости, моя чорнобривая.
Д-на У : А тепер всіх прошу сісти. Вареники будем їсти.
Господиня: Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних,із загадками та передбаченнями.
(Бере дівчина вареник і надкушує його)
Д-на І : Вареник із сиром!
Господиня: Будеш з чоловіком жити в злагоді та в мирі.
Д-на ІІ : А мені вареник із сіллю. Що це?
Господиня : Будеш жити в достатку. Не будеш несолоно їсти.
Д-на ІІІ : А мій з соломою.
Господиня : Будеш солом’яною вдовою.
Д-на ІУ : А мій вареник з монетою.
Господиня : Багатою будеш.
Д-на У : А мій вареник з обручкою.
Господиня : Досить ворожити, треба хлопців варениками пригощати.
Д-на І : Е, ні….
Х-ць ІІІ : А може ваші вареники і собака не захоче їсти.
Д-на ІІ : Почекайте. От заробите, тоді й скуштуєте.
Господиня: Хлопці, ось погляньте на вареники і переконайтесь, що наші дівчата все вміють. А тепер покажіть, на що ви здатні
Хлопці починають танцювати „Гопака”.
Господиня: (до дівчат) А що, хлопці наші заробили вареників?
Дівчата: Заробили, заробили.
Господиня: То давайте їх частувати.
Їдять вареники
Дівчина. Дівчата, а давайте поворожимо, котра з нас першою заміж вийде. Несіть сюди свої чоботи. Котрий пертий на поріг стане, та й заміж першою вийде.
(Дівчата розігрують сценку.)
Дівчина 3. Спасибі Вам, тітко Олено, вже наспівалися, натанцювалися, тепер додому час!
(заходить Свирид без стуку)
Свирид. Ось де ти? Вже додому час! (Катерина крутиться біля високого парубка) Чого ти крутишся з отим мотовилом? Додому Пора!
Кума . Свириде, ще погуляймо!
Свирид. Ходім, ходім, серце моє. А вас, хлопці та дівчата, ласкаво просимо до нас на Святий вечір.
Кума . Приходьте, хлопці та дівчата!
Свирид. Я вас добренько почастую.
Господиня . Хай люди ходять один до одного в гості! Хай у кожній хаті лунає пісня.
Хлопці: Було гарно у вас повеселитися
Та вже час прощатися.
Дівчина. Щиро дякуємо за хліб, за сіль
За теплу ласку- за це вам бубликів в᾽язка.