|
|
Скачати 118.39 Kb.
|
|
Народні символи України Без калини немає України Мета: ознайомити учнів з народною символікою калини, виховувати любов до рідного краю, до природи, до народних традицій, до української пісні. Оформлення: клас – українська хата-світлиця: на стінах – українські рушники, парти-лави, застелені українськими килимками: на великому столі, застеленому гарно вишитою конопляного полотна скатертиною, розмістилися пузаті глечики і макітри, полумиски з пирогами з калиною та вареники з вишнями, капустою, картоплею. Посеред столу у великому полив’яному глеку – грушево-калиновий узвар. На почесному місці – коровай, прикрашений калиною і барвінком; на стелажі – мисник. УЧИТЕЛЬ: КАЛИНА – що означає це слово, звідки походить воно? Слова як люди - у кожного своя історія. Іноді вживаючи їх, ми підозрюємо, який глибокий зміст вони несуть. Одні прийшли до нас, як прийнято казати, з молоком матері, інші – зі сторінок букварів, читанок. Проте є й такі, що входять в нашу повсякденну юність разом з нами, в міру нашого мужніння. До них належить і слово „БЕРЕГИНЯ”. Що з означає і це слово? Берегиня, любі діти, – це наші оселі. Усе, що в нашій хаті є, що минажили, що приберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися - хатнім пожитком , дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спо- гадами у цій хаті, - все це і є Берегиня. Берегиня то обереги, наші давні символи. Їхнє генетичне коріння сягає глибини століть. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. Підтвердіть мою думку.
УЧИТЕЛЬ: То ж поговоримо ми сьогодні про калину, як ще про один наш добрий символ, будемо збагачувати свої серця Берегинею. А ще хочу, щоб ви всією душею прислухались до народної пісні, полюбили її, зберегли для своїх дітей, онуків, бо народна творчість, пісня є і буде джерельною водою. Діти виконують пісню „Гей у лузі червона калина”... УЧЕНЬ: Народне прислів’я говорить: „Без верби і калини нема України”. Отже, символ самої землі, де зробили свої перші кроки, де відчули, що Батьківщина починається, можливо, з того куща калини, що росте у вас під вікном. У пісні „Дорога спадщина, яку виконує народна артистка УРСР Раїса Кириченко, є слова: Кущ калини рясний і тепло дорогого порога”. Це те, що залишили нам у спадщину батьки, це те, що буде нас зв’язувати усе життя з рідною домівкою, з дружнім теплом, з маминими рушниками. Діти виконують пісню: „Ой чого калина віти похилила?” Колись дуже шанували цю рослину. Не було хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашають. А коли кетяги достигали, їх вішали під стріхою. Йшли люди селом, а хати наче в коралах, червоніли густими намистинами до пізніх заморозків. А якою окрасою вважалося калинове намисто у дівчини. Дбайливо охороняли, доглядали в народі калину. Дітям, аби ті не нівечили калину, казали: „ не ламайте калини, бо накличете морози”. Справді, калина цвіте на кінець весни, коли вже відходять заморозки. Прислухайтесь у слова пісні „Три поради” /Запис/ Не ламай калину біля хати, Бо вона заплаче, наче мати. УЧЕНИЦЯ: Здавна калина оспівана у народній творчості. Багато є прислів’їв, загадок, пісень про калину. От давайте, діти, разом згадаємо їх. Діти по черзі називають прислів’я, загадки: - Стоїть півень над водою з червоною бородою. - За лісом, за пралісом червоні чоботи висять. - Сидить півень на яворі опустив крила кровавії. - У лісі на узліссі висить сукня червона. - І не дівка, а червоні стрічки носить: У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду. Прислів’я: /про дівчину/ Червона, як калина. - Гарна, як калина, солодка, як смоквина Скоромовка: Кіт котові каже: - Коте, до комори кадуб вкотем. В кадуб кинем капустину Кілька китичок калини. /Діти співають пісню: „Ой у лузі калина/ Дівчинка читає вірш М. Познанської „Калинонька” Ось калина над рікою Віти стелить по воді. Хто це щедрою рукою Їй намистечко надів? Червонясте, променисте, Розквітає, як огні. Дай хоч трішечки намиста, Калинонько і мені. 2-а дівчинка: А мені бабуся розповідала, чому кущ називається калиною. Ось послухайте: - Давним-давно дівчина, тікаючи від ворогів, зачепилась за дерево. Розірвався разок намиста і розсипався. Згодом дівчина загинула в неволі, а на тому місці виріс кущ, який назвали в народі калиною. Виконується пісня: - Ой під калиною трава зеленая Там стоїть дівчина та засмученая. Ой ти , дівчинонько, ти зарученая, Ой через кого ти та засмученая? Кохала милого, кохала в добрий час, Прийшла недоленька та й розлучила нас. Ой під калиною трава схилилася Молода дівчина з милим простилася. Бібліотекар: Опоетизована в українській пісенній творчості і народних обрядах, калина символізує тут дівочу красу, кохання, молодість. Ось подивіться і послухайте ще одну легенду про калину. (уривок із комедії О. Коломійця „Фараони”) (Попереду швидким кроком йде Грицько за ним Катерина) Катерина: - Зачекай! (Розгортає вишивану хустинку, подає Грицькові гілку калини). Візьми!... Грицько: - Калина? Катерина: - Під осокором, біля нашої криниці, росте. Ішла сюди, а вона ніби просить: зірви мене, я тобі в пригоді стану! От я й зірвала... Грицько: (сумно) Калину дарують перед розлукою... Катерина: (швидко) І перед весіллям... (Спохватилась) Грицько: Такого я ще не чував... Катерина: - А мені мати казали... Хочеш, я тобі повідаю? Було це в сиву давнину... Ще тоді, як в нашім краї розбійничали коршуни-ординці... В темні ночі, коли тільки пугач шугав над землею, прокрадались вони глухими дорогами, щоб здобути українських красунь-дівчат... Хижими круками налітали ординці на заснулі села. Ще палахкотіло полум’я, замітаючи сліди закривавлених ятаганів, а круки-ординці поверталися з багатою здобиччю. Не плакали горлиці-полонянки, страшне горе висушувало їх сльози, а ще страшніше горе чекало їх; хоч і золоті, а кайдани, хоч і розкіш, а в рабстві, хоч і лишиться краса, та осоромленою буде – дістанеться нелюбому, некоханому... І вирішили тоді дівчата: не бути цьому! Темної ночі, на коротких перепочинках, полонянки вихоплювали в ординців мечі, краяли свої обличчя, нівечили свою вроду. Хай лишиться вона навічно в отчім краї! І от на тому місці, де дівчата розлучались зі своєю красою, виростала калина... Омита росою, овіяна вітром, напоєна щедрою землею, вона росла красива та горда. Тільки сонце сміло цілувати її кетяги – червоні, як уста дівчини. Тож і дарують дівчата калину тому, хто заполонив їх серце, кого воно назвало своїм судженим... Так мені мати казали. (Здалеку чути пісню) Грицько: Чуєш? Катерина: Про калину співають. Грицько: Ходім до них. Діти співають пісню: Ой у лузі калина стояла (2р) Ту калину дівчина ломала. Ту калину дівчина ломала(2) Вона всіх парубків чарувала. Лиш одному нічого не шкодить(2) Він до неї щовечора ходить. - Ой, дівчино, личка рум’яного (2) покохай ти мене молодого. - Ой рада б я усіх вас кохати (2) Та боюся козацької зради. - Не зрубав я у полі тополі(2) І не зраджу тебе молодої. Дівчинка читає вірш П. Воронька „Зимова калина”. Все жахав мороз калину: - Побілієш ти, як сніг. Заморожу до загину. – Заморозити не зміг. Червоніла, пломеніла, Грона жевріли, як жар. Не лякалась не біліла – Не калина, а пожар. А коли прибігли діти, Любо мовила вона: - Ви мене в коші беріте, Я морожена – смачна. Зустрічали з пиріжками Свій Новий щасливий рік... І солодкими цівками Лився їм на губи сік. Бібліотекар: З образом калини пов’язаний сум дівчини, що розлучається зі своїм милим. У гуцулів є таке повір’я: хто дістане із стрімкої гори калинове гроно, той буде щасливим. Дівчинка: Калина росла не на кожній горі, і не на кожній родила. Довго доводилось людям шукати його всіма способами: верховинами, лісами й полями, горами й долинами. Але мало хто знаходив. Одного разу пастух гнав отару овечок і побачив, як із скелі звисають налиті грона червоної калини. З тих радощів він кинув багацькі вівці і пішов діставати грона. Та ледь дійшов до половини скелі, як зірвалася брила разом з ним, загуляла, загуділа донизу. Пастух знепритомнів, а коли повернулась свідомість, вже нічого не міг бачити, крім темної ночі. Щороку люди шукали-відшукували калинове гроно, яке б принесло щастя, але не знаходили. А воно манило до себе, кликало, звало. Пісня „Калина” Вітер з поля повіває, В річці синяя вода. Ой скажи, скажи, калино, Як попала ти сюда. Якось ранньою весною Гарний хлопець проїжджав, Довго мною любувався, А тоді з собою взяв. Обіцяв мене калину Посадить в своїм саду. Не довіз додому – кинув Думав, що я пропаду. Я ж за землю ухопилась, Стала швидко проростать. І навіки залишилась Одинокою стоять. Бібліотекар: А як потрібна калина в народних обрядах, особливо у весільному. Коли випікають коровай, неодмінно прикрашають його гілочками калини і барвінком. На рушнику діти вносять коровай, кладуть на стіл і співають: Ой у нас в селі нова новина: Зацвіла й у лузі калина. Не так у лузі, як на селі, А в молодої та Галі на столі. Калиною оздоблювали весільне гільце, з яким до молодої приходить молодий з боярами. А дружки співали: До бору, бояри, до бору, Зірвемо калину червону, Принесемо додому, Поставимо на столі Галочці на посаді. Калина на вершку символізує чистоту, незайманість. Другого дня цією калиною прикрашали шишку, з якою йшли до батьків молодої. Свашки співали Калина, мати, калина На нові ворота схилилась. Годі вам, вороги, брехати, Ідіть до нас калину ламати. Свашки обмінювалися шишками, продовжуючи співати: Скакав соловейко по дрючку, Спасибі вам, свате, за дочку, Ще й за червону калину, Ще й за хорошу дитину. (група дівчат виконують пісню: „Не шуми, калинонько”) День згаса за обрієм, ліг туман долиною І роса в небі скоро спалахне. Жду тебе, мій голубе, в лузі під калиною, Пригорни до серця мене (2) Я люблю страждаючи, від душі кохаючи, Пригорни до серця мене. Учитель: Не міг не оспівати в своїй творчості калину Т. Г. Шевченко. (Бібліотекар проводить огляд: „Образ калини в творах Т. Г. Шевченка”). Ви вже слухали сьогодні вірші про калину П. Воронька, М. Познанської і ще багато сучасних письменників написали чимало творів про калину: Драч І. „Лист до калини” Рубан Л. „Розцвіла калиновим кущем” Віргуш Н. „Останній лист...” Калина – музичний кущ. З неї роблять сопілки. Мабуть тому так люблять щебетати на калині солов’ї. Діти співають „Калинову сопілку” сл. В. Бровченка, музика Л. Левітової: Є у мене сопілочка невелика – три дірочки, І дзвіночки лісові, і волошки польові. Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля І волошки польові. Калинова сопілочка, візьми мене на крилечка. В небі ластів кружляє Мого злету дожидає До тієї ж висоти – тільки руку простягти. Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля Тільки руку простягти. Витинає сопілочка на світлому причілочку, На деревах листя грає Тільки голосу немає Понад річку та поля лине музика моя. Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля Лине музика моя. В калині, як кажуть, материна любов і мудрість. Любуйся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте. Пісня „На калині мене мати колихала” сл. А. М’ястківського, муз. В. Верменича На калині мене мати колихала, Щастя-долі в чистім полі виглядала. Ой калинонько червона не хилися, Від землі наснаги-соку наберися. Та літа давно минули, одлунали, Як мене гілля високе колихало, Знов калина коло млина розквітає, Мого рідного синочка забавляє. Виростай же, мій синочку, мій соколе, Тобі щастям колоситься рідне поле, Пролягла тобі на зорі путь орлина, І в дорогу проводжає цвіт-калина. Калина полюбилась людям, а тому не диво, що її назвали дівочим ім’ям. Тепер воно зустрічається дуже рідко, шкода. На Україні безліч населених пунктів з поетичною назвою Калинівка. З калиною порівнюють нашу рідну українську мову. „Диво калинове” так назвав свою збірку поезій Дмитро Білоус, де оспівав свою любов до рідної мови та інших мов. В медицині калина також наш найкращий помічник і рятівник. Розповідає медсестра: У плодах калини наявні органічні кислоти, близько 32% інвертного цукру, вітамін С, дубильні та інші речовини. Завдяки такому вмістові плоди мають високі поживні якості. Їх їдять свіжими, з них готують сиропи, морси, киселі, варення, начинку для цукерок, наливки тощо. Використовують плоди у кондитерській промисловості. Плоди калини збирають восени до перших сильних морозів. Зрізують цілі грона і зберігають їх у прохолодних приміщеннях або на горищах, підвішуючи пучками під дахом. Плоди можна заморожувати й консервувати з цукром (на 1 кг. плодів кладуть 2 кг цукру). Цілющою є і кора калини. В ній є смола жовто-червоного кольору, органічні кислоти (мурашина, оцтова, ізовалеріанова, пальмітинова, масляна), мірициловий спирт, глікозит вибулій, дубильні речовини. Збирають кору з молодих стовбурів і гілок напровесні і на початку літа – у період руху соку, коли між корою і деревиною є волога і кора легко відокремлюється від деревини. Сушать кору на вільному повітрі, у приміщенні, що добре провітрюється, розкладаючи її так, щоб трубочки не потрапляли одна в одну. В народній медицині відваром сушеної кори і квіток калини лікують золотуху, висипи на тілі, простуду. Відвар ягід з медом допомагає при кашлі, простуді, а також при різних захворюваннях шлунка і кишечника. Таким відваром лікують екземи, різні язви і фурункули. Сік з плодів добре знищує вугрі. Деревина калини дуже міцна й тверда, раніше з неї виготовляли шевські цвяхи. Радимо всім посадити біля житла кілька кущів калини. Калини любить працьовиті руки і вона щедро віддячить за доглядом за нею. Учитель: А розмова наша була б не повною, якби ми не сказали про чудові смакові якості калини. У нас на Україні готують чудове варення з калини, печуть пиріжки з калиною і буряком, варять вареники, узвар. Ось всі ці смачні страви перед вами, виготовлені дітками нашими разом з мамами. Тож давайте всі покуштуємо цих калинових ласощів. Прошу. (Всі пригощаються, тихо лине пісня „Душі криниця”) Література: Скуратівський В. Берегиня Скуратівський В. Посвіт Українські народні пісні. Збірник. Драч І. Лист до калини (вірш) Додаток №1 ГЕЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА Гей у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу Україну – гей! гей! – розвеселимо. Не хилися, червона калино: маєш білий цвіт, Не журися, славна Україно: маєш добрий рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу Україну – гей! гей! – розвеселимо. Виступають стрільці січовії на кривавий тан Визволяти братів-українців з ворожих кайдан. А ми тії ворожі кайдани розірвемо, А ми нашу Україну – гей! гей! – розвеселимо. Гей у полі ярої пшениці золотистий лан. Розпочали стрільці січовії з ворогами тан. А ми тую ярую пшеницю ізберемо, А ми нашу Україну – гей! гей! – розвеселимо. Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, То прославить на всю Україну січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу Україну – гей! гей! – розвеселимо. ОЙ ЧОГО КАЛИНА ВІТИ ПОХИЛИЛА Ой чого калина віти похилила? Чи багато квіту, чи важка роса? Ой чого так мама рано посивіла? А була ж у неї золота коса. Мамине безсоння, мамині тривоги Простелила доля у незнану даль. За ворота вийде, стане край дороги, В коси заплітає сивини печаль, Стеляться тумани долами, лугами Стеляться тумани на глибокі сни. Гей, дорога дальня, повертай до мами, Буде в її косах менше сивини |
|
«Сміливо йдіть, дорослі наші діти, в шляхи життєві від шкільних порогів» Сьогодні у нашій школі незвичайний день. Сьогодні – останнє шкільне свято для наших випускників, день їхнього прощання зі школою |
Культурологічний пізнавально-дослідницький проект «Зустрічаємо Різдво» Мама-ведуча: Добрий день, любі дітки, батьки і гості! Щиро вітаю вас у нашій господі! |
|
Під пісню С. Михайлова «Мама» діти заходять до святково Ведуча. – Шановні гості, дорогі діти, наші рідні матусі та бабусі! Ми дуже раді зустрічі з Вами |
Родинне свято у бібліотеці «Тато, мама, я- читацька сім’я» Ми знаходимося з вами у нашій дитячій бібліотеці. Нас тут радо зустріли наші рідні, улюблені бібліотекарі Сахно Любов Марківна і... |
|
Тема : «СЕКРЕТИ БАБУСИНОЇ СКРИНІ» Любі діти! Шановні гості! Сьогодні ми помандруємо з вами по сторінках історії нашої країни |
Мудрості та долі берегиня – бабусина скриня Святково прибрана світлиця, інтер’єр української оселі, піч. Виставка робіт рукодільниць, вироби сільських умільців, стіл зі стравами,... |
|
Єр української оселі, піч, все приміщення прибране вишивками Дисципліну і порядок, діти Польщі здатність до торгівлі, італійські діти одержали хист до музики обрадувавши всіх, Бог раптом побачив... |
СЦЕНАРІЙ Х РАЙОННОГО РОДИННОГО ФЕСТИВАЛЮ Народились ми і живемо на такій чудовій, мальовничій землі – в нашій Україні. Тут живуть наші батьки – корінь роду українського,... |
|
Гнатюка, «рідно пахне» у своїй хаті ? Що,на думку Івана Гнатюка, «рідно пахне» у своїй хаті ? (1 б.) а)хліб б) рушник в) дим |
СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ OРДИ, АБО ШМАТОК М'ЯСА, ЩО МАЄ СТАТИ ЛЮДИНОЮ У нас є дві Біблії. Перша класична, та-, яку мають читати наші горе-політики перед сном і знати пересічні громадяни. Друга, хоч... |