|
|
Скачати 29.21 Kb.
|
| Подих романтизму в інтерпретації ХХI сторіччя. 3-го та 4-го листопада цього року у малому залі НМАУ відбулися два тематичні вечори. Їх було присвячено музиці епохи романтизму. Власне, нагодою для такої присвяти став подвійний ювілей, щоправда, ювілей більш сумний ніж радісний. Адже, крім святкових флюїдів на настроїв народження видатних композиторів Моцарта й Шостаковича, чиї ювілеї музичний світ відзначає цього року, в повітрі можна відчути ще й тихий смуток роковин переходу з цього світу в інший двох не менш значних і величних музичних світів. Ліст і Шуман – двоє композиторів, дуже різних майже у всьому зовнішньому і дуже схожих у чомусь зовсім внутрішньому та головному. Двоє романтиків. Їх пам’яті, перш за все, і було присвячено ці два музичні вечори. Але творчі образи Ліста і Шумана важко уявити собі без оточення сучасників, а отже, виконавці спробували створити своєрідну панораму романтичного періоду в музиці. Звучали не тільки твори ювілярів(хочеться, все же таки, говорити про композиторів саме як про ювілярів, адже хоча музика й народжується, вона не помирає), але й голоси Шуберта, Шопена, Брамса. Тих майстрів, що оточували, підтримували, деколи – сперечалися с з Лістом та Шуманом в той час, коли все ще тільки починалося. Зараз кожний з них – унікальна планета музичного небосхилу, а разом вони утворюють самобутню романтичну галактику. Романтичний світогляд не має аналогів ані в минулому, ані в майбутньому. Можна вловити зв’язки на рівні світосприйняття між періодом бароко – та сучасним. Неокласичний стиль був свого роду поверненням стилю класицистів. Але романтичний період схожий на замкнену сферу, адже ні до, ні після цього періоду таке відчуття світу не з’являлося в мистецтві. І, при цьому, саме твори романтиків сьогодні знаходять найбільш повний відгук у серцях слухачів. Неймовірно щирі й вишукані у своїй простоті пісні Шуберта, шляхетні полонези і вальси Шопена, вигадливі візерунки «Арабесок» Шумана дозволяють підключитися до плину музики не тільки професіоналам, але й просто слухачам-любителям. В концертах, що відбулися у стінах Малого залу, були представлені різні грані романтичної музики. З одного боку це – лірика, дуже глибокий зміст, що, здається, торкається самого сенсу життя . А з іншого – салонні віртуозні твори, адже романтична епоха – це навіть не стільки вік великих залів, як салонів, де у вузькому колі друзів можна було дозволити собі бути собою, а музиці – бути різною. Але, крім філософського та музичного змісту, ця «різниця» була присутня також і в інструментальному складі виконаних творів, і в жанровій палітрі. Якщо перший вечір був суто фортепіанним(звучали сольні твори Шумана у виконанні Г. Маркової, К. Єлагіної, Т. Наружної, дуетний Шуман – Andante cantabile у виконанні М. Барби та Л. Ночовської та твори його видатного сучасника, яким, до речі, Шуман захоплювався – Шопена в інтерпретації О. Самолова, С. Павлова та О. Константинової), то вже другий мав більш широкий виконавський склад. Так, з суто вокальної музики звучали пісні Шуберта і Шумана у виконанні М. Нагорного у супроводі О. Благуляк, а також слухачів побалували й піснями Шуберта у транскрипціях Ліста, що були презентовані В. Крускаль та Л. Ночовською. Але й крім вокального та фортепіанного доробку ми могли почути трохи камерної музики на десерт, такої, як камерна соната Брамса у виконанні З. Пінчевської та Т. Наружної. В цілому ці концерти можна назвати не просто цікавою музичною подією сезону, а свого роду гімном романтичній епосі. Музика епохи романтизму – це, перш за все, музика камерна. Це випливає із самої сутності романтичного світовідчуття, однією з найбільших цінностей у якому є свобода. Воля. А тому – вільні форми, тому – невеликі зали, тому панування роялю – інструменту, що дозволяє у музиці найбільшу свободу. Але, камерні за жанровим обрієм, за змістовим наповненням ці твори не поступаються симфонічністю мислення найбільш масштабним симфоніям класицистів. Атмосфера нашого сьогодення дуже мало в чому збігається з атмосферою в якій жили й працювали композитори, яких мали нагоду почути слухачі тематичних вечорів початку листопада. Але є деякі речі, що залишаються незмінними на протязі століть – дихання людських емоцій й переживань. І романтичний герой з його оголеними нервами, загостренними почуттями, намаганням закритися фантастичним, уявним світом мрій-арабесок від невблаганної дійсності…він – це кожний з нас десь глибоко у підсвідомості, схований під прагматизмом і буденністю. Дуже хотілося б сподіватися на те, щоб такі тематичні концерти стали доброю традицією у стінах нашої Академії. |
| Становлення китайської філософії Греції. То було п'яте сторіччя до н е., яке увійшло в історію китайської філософії як «золоте сторіччя китайської філософії». Як... |
Тема: Література українського романтизму. Поети-романтики Тема: Література українського романтизму. Поети-романтики. Є. Глібов «Українська мелодія», М. Костомаров, „Соловейко”, М. Петренко,... |
| Конспект уроку німецької мови та світової літератури з теми: «Генріх... «Генріх Гейне – німецький поет-романтик. Книга пісень” – видатне явище німецького романтизму» |
Г. Гейне німецький поет-романтик. «Книга пісень» видатне явище німецького романтизму. Мета Тема. Г. Гейне німецький поет-романтик. «Книга пісень» видатне явище німецького романтизму |
| Наукові праці за 2011-2012 навчальний рік Бюлетень міжнародного нобелевського економічного форуму «Світова економіка ХХI століття: цикли та кризи» – Вип. 1(4), 2011 р. – С.... |
ПРОЕКТ Міська влада Синельникового увійшла в ХХІ сторіччя, намагаючись уявити майбутнє міста через стратегічні підходи |
| ПРОЕКТ Міська влада Синельникового увійшла в ХХІ сторіччя, намагаючись уявити майбутнє міста через стратегічні підходи |
Розділ 1 Основні терміни Міська влада Синельникового увійшла в ХХІ сторіччя, намагаючись уявити майбутнє міста через стратегічні підходи |
| Ренат Польовий Кубанська Україна Київ Діокор 2002 Ця книга про тих, хто творив українське життя на Кубані з кінця ХVIII ст до початку ХХI ст. Найбільша увага приділена добі Української... |
Монографії (з 2008 р.) Гайдук С.Є. Бестіарій епохи романтизму: сутність символічної парадигми. Монографія. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 160 с. 10 др ар |