Дипломних проектів по тематиці Планування та організація технічного сервісу МТП сільськогосподарського підприємства з розробкою технології ремонту чи відновлення частин вузлів чи агрегатів сільськогосподарської техніки

ЧАСТИНА ДРУГА Даними рекомендаціями також пропонується структура дипломних проектів по тематиці «Планування та організація технічного сервісу МТП сільськогосподарського підприємства з розробкою технології ремонту чи відновлення частин вузлів чи агрегатів сільськогосподарської техніки. Пропонуємо дипломні проекти, як і попередні, виконуються також у вигляді пояснювальної записки та графічної частини, що виконується на креслярському папері формату А-1. Підставою для виконання проектів слугує завдання надане керівником проекту. В завданні вказується тема проекту, господарство, на базі якого виконується проект, структура проекту. Пояснювальна записка виконується рукописним чи машинописним шрифтом на аркушах формату А-4, які зшиваються в папку. Виконання тексту ведеться (див. вище) у відповідності до вимог ЄСТД і стандарту підприємства. Структура змісту пояснювальної записки Після титульного аркуша в папку пояснювальної записки підшивається завдання проекту видане керівником проекту і затверджене заступником директора навчального закладу. Після завдання слідує зміст пояснювальної записки, виконаний на форматах А-4 з указанням сторінок початку основних розділів, підрозділів пояснювальної записки. Після подання змісту необхідно навести анотацію з коротким описанням суті і змісту основних розділів пояснювальної записки і графічної частини проекту. Далі йдуть основні розділи записки. 30 1 ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ 1.1.Вступ В цій частині загального розділу необхідно подати мету проекту з урахуванням сучасного стану, структури і розвитку технічного сервісу машинно-тракторного парку господарства і агропромислового комплексу регіону і України в цілому. Необхідно також подати актуальність теми проекту, її важливість в даних умовах розвитку АПК в регіоні, основні завдання проекту. 1.2.Характеристика господарства В цій частині розділу надається сучасна характеристика господарства, на базі якого виконується проект, з короткою історичною довідкою про господарство. В характеристиці слід описати місцеположення господарства, надати стислі дані про його основні підрозділи, структуру управління господарства в цілому і його підрозділів. Слід описати основну направленість господарчої діяльності, наявність землі і матеріально-технічної бази, структуру інженерно-технічної служби і перспективи їх розвитку в умовах сучасного стану АПК України. Окремим підрозділом даної частини необхідно подати характеристику ремонтної бази господарства і центральної ремонтної майстерні, аналіз її виробничої діяльності. 31 2.РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ 2.1. Розробка річної програми центральної ремонтної майстерні. 2.1.1. Визначення кількості ремонтів і ТО тракторів Кількість ремонтів і ТО можна визначити для всіх тракторів однієї марки, не враховуючи останнього ремонту кожної машини та напрацювання від останнього КР. Кількість капітальних ремонтів(N кр) визначають за формулою: . , шт. ( 2.1 ) де: Q p - планове річне навантаження на один трактор, кг витраченого палива (згідно до завдання), nм - кількість машин однієї марки (згідно до завдання) Пкр - планова періодичність проведення КР однієї марки Тракторів, кг витраченого палива (додаток 2.4) Кількість поточних ремонтів (Nпр) визначають за формулою: , шт. ( 2.2.) де: Ппр - планова періодичність проведення ПР однієї марки тракторів, к витраченого палива (додаток 2.4) Кількість ТО-3 (Nто-3) визначають за формулою: , шт. ( 2.3 ) де: Nто-3 - планова періодичність, проведення ТО-3 одній марки, кг 32 витраченого палива (додаток 2.4) В такій послідовності проводять визначення кількості ТО і ремонтів для всіх марок тракторів. Наприклад: Кількість тракторів ДТ-75м - 5 шт. річне навантаження на один трактор 22000 кг витраченого палива. Визначити кількість ТО і ремонтів. Р і ш е н н я Кількість КР визначаємо за формулою: приймаємо 1 шт. Кількість ПР визначаємо за формулою: шт Кількість ТО-3 визначаємо: шт. 2.1.2Визначення-кількості ремонтів для самохідних комбайнів Для самохідних комбайнів кількість КР визначають за формулою: , шт ( 2.4 ) де: Qр - планове річне навантаження на один комбайн. В фізичних одиницях виміру (га) (згідно завдання) ηм –кількість комбайнів однієї марки (згідно завдання) 33 Пкр - планова періодичність проведення КР однієї марки комбайну, (додаток 2.4) Кількість поточних ремонтів (N пр) визначають за формулою: , шт ( 2.5 ) де: Ппр - планова періодичність проведення ПР однієї марки комбайна, (додаток 2.4) Для безмоторних комбайнів передбачені тільки поточні ремонти, які визначають за формулою: , шт Наприклад: Кількість комбайнів ДОН-1500 Пкр = 3 шт, планове річне завантаження Qр = 280 га. Визначити кількість ТО і ремонтів Рішення Кількість КР визначаємо: шт Кількість ПР визначаємо: шт В такій послідовності проводять визначення кількості ТО і ремонтів для всіх комбайнів. 34 2.1.3. Визначення кількості ремонтів для с/г машин Кількість поточних ремонтів для с/г машин визначаємо за формулою: N пр.с/г= n с/г• n с/г. шт. ( 2.6 ) де: n с/г -кількість с\г машин kс/г - коефіцієнт охоплення ремонтом с/г машин: плугів. сівалок, лущильників - 0,8 ; культиваторів - 0,75. Приклад: Кількість плугів ПЛН-5-35 – 15 шт. Визначні її кількість поточних ремонтів. Рішення : N пр.пл.= 15·0,8= 12 шт Таким чином проводимо визначення для всіх комбайнів і с/г машин . Результати всіх розрахунків зводимо в таблицю 2.1. Необхідна кількість ремонтів і ТО-3 для майстерні Таблиця 2.1 Назва і марка машини Кількість ремонтів і ТО-3 КР ПР ТО-3 Трактори . Комбайни С/г машини Після визначення необхідної кількості ремонтів і ТО-3 провести розподіл ремонтно-обслуговувальних робіт за місцями їх виконання 35 Таблиця 2.2 Назва і марка машини Вид ремонту і ТО Кількість ремонтів і ТО Місце виконання Місце виконання: Капітальний - СП - спеціальне виробництво Поточний - ЦРМ - центральна ремонтна майстерня ТО-3- ЦРМ - центральна ремонтна майстерня 2.1.4. Складання річного плану завантаження майстерні Відповідно з розрахунками складають річний план завантаження майстерні за формою, яка подана в додатку 2.13. (Форму виконують на форматі А3). .В майстерні планують проводити ПР і ТО-3 всіх видів машин. Про розподілі ремонтно-обслуговуючих робіт необхідно керуватися слідуючими рекомендаціями: а)ремонт тракторів проводять в основному в зимовий період (грудень, січень, лютий): б) комбайни повинні бути відремонтованими до початку жнив: -зернозбиральні - березень, квітень, травень, червень; силосозбиральні - червень, липень; -кукурудзозбиральні - серпень, вересень; -бурякозбиральні - серпень, вересень. в) с/г машини готують до початку польових робіт: -плуги - весною, літом: 36 -культиватори, сіялки. лущильники - після закінчення польових робіт - кінець літа, початок осені. г) ТО-3 проводять в період виконання польових робіт План завантаження майстерні складають в слідуючому порядку: В графу 1 переносять всі види машин, які планують ремонтувати в майстерні. Графа 2 - вказують вид ремонту і ТО (ПР і ТО-3) Графа 3 - вказують кількість ремонтів і ТО (таблиця 2.1.). Графа 4 - вказують трудомісткість одного ремонту і ТО (додаток 2.4). Графа 5 - визначається загальна трудомісткість перемноженям графи 3 на графу 4. Кількість ремонтів і ТО-3 розподіляють по місяцям року згідно з вище вказаними рекомендаціями. Необхідно розподіляти так, щоб майстерня на протязі року була завантажена рівномірно. Підраховують трудомісткість ремонту всіх машин за рік і по місяцях з наростаючим підсумком. В зазначеній послідовності заносять додаткові роботи, розраховують та розподіляють їх трудомісткість. Цими роботами остаточно коректують рівномірність завантаження майстерні по місяцях. Після складання річного завантаження майстерні треба побудувати графік завантаження майстерні. 37 Додаткові роботи беруться у відсотковому відношенні від загальної трудомісткості ремонтних робіт (див. графу 5 плану завантаження майстерні). Ремонт обладнання МТФ - 3% Ремонт обладнання майстерні - 5% Виготовлення і ремонт деталей - 3% Виготовлення і ремонт с/г реманент}' - 800 люд.год. Ремонт обладнання нафтогосподарства - 800 люд.год. Виготовлення і ремонт інструментів - 1% Виконання заказів гаражів - 10% Інші роботи З% 2.1.5.Складання річного плану завантаження виробничих дільниць Форма плану завантаження заданого відділення аналогічна формі плану завантаження майстерні (дивись додаток 2.13). План завантаження заданого відділення складається на основі плану завантаження майстерні. В план завантаження відділення заносяться ті ремонти, які будуть виконуватися в заданому відділенні. Приклад: Для мотороремонтного відділення або відділення по ремонту паливної апаратури у форму треба занести тип марки машин, які мають двигуни і паливну апаратуру. Кількість ремонтів розподіляють по місяцях, згідно до річного плану завантаження майстерні. Трудомісткість ремонтних робіт у відділенні береться у відсотковому відношенні до основної трудомісткості ремонтних робіт в за лежності від відділення (див. додаток 2.5, 2.6). 38 2.1.6. Визначення робочого фонду робітника і обладнання Фонд часу робітника визначається: Фр.ч. = (Дк-Дв–Дсв–Двідп.)ּtּη –(Д псв + Дпв), (год) (2.7) де, Дк – кількість календарних днів в рокові; Дв – кількість вихідних днів; Дсв –кількість святкових днів; Двідп.- кількість днів відпустки; Д псв - кількість передсвяткових днів; Дпв – кількість передвихідних днів; t– тривалість зміни (год.) η – коефіцієнт, що враховує втрати робочого часу з поважних причин (η= 0/95 ... 0.96) Фонд часу використання обладнання визначається за формулою: Ф об = (d к–d в–d св)ּt ּn ּη – (d п в + d п с в ) (год) (2.8) де η – коефіцієнт, який враховує втрати часу на ліквідацію несправностей (η = 0,95... 0,96) n – кількість змін . 2.1.7. Розрахунок та підбір обладнання Основні вимоги: При виборі обладнання необхідно врахувати виробничу програму відділення, завантаження, економічну необхідність. Обладнання підбирають використовуючи довідкову літературу або методичний посібник. Для механічного відділення враховують кількість верстатного обладнання: , шт ( 2.9 ) 39 де : Т р - ручна трудомісткість робіт у відділенні (згідно річного плану завантаження відділення) β об - коефіцієнт використання обладнання - 0,85 Для мийного відділення кількість мийних машин визначають за формулою: , шт ( 2.10 ) де: Q об – загальна вага деталей, які підлягають очищенню Q об = (0,4 ... 0,6) ·Q м, кг де: Q м, – загальна вага машин, кг t м – тривалість очищення, год g м –вага деталей завантажених в мийну машину, кг. Зварювальне відділення Кількість зварювальних агрегатів визначають за формулою: , ( шт ) ( 2.11 ) де: nзв - кількість зварювальних апаратів. Гальванічне відділення Кількість гальванічних ванн визначають за формулою: 40 , ( шт ) ( 2.12 ) де: F – загальна площа гальванічного покриття за робочий період, дм2 t n – тривалість покриття, год. Sп – площа покриття за одну загрузку у ванну, дм2 λ зм– коефіцієнт використання змінності – 0,95 Обкаточне і випробувальне відділення Кількість обкаточних стендів визначають за формулою: , ( шт ) ( 2.13 ) де: t об - тривалість обкатки К п - коефіцієнт повторних випробувань. Підібране додаткове та розрахункове основне обладнання заносять в таблицю по формі: Обладнання заданого відділення Таблиця 2.3 Назва устаткування Марка, тип Кількість, шт Розмір, м Площа, м2 2.1.8. Розрахунок площі відділення Площу відділення визначають за формулою 41 F в = F об • К. ( м2 ) ( 2.14 ) Де: F в - загальна площа, яку займає обладнання відділення м2 К - коефіцієнт використання площі, (додаток. 1.9) Після визначення площі, визначають розміри: ширину, довжину. Блок відділення, поста ТО викреслюється на креслярському папері формату А-1 згідно правил ГОСТ та ЕСКД. 2.1.9. Розрахунок вентиляції Вентиляція може бути природною і механічною, залежно від кратності обміну повітря. Якщо кратність обміну повітря менше трьох одиниці відділення обладнують фрамугами, якщо більше - примусовий обмін повітря. Площа фрамуг береться 2...4% від площі відділення. Розрахунок механічної вентиляції слідуючий: 1.Підбирають кратність обміну повітря (див. додаток 1.8) 2.Визначають об’єм приміщення V в = F в • h. ( м3 ) ( 2.15 ) h - висота приміщення (5.4... 6м) для приміщення з кран-балкою, без кран-балки 3.6; 4.2; 4.8. 3.Визначення продуктивності вентилятора W п = V в • К , ( м 3/год ) ( 2.16 ) Визначати потужність двигуна нема потреби, вентилятори Виготовляють з електродвигуном. По продуктивності підбирають вентилятор (див. додаток 1.7) 42 Характеристика вентилятора Таблиця 2.4. Номер Частота Продуктив- вн Потужність Тип двигуна вентилятора обертання. ність, вентилятора об\хв ККД м 3 /год кг/ м3 2.1.10. Розрахунок освітлення: Кількість вікон визначають за формулою: , ( шт ) ( 2.17 ) де: Fо - площа освітлення, Fо= Fв· λ, м2 ( 2.18 ) λ - коефіцієнт освітлення (див. додаток 1.6) F1 - площа одного вікна, м2 F І =b·h = 1,5·2,4 = 3,6 м2 ( 2.19 ) Кількість електроламп визначають за формулою: , ( шт ) ( 2.20 ) де: W в- потужність штучного освітлення. Вт W в = F в • N п, ( кВт ) ( 2.21 ) N п- питома потужність штучного освітлення на 1 м2 (додаток 1.6) N 1 - потужність однієї лампи 150...300 Вт. 43 3.ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ 3.1. Призначення вузла (деталі чи агрегату), умови його роботи, коротка технічна характеристика В цій частині розділу слід коротко описати основне призначення заданого вузла(деталі), його роль в роботі машини в цілому. Слід звернути особливу увагу на умови роботи вузла. Необхідно надати технічну характеристику вузла (деталі, агрегату). 3.2. Види та характеристика спрацювань (забруднень) характер них для даного вузла(деталі). В цій частині розділу необхідно описати види руйнувань(забруднень) зовнішніх і внутрішніх, які виникають в процесі роботи вузла(деталі), їх виникнення і розвиток, вплив на зменшення ресурсу вузла(деталі) і машини в цілому. 3.3. Способи відновлення (очищення) вузлів (деталей чи агрегатів) В цій частині слід описати способи ремонту та відновлення типових вузлів (деталей чи агрегатів), їх поверхонь, усунення характерних спрацювань. Описати слід з урахуванням не тільки можливостей ремонтної бази господарства, а й передові технології, які використовуються на спеціалізованих ремонтних підприємствах. 3.4. Матеріали та обладнання, яке застосовується для ремонту (відновлення) вузла (деталі чи агрегату). В цій частині розділу слід описати матеріали та обладнання, що використовуються в ремонтному виробництві в цілому і в умовах господарства для відновлення заданого вузла (деталі чи агрегату). 44 3.5. Технологічний процес ремонту (відновлення) заданого вузла (деталі чи агрегату). В цій частині розділу необхідно привести не лише типову технологію ремонту чи відновлення всіх частин заданого вузла (деталі чи агрегату) а і технологію яку використовують в ремонтному виробництві. Дипломнику слід при порівнянні вищезгаданих технологій надати свої рекомендації по покращенню цього процесу. Також в цій частині слід описати виконання маршрутної та операційно-технологічних карт на проведення ремонту(відновлення) вузла(деталі чи агрегату) які дипломник рекомендує з урахуванням місцевих умові передових технологій, що можливо застосувати в даному господарстві. 4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ 4.1. Форми і методи організації ремонту машин в майстернях, сільськогосподарських підприємств. В цій частині необхідно описати не тільки загальноприйняті в ремонтному виробництві України форми і методи, а й ті, що застосовуються в конкретному господарстві, на даних з якого виконується дипломний проект. Слід надати рекомендації по покращенню організації ремонтного процесу з урахуванням приведених в розрахунковому розділі розрахунків та передових методів, які з’явились в передових в передових господарствах. 45 4.2. Технічні вимоги до ремонтує мого вузла (деталі чи агрегату) В цій частині розділу необхідно надати технічні до процесу ремонту і відремонтованого вузла (деталі чи агрегату). 4.3. Організація робочих місць у відділку по ремонту (відновленню) вузла( деталі чи агрегату) В цій частині розділу слід описати організацію процесу ремонту (відновлення) з обов’язковим розподілом обов’язків виконавців виробничого процесу, слід також звернути увагу на раціональне розташування обладнання відділку з урахуванням реально існуючого обладнання. Необхідно надати також рекомендації по більш раціональному його розташуванню опираючись на новітні сучасні тенденції організації ремонтного виробництва в Україні. 4.4. Організація технічного контролю процесу ремонту (відновлення) вузла (деталі чи агрегату) В цій частині розділу слід описати методи, способи і засоби, які застосовуються під час процесу відновлення чи ремонту вузла (деталі), та вимоги до відновлених поверхонь. 4.5. Заходи по охороні праці, протипожежній безпеці та охороні довколишнього середовища в дільниці. На підставі нормативних даних в цій частині розділу слід розробити конкретні заходи по охороні праці, протипожежній безпеці та охороні довколишнього середовища в конкретній дільниці майстерні 46 господарства, на даних з якого виконується дипломний проект. При цьому слід враховувати місце розташування відділку в майстерні, його завантаженість і реальний стан матеріально-технічної бази. 5. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА 5.1. Призначення та основні вимоги до запропонованого пристосування (пристрою чи приладу). В цій частині розділу необхідно описати актуальність запропонованого пристосування, його будову чи запропонувати найраціональніші способи виготовлення в умовах майстерні господарства, способи його використання. 5.2. Розрахунок на міцність. В цій частині розділу необхідно привести розрахунок на міцність (згин, кручення чи розрив) основних найбільш навантажених деталей пристосування(пристрою). У випадку пропонування приладу із використанням електронних чи електричних схем, необхідно надати їх розрахунок. 6. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ В цьому розділі можливі різні варіанти. В одному варіанті слід подати економічну доцільність використання запропонованого пристрою (пристосування чи приладу) з урахуванням вартості матеріалів, робіт по виготовленості, електроенергії, використання верстатного обладнання. В іншому варіанті слід подати розрахунок економічної ефек- 47 тивності використання запропонованої технології ремонту (відновлення) заданого вузла (деталі чи агрегату) в порівнянні з придбанням нового. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА Графічна частина проекту виконується на аркушах креслярського паперу формату А-1. Вона не являється самостійною частиною, а служить доповненням і ілюстрацією різних розділів пояснювальної записки. 1 Аркуш. Технологічне планування робочої дільниці, яку підібрали і розрахували в розрахунковому розділі проекту, являється будівельним кресленням з нанесенням раціонально розташованого обладнання. 2 Аркуш. Маршрутна технологія. Маршрутна технологія подається у вигляді схеми( маршруту) технологічного процесу описаного в технологічному розділі проекту. 3 Аркуш. Операційно-технологічна карта. Це креслення у вигляді таблиці з обов’язковими графами і строчками, зразок яких подано в додатку 2.12. 4 Аркуш. Схема технологічного процесу. Це креслення схеми технологічного процесу ремонту машин в майстерні господарства (очищення чи миття) існуючого зі змінами чи рекомендаціями запропонованими дипломником. 5 Аркуш. Конструктивна розробка. Це креслення запропонованого та розрахованого дипломником при 48 строю (пристосування чи приладу) яке містить не тільки складальне креслення, а і креслення окремих деталей в необхідних проекціях зі специфікаціями. Може виконуватись на декількох аркушах. ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ: 1.Лившиц Л.П., Поляченко А.В. Восстановление автотракторных деталей. М.Колос, 1966 2.Смелов А.П. и др. Курсовое и дипломное проектирование. М. Колос, 1971 3. Ульман І.Е. и др. Ремонт машин. М. Колос, 1982 4.Калашников О.Г., Мельников О.Д. Ремонт машин. К. Вища школа, 1983 5.Ачкасов К.А. Прогрессивные способы ремонта сельскохозяйственной техники. М. Колос, 1975 6.Петров Ю.Н. Основы ремонта машин. М. Колос, 1972 7.Козлов Ю.С. Основы ремонтного дела. М. Колос. Высшая школа, 1975 8.Справочник сельского ремонтника. М.Россельхозиздат, 1975 9.Молоков Б.М. Организация восстановления деталей в сельском хозяйстве. М. Колос, 1979 10.Воловик Е.Л. Справочник по восстановлению деталей. М. Колос, 1981 11.Бабусенко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. М.Колос, 1987 49 12.Гуревич Д.Ф. Ремонтные мастерские совхозов и колхозов. М. Агропромиздат, 1988 13. Бабусенко С.Н. Проектирование ремонтных предприятий. М.Колос, 1981 14.Лауш Л.В. ТО и ремонт машин. Колос, 1990 15.Кривенко П.М. Ремонт и ТО систем питания автотракторных двигателей. К. 1980 16.Н.Ф.Тельков «Технология очистки и мойки с/х машин», К, 1973 17.О.И.Кириллов «Учебная книга мойщика с/х машин», М, 1980 18.Л.С.Ермолов «Ремонт двигателей СМД» М, 1969 19.О.І.Сідашенко “Практикум з ремонту машин” К, 1995 20.М.В.Авдеев «Технология ремонта машин и оборудования» М, 1986 21.С.М.Бабусенко Проектирование ремонтно-обслуживающих предприятий» М, 1990 22.Двигатель СМД-60 и их модификации, Технические требования на входной контроль М. 1976 23.В.Е.Черкун «Ремонт тракторных гидравлических систем» М, 1984 50 24.В.А.Дегтярев «Ремонт и регулировка тракторных гидросистем» М, 1968 25.П.Д.Ревуцкий «Эксплуатация и ремонт тракторных шин» 26..Я.Д.Певзнер «Организация ремонта машин в с/х» К.1970 27.И.Лошаков «Опыт ремонта дизельной топливной аппаратуры» К, 1969 28.А.К.Клименко «Ремонт и укладка коленвалов» М, 1966 29.В.А.Горохов «Ремонт и восстановление коленвалов», К, 1978 30.В.В.Антилов «Ремонт и регулирование топливной аппаратуры двигателей тракторов и комбайнов» М, 1976 31.А.А.Лисицкий «Ремонт механизмов ГРМ тракторных двигателей» К, 1969 32.В.П.Андреев «Ремонт масляных насосов и фильтров дизелей» М, 1986 33.К.Ф.Тельков «Ремонт масляных насосов и фильтров» М, 1964 51

Схожі: