|
|
Скачати 383.84 Kb.
|
3.Система навчання народного вчителя В.Ф.Шаталова.Вся система навчання В.Ф.Шаталова побудована на принципі поваги особистості школяра, гуманного відношення до нього. Він до кожного учня підходить з оптимістичною гіпотезою, вірить в його навчальні здібності, можливість засвоєння будь-яким школярем навчального матеріалу на рівні „четвірки” і „п’ятірки”. Створюючи доброзичливу атмосферу на заняттях, Віктор Федорович викликає в учнів почуття впевненості у власних зусиллях і успіху в навчальній роботі. „Учиться победно!” – вот девиз педагога-новатора. Успіх в навчанні він вважає є важливим принципом дидактики.В.Ф.Шаталов на перше місце в процесі навчання ставить виховну мету, а також формування в учнів суспільно корисних мотивів навчання, пізнавальні інтетереси і потреби, почуття відповідальності за результати вчення. А вже потім іде мета навчально-пізнавальна. В досвіді В.Ф.Шаталова в навчальній діяльності можна виокремити ряд особливостей. Чітко визначена організація навчального процеса, яку можна назвати алгоритмом навчальної діяльності. Кожній темі навчального предмета В.Ф.Шаталов надавав номер, який знали всі учні. Порядок вивчення кожної теми, тобто поетапного керівництва був завжди один і той, зберігалась чітка послідовність етапів вивчення нової теми (що і є алгоритмом): 1) розгорнуте пояснення вчителя, 2) стислий виклад навчального матеріалу за опорними плакатами; 3) вивчення аркушів з опорними сигналами (зменшені копії опорних листів і плакатів); 4) робота з підручником і листом опорних сигналів в домашніх умовах; 5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці; 6) відповідь біля дошки або прослуховування усних відповідей. За В.Ф.Шаталовим спочатку вивчається теоретичний матеріал, а вже потім практичний. Навчальний матеріал вивчається укрупненими одиницями. Він наполягає на тому, що так учні бачуть цілісну картину, а не лише фрагмент матеріалу, що вивчається. Успіх засвоєння великої теми досягається швидким темпом вивчення і шляхом багаторазового варіативного повторення. Наприклад, в навчальному матеріаліз математики вивчаються основні поняття і зв’язки між ними. Другорядний матеріал не дається. Значить: практично учням знати доведення не обов’язково, тим паче, що одна і таж сама теорема, висновок однієї і тієї ж формули мають багато варіантів. І як результат вдається скоротити час, необхідний для вивчення і засвоєння програмного навчального предмета. Цей „звільнений” час використовується для випереджального навчання. На заняттях з будь-якої теми зазирають до попередніх тем. В кінцевому результаті випередження, наприклад з математики, досягає цілого року: курс розрахований на 3 навчальних роки, учні з успіхом засвоюють за 2. Ще одна особливість досвіду В.Ф.Шаталова – забезпечення навчального процесу оригінальними дидактичними засобами та посібниками. Це опорні листи і сигнали, конспекти, відкритий лист обліку знань. Всі ці засоби активно використовуються в навчальному процесі в школі і вдома. Шаталов використовує багато прийомів колективної пізнавальної діяльності: взаємну консультацію учнів, взаємоперевірку знань, звернення за допомогою до старшокласників. На заняттях використовуються також прийоми гри. В навчанні школярів немає примусу, немає страху через „двійку”, оцінку за бажанням завжди можна виправити та підвищити, перездається вся тема, учень вчиться без „трійок”. В.Ф.Шаталов на основі своєї практики запропонував декілька інших, на відміну від традиційних, принципів навчання: а) принцип успіху і оптимізму; б) принцип безконфліктності; в) принцип цілісності (блочне, випереджальне і навчання в швидком темпі). 4.Основні складові системи навчання В. Ф. Шаталова Чітка організація всього навчального процесу. В.В.Давидов охарактеризував керування навчальною діяльністю учнів у досвіді Шаталова, як систему "досить жорсткого, поетапного керування пізнавальною діяльністю учнів" Шаталов зумів знайти таку детерміновану систему, за допомогою якої він організує й контролює роботу учнів, управляє нею. Це головне". Форма занять, що застосовує Шаталов, дозволила полегшити засвоєння таких "традиційно" важких предметів, як фізика й математика, і зробити так, що кожний учень, хоча б на "три", але може вчитися. Кожний почуває: "Я можу! Математика - це не страшно!" І ось, що ще важливо. Кожний учень при цій формі занять знає особисто, що він повинен робити. Немає несподіваних вимог - раптом учитель захоче, і щось зажадає, або раптом у нього настрій буде поганий - викличе й поставить двійку. Тут усе це виключено. Учень знає, що йому робити сьогодні, завтра, у класі створюється робоча обстановка, з'являється любов до вчителя й предмета. Особливо важливо, що, використовуючи таку форму проведення занять, Шаталов виробляє в учнів працьовитість, привчає до повсякденної, радісної праці. Відсутність двійок, у системі Шаталова - це велике досягнення. Двійка перестала бути в його руках батогом. Давайте подумаємо: адже це і є необхідне відношення до навчання - коли людина свідомо працює, пишається результатами цієї праці. «Найвища» дисципліна на заняттях. Скільки зусиль витрачають учителі на встановлення дисципліни на початку уроку, під час пояснення нового матеріалу! У класах, що працюють до методиці Шаталова, цього не доводиться робити. Після дзвінка учні відразу ж сідають та відтворюють ОС (інакше часу буде мало), вони уважно слухають пояснення вчителя, тому що без цього їм складніше засвоїти матеріал, виконати завдання тощо. Організує сама система, а в учнів виробляється звичка й відповідна форма поводження, тому що зовнішнє керування стає внутрішнім. У Шаталова дисциплінує саме навчання, логіка навчального процесу. Його учні просто не можуть не слухати вчителя, і не зможуть не слухати відповіді товариша біля дошки - інакше завтра не зможуть відтворити ОС і не зможуть зробити домашніх завдань. Не вчитель, а саме навчання висуває вимогу до них, від якої нікуди дітися, тому залишається тільки одне – учитися! Але як? Радісно та переможно. Намагайся! І відразу з’являться у відомості четвірки й п'ятірки, життя стане зовсім іншим - ти відчуваєш себе гідною людиною. Ти здатний! Так чому не займатися, не слухати, не вчитися? Кожний, навіть найслабкіший учень хотів би «вибитися в люди», одержувати гарні оцінки, так не завжди може. Він робить ривок, готує домашнє завдання, а вчитель не запитав - і порив зник, бажання вчитися відпало. А тут на уроках Шаталова, діє принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабкіший, може сьогодні вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу п'ятірку, А там іншу, там третю. Спочатку ці п'ятірки мабуть нічого не значать (крім того, що учень намагається, але хіба цього мало?), однак поступово приходить і дійсне знання, а разом з ним і інтерес до предмета. Починаючи з будь-якого моменту, кожний може вчитися добре, і це зараз же відіб'ється на оцінках, зараз же буде відзначено вчителем, скільки б у нього не було учнів. "Лов знань", (а не незнань). Багато вчителів «ловлять» учнів на незнанні й тим змушують їх учитися. Шаталов «ловить» знання й тим спонукує добре вчитися. Зовсім як у Сухрмлинського: оцінку ставлять за знання, а не за незнання. Успіх, власний успіх учня - ось головна його зброя. І немає в класі нікого, хто заважав би навчанню й учителеві, немає жодного відстаючого, жодного байдужого – виникає загальне захоплення навчанням. Навчання із захопленням - це навчання із чималою працею. Чим більше праці, тим більше успіху, тим більше захоплення, а воно зі свою чергу надихає на нову працю, ще більш відповідальну та серйозну. Учитель повинен захопити учнів, щоб вони трудилися; учні повинні трудитися, щоб більше захопитися. Відлік – зі слабкого учня. У теорії рівняються на сильних, у методиці - на середніх, у практиці - на слабких, і тому всім погано: і сильним, і середнім, і слабким. Але масова школа всім, без винятку, повинна давати гарні знання, і при цьому талановитих не забувати. У Шаталова відлік - слабкий учень, найбільшу користь одержує в нього найсильніший: ніде в звичайному класі сильний учень не має можливості вирішувати такої кількості складних, нетривіальних завдань, так швидко розбиратися з теорією. У Шаталова правило: якщо вчишся на «5», то, наприклад, по астрономії можеш одержати річну оцінку вже в березні, і більше на уроки не ходити, оскільки теорія вже позаду. Під кінець року в класі залишається декілька учнів, а інші займаються іншими, більше важкими або більше цікавими для них предметами. Результат: з першого ж експериментального класу всі 33 випускника без репетитора поступили до вищих навчальних закладів. Матеріали, які викладені в п.3, проілюстровані рис.2 і 3. Технологія уроку. Учитель передає знання учням, в основному, у процесі розповіді. Але не всі учні слухають цю розповідь, і, звичайно, не все її розуміють. Бо не в усіх переважає слухова пам'ять. Розповідь закінчена - і нічого не залишилося ні в голові, ні в зошиті. А дома учень фактично сам учить матеріал по підручнику, який не в повній мірі пристосований для такої самостійної роботи. Власне кажучи, вчаться з учителем лише ті, хто здатні сприймати матеріал на слух, з першого разу та підготовлені до сприйняття нового матеріалу. Таких не багато. Для інших учитель - лише керівник і контролер. Шаталов як би матеріалізує передане знання в конспекті. «Потрібно тільки, - говорить він, - щоб розповідь учителя і його записи на дошці цілком би збігалися з конспектом». Учні говорять, що коли вони дома розглядають зошит, вони немов наяву, чують голос учителя, його пояснення. Зазубрити конспект не можна, щоб відтворити розповідь учителя, треба добре зрозуміти, що приховується за деталями ОС. Перед учнями не можна ставити дві мети: зрозуміти й запам'ятати. Що-небудь одне. Слухаючи Шаталова учні не прагнуть запам'ятати, не бояться забути: конспект допомагає. Усі їх розумові сили спрямовані на одне: зрозуміти, вони розуміють. Спочатку слухають. Іде чітка розповідь із поступовим відтворенням на дошці ОС: деталь за деталлю. Складний поворот думки пояснюється по декілька разів. У Шаталова правило: без усякої сором’язливості повторювати те ж саме, поки всі учні не побачать чітко і ясно логічну схему матеріалу, не зрозуміють сутність питання. Нарешті, пояснення закінчене. У класі полегшення, радість, шум, розрядка. Учитель чекає й жартує разом з усіма. Потім серйознішає: «Тепер спочатку?» Може виникнути запитання: «Чи цікаво буде слухати матеріал 2-й раз?» Але якщо на першому етапі пояснення була тиша, то при повторенні виникає «мертва» тиша. Шаталов пояснює в швидкому темпі й більше стисло, використовуючи ОС на дошці або плакаті. Матеріал знову "повторюється" у головах учнів. Потім запис з дошки учні переписують у загальні зошити - це легка, чисто технічна робота (втім, вид дошки або ОС можуть і видаватися учням). Домашня робота проста: прочитай підручник, вдивися в ОС, "прокрути" в голові розповідь учителя по ОС, запам'ятай схему розповіді, тобто конспект. Він завжди на все життя буде каркасом знання даного матеріалу, воно повинен віддрукуватися у свідомості так, щоб у будь-яку хвилину можна було відтворити розповідь, скористатися знанням. Але може, не вчити конспект, не робити уроків? Може завтра не викличуть? Наступний урок починається з того, що учні відтворюють ОС по всьому матеріалу минулого дня. 4-5 учнів пишуть-малюють ОС на дошці. Коли всі здадуть виконані завдання, вони будуть відповідати по ОС. Від чого буває туга під час опитування? Один відповідає - інші не слухають, а готуються подумки відповідати, якщо знають урок або просто сидять, і бояться виклику, якщо не знають. То чи до слухання їм? А при опитуванні, що використовує Шаталов, ні в кого немає страху перед викликом до дошки; без страху відповідає кожен учень, бо конспект уже складений на дошці, розповідати легко, і гарна оцінка майже забезпечена. Слухати доповідача класу, що тільки що писав такі ж конспекти теж цікаво: кожен перевіряє себе, відповідає подумки разом з учнем, що відповідає. Споконвічна, проблема нудної відповіді учня біля дошки (тужить учитель, знемагає клас, але що робити?) вирішена тут дивно просто. Порахуємо: два рази на уроці, домашнє повторення по підручнику й конспекту, контрольне повторення на оцінку, розповідь у дошки. Конспект стільки разів повторюється учнями (скільки разів вони кодували - розкодували записи ОС!), що забути його неможливо. Технологія уроку наведена на рис.5. Технологія практичних занять 1. Рішення задач За методикою Шаталова відразу ж після викладу нового матеріалу вирішувати по ньому вправи, задачі не дозволяється. Спочатку потрібно осмислити й розібратися в теорії, а потім уже й вирішувати задачі. Із задачами й прикладами Шаталов обходиться так: він не ставить оцінок за їхнє рішення. Спочатку - навчити, потім - запитувати, А навчити вирішувати задачі в один день, один тиждень не кожного можна. Для цього потрібний час, віра учня у свої сили, бажання вирішувати якомога більше задач та й притому цілком самостійно. На уроці вирішують, як правило, 2-3 типові задачі, обов'язкові для всіх (тому що інші задачі вчитель рекомендує). Ці задачі вирішує учень біля дошки, інші не пишуть - дивляться на дошку, допомагають, міркують. Йому оцінка не ставиться. Ставити оцінку за рішення нової й важкої задачі біля дошки Шаталов вважає педагогічним варварством. Вдома кожний повинен вирішити ці задачі в другий раз. Звичайно ж навіть найслабкіший учень справляється з ними (адже їх вирішували в класі). Після того як учні закінчили вивчення теоретичного розділу, вирішили типові завдання, вони відразу приступають до самостійної роботи. Вона організована нетрадиційно. У кожного учня свої задачники - і шкільні, і інші, трохи підвищеного рівня, до яких, звичайно, готуються до вступу до вищого навчального закладу. І починається математична феєрія. Шаталов рекомендує, перевіряє, указуючи на помилки, але оцінку не ставить. Шаталов: «Інкубаційний період процесу рішення задач у кожного учня різний - від декількох хвилин до місяця. Я ціню тих, хто досяг результату кропіткою працею. Але треба дати їм час на працю! Не поспішати, не вимагати "щохвилинної віддачі". Доброзичливі консультації, роз'яснення, виправлення помилок і вказівки - ось методи й зброя вчителя». У багатьох може виникнути питання: «Як же це... без оцінок?» Але від того, що учні вміють вирішувати, те, що їхні зошити відразу перевіряються, робить їх роботу такою приємною, що їх важко зупинити. Деякі учні за навчальний рік списують по 80-100 зошитів, але й у самого слабкого 100 задач по фізиці, 400-500 по алгебрі. І все це при повній самостійності. Як цей феномен пояснює Шаталов: «Ми закриваємо перед учнями дорогу до навчання, самостійності, а потім дивуємося їхньої ліні...». Робота з аркушами взаємоконтролю Розглянемо її у вигляді алгоритму. 1. Складаються питання по великому блоку навчального матеріалу (5 уроків) 30-40 питань. 2. Учитель дає на них відповіді. Усі слухають. Важливо створити на уроці умови для загальної взаємоповаги, морального спокою й психологічного комфорту. Це – найперша заповідь педагога. 3. Домашнє завдання - аркуш взаємоконтролю. 4. Наступний урок. Опитування всіх учнів, яке починається щораз із нового учня. Причому, послідовність виклику повинна бути такою, щоб наступний учень знав, на яке питання йому доведеться відповісти. Чому? Така технологія опитування має ряд достоїнств: - усуває непотрібні хвилювання в учня; - робить відповідь більше послідовною, рівною; - заощаджує дорогоцінні секунди уроку. Вона здобута багаторічною практикою. Однак багато хто намагається провести «рваное» опитування (як із питань, так і по учнях), що суттєво шкодить якості проведення занять. У викладі на папері опитування по аркушах взаємоконтролю виглядає досить тривалим. Насправді ж це досить експресивні хвилини уроку. У той час як двоє в дошки, 3-й відповідає, 4-й - підготовляє... і т.д. На одне питання відповідає декілька учнів (стільки скільки повторів). Відповіді займають 13-15 хвилин. Якщо учень не може відповісти на одне з поставлених йому питань, то вище «3», навіть якщо всі інші відповіді оцінені на "відмінно", йому не ставиться, А якщо таке повторюється двічі, він з опитування вибуває. Після того як кінчається 1-й цикл, починається 2-й цикл по тим ж питанням. У ньому приймають участі ті учні, хто витримав 1-й. Початок питань міняється, щоб не повторювалися відповіді в тих самих учнів. У двох циклах учневі доводиться відповідати на 5-6 питань. Цього цілком достатньо, щоб оцінити його підготовку з усіх питань 1-го аркуша взаємоконтролю. Якщо хтось з учнів не витримав перевірки - до нього прикріплюється його товариш, що допомагає йому розібратися з матеріалом. Складові успіху методики Шаталова Дати учням радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, віру в себе — це перша заповідь виховання. Чому? Бо лише в таких умовах можуть розвиватися творчі здібності учнів. Головна особливість творчої людини – це віра у власні сили та у свої можливості. Як тільки людина повірить у це – у неї звільнюється творче начало. І його ніхто потім не може зруйнувати. Саме про це говорив В. О. Сухомлинський: «У наших школах не повинно бути нещасливих учнів, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися». У цілому, народження педагогіки успіху було зумовлено самим життям. Успіх, який переживає учень неодноразово, дає поштовх до визволення прихованих у ньому творчих можливостей. Саме тому головна мета діяльності викладача — створити умови для успіху та розвитку особистості учня, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, зміцнення віри у власні сили. Завдання викладача — допомогти особистості учня зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям. У житті відбувається постійне чергування успіхів та невдач. Однак існує й певний баланс між ними, який при активній пошуковій поведінці учня та цілеспрямованій праці викладача призведе до успіху. Увесь попередній досвід подолання труднощів, раніше сформовані та виправдані очікування радості ніби вступають у протиборство з оцінкою нової ситуації, і учень уже намагається її подолати, переломити. Організація ситуації успіху розв'язує багато проблем щодо агресивності учня, неслухняності як постійної риси характеру, ізольованості в групі, лінощів тощо. Коли педагог має справу в педагогічній діяльності з такими учнями, починати треба із ситуації успіху: дати учню можливість пережити успіх, а потім здивуватися разом із ним психологічній силі успішної діяльності в перетворенні особистості. Важливо знати, що навіть одиничне переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття учня. Адже успіх може стати спусковим механізмом подальшого творчого розвитку особистості. Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил учня, що створює енергію для подолання труднощів, і бажання вчитися. Із психологічної точки зору успіх - це переживання стану радості, задоволення результатами діяльності. З педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване створення умов, при яких в учня створюється можливість досягти значних результатів у навчанні. Отже, формування впевненості в успіху в кожного учня ще до початку виконання навчальної процедури повинно стати одним із найважливіших педагогічних завдань. Як же це завдання на практиці реалізується В.Ф.Шаталовим? Для цього він використовує багато прийомів. Розглянемо деякі з них. Щоденний всебічний контроль. Неважко зрозуміти, що щоденний всебічний контроль у формі письмових робіт і різке збільшення кількості усних відповідей у різних формах не можуть не позначитися позитивно на відношенні учнів до навчання й на якості їхніх знань. Це потужні психологічні фактори спрямованої дії. Уже після 2-3 уроків у кожного з учнів приходить абсолютне розуміння: лазівок немає, необхідно працювати щодня. Самоконтроль. При роботі по новій методиці, готуючись до уроку, навіть найслабший учень може декількома повторами закріпити свої знання та не зробити при виконанні письмового завдання жодної помилки. Після цього у відомість буде виставлена відмінна оцінка, незалежно від минулих негараздів. Таким чином, учень починає працювати, орієнтуючись на самоконтроль. Допомога батьків. Чим можуть допомогти батьки учням-старшокласникам? Майже нічим. Безпорадність батьків суттєво зменшує їхню ініціативу, і дає привід для виникнення певної зарозумілості в їхніх дітей. Тепер усе інакше. «Предки» одержують можливість допомоги, а якщо в цьому виникає необхідність, і контролю на всіх етапах навчання (за допомогою ОС). Практика підтвердила: одержавши можливість активно допомагати дітям у навчанні, і контролювати їх підготовку батьки часто позитивно впливають на своїх дітей, які раніше відставали в навчанні. Право на кращу оцінку. Будь-яку небажану для себе оцінку учень може будь-коли виправити. Не «закрити» прогалини в знаннях новою оцінкою, отриманої за відповідь по іншому матеріалу, як це було раніше, а виправити в повному сенсі цього слова. Для цього досить підійти до вчителя й повідомити йому про свою готовність відповісти саме по не засвоєному матеріалу. Звичка до самостійного подолання труднощів. У перші тижні, не до кінця, розібравшись у сутності змін, що відбулися, деякі учні зусиллями змушують себе щодня готуватися до уроків, але, працюючи з опорними сигналами, вони швидко виробляють звичку трудитися на совість. І результат не сповільнить позначитися. У відомості обліку знань з’являються тільки відмінні оцінки. Про двійки учні просто забувають. Одночасно із цим стає непотрібна допомога батьків при підготовці до письмових робіт. «Те, що сьогодні дитина робить за допомогою дорослих, завтра вона зуміє зробити самостійно. Таким чином, зона найближчого розвитку допоможе нам визначити завтрашній день дитини, динамічний стан її розвитку, з огляду на не тільки вже досягнуте в процесі розвитку дозрівання, але й те, що перебуває в процесі дозрівання» - так би сказав Л.С. Виготський.. Життя спочатку. У традиційних умовах навчання відбувається повільне, але неухильне нагромадження минулих помилок, які призводять учнів у безодню відчуження, розчарованості й повну безпорадність. Утримуються на поверхні одиниці. Нова система взаємин, і це розуміє кожний учень, дозволяє в будь-який момент почати життя спочатку - з першої відмінної оцінки за письмове відтворення аркуша з опорними сигналами. Достаток оцінок. Як рідко опитують учнів сьогодні! Кожна оцінка в щоденнику - маленька сімейна подія. Радісна або сумна. Оцінка в таких умовах стає ідолом, і значна частина учнів учиться заради оцінки, розбещуючи, тим самим себе до кінця днів свого життя прагненням до миттєвого успіху. Достаток оцінок у новій системі навчання переводять оцінку із провідних позицій та віднімають у неї право тиску на особистість. І тому в школу приходить загальна націленість на знання, на загальний трудовий успіх, на пошук. Мотивом навчання стає пізнавальний інтерес. Розвиток мови. У три рази в порівнянні із традиційною методикою навчання збільшується час усних відповідей учнів на уроках. Але ж звернена мова - каталізатор мислення. Про які незадовільні оцінки можна тепер говорити, якщо на всіх уроках протягом одного робочого дня право говорити надається кожному учню! Щільність усного опитування стає такою високою, що при підготовці до чергового уроку кожний учень неодмінно налаштовує себе на усну відповідь. Гласність оцінок. Одним із найважливіших принципів нової методики навчання є принцип гласності. Підтримувати бажання вчитися на совість, з повною самовіддачею допомагають, зокрема, аркуші відкритого обліку знань. Розкриємо механізм їхньої дії. Кожна оцінка, одержувана учнем, заноситься на великий аркуш - відомість відкритого обліку знань. Роль і значення цієї оцінки зовсім 19 інші, ніж при традиційному навчанню. В останньому випадку вони швидкоплинні, скороминущі. І, ні сам учень, ні тим більше його товариші не пам'ятають усіх своїх «поточних» оцінок, отриманих протягом чверті, півріччя, і тим більш усього року. У цьому може переконатися будь-хто. Зовсім інша справа обліку знань у Шаталова. Відомість отриманих кожним учнем оцінок завжди на очах у всіх і кожного, і оцінки в ній стають постійно діючим позитивним фактором. Тепер уже неможливо уявити собі учня, який би, одержавши в перші місяці навчання п'ятірки й у всіх деталях, усвідомивши систему підготовки до уроків, раптом погодився б із четвірками й тим більше - із трійками. І кожний учень знає, що будь-яка небажана оцінка може бути виправлена. Це дуже важлива відмінність відомості відкритого обліку від щоденників і журналів: і трійка, і четвірка не ставляться навічно. Вони лише констатують який саме матеріал засвоєний погано або недостатньо. І цей сигнал уже спонукає учня до дії, щодня нагадуючи: ти ще не ліквідував прогалину в знаннях. І таку трійку вже не можливо не «виправити», як, звичайно, практикується в школі, наступними четвірками, або навіть п'ятірками по іншому навчальному матеріалу. Усі оцінки, крім «відмінно», виставлені у відомості олівцем. І це значить, що якщо учневі не подобається трійка, він приходить, і відповідає вчителеві той (і ніякий інший!) розділ, за який вона отримана. І ніяких розмов про самосвідомість, самодисципліну. І ніяких претензій до вчителя. Не подобається батькам низька оцінка - ось школяр, ось аркуш з опорними сигналами, за який вона отримана. Непідсудний учитель і непідвласний нічийому тиску. Є бажання в заступника директора школи по навчальній роботі підвищити навчальні показники школи - будь ласка: ось відомість, ось учні, ось аркуші з опорними сигналами по всіх предметах. Півгодини на аналіз стану справ, і можна запрошувати вчителя. А вчитель завжди готовий піти назустріч учневі, вислухати його, допомогти. Шлях нагору не замовлений нікому. Постійне закріплення знань. Відразу після закінчення уроку, на якому був проведений виклад нового матеріалу, на відкритому стенді в коридорі біля дверей класу вивішується різнокольоровий аркуш із опорними сигналами. Пройти повз нього, знаючи, що це матеріал для письмової роботи на наступному уроці, неможливо. Нехай це буде скороминущий погляд або коротка зупинка, у пам'яті обов’язково відіб'ються 2-3 деталі, кілька опорних сигналів, і якщо такі аркуші будуть розміщені в різних куточках школи, то вони увесь час стануть перебувати в поле мимовільної уваги учнів. По 15-20 разів у день зупиниться на них погляд. Надзвичайно цікаво спостерігати, як спокійно й діловито, зі свідомістю власного достоїнства підходять до аркушів ОС десятикласники. Рідко поодинці. Частіше вдвох або невеликими групами. Постоять, поговорять, іноді посперечаються, уточнять деякі деталі й відходять так само неквапливо. Малята - сама безпосередність. З ходу, начебто, натикнувшись на невидиму перешкоду, завмирають, протягом декількох секунд пильно дивляться на один із блоків, потім закривають очі й, нечутно ворушачи губами, щось повторюють. Ще секунда, і маля знову в суєті, продовжує на мить перервану гру. Взаємодопомога. Що робити, якщо учень пропустив кілька уроків через хворобу або по іншій причині? Спочатку давайте згадаємо, що роблять із таким учнем у звичайній школі, і чесно собі відповімо: майже нічого. В абсолютній більшості випадків не викликають такого учня кілька уроків, надаючи йому можливість у міру своїх сил підтягтися, і наздогнати клас. Однак... можливість виправлення оцінок, заповнення клітинок, що пустують, при роботі з аркушами ОС не представляють ніякої складності. Чіткі границі аркушів, логічна завершеність відображених на них розділів і абсолютне розуміння охоплюваного ними матеріалу переважною більшістю учнів дозволяють їм здолати, вчора ще здавалось би нерозв’язану проблему Відбувається процес накопичення знань, процес глибокого внутрішнього осмислення їх суті. Учень залучається до систематичної праці. А величезна кількість усних відповідей! І не традиційних - перед усім класом, коли учень боїться невірно відповісти. Кому приємно виставляти напоказ своє неуцтво? А отут - тиха бесіда сам на сам з учителем або, і того простіше, запис відповіді на магнітофон. Слабкий учень добре знає, що його цей запис учитель не дасть на прослуховування нікому, і ніхто не почує, скільки помилок він допустив під час відповіді. Зате, якщо відповідь буде гарною, запис завтра може прослухати весь клас. Як надихає цей зовсім простий методичний прийом тих, кому так потрібно набутити впевненості в собі! Після декількох тихих і магнітофонних опитувань учні починають упевнено виходити до дошки й спокійно «озвучувати» опорні сигнали по історії, географії, математиці, іншим предметам. Вони вже повірили в себе, і це є головним в їх житті. 5.Публікації В. Ф. Шаталова
|
|
І. Організаційно-підготовчий етап А потім дізналася, що мене запрошують прийняти участь у ІІІ етапі. Цього року на творчий тур олімпіади було запропоновано підготувати... |
Тема. Життєвий і творчий ... |
|
НАРОДНА КЕРАМІЧНА ІГРАШКА ТА ГОНЧАРСТВО Тисячолітній доробок гончарів одне з джерел формування сучасної національної культури, зафіксована в глині духовність минулого |
Уявіть собі, що донецькі переможуть, тобто, що апеляційні суди не... Донецького окружного адміністративного суду. Віктор Янукович скористається з політично-юридичної конюктури і видасть указ відмінити... |
|
Кирилюк Оксана Володимирівна Прочитайте мій скромний поетичний доробок, безцінний для мене. Бо писала я його від усього серця, для свого села, для людей, яких... |
Використання опорних схем на уроках біології В наш час є багато форм і методів викладання курсу біологія в школі. Одним з ефективних методів є використання методики опорних схем... |
|
Савков Віктор Степанович Ціль |
О. де Бальзак видатний французький письменник, зачинатель соціального... Життєвий і творчий шлях письменника. Поєднання реалістичних та романтичних елементів у його художній системі. «Людська комедія» —... |
|
Савков Віктор Степанович Особисті дані |
Олімпійські чемпіони України ЧУКАРІН ВІКТОР – спортивна гімнастика (4 – ком., абс перш., впр на коні, опор стрибок) |