|
|
Скачати 2.06 Mb.
|
|
тема вибрана. Зупиніться на десять хвилин, подумайте над вибраною темою; згадайте потрібних героїв, епізоди, сцени, поміркуйте над критичними висловлюваннями, зверніться до автора ,часу, коли він жив. Всі думки, які виникають у вас, конспектуйте. Це вже половина роботи. Твір – це маленька наукова праця, побудувати її треба так, щоб все було логічно, грамотно, послідовно… Основні частини твору : вступ, основна частина , закінчення. Основна частина твору – це безпосереднє розкриття теми , в ній формується основна думка, яка потім розкривається за допомогою різних аргументів. Коли ви аргументуєте те чи інше своє положення, не забувайте про використання прикладів з тексту творів, про особисте враження. Ніколи не бійтесь порівнювати героя з героєм , твір з твором, автора з автором, епоху з епохою. Спробуйте відстоювати декотрі свої висновки, користуючись доказом « у такому випадку», заперечуючи уявному супротивнику. Не соромтесь використовувати свій досвід, розповідайте , якщо це доречно, про свої думки та переживання. А можливо, і про вчинки , пов’язані з вашою темою ( тільки не перебільшуйте). Цитатами краще не зловживати , використовуйте не більше трьох. Вони повинні доповнити , збагатити думку. Коли твір написаний на чернетці, перевірте :
ІІІ. Самостійна робота. Написання твору. IV. Домашнє завдання. Дописати твір. А.М.Бондар Тема. Розвиток зв’язного мовлення № 7. Підготовка до твору на морально – етичну тему за матеріалами творів В.Сосюри, Б.Олійника, В.Підпалого, І.Малковича Мета: вчити учнів створювати усні висловлювання відповідно до ситуацій, змальованих в поетичних творах, допомогти з’ясувати, що таке людяність; виробляти вміння правильно і доречно користуватися багатством рідної мови; формувати навики усного зв’язного мовлення Хід уроку І.Організація класу ІІ.Оголошення теми і мети ІІІ. Підготовчий момент.
Слава, честь, справедливість, жертовність, заздрість, брехня, підлість, добро, правдивість, милосердя, лукавство.
Учитель. Так, справді, ми будемо говорити про вічні людські цінності. Те, чого нам часто не вистачає в житті. А також про речі, які часто заважають нам бути людьми. Тож основною темою, над якою ми будемо працювати, буде людяність, свідомий вибір людини. Для початку визначмось з поняттям «людяність» за допомогою чарівного куба. IV. Основний зміст уроку. 1. Кубування ( на гранях куба написані початки речень, учні продовжують їх і записують у зошит). 1) Людяність – це … 2) Людина втрачає людяність, коли … 3 Людяність починається з … 4) Брехня, підлість і зрада ведуть до … 5) Життя людини включає в себе ….. 6) Життєві помилки можна….. ( Учні зачитують свої варіанти продовжень речень) Учитель. Кажуть , що людина має від природи в собі бажання творити добро. Коли ми комусь зробили бодай маленьке добро, як стає легко на душі, чисто, радісно. Як можна назвати такий стан душі? Людина приходить у цей світ, щоб жити на землі. Але в кожного життя може бути різним. З яким би поняття ви могли порівняти, асоціювати життя? Скільки дітей, стільки і думок. Але мені сподобалось кілька: наприклад, В.Шекспір сказав: «Життя – театр і всі ми в нім актори». Чи згодні ви з ним? А ще цікавішу думку висловила Ліна Костенко , яка життя порівняла з вокзалом. Ось послухайте цю поезію (звучить поезія Л.Костенко «Життя – як вокзал» у виконанні учениці). Згодні ви з такою трактовкою? 2.Робота в групах ( учні класу організовані у групи, кожна команда отримала домашнє завдання і зараз повинна показати свої результати, у своєму виступі учасники груп повинні визначити проблему, яку автор підіймає з даних творах, тему та ідею автора, а також художню реалізацію) Учитель. З чим би ми не порівнювали життя, але головне – це вибір, який робить кожен. Тож який вибір має людина у житті розповість нам перша група, яка опрацьовувала дві поезії: Б.Олійника «Вибір», В Підпалого «Запросини». ( учні демонструють свої напрацювання, після їх виступу вчитель задає контрольні запитання, що логічно завершити виступи).
Учитель. Разом з першою групою ми дійшли висновку:людина свідомо робить свій вибір, але є речі , які не вибирають, і серед них – Батьківщина. Над цією проблемою працювала наша друга команда, досліджуючи поезії: В.Сосюри «Любіть Україну!», В.Підпалого «Тиха елегія», В.Сосюри «Сад»,І.Малковича «Свічечка букви Ї».
Учитель. Попередня група говорила про любов до Вітчизни. Але любов це таке багатогранне поняття. Ось чому третя група спробує нам пояснити таке просте і, водночас, страшенно складне поняття – «кохання», опрацювавши поезію В.Сосюри «Васильки».
Учитель. Розглянувши поезії, ми з вами знову пережили ті відчуття і емоції, які автори передали своїми поезіями. Зробивши нас трішечки добрішими, людянішими, милосерднішими і люблячими. V. Домашнє завдання. Дібрати і записати у зошит якнайбільше слів опорної лексики до проблеми, над якою працювала ваша група. А.М.Бондар Тема. Розвиток зв’язного мовлення № 8. Усний твір – роздум на морально – етичну тему Мета: активізувати знання про правила написання твору – роздуму, частин, з яких він складається, вчити учнів використовувати багатство рідної мови у мовленнєвій діяльності; вдосконалювати вмінні складати твір – роздум; виховувати повагу, добродушність, милосердя, людяність Хід уроку І. Організація класу ІІ. Оголошення теми і мети уроку На сьогоднішньому уроці ми продовжимо роботу, яку розпочали на попередньому,а щоб налаштуватись на творчий лад – попрацюймо в парах. ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Наприклад: Доброта Підлість Справедливість Боягузтво Чесність Жорстокість Сміливість Ненависть Любов Зрада Повага Зневага Взаєморозуміння Непорядність Скромність Брехня Справедливість Байдужість (Учні зачитують слова , які вони дібрали в парі. Доповнюють відповіді попередніх пар новими). IV.Основний зміст уроку.
Учні працюють з картками хвилин 5 – 7.
Орієнтуючись на творчі картки, роботу на попередньому уроці, учні готуються до висловлювання усних творів за такими темами:
Кілька хвилин учні збираються з думками і пропонують свої варіанти висловлювань. (Вчитель, оцінюючи твір, повинен враховувати і підготовчу роботу до твору і добір лексики і розуміння проблеми. )
Позакласне читання. 9 клас В.М.Кавун Тема. Позакласне читання № 1. Зірка на чужому небі (аналіз роману-есе М.Слабошпицького «Марія Башкирцева») Мета. Ознайомити учнів із життєвим шляхом та творчістю М.Башкирцевої через роман М.Слабошпицького; домогтися цілісного уявлення про неї як людину, митця, громадянина; вдосконалювати навички зв’язного усного мовлення. Викликати почуття захоплення та гордості за нашу велику художницю Обладнання. Портрет М.Слабошпицького, серія портретів М.Башкирцевої, декілька видань роману «Марія Башкирцева», «Щоденник» М.Башкирцевої, виставка ілюстрацій до її полотен. Мольберт, букетик польових квітів, фарби, капелюшок, стилізований під старовину. Цитування за виданням: М.Слабошпицький ”Марія Башкирцева” ,К., В-во «Дніпро», 1987 р. Урок проводиться у формі усного журналу. Хід уроку І. Вступне слово вчителя. Життя – загадка, життя – легенда, життя – спалах… Багатьма такого характеру визначеннями окреслені неповних двадцять чотири роки перебування на землі цієї ніжної, вольової, подеколи гордої аж до зарозумілості істоти на ім’я Марія Башкирцева, що сяйнула яскравою зіркою на чужому небі і згасла, надовго ставши темою серйозних дискусій і світських пліток. Відкриваємо енциклопедію: Марія Костянтинівна Башкирцева. Народилася 25.11.1860 р. в с. Гавронці, тепер Диканського району Полтавської області, померла 31.10.1884 р. в Парижі. Українська художниця. З 1870 р. постійно живе у Франції. Твори: «Молода жінка, що читає» (1880 р.), «В студії Жюльєна» (1881 р.), «Портрет парижанки», «За книгою», «Жан і Жак» (1883 р.), «Мітинг» (1984 р.). Ось і всі скупі енциклопедичні дані. Поширити їх, винести цей великий талант із забуття, щоб подарувати нащадкам, взявся наш видатний земляк. ІІ. Оголошення теми і мети уроку. ІІІ. Учитель- ведучий. Сторінка перша, вона ж – остання – «Біла дівчинка». 1-й учень. Отже, сонячного осіннього дня вулицями Парижа до кладовища Пассі рухалася велелюдна жалібна процесія. Шестеро білих коней везли білу колісницю, на якій серед лілій і хризантем лежала обтягнута білим оксамитом труна з прибраною в ній мов до свята, в білі шати дівчиною. У процесії – найрізноманітніша публіка, переважно люди «французької Росії» (аристократи, художники, літератори, які жили в Парижі), титуловані особи з інших країн, а також група дівчат різних національностей, що разом з небіжчицею відвідували відому жіночу студію Рудольфа Жюльєна, де за кілька літ їхня подруга стала знаменитістю – її роботи приймалися на щорічні паризькі виставки, звані Салонами, і відзначалися медалями. Вона тільки починалася, вона тільки зустріла саму себе. Вона лиш устигла сказати собі: ось так мені треба прожити життя, та жити їй уже нічого не лишилося. Траурний кортеж під здивованими поглядами ґаволовів пливе вулицями Парижа. Остання дорога Марії Башкирцевої. Немає на цьому похороні Жюля-Бастьєна-Лепажа, хоч він неодмінно мав би бути. І не тільки тому, що Марія – його найулюбленіша учениця. «Справжній, єдиний, великий, боговірний» - ось із яким захватом говорить вона про нього у своєму щоденнику. За останні два роки Марія стала найближчою для нього людиною. Бастьєн-Лепаж не може бути на похороні. Він тяжко хворий, хоч хто б міг подумати, що він переживе кохану бодай ненадовго… (Інсценізація уривка з роману «Остання зустріч Бастьєна-Ленажа з Марією»). 2-й учень. Через місяць Париж прощатиметься зі своїм знаменитим художником, якому також судилося померти від сухот. Мине кілька місяців по смерті Марії, і в французькій пресі з’явиться інформація про першого лауреата премії, названої її іменем. Вона заповідала, щоб така премія щорічно присуджувалась молодим талановитим художникам. Кошти для неї – з бюджету її родини. Першим обранцем живописців, які входили до складу журі, став Ежен Карр’є. 1885 року французьке Товариство жінок-художниць і скульпторів влаштовує першу посмертну виставку творів Марії Башкирцевої. На ній представлено понад 150 картин, ескізів, етюдів та скульптур. 1-й учень. Ми гордимося тим, що Марія народилася і провела дитячі роки на нашій українській землі, що вона – українська художниця, хоч французи (і справедливо) вважають її своєю перлиною. Протягом свого короткого життя Марія вела щоденник, у якому – вся вона: зі своїми силою і слабкістю, мужністю і ніжністю, поміркованістю і безрозсудністю. Душа її була непростою, складним був характер, недарма відомий журналіст і критик Жан Фіно писав, що вона – одна із загадковіших постатей ХІХ століття. Давайте прослухаємо її життєвий шлях від самого початку. Учитель-ведучий. Сторінка друга – «Як стати сильнішою за себе???» Марія Костянтинівна Башкирцева народилася в садибі Гавронці на Полтавщині в 1860 році у сім’ї відставного поручика Костянтина Башкирцева. (Інсценізація уривку із роману-есе. Радість із приводу народження дочки в сім’ї Башкирцевих). Після розлучення батьків син залишився при батькові, дочка – при матері. Починається мандрівка життя: Рим, Неаполь, Венеція, Флоренція, Севілья, Соренто, Мадрид… І, нарешті, - Париж. 3-й учень. Їй судилося рости серед жінок, що й зумовило особливості виховання дівчинки. Вони робили все для того, щоб маленький ангел став великим тираном. Культ дитини, зведення її в ранг божества, атмосфера, в якій Марія виростала. Будь-який педагог сказав би, що це зразок того, як не можна виховувати дитину, бо це – постійне її калічення. (цитата, стор. 6) 4-й учень. Але окрім самозамилування і зарозумілості у дитини – великий хист до музики й різних наук, їй легко даються мови. У дванадцять років Марія вже добре знає французьку, англійську, італійську, давньогрецьку, латину. Захоплені родичі постійно демонструють цього вередливого вундеркінда своїм знайомим. Марію привчають до того, що її в житті постійно мають супроводжувати різні тріумфи, бо вона для них народжена. (Інсценізація: монолог Марії Башкирцевої). 3-й учень. Коли 1872 р. після Австрії, Німеччини, Швейцарії родина зупинилася в Ніцці, Марія не знала, що тепер усе її життя протікатиме за кордоном. І лиш кількома наїздами з’явиться вона в рідному краю. Чи ж могла вона тоді думати, що половину життя вже прожито? Марії було всього 12 років, коли вона стала ретельно фіксувати в щоденнику кожен свій день. Після Ніцци родина переїжджає в Париж. За тиждень по приїзду вона сидить у приймальні знаного на весь Париж професора музики Вертеля, який запевнив, що попереду в Марії – майбутнє великої співачки. Хочеться позичити крила, щоб летіти в майбутнє. Попереду – мета, яку вона собі вибрала, попереду – сцена. Ніщо не стане Марії на заваді, вона доб’ється свого. І раптом по дорозі з рідних Гавронців, де вона побувала, її наздоганяє хвороба. Болить горло. Ніхто поки що не підозрює, що це – справді небезпечно. Вона приїде в Париж, щоб дізнатися: в неї пропав голос. Назавжди. Мрія майнула і щезла. Того майбутнього вже ніколи не буде. Не буде… Перша несправедливість долі. Перша болісна гримаса горя. Початок досвіду: бувають обставини, коли тобі ніхто не годен зарадити. Як знайти в собі сили, щоб почати життя спочатку? Як стати сильнішою за себе? 4-й учень. І вона починає життя спочатку. І в неї вистачає мужності на це, хоч до цього був період тяжких страждань і душевних мук. Вона починає відвідувати студію Жюльєна, - місце зібрання багатьох талановитих художників, і весь її час проходить у тяжкій праці. Заняття в студії починаються о восьмій і тривають до п’ятої. Дорога туди й назад забирає три години. За такого розкладу Марія попервах і світу не бачить, бо малює і вдома. Мати все сподівається, що вродливій і непостійній у захопленнях доньці таке життя швидко набридне, Жюльєн відзначає: «Я гадав, що це – примха мазаної дитини, але змушений визнати: вона працює як навіжена і вона - здібна». Незабаром «Марі Рус» присуджується конкурсна медаль студії. 12 травня 1879 року в її щоденнику з’являється перший запис про Бастьєна-Лепажа. Марія згодна, що він – один з найцікавіших художників, чиї полотна їй довелося бачити. Все добре, просто блискуче йде в неї з того дня, відколи вона вперше зайшла в студію Жюльєна. І тільки десь аж на самому дні свідомості потай пече незрозуміла думка, що ніяк не дає їй спокою. Щоденник 12 лютого 1878 року: «Померти? Це було б дико. І все ж мені здається, що я повинна вмерти. Я сама не повністю розумію себе, я тільки кажу вам, що життя моє не може бути тривалим». Звідки це страшне передчуття? Невже людині дано заглянути в своє майбутнє? Марія всерйоз починає цікавитися особистістю та творчістю Бастьєна-Лепажа, шукає приводу до зустрічі з ним. Художника запрошують в гості до Башкирцевих. Жуль уважно розглядає її етюди, портрети, скульптурні статуетки, дещо хвалить, дає поради. Вона засинає і встає з його іменем. Тепер їй є з ким говорити про мистецтво. До неї приходить кохання… Учитель-ведучий. Сторінка третя – «Любов». Вона хотіла любові, вона шукала любові. Нетерпляче серце виглядало її, вдиралося в калейдоскоп облич. Вона йшла крізь летючі флірти й дивувалась: чому ж так забарилася до неї ота справжня, ота найєдиніша любов? 5-й учень. У Парижі в неї нема спокою від поклонників. Вони з’являються і зникають один за одним, не здобувши її прихильності. То якийсь Олексій Орлов, то поляк Казимір Збарський, то ще хтось. До свого уявлюваного обранця вона ставить аж надто високі вимоги. Це повинна бути людина розумна й авторитетна, знатного походження, обов’язково вродливець, і – щоб усі заздрили, який у неї чоловік. Такого чоловіка не мусить бути ні в кого. Тільки в неї. А ці – як піна людського прибою, що завжди тримається зверху, але ніколи не створює враження могутності і самостійності. Життєва мета і життєва програма Башкирцевої помінялися в останні її роки. Мрії про романтичного принца, ідеальний шлюб, легковажні флірти стали спогадами дитинства і юності. Вона дуже любила Бастьєна-Лепажа. Тепер вони бачаться майже щодня. Запис у щоденнику: «Мала щастя говорити з Бастьєном-Лепажем. Я просто божеволію від нього. Геній – що може бути прекраснішим?! Цей невисокий, некрасивий чоловік видається мені прекраснішим і привабливішим за ангела. Все життя готова слухати те, що він говорить, дивитися на його чудові роботи…». Вона вдячна долі за такий щедрий дарунок. Вона не відбуває нестримного лету часу. Він зупинився для неї. Так буває з людьми тільки в їхньому великому щасті. 6-й учень. Все тече непідвладною тобі рікою часу. Збагнувши це, Марія почала уважніше вдивлятися в себе, самовизначилася. (Цитати, стор. 144, 155). Париж знов окутало сірим, непроглядним туманом. У ньому гаснуть звуки, голоси. Важко вірити, що ця сльотава осінь колись нарешті скінчиться, що наступлять дні, коли легко дихатиметься. Тітка просить її випити ліки і гаряче молоко, зауваживши, що Марія скоро одужає. Але та заперечливо хитає головою- вона хоче бути здоровою! Хоче! На більше в неї не вистачає духу. Марія заходиться кашлем і знову плаче. Але таке було рідко. Кожна хвилина в Марії підпорядкована роботі і тільки роботі. Її починає давити ностальгія, вона згадує батька, раптову його смерть, Україну, рідні Гавронці… У щоденнику від 12 липня 1883 р. знаходимо такий запис: «Чудові заходи сонця, розорана земля, трава й польові квіти, шипшина, й простір, простір… І там напишу картину – небо, безмежне небо, що тікає вдалеч, трава і польові квіти». Їй здавалося, що життя – тільки тут, в Парижі, що Гавронці – забута Богом глушина, туди їй вже немає до кого їхати… Але вона все-таки одужає і поїде. Або вмовить матір назавжди повернутися у рідний край. Якось дівчину відвідав Жюльєн. «Ви - красуня» - каже він. – Ви після хвороби – як осінній пейзаж… Покинута алея, окутана імлою, в передчутті зими…». 7-й учень. Хіба може людина змиритися з думкою, що вона – приречена? Ніколи не зможе скільки б їй те не повторювали. Особливо ж така, як Марія – дивовижно жадібна до життя. Виходячи – вкотре вже – від медичних світил, негайно ж намагається викинути з голови всі їхні застереження і поради на зразок «Не перевтомлюватися». Всі ці слова вона просто не пускає у свою пам’ять. Вона задумала ще одну картину. Це буде «Вечір». Виразно її собі уявляє: широка в’їжджена дорога… Ніде немає жодного деревця. Тільки степ, український степ. Дорога витікає з обрій. Заходить натомлене сонце і його скупі промені освітлюють пару волів, що тягнуть хуру сіна. 8-й учень. Якогось вечора їй стали згадуватись Гавронці. Якби можна було завтра опинитися там Марії здається, саме повітря зцілило б її, самі краєвиди заспокоїли б ущент розтерзану душу. Марія хоче зробити сюрприз Лекажеві, пригадавши, як гавронські дівчата вчили її вишивати:
Він цілує їй руки. Останній запис у щоденнику 20 жовтня 1884 року, за 10 днів до смерті: «Мені дуже тяжко підніматися по сходах». Останні слова, які вона сказала: «Мені так хочеться гавронських вишень і яблук». Учитель-ведучий. Сторінка четверта «Я хочу від усього відмовитися ради живопису…» («Щоденник» М.Башкирцевої). 9-й учень. Розглянемо нашу міні-галерею. «Дощова парасолька» - портрет у дусі натуралістичної школи 1880-х років; бліда і не зовсім красива дівчинка зупинена на вулиці і дивиться на нас пристально, не моргаючи. Але її витончена некраса й непростий погляд зацікавили б, мабуть, Достоєвського, її воскова блідість і овал ледве припухлого, хворобливого обличчя затримали б Рафаеля, а те вологе, дощове, світло-повітряне середовище, в якому розміщене це обличчя, обрамлене чорною розкритою парасолькою, могло б звернути до себе увагу Ренуара. Але Марія нічого не знала про них… 10-й учень. Картин Башкирцевої, привезених із Франції її родичами, було, говорять, більше ста, картини попали в Україну, в місця колишнього полтавського володіння їх сім’ї, де загинули від бомби на початку Великої Вітчизняної війни, і тому картини, підписані «Marie Constantin Russ» або «M.Bachkirtseff», зараз надзвичайна рідкість в Україні. Одна із них – власність Дніпропетровської картинної галереї. В основному – це власність Лувру, дві із них знаходяться в Ніцці, дві – в експозиції Люксембурзької галереї, декілька – в Російському музеї. Але навіть у стінах Лувру знаходиться тільки бліда тінь її багатослівної творчості. 9-й учень. Було у художниці щось стримане, таємниче, заборонене, не висловлене в її відвертому словнику, і, це заборонене, хоч і потроху, проникало в її творчість. Свої сюжети для «Жана і Жака», «Молодої жінки», «Трьох усмішок» вона вибирає на паризькій околиці, її починають цікавити соціальні низи. 10-й учень. Ніби прощаючись із життям, вона почала писати і природу. Велике панно «Весна»: молода жінка, прихилившись до дерева, сидить на траві, закривши очі і посміхаючись, неначе в солодкому маренні. А навкруги м’які і світлі відблиски, ніжна зелень, рожево-білі квіти яблунь і персиків, свіжі паростки, що прориваються всюди. «І потрібно, щоб чувся шум джерела, який біжить біля її ніг, запах фіалок», - писала автор у «Щоденнику». 9-й учень. А потім готувалося панно «Осінь» - намагання зафіксувати в останній раз всі відтінки реального світу, і вона, відправляючись в бурштинові алеї Grand Jotte, боячись холоду і вітру, одягалася як стара жінка, в дешеве пальто, покриваючи голову чорною в’язаною хусткою. У ці дні в «Щоденнику» з’явився запис: «Адже я не проживу довго…». Учитель-ведучий (на фоні музики). «Ніщо не зникає у цьому світі безслідно», - не втомлювалася повторювати у своєму щоденнику художниця. Вона мала рацію, ця молода дівчина, оскільки володіла щонайвищою мудрістю душі, що приходить (і не до всіх!) тільки у зрілому віці. Лише справжнім художникам дано осягти те, що відчуває кожен із нас, але не може знайти для цього точних і єдино правильних слів. В епілозі до роману М.Слабошпицький зазначає: «Це – правда. Це – про неї». Не кожне людське життя стає наукою. Бо не кожен згоден за те так дорого заплатити. Маріїне – стало. І заслуговує воно не тільки нашого співчуття, а й досвітньої пам’яті і поваги. IV. Висновки уроку. V. Домашнє завдання. Написати короткий відгук про книгу. Додаток Тести Завдання 1—6 мають по чотири варіанти відповідей, з яких лише ОДНА правильна. Виберіть правильну відповідь і запишіть її у листок відповідей.
Завдання 7 має кілька варіатів відповідей
Встановлення відповідностей.
Завдання відкритого типу.
О.С.Головко |
|
ЗВІТ ПРО ВИПУСК КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ Респонденти: юридичні особи (видавництва, видавничі організації) та фізичні особи підприємці, які здійснюють випуск книжкової продукції,... |
1. Дискреційна фіскальна політика держави Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятість зростає/падає – випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження... |
|
Заходів і завдань міської програми зміст заходів відповідальні за... |
Заходів і завдань міської програми Зміст заходів Відповідальні за... |
|
Заходів і завдань міської програми Зміст заходів Відповідальні за... |
Зміст заходу Строк виконання Відповідальні за виконання Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду |
|
Зміст заходу Строк виконання Відповідальні за виконання Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду |
Зміст заходу Строк виконання Відповідальні за виконання Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду |
|
Серце віддає дітям Все хороше діти вбирають з любов'ю. Тому головним у вихованні є дбайливі, люблячі і відповідальні люди. Тільки в такому випадку виросте... |
Зміст заходу Строк виконання Відповідальні за виконання Пріоритетні напрями роботи по забезпеченню виконання заходів, що належать до компетенції територіального управління щодо |