|
|
Скачати 73.02 Kb.
|
| Звучать фанфари Ведучий: Коли до серця крадеться тривога,— За долю України я боюсь,— З молитвою звертаюся до Бога І мовою вкраїнською молюсь. Ведучий: О Боже мій, Великий, Всемогутній, Мою вкраїнську мову порятуй. І в світлий день пришестя, день майбутній Вкраїні Царство Щастя приготуй. Ведучий: Вельмишановна громадо! Вітаємо вас на світлому святі, яке зібрало нас у цій залі, святі традицій народних, пісень вольних, мови рідної. Ведучий: Рідна мова — це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Мово моя українська, Батьківська, материнська, Я знаю тебе не вивчену — Просту, домашню, звичну, Не за морів покликану, Не з словників насмикану. Ведучий: Ти у мені із кореня, Полем мені наговорена, Дзвоном коси накована, В чистій воді смакована, Болем очей продивлена, Смутком багать продимлена. Ведучий: З хлібом у душу всмоктана, В поті людськім намокнута, З кров’ю моєю змішана І аж до скону захищена. Звучить пісня Р.Кириченко Ведучий: В Указі Президента України від 6 листопада 1997 року зазначено: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця». Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у грамотах і полемічних творах, у красному письменстві різних часів. Ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. «Повість минулих літ» називає книги «ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини». «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, — зазначав літописець, — то знайдеш користь душі своїй». Читець. Гріховний світ вирує неспроста , Підступний демон, що керує нами, Та піднімається нетлінно над віками Велична постать вічного Христа. О Господи ! Знайди нас всіх, знайди, Бо ми блукаєм хащами ще й нині, Прости гріхи й провини безневинні, І до спасіння всіх нас поведи. О Господи ! Зціли нас всіх, зціли, Всели в серця неопалиму мрію, Щоб ми, пізнавши віру і надію, Жорстокий світ добром перемогли. Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав. Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав. Ти все знесла насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за грат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров пролита в боротьбі. Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі. Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх панів. Особливо «результативним» було нищення українства за Катерини II. Ведучий: Ти вся порубана була, Як Федір у степу Безрідний, І волочила два крила Під царських маршів тупіт мідний. Але свій дух велично гідний, Як житнє зерно, зберегла. Ведучий: Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, Через ту бандуру бандуристом став. Звучить українська народна пісня в супроводі бандури Ведучий: Уперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVІІІ ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського, якого вважають зачинателем нової української літературної мови. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. Ведучий: Т.Г. Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова: Ну що б, здавалося слова... Слова та голос — Більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Звучить пісня на слова Т. Шевченка «Зацвіла в долині червона калина» Ведучий: Реакційна частина суспільства, царські можновладці зробили все можливе, щоб припинити процес відродження мови. Антиукраїнська кампанія завершилась таємним циркуляром 1863 року міністра внутрішніх справ Валуєва: «...Впредь до соглашения с Министерством просвещения, обер-прокурором святейшего сенода и шефом жандармов относительно печатания книг на малороссийском языке, сделать по цензурному ведомоству распоряжение, чтобы в печати дозволялись только произведения на этом языке, которые принадлежат к области изящной литературы; с пропуском же книг на малороссийском языке, как духовного содержания, так и учебных вообще, назначаемых для первоначального чтения народа, приистановить». Ведучий: Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне слово. Ти наше диво калинове, кохана українська мова. Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня — душа народу, його краса і доброта. За легендою, коли Бог обдаровував діточок, маленькій україночці в дарунок дісталася ніжна, ласкава, задушевна пісня. Звучить пісня П. Дворського Ведучий: І все ж умертвити українську націю не вдалося ні царському режиму, ні Жовтневому перевороту 1917 року. Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий птах, Печаль і радість, наша пісне, Що мужність будить у серцях, Коли над краєм хмара висне. Ведучий: Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, берівські концтабори. Етнічні втрати України з 1918 по 1948 роки нараховують мільйони. Виходять учні зі свічками, ставлять їх під ікону Божої Матері. Тихо звучить «Реквієм» Моцарта Учні: 1. Знищення урядовців УНР — 100 тисяч. 2. Знищення українських партизан — 10 тисяч. 3. Хуторяни, що зникли на засланні, — 20 тисяч. 4. Перший голод в Україні — 1 мільйон. 5. Виселення патріотичної інтелігенції без повернення в Україну — 200 тисяч. 6. Знищення науковців — 15 тисяч, учителів — 35 тисяч. 7. Винищення професійної інтелігенції — 100 тисяч. 8. Штучний голодомор в Україні — 10 мільйонів. Ведучий: Письменники, учені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. О мово, через «і» та через «ї», Чи пак, через одну та дві сльозини Іти на Соловки та Сингаї За гріх судилось не одному сину. Ведучий: Ваші могили знані і незнані, — Волі народної дзвін, Вічна вам пам’ять, Вічна вам слава І наш доземний уклін. Звучить пісня «Аве Марія» Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння ясне», могутнє, «як хвилі буйні». Коли слова — палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити дива і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Ведучий: Не грайся словом. Є святі слова, Що матері з доріг вертають сина. Спіши до неї, доки ще жива, Допоки розум і допоки сила. Знайди те слово - вічне і земне. За часом час нам світ перестилає. Минуще все. Лиш слово не мине І та любов, що смертю смерть долає. Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся, Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, Не тримайте слова, віддавайте комусь. Щиро так, м’яко так, починайте казати, Як воліла б відкритися ваша душа. Може хочеться їй у словах політати, Привітати когось, а чи дать відкоша. Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, Кожна з них, лиш торкни, — як струна, виграва. Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші — Мелодійні, дзвінкі, українські слова. Читець: Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова. Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. Читець: Усе в тобі з’єдналося, злилося, Як і вмістилося в одній! — Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Щоб підносить правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости, не в’януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі — великого народу Ніжна і замріяна душа. Виконується пісня «Мова єднання» |
|
«Найсвітліша дорога до школи» 2007р Звучать фанфари. На імпровізовану сцену виходять ведучі – дівчина(В1) і хлопець(В2) |
І. Звучать фанфари Сьогодні у нас чудове і в одночас трішечки сумне свято – День закриття табірної зміни |
|
ВЕДУЧИЙ/ЖУРНАЛІСТ, КОРЕСПОНДЕНТ Ведучий повинний говорити про своєму предметі з ентузіазмом. У сумного ведучого і глядач сумний |
Ведучий Здрастуй, Слово, Українська Мово! Здрастуй на межі тисячоліть!... Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів слов’ян – Кирила та Мефодія |
|
Клянемось! Ведучий Починаємо свій перший конкурс Ведучий Кожна команда привела з собою багато вболівальників. Вони зайняли свої місця у залі. Перед початком гри вивчемо з вболівальниками... |
Звучить пісня Т. Петриненка «Україна» Ведучий І Ведучий І. Україно… Мила моя Україно! Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії... |
|
Ведучий: Ну як це чому? Хіба ти не розумієш? Бублик – це хліб, хліб... Ведучий. Нам дуже приємно вітати вас із професійним святом! Сьогодні вам, люди нелегкої, але такої почесної і важливої професії,... |
СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО ВЕЧОРА Під музику заходять ангели і запалюють вікна, прибрані гирляндами, загораються свічки на столах у ведучих і в залі. Перші слова звучать... |
|
Сергій Жадан "Ворошиловград" Телефони існують, аби повідомляти ними різні неприємності. Телефонні голоси звучать холодно й офіційно, офіційним голосом простіше... |
Фанфари. ( Виходить Муза кохання з книгою, та Дама Пік з картами) М Як Муза я любові оди присвячую, а всіх вас я запрошую помандрувати країною любові, поблукати вулицями великого щастя |