|
|
Скачати 0.63 Mb.
|
|
«Служу … на славу імені України» Презентація книги Яреми Гояна «Пророк» Колективний проект
«Служу … на славу імені України» Проект Термін реалізації: грудень 2007 – березень 2008 року. Мета та завдання проекту:
Анотація У нову добу становлення української державності перед нами відкриваються все нові й нові імена великих достойників нашої багатостраждальної нації, вірних синів і дочок народу України. Могутня постать Кобзаря рідна і близька серцю кожного українця. Адже саме цьому велетові духу вдалося виразити прекрасну душу свого народу, сказати на весь світ про його страждання, мрії, красу. Для України Шевченко – найвищий світоч її духовності, символ безсмертя нашої нації. До його могутнього образу звертаються митці різних поколінь, щоразу відкриваючи якусь нову грань в його незвичайній особистості, у його багатогранній творчості. І кожна така спроба приводить до знахідок, якщо робиться вона людиною, щиро зацікавленою і талановитою. Світова Шевченкіана нещодавно поповнилася ще одним цікавим художнім дослідженням. У світ вийшла книга Яреми Гояна „Пророк”. Це твір є цікавим мистецьким явищем. Велика заслуга митця в тому, що він багато років сумлінно й наполегливо збирав документи про ілюстрації народного художника Василя Касіяна до творів Т.Шевченка і зумів об’єднати їх в одній книзі, показавши, як все життя митця було покладено на дослідження і творення величі Великого Кобзаря. Презентація „Пророка” Яреми Гояна – це погляд на життєвий і творчий шлях Т.Шевченка, жертовне прагнення служити рідному народові через творчість академіка Василя Касіяна, можливість ознайомитися з мистецькою спадщиною народного художника, зокрема його Шевченкіаною, зустрітися з автором книги „Пророк”, директором видавництва „Веселка” Яремою Гояном. Матеріали цього проекту будуть вдало доповнювати програмовий матеріал при вивченні літератури. Жанр проекту: усний журнал. Цільова аудиторія: бібліотекарі, учнівські та педагогічні колективи шкіл району. Результати:
Календар роботи над проектом
Ресурси
Партнери:
Волонтери:
«Служу… на славу імені України» (презентація книги Яреми Гояна «ПРОРОК») У кожного народу є вони - світочі, провідники нації, виразники одвічних мрій і прагнень своїх співвітчизників. Для українців таким національним символом єднання, справжнім пророком ось уже впродовж майже двох століть став Тарас Шевченко. І словом своїм, і картинами, і мученицькою Долею він довів свою вірність інтересам народу, який дав крила його талантові. Пророк … Це сяйливе слово дало назву новій книзі, унікальній в українському книговиданні, національному мистецтві й шевченкознавстві. Уперше в Україні відкривається скарбниця народу – Шевченкіана Василя Касіяна, щедро ілюстрований літопис життя і геніальної творчості Тараса Шевченка. Митець із когорти ренесансних титанів праці, які прийшли в мистецтво після Шевченка, син української нації Василь Касіян жертовно працював і жив для України, графічним штрихом вирізьбив на скрижалях часу живий портрет своєї епохи, а вершиною мистецького храму височіє, мов собор, славна Шевченкіана. П’ятдесят років життя віддав професор Василь Касіян вихованню мистецьких кадрів і створив в українській графіці «Школу Касіяна». Учений – енциклопедист (Державна премія України за участь у виданні Української енциклопедії), академік, багаторічний голова Спілки художників України, Герой Праці, депутат Верховної Ради України, автор книг про мистецтво, дослідник графіки і малярства Шевченка, перший з українських митців Шевченківський лауреат. Нова літературно – мистецька книга іде в світ як виквіт одного роду: ілюстрації Василя Касіяна зріднені з художнім словом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України Яреми Гояна – племінника художника, сина його рідної сестри Олени, улюбленого, щирого друга нашої школи й бажаного гостя нашого свята. Презентуючи книгу про Тараса Шевченка, ми віддаємо шану Василеві Касіяну, адже вона була видана в 110 – ту річницю його народження. Звучить „Реве та стогне Дніпр широкий” у виконанні хору імені Г.Верьовки Відкриває своє есе Ярема Гоян „Молитвою за Шевченка”. Випускаю у світ книгу „Пророк”, як білого птаха із серця мого роду. Випускаю в сонячно-блакитні небеса українського духу, де астральною зорею нації сяє Шевченко і благословляє молитвою Матір – Україну. Білий птах як пам’ять про Василя Касіяна і його подвижництво в національному мистецтві. Пречистий птах як доземний уклін мого роду Пророкові нації Тарасові Шевченку. Випускаю у світ книгу «Пророк», а в родинній думі святиться молитва за Шевченка. Молитву за Україну, як заповіт берегти її, матір нашу, залишив нам Тарас Шевченко на всі віки. Тридцять три рядки в Тарасовій «Молитві», як тридцять три роки земного життя Ісуса Христа. Три рядки в кожній строфі, як ритмічні удари серця. Три рядки, як викарбувані на скрижалях заповіді Божі. Три дні (24,25,27) травня 1860 року творив Тарас Шевченко свою «Молитву», як християни тричі хрестяться. Три дні молився Пророк «неложними устами» во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і поріднив три щоденні молитви в одну «Молитву» триєдиній Пресвятій Трійці, як склав заповітну думу народові і святу сповідь у трьох поезіях – молитвах – «Доля», «Муза» і «Слава». Святися, молитво Шевченка, за Україну. Святися, молитво мого роду, за Шевченка. ПРОРОЦТВО… Стоїмо перед Шевченком, як перед совістю народу. Стоїмо перед ясновидним зором Пророка. Стоїмо перед Шевченком, як перед власною совістю. Станемо перед Шевченком серце до серця. Станемо, як перед власною совістю, і хай нам з небосяжного чола жертовною любов’ю до України освітить наше воскресіння і прийдешні многі літа пророцтво Поета. Перший розділ книги – есе „Історія мого життя складає частину історії моєї Вітчизни”. Епіграфом до розділу стали слова Тараса Шевченка: Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж , доленько моя! Віщі для України Тарасові шляхи. Шукав колись шляхів у світ малий Тарас, щоб піти далеко – далеко, аж до тих залізних стовпів, які підпирають небо. І ця дорога таки повела Тараса у світ, але привела не до раю, а до борні за волю святої Матері – України. Згадали ми Тарасові шляхи з їхнім співцем, письменницею Оксаною Іваненко в день її дев’яносторіччя: «Ніщо так не єднає людей, як праця, особливо праця творча, коли в пошуках образу блискавично виникають взаєморозуміння і співпереживання. Як це необхідно письменникові й художникові в роботі над книгою, адже художник стає майже її співавтором, і яка це радість працювати з таким талановитим і мудрим митцем! …Радію, що всі видання ілюстрував видатний майстер Василь Ілліч Касіян. …Дякую долі, що звела мене з Василем Касіяном на Тарасових шляхах». Початок цього життєвого літопису Василь Касіян шукав у слові самого Шевченка, правдивому і повитому синівською любов’ю до України. Малих дітей лишили сиротами Катерина і Григорій Шевченки, пропала без них тиха вечірня година, коли у вишневому садочку вечеряла вся сім’я і молилася до Бога. Виквіт цієї родинної любові Тарас виніс із дитинства і беріг усе життя, а Василь Касіян увічнив у графічних образах. (Якби ви знали, паничі…1944, Смерть батька.1947, Заповіт батька.1947). Першу ілюстрацію «Смерть Тарасового батька» Василь Касіян виконав ще в 1939 році, шукаючи правдивого образу батькового одкровення. …Біля хворого зібралися діти, нужденні й босі; сумно дивиться на них дід Іван, оперши на високу палицю могутню козацьку статуру, бідність визирає з кожного кутка хати. Батько ледве підвівся на ліжку, спираючись на ліву руку, а праву простягнув до Тараса, глянувши на нього довгим, уважним поглядом. Зараз, мабуть, його уста промовлять слова заповіту, який увійде в історію як пророцтво Тарасової долі на життєвих шляхах. «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось добре, або велике ледащо; для його моя спадщина нічого не значитиме або нічого не поможе». Сирітська доля Тараса глибоко хвилювала Василя Касіяна, і він упродовж усього життя не раз звертався до тяжкого дитинства Поета. Давно те діялось. Ще в школі Таки в учителя – дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або «Три царіє со дари». Та сам собі у бур’яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись, Мережать книжечки, співати І плакати у бур’яні. |
|
Підготовлено 3 Інформаційні листи про позитивний досвід роботи: Луцького... Виступ завідувача сектору реєстрації нормативно-правових актів, правоосвітньої діяльності та систематизації законодавства Яреми Тетяни... |
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В.,... |
|
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової... Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка... |