Міністерство освіти і науки України
Світова література
10-11 класи
Профільний рівень
10 клас
На навчальний рік – 105 год.
На тиждень – 3 год.
На текстуальне вивчення літературних творів, розгляд біографічних відомостей про письменників і огляди періодів (явищ) літературного процесу – 75 год.
На контрольні роботи – 8 год.
На контрольні домашні твори – 2 год.
На роботи з розвитку мовлення – 6 год.
На уроки позакласного читання – 4 год.
Резервний час (10%) – 10 год.
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня підготовки учнів
|
1. Вступ. Із літератури реалізму
|
|
2
|
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі.
Розквіт реалістичної літератури, його зв'язок із розвитком природничих наук. Майстри соціальної прози: Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер, Ч.Діккенс, Генрі Джеймс, Ф.Достоєвський, Л.Толстой, А.Чехов та ін.
Роль художньої літератури у культурному та суспільному житті ХІХ ст.
|
Учень (учениця):
називає основні риси та етапи літературного процесу ХІХ ст. (взаємодія романтизму і реалізму, домінування реалізму, поява модерністських явищ).
пояснює особливості соціально-психологічної прози ХІХ ст., роль художньої літератури у культурному та суспільному житті ХІХ ст.;
називає найвизначніших представників соціально-психологічної прози ХІХ ст.;
обґрунтовує твердження про те, що ХІХ ст. є «золотою добою» класичного роману.
ТЛ Дає визначення поняття «соціально-психологічна проза».
|
6
|
Стендаль (1783-1842). «Червоне і чорне»
Життєвий і творчий шлях письменника. Синтез романтизму й реалізму в його творчості. Роман «Червоне і чорне», поєднання в ньому соціально-політичного й психологічного аспектів. Гостра критика режиму Реставрації. Конфлікт головного героя Жульєна Сореля з суспільством як сюжетний стрижень роману. Внутрішня драма героя як наслідок цього конфлікту. Жіночі образи роману. Психологізм творчості Стендаля.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху Стендаля та місце в ньому роману «Червоне і чорне»;
висловлює судження про багатозначність назви роману;
визначає провідні риси характеру Жульєна Сореля та
головні етапи формування його особистості;
порівнює суспільні закони й звичаї у Вер’єрі – Безансоні - Парижі;
розповідає про своєрідність втілення теми кохання у романі;
зіставляє жіночі образи твору;
визначає риси романтизму і реалізму в романі.
ТЛ Висловлює судження про жанрові особливості соціально-психологічного роману, а також про психологізм твору.
|
4
|
Онорé де БАЛЬЗÁК (1799–1850). “Гобсéк”
Життєвий і творчий шлях письменника. Бальзак і Україна.
Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Поєднання реалістичних і романтичних елементів у його художній системі. «Людська комедія» – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX ст., її проблематика і структура.
Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек». Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу «філософа й скнари» Гобсека. Зіставлення образів Фанні Мальво і Анастазі де Ресто. Роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій повісті. Композиція і стиль твору.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому повісті «Гобсек»;
характеризує творчість французького письменника Бальзака як визначне явище світової літератури ХІХ ст.;
відзначає зв’язок його життя з Україною;
пояснює, чому «Людську комедію» Бальзака називають “енциклопедією життя Франції першої половини XIX ст.”;
визначає місце повісті «Гобсек» у творчому доробкові Бальзака;
наводить приклади поєднання в образі Гобсека елементів реалізму (детальний опис операції позики грошей, точність фіксації кількості відсотків за конкретну фінансову операцію лихваря тощо) і романтизму (самотність і загадковість багатія: достеменно невідомо, хто він, звідки приїхав, де нажив свій величезний капітал);
аналізує особливості втілення мотиву влади золота в повісті «Гобсек»: золото стало новим володарем світу, на зміну владі аристократів іде влада “гобсеків”, капіталістів («Золото – ось душа вашого нинішнього суспільства»);
визначає особливості композиції повісті (роль прийому обрамлення: історія про Гобсека «взята в рамку» опису розмови у салоні віконтеси де Гранльє);
характеризує роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій твору (він об’єктивно відтворює події, висловлює власне ставлення до героїв і ситуацій, що створює особливу атмосферу задушевності розмови і вірогідності оповіді);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
6
|
Чарльз ДІККЕНС (1812–1870).
«Пригоди Олівера Твіста»
Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Діккенса як одна з вершин англійської літератури, реалістичні та романтичні тенденції у його прозі. Місце роману «Пригоди Олівера Твіста» у творчій спадщині Ч. Діккенса. Гуманізм письменника, його співчуття до принижених і знедолених, передовсім дітей. Засудження жаги до наживи, холодного розрахунку та бездуховності суспільства. Розвінчання, «деромантизація» злочинного світу.
Влучність характеристики різних суспільних верств Англії 30-х років ХІХ ст. Провідні засоби індивідуалізації персонажів. Діккенс як майстер іронії і сарказму. Соціальна дієвість творчості Діккенса.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Пригоди Олівера Твіста»;
характеризує Ч. Діккенса як одного з провідних представників соціальної прози ХІХ ст.;
відзначає випадки поєднання в його творі елементів романтизму і реалізму;
характеризує образи головних героїв твору;
наводить приклади вияву гуманізму письменника, його співчуття до принижених і знедолених, передовсім дітей;
аналізує провідні засоби характеристики різних суспільних верств Англії 30-х років ХІХ ст., а також індивідуалізації персонажів (загострена одноплановість їхньої характеристики, індивідуалізоване мовлення, портрет);
висловлює судження про особливості розвінчання, «деромантизації» злочинного світу.
наводить приклади діккенісівської іронії й сарказму;
розмірковує про соціальну дієвість творчості Діккенса (після публікації роману уряд Англії був змушений створити спеціальну комісію щодо розслідування фактів, наведених у творі).
|
7
|
Фéдір ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821–1881). «Злочин і кара».
Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Достоєвського як одна з вершин російської і всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їхнє втілення в художніх творах.
Роман «Злочин і кара» як утілення нового, поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини». Розкриття складності та суперечливості духовного світу людини. Система образів роману, значення і символіка його назви.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Злочин і кара»;
називає характерні риси літератури реалізму (правдиве зображення дійсності, аналітичний підхід до зображуваного і т.д.);
визначає творчість російського письменника і філософа Достоєвського як одну з вершин російської і всесвітньої літератури;
акцентує увагу на значному філософському (розвінчання теорії агресивного індивідуалізму: “тварь я дрожащая или право имею”) і етичному (співчуття до «знедолених і ображених») потенціалі роману “Злочин і кара”;
простежує і підтверджує цитатами з тексту еволюцію образу Раскольнікова;
висловлює власні судження щодо теорії сильної особистості, “надлюдини” і підтверджує їх прикладами і цитатами з тексту;
розкриває особливості системи образів роману, зокрема – знаходить у Родіона Раскольнікова і Соні Мармеладової спільне (обидва вчинили переступ проти суспільних законів і норм: він став убивцею, а вона – повією) і різне (вона пожертвувала собою заради інших, а він пожертвував іншими заради себе);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
Висловлює судження щодо символіки назви твору;
ТЛ Дає визначення поняття «роман» і його різновидів, зокрема «психологічного роману», «філософського роману».
|
7
|
Лев ТОЛСТÓЙ (1828–1910) «Анна Кареніна»
Життєвий і творчий шлях письменника. Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури. Духовні й творчі шукання та здобутки письменника.
Роман “Анна Кареніна”. Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина. Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Паралелізм у композиції роману, особливості стилю.
“Діалектика душі” толстовських героїв.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Анна Кареніна»;
визначає творчість Л.Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури;
виділяє ключові епізоди роману (зустріч Анни і Вронського на вокзалі, побачення Анни з сином тощо);
називає основні проблеми твору: роль сім’ї у житті людини (“мысль семейная” /Л.Толстой/); пошуки основ міцних сімейних стосунків (“усі щасливі сім’ї схожі між собою, кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму”); право жінки/чоловіка на життя за порухами власної душі чи обов’язок перед членами своєї сім’ї, передовсім дітьми (доля Сергія Кареніна та маленької Ані) і т.д.;
характеризує образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині (насамперед – суперечливий образ Анни; крім того – образи Олексія Кареніна, Стіви Облонського, Вронського, Левіна;
доводить, що проблематика роману “Анна Кареніна” має загальнолюдське значення;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
2. Традиції і новаторські зрушення в поезії середини – другої половини XIX ст.
|
|
1
|
Загальна характеристика провідних шляхів розвитку поезії сер. ХІХ ст.
Етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики (М.Некрасов). Нові грані романтичного поетичного світу в творчості «пізніх» романтиків (Ш.Бодлера, В.Вітмена, Ф.Тютчева). Принципи «чистого мистецтва» у поезії (група «Парнас», творчість А.Фета).
Світоглядно-естетичні зрушення у мистецтві та літературі. Поняття про декаданс.
|
Учень (учениця):
розповідає про провідні шляхи розвитку поезії середини-другої половини ХІХ ст.
висловлює власне судження про етичні та естетичні засади соціально спрямованої лірики;
розмірковує про феномен «чистого мистецтва» у поезії, а також про світоглядно-естетичні зрушення у мистецтві та літературі середини – другої половини XIX ст.;
ТЛ Дає визначення поняття «декаданс».
|
2
|
Микóла НЕКРÁСОВ (1821 – 1877). “О шостій вчора завернув...”; «Роздуми біля парадного під’їзду»; «Трійка»; «На смерть Шевченка».
Життєвий і творчий шлях письменника. Некрасов як «співець страждань народних», перегуки з Шевченком. Поетичне новаторство Некрасова: поєднання поезії з прозою, наближення поетичної мови до розмовної інтонації.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;
пояснює, чому М.Некрасова називають «співцем страждань народних»;
знаходить у його поезіях конкретні приклади вживання розмовної інтонації, народної говірки;
знаходить елементи схожості поезії Миколи Некрасова і Тараса Шевченка;
виразно читає («На смерть Шевченка» – напам’ять) і аналізує вірші М.Некрасова
|
2
|
Волт ВÍТМЕН (1819–1892) (Вірші за вибором учителя)
Життєвий і творчий шлях письменника. Вітмен – американський поет-новатор. Зв’язок його поезії з романтичними традиціями та трансценденталізмом. Збірка “Листя трави», її провідні теми й мотиви. Звернення до вільного вірша (верлібру). “Пісня про себе» – програмовий твір поета.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;
пояснює, чому американця Волта Вітмена називають великим поетом-новатором;
пояснює, чому “Пісня про себе» вважається програмовим твором поета (у ній яскраво втілені особливості стилю і світогляду Вітмена);
виразно читає і аналізує вірші В.Вітмена.
ТЛ Дає визначення поняття «верлібр».
|
3
|
Шарль БОДЛÉР (1821–1867). «Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія».
Життєвий і творчий шлях письменника. Бодлер – французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму. Світогляд і естетичні погляди Бодлера і збірка “Квіти зла». Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Пошуки “сучасної краси», “видобування краси зі зла» в поезії Бодлера.
Традиційність і своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп» у поезії “Альбатрос».
Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія”.
Тлумачення предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів (“Відповідності”).
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника;
розповідає про модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст.;
пояснює, що Бодлер був водночас і пізнім романтиком і одним із зачинателів символізму;
характеризує естетичні погляди Бодлера, втілені у збірці «Квіти зла»;
висловлює судження про те, в чому полягає своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп” у поезії «Альбатрос»;
пояснює, в чому полягає філігранність поетичної техніки і формальна довершеність вірша “Вечорова гармонія”, завдяки яким художнім засобам зреалізовано його “навіювальний” (сугестивний) вплив на читача/слухача;
наводить приклади втілення рис символізму в поезіях Бодлера;
виразно читає і аналізує вірші Бодлера.
ТЛ Дає визначення понять «символ», «декаданс», «натуралізм», «імпресіонізм», «неоромантизм», «символізм».
|
4
|
Із поезії французького символізму
Символізм як літературний напрям останньої третини XIX – початку XX ст. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство символістів.
Поль ВЕРЛÉН (1844–1896). “Забуті арієти», “Так тихо серце плаче...”, “Поетичне мистецтво”.
Артюр РЕМБÓ (1854–1891). “Відчуття”, “П’яний корабель”, “Голосівки”.
Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування. Сугéстія (навіювання) як важливий художній засіб символістської поезії. Зняття інформаційно-розповідної функції поетичної мови.
|
Учень (учениця):
характеризує в найзагальніших рисах символізм як літературний напрям останньої третини XIX – початку XX ст.;
визначає музичність як важливу ознаку віршів Верлена, засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого;
тлумачить поняття сугéстія (навіювання), визначає її як важливий художній засіб символістської поезії (поети-символісти прагнучи передати те, що не висловиш звичайним словом, навіювали невизначене, позбавлене чіткого сенсу й обрисів (“про неясне говорили неясно”);
висловлює судження про причини зменшення питомої ваги інформаційно-розповідної функції поетичної мови у віршах символістів і активізації функції сугестивної;
наводить конкретні приклади використання символів у поезіях Верлена або Рембо (наприклад, п’яний корабель із однойменного вірша А.Рембо) як основного засобу поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування;
виразно читає і аналізує вірші Верлена й Рембо.
ТЛ Дає визначення понять «символізм», «сугестія».
|
3. Роман ранньомодерністської доби
|
|
5
|
Емíль ЗОЛЯ (1840 – 1902). «Кар’єра Ругонів».
Життєвий і творчий шлях письменника. Е.Золя – французький письменник, теоретик натуралізму. Цикл романів Золя “Ругон-Маккари” – “природнича й соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії”. Роман “Кар’єра Ругонів” як вступ до циклу, визначення в ньому її провідних тем і мотивів.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Кар’єра Ругонів»;
пояснює, що Е.Золя є теоретиком французького натуралізму;
знаходить конкретні ознаки натуралізму (поєднання наукових методів і художніх засобів зображення) в романі: детальний опис походження Ругонів і Маккарів, описи спадкових рис, які передаються від генерації до генерації тощо;
висловлює власне ставлення до героїв і проблем твору, спираючись на текст;
пояснює символіку червоного кольору (орденська стрічка – кров на підборах П’єра Ругона – вогник свічки у вікні помираючого збірника податків).
ТЛ Дає визначення поняття «натуралізм».
|
5
|
Óскар УÁЙЛЬД (1854–1900). «Портрет Доріана Грея».
Життєвий і творчий шлях письменника. Уайльд – письменник англійського раннього модернізму. Естетизм Уайльда, імпресіоністичність стилю.
«Портрет Доріана Грея» як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору. Риси інтелектуального роману.
|
Учень (учениця):
розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника і місце в ньому роману «Портрет Доріана Грея»;
пояснює, чому англійця О.Уайльда називають письменником англійського раннього модернізму (передовсім, підкреслюючи естетизм Уайльда, імпресіоністичність стилю);
визначає роман “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості Уайльда: саме в цьому романі риси естетизму, поетизація краси як сенсу й основного завдання мистецтва втілилися найповніше;
характеризує “Портрет Доріана Грея” як інтелектуальний роман і вказує на головні філософсько-естетичні та моральні проблеми твору: співвідношення краси й моралі, чи може краса бути вільною від моралі, як таке вивільнення діє на особистість;
ТЛ Дає визначення понять «естетизм», «інтелектуальна проза», «парадокс».
|
4. Підсумок
|
|
2
|
Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу
|
Учень (учениця):
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу);
ТЛ Дає визначення понять: «верлібр», «декаданс», «естетизм», «імпресіонізм», «інтелектуальна проза», «натуралізм», «неоромантизм», «парадокс», «психологічний роман», «символ», «символізм», «соціально-психологічна проза», «сугестія», «філософський роман».
|
|