|
Скачати 11.36 Mb.
|
ішшш 'Ii-L ' 84 Ук7—44 В76 Действие романа украинского советского писателя (1901—1947) происходит на Юге Украины в канун и первые дни революции 1905 года. Автор показывает, как в условиях обострения борьбы между трудом и капиталом формировалось революционное сознание пролетариата Донбасса. Передмова, примітки і підготовка тексту А. О. Ковтуненка К 4702590200—077 М205(04)^86 77.86 (Є) Передмова, примітки, художн* оформлення. Видавництво «Дніпро», 1986 р. Донецк' 3 ';б':*СИ* ук1э»рсал»ь>л неуком і :.К.Крупсьиоі САВА БОЖКО І ЙОГО РОМАН «В СТЕПАХ» Справді художні твори з плином часу не старіють, не втрачають своєї здатності захоплювати читача емоційною силою образного слова, динамікою розвитку сюжету, напругою думки, в якій пульсує дух зображуваного часу. До таких творів належить і роман Сави Божка «В степах», який вперше був опублікований у 1930 році. До написання роману С. Божко приступив, маючи вже великий життєвий і художній досвід. Виходець з селянського середовища (народився 24 квітня 1901 р. в с. Ганівці на Донеччині), Сава Захарович Божко ще підлітком пізнав тягар сільської праці: пас громадську худобу, допомагав батькам по господарству. Вчився в сільській школі, потім у Павлоградській учительській семінарії, а згодом, у 1928 році, закінчив Комуністичний університет ім. Артема в Харкові. У 1920 році майбутній письменник вступив до лав Комуністичної партії. До 1932 року працював переважно на журналістській роботі. Деякий час викладав політекономію та історію у Херсонському сільськогосподарському інституті та заочному інституті масової партосвіти. З 1938 по 1942 рік працював у м. Ухта (Комі АРСР). В післявоєнні роки співробітничав у херсонській газеті «Наддніпрянська правда». З 1922 по 1932 рік С. Божко перебував у спілці селянських письменників «Плуг», потім у Всеукраїнській спілці пролетарських письменників (ВУСПП), а з 1934 року він — член Спілки письменників України. Почав друкуватися в 1921 році (вірш «Плуг і молот»), а 1922 року публікує перші свої прозові твори — оповідання «Козаччина» і «Хмельниччина». Активний учасник літературного процесу, один з організаторів і провідних письменників «Плугу» С. Божко своїми художніми творами і літературно-критичними виступами сприяв розвитку молодої української радянської літератури, утвердженню естетики соціалістичного реалізму. Більшість творів Сави Божка (такі, як «Козаччина», «Хмельниччина», «Над колискою Запоріжжя», «Українська Шампань») на сьогодні зберігають лише історико-літературне значення. Перші оповідання і повісті про минуле застаріли передусім авторською концепцією козацького руху, висвітленням історичних постатей Байди Вишневецького, Богдана Хмельницького та ін. Застаріли з огляду на сучасний рівень історичної науки. А на З чис іх появи ці твори були новим словом в історико-художній белетристиці, досить вдалими спробами змалювання героїчного минулого та класових оцінок діяльності його видатних діячів. На цю особливість ранньої • прози письменника неодноразово вказувала тогочасна критика. Осібно стоїть повість «Українська Шампань». Це художньо- публіцистичний твір про розвиток виноградарства в пониззі Дніпра від початку XIX століття до 1929 року, про боротьбу трудящих проти засилля орендаторів-колоністів (швейцарців, французів, німців) та місцевих поміщиків і куркулів. Досвід творчої праці над оповіданнями, повістями про минуле, над історичними джерелами та їхнім художнім втіленням придався письменнику під час написання роману «В степах», який посів помітне місце в історії української радянської літератури, особливо в розвитку епічної прози, жанру роману-епо- пеї. На роман «В степах» у 20—30-х роках з’явилося близько двадцяти позитивних рецензій і статей в республіканській пресі (газетах «Комуніст», «Літературна газета», «За культурну революцію», журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Плуг», «Молодняк» та ін.). Соціально-побутовий за своїм змістом і жанровими ознаками роман «В степах» більшою мірою, ніж інші твори такого типу, сюжетом, образами пов’язаний з конкретними історичними подіями, діяльністю конкретних історичних осіб. Це давало підставу критикам 20—30-х років визначати твір як історико- художній, а його автора вважати першим творцем історичного роману в українській літературі. Роман був задуманий як епопея про шляхи трудящих України до Великого Жовтня. На жаль, цей задум письменником не був повністю реалізований. Твір на сьогодні існує в двох частинах— «Чабанський вік» і «Сполохи» (у свій час друкувалися окремо), але, незважаючи на незавершеність, справляє враження цілісного художнього полотна і цілком задовольняє естетичні вимоги сучасного читача. Деталізуючи свій задум, Сава Божко писав, що в своїй епопеї він мав на меті показати «...руйнацію феодального села, формування перших загонів пролетаріату (гірничопромислового на шахтах та сільськогосподарського по економіях), зріст його класової свідомості, зростання та роботу політичних партій, соціал-демократії зокрема. Як завершення цього процесу я в кінці подав революцію 1905 р. в одному з донбасівських кутків. Оце е головне настановлення мого роману...» '. Така соціально-істо-. 1 Сава Божко. Вступне слово. До літературних судів над моїм романом «В степах».— Плуг, 1930, № 3, с. 78. 4 рична панорама роману, в сюжетному розгортанні якої С. Божко пиявив глибоке розуміння відтворюваних подій і життєвих явищ. Зображення господарського і соціального розвитку російського суспільства кінця XIX — початку XX століття, його рушійних сил входило в творчі настанови письменника. Та головне своє завдання С. Божко вбачав в тому, щоб «певні відомості- факти» втілити в «художню, живу — образну форму», «живо подати», «одухотворити» науковий та статистичний матеріал в певних персонажах, героях роману»'. На цьому шляху в письменника було багато труднощів, пов’язаних із станом тогочасної історичної науки (відсутність чітких оцінок народництва, його зв’язків з соціал-демократією тощо), недостатнім досвідом української літератури в зображенні історичного минулого, суперечливістю естетичної думки, особливо в розв’язанні проблеми позитивного героя. В процесі написання роману ці труднощі автором були успішно подолані. Роман починається поетичним описом степу з його безмежними просторами, отарами овець і чабарнями, круторогими волами і чумацькими шляхами... А закінчується сумними картинами поразки революції 1905 року в Донбасі — придушено страйки і повстання, заарештовують страйкарів і революціонерів, на територію шахтарського краю вступають каральні царські війська. \ Від часу скасування кріпацтва і до подій революції 1905 року в Донбасі пролягло кілька десятиліть. У відповідності з історичною правдою письменник наповнює ці десятиліття реальним змістом, відтворюючи життя Донбасу, тогочасного суспільства у всій його складності й суперечностях, у боротьбі різних економічних і політичних сил. В зримих картинах у романі показано, як на очах людей перетворюється, змінюється незайманий, покритий тирсою чабанський степ, як на його просторах владно утверджується капіталістична форма господарювання. Автор роману концентрує свою увагу на подіях, що відбуваються в одному з степових кутків Донецького краю. Місцеві землевласники відмовляються від вівчарства і переходять до землеробства, розпродують своїм та іноземним хижакам щедру і багату донецьку землю. На ній нові хазяї закладають шахти і сільськогосподарські економії. З усіх кінців Росії і України дорогами і бездоріжжям йдуть та йдуть заробітчани, які поповнюють лави робітничого класу. В його середовищі знаходять 1 Сава Божко. Вступне слово. До літературних судів над моїм романом «В степах».— Плуг, 1930, № 3, с. 80. 5 благодатний грунт ідеї «іскрівської» соціал-демократії, ідеї боротьби за революційне перетворення суспільства. Зростає політична свідомість робітників, збагачуються форми їхньої боротьби — від економічних вимог до політичних страйків. Складаються нові взаємини між робітниками і бідним селянством, яке під впливом революційних подій стає їх надійним союзником. Важкі умови життя і праці, нещадна експлуатація робітників на шахтах і заробітчан по економіях, дохідливе слово політичної агітації соціал-демократів пробуджують класову свідомість трудівників, згуртовують їх у грізну силу, яка і визначила народний характер першої російської революції. Всю складність і суперечливість тогочасного життя, еволюцію суспільної свідомості, наростання і зміцнення народних революційних сил письменник подає в яскравих картинах, образах, художніх деталях. Зображення автором життя таке художньо точне і достовірне, зриме і пластичне, що читач неначе бачить перед собою безмежний степ, кошари, шахти, економії, стає свідком тяжкої виснажливої праці шахтарів і заробітчан, відкриває для себе розмаїття характерів трудівників, постатей їхніх відвертих і прихованих ворогів в особі підприємців, поміщиків, управителів, куркулів, попів, жандармів, таємних агентів царської охранки, провокаторів та інших представників і прислужників капіталу. Письменник обирає своєрідну — новелістичну — побудову роману, в якій кожна новела, маючи самостійне значення, вносить свою частку в розгортання епічного сюжету. Не випадково друковані в пресі уривки з твору сприймалися читачами як самостійні оповідання («Шубін бавиться», «Рогачівка товаризується» та ін.). У всій своїй складності перед автором роману «В степах» постала проблема позитивного героя, людини праці, а в широкому розумінні — проблема характеру людей різних соціальних станів, віку і професій. В період, коли писався твір (1925—1929 роки), в радянській літературі точилася напружена боротьба різних творчих груп і угруповань, різних ідейно-художніх тенденцій навколо проблеми позитивного героя, художнього освоєння нової дійсності і героїчного минулого. С. Божко залишився глухим і до теорії ♦ живої людини», і рецептів «ідеального героя», і приписів щодо обов’язкового змалювання «діалектики душі» суперечливих натур. Використовуючи досвід класики (І. Нечуй-Левицький, М. Гоголь, П. Мирний, М. Коцюбинський), російської і української радянської літератури (М. Горький, А. Головко), С. Божко прагнув до повнокровного, всебічного зображення людини, її 6 духовного світу, помислів, переживань, соціальних здобутків. І на цьому шляху одержав не одну перемогу, сприяючи збагаченню радянської літератури, утвердженню її естетичних принципів. Головний герой епопеї «В степах» — трудовий народ: селяни, робітники, революціонери-підпільники, які в процесі праці і боротьби духовно зростають, мужніють, стають свідомими борцями проти визиску і насильства. Серед багатьох позитивних героїв твору особливо запам’ятовуються колоритні постаті шахтарів Сидорова, Зав’ялова, Квітченка, китайця Го, строкових і постійних працівників панської економії Супоні, Свирида і Оииська, пташниці Марини, куховарки Катерини, селян Миколи Байди, Михайла Козолупа, представників трудової, революційної інтелігенції Дмитренка, Арсона, Василевської. Усі вони, незважаючи на незавершеність епопеї, виступають як яскраві людські характери, з різною мірою художньої типізації й індивідуалізації. Одним з головних героїв роману є штейгер Кирило Руденко, революціонер, послідовний соціал-демократ іскрівець. Звичайний сільський хлопець з села Зачепилівки, з нахилом до стихійного бунтарства, він згодом тікає на шахти, дістає технічну освіту і стає досвідченим фахівцем гірничної справи. Кирило Руденко показаний автором у невпинному духовному і політичному зростанні. Кмітливий від природи, добросовісний у ставленні до роботи, справедливий і чесний як людина, він спершу не розумів «механіки» класових взаємин, хоч співчував шахтарям, які жили у великій нужді і слали «прокльони каторжній підземній праці». Вже тоді Кирила особливо неприємно вражала нездатність «оцих здорових та могутніх велетнів, що перевертають кам’яні шари, захистити один одного». Роздуми над долею трудівника привели його до лав соціал-демокра- тичної партії. З великим тактом і умінням Кирило захищає шахтарів перед хазяями і здирниками-підрядчиками (сутичка з Цапком). Та головне своє завдання герой вбачає не в боротьбі за дрібні економічні вигоди для шахтарів, а в підвищенні їхньої політичної свідомості, в подоланні роз’єднаності, що існувала в робітничому середовищі («півтижня під землею, півтижня натом- лено сплять, а прийде неділя — одні до церкви, а більшість до шинку»). Для розкриття духовного світу Кирила Руденка письменник вдало користується внутрішніми монологами (роздуми про долю робітничого Донбасу, шахтарські страйки), спогадами (так подано дитинство героя). 7 Після придушення першого політичного страйку на шахті виїмку 1005 року Кирило був заарештований, але залишився незламним, впевненим в кінцевій перемозі революційної справи. Життєва доля Кирила Руденка тісно зв’язана з підпільною діяльністю революціонера іскрівця лікаря Соколова, який керує старанно законспірованими соціал-демократичними осередками на шахті, в економії і в навколишніх селах. Здійснюючи велику копітку роботу по згуртуванню і вихованню шахтарів, він разом з Руденком одночасно дбає про поєднання їхньої боротьби з виступами заробітчан економії, селянської бідноти. З цією метою Соколов поширює серед трудящих підпільну літературу, листівки, читає лекції на медичні теми, в яких уміло, дохідливо пропагує революційні ідеї. Добре обізнаний з історією революційного руху в Донбасі, С. Божко з документальною точністю і художньою достовірністю показує легальні і нелегальні форми роботи в масах низових соціал-демократичних організацій, їх уміння спрямувати зусилля прогресивних, революційних сил на боротьбу проти спільного ворога — царизму. Так під керівництвом Соколова Кость Смердинський і Люба Рудан організують страйк трудівників економії. Зображуючи Соколова (як і Кирила Руденка), автор роману наголошує на дуже важливій рисі мужніх революціонерів — їхній високій моральності, людяності, що виявляються в усьому — у ставленні до трудівників, однодумців по підпіллю, до жінки — друга і помічника в роботі. І цим так би мовити «олюдненням» своїх героїв письменник показує високий гуманізм революційної боротьби, яка має благородну мету визволення трудящих з-під гніту і експлуатації. |
Проблеми запозичення систем мотивації персоналу у трансформаційних... Конкурентоспособность человеческого потенциала при условиях развития международных интеграционных процессов. Украина, Хмельницкий,... |
7,62-мм автомат Калашникова зразка 1947 року Калашникова зразка 1947 року (АК-47) Автоматична зброя, розроблена 1947 року, перша і найпоширеніша модель автомата |
ЕРЫВНОГО ОБУЧЕНИЯ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА ЕВРОПЕЙСКИЕ МОДУЛИ ЖАНА МОНЕ... Интеграционные приоритеты Украины в современном геоэкономическом пространстве: материалы научно-практической конференции «Интеграционные... |
Личность в системе социальных связей Очевидно, что это крайние точки зрения на процесс формирования личности. Конечно же, в анализе необходимо учитывать как биологические... |
ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СВІТОВОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ КРИЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ Целью предложенной статьи является анализ обеспечения продовольствием населения в мире, правомерность прогнозов о возможности наступления... |
КОНЕЦ ЭПОХИ МИСТЕРА «ЮЩЕНКО» ИЛИ «КОРОЛЬ УМЕР!!! ДА ЗДРАВСТВУЕТ КОРОЛЬ???» Не надо обладать сверх-аналитическими способностями, чтобы сообразить, что президентом Украины станет нынешний премьер-министр Украины... |
Книга четвёртая Гражданского кодекса Украины содержит нормы о праве... Конкурентному законодательству характерны в основном три источника: нормативный акт, правовой обычай и нормативный договор. Нормативный... |
Forever Foundation" и местной власти, собственных изысканий организации " А так же, представляется краткий отчет о пребывании представителей общественной организации на 4 Европейском Молодёжном Водном Парламенте,... |
Я вел расстреливать бандитку И я сказал: «Пошли, гадюка, Получишь то, что заслужила. Не ты ль вчера ножом без звука Дружка навеки уложила. Таких, как ты, полно... |
Правила оформления статьи ПРЕЗИДИУМА ВЫСШЕЙ АТТЕСТАЦИОННОЙ КОМИССИИ... Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными или практическими заданиями |