МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
КОНЦЕПЦІЯ
СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ УКРАЇНИ
“ЩАСЛИВА РОДИНА”
Київ – 2012
Схвалено Вченою радою Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (протокол № 9 від 14 листопада 2012 року)
Концепція сімейного виховання в системі освіти України “Щаслива родина” розроблена у відповідь на актуальну потребу сучасної молодої людини готувати себе до створення сім’ї як основи її активної, творчої та самодостатньої життєдіяльності, осередку взаємин, який грунтується на засадах культурних норм і цінностей.
Концепція містить основні положення, що стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства.
Виконання Концепції дасть змогу підвищити рівень та статус сімейного виховання в системі освіти; розширити склад суб’єктів сімейного виховання, посилити координацію їх дій і впливів; сприяти фізичному, інтелектуальному та духовно-моральному розвитку особистості дитини, сформує культуру сімейних відносин чоловіка та жінки, підвищить рівень відповідальності батьків за сім’ю та виховання власних дітей.
2
З М І С Т
Вступ.......................................................................................................................4
Актуальність............................................................................................5
Суб'єкти та цільові групи........................................................................7
Мета, завдання та принципи Концепції...............................................8
Зміст та форми роботи...........................................................................10
Шляхи реалізації Концепції..................................................................12
Очікувані результати.............................................................................14
Фінансування Концепції........................................................................14
3
Вступ
На парламентських слуханнях “Інститут сім’ї в Україні: стан, проблеми та шляхи вирішення”, що відбулися 21 вересня 2011 року, учасники відзначили, що, не зважаючи на суттєві соціально-економічні, культурні та політичні трансформації в Україні, зберігаються традиції сімейного способу життя населення як соціального інституту суспільства.
Сім’я – це унікальний соціальний інститут, першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Соціальний інститут сім’ї є основним у суспільстві, він формує наступні покоління та виховує гідну зміну, що забезпечуватиме розвиток та процвітання як громадянина, так і всієї держави. За своєю природою та призначенням сім’я виступає союзником суспільства у вирішенні його проблем, утвердженні моральних устоїв і соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Саме тому суспільство зацікавлене в фізично й морально здоровій сім’ї, здатній реалізувати свій соціальний потенціал, забезпечити не лише власне виживання, а й розвиток.
Виховні можливості сім’ї зумовлені різними чинниками, а саме: готовністю батьків до виховання дитини, рівнем загальної і педагогічної культури дорослих членів родини, можливостями його реалізації, характером взаємин і мірою узгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, а отже, загальним і власним досвідом виховання дітей, ціннісними орієнтаціями, їхньою ієрархією.
Концепція сімейного виховання в системі освіти України “Щаслива родина” розроблений у відповідь на актуальну потребу сучасної молодої людини готувати себе до створення щасливої сім’ї як основи її активної, творчої та самодостатньої життєдіяльності, осередку взаємин, який грунтується на засадах культурних норм і цінностей.
Рівень готовності молодого покоління до майбутнього сімейного житття залежить від усвідомлення значущості сім’ї як соціального інституту життєдіяльності людини; функціонування і розвитку сім'ї на основі сімейних цінностей, родинних традицій і звичаїв, подружніх і батьківсько-дитячих взаємин.
Інститут сім’ї можна вважати першою та основною ланкою між суспільством та індивідом, які постійно взаємодіють. Рівень розвитку суспільства відбивається на сімейних стосунках, а сімейні стосунки впливають на соціальну позицію людини. Гармонійне та здорове суспільство починається із щасливої та здорової сім’ї.
Соціальний інститут сім’ї є основним у суспільстві, він формує наступні покоління та виховує гідну зміну, що забезпечуватиме розвиток та процвітання як громадянина, так і всієї держави.
4
Концепція сімейного виховання в системі освіти України “Щаслива родина” грунтується на нормативно-правовій базі відповідно до вимог:
Конституції України; Сімейного кодексу України; Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”; Конвенції ООН про права дитини тощо.
Крім того, сімейне виховання забезпечується на законодавчому рівні:
Постановою Верховної Ради України від 20 грудня 2011 року № 4183-VІ “Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Інститут сім’ї в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”;
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 325 “Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року”;
наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.01.2012 № 76 “Про забезпечення виконання Постанови Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Інститут сім’ї в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”.
1. Актуальність
Сьогодні інститут сім’ї переживає суттєві складнощі: руйнуються сімейні відносини, підвищується ризик розлучень, знижуються виховні функції сім’ї, не підтримуються сімейні традиції, росте рівень дитячої бездоглядності та безпритульності, діти вимушені зростати в неповних сім’ях з усіма негативними наслідками цього явища, загострюється проблема насильства в сім’ї.
Така ситуація обумовлена, з одного боку, зміною морально-етичних орієнтирів, зокрема, втрати сімейних цінностей, престижу сімейного способу життя, а з іншого - викликане негативним впливом економічної кризи.
За умов переважної тенденції на взяття громадських шлюбів та невлаштованості молоді відбувається зменшення частки приросту молодих подружніх пар.
Втрачено національні традиції багатодітності. З підвищенням рівня позашлюбних народжень, а також через збільшення кількості розлучень, помітно зросла чисельність неповних сімей, які є досить уразливими щодо ризику бідності і потребують соціального захисту та дієвої підтримки з боку держави.
Заходи, які проводяться з боку державних органів влади щодо стимулювання народжуваності в Україні, не забезпечують збільшення рівня народжуваності навіть до рівня звичайного відтворення населення, що в першу чергу, пов’язане із докорінною зміною ціннісних орієнтацій населення, коли для більшості населення багатодітність асоціюється з матеріальною скрутою та низьким рівнем проживання. Найпоширенішим
5
типом сім’ї з дітьми є однодітна сім’я. Причому кількість сімей, які обмежуються народженням і вихованням лише однієї дитини, з року в рік збільшується, а кількість сімей з трьома і більше дітьми швидко зменшується. До основних перешкод народження бажаної кількості дітей населення країни відносять недостатність матеріального забезпечення, відсутність належних житлових та необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей.
Погіршення матеріального становища переважної більшості сімей з початку 1990-х рр., а також після розгортання світової економічної кризи у 2008 році позначилося на дітях і на процесі їх виховання. З одного боку, матеріальні проблеми породжують напруженість у сімейних стосунках, обмежують витрати на виховання і навчання дітей, з іншого – провокують батьків на пошук додаткового заробітку, що призводить до фізичного й психологічного перевантаження і зменшує резерв вільного часу, необхідного для занять з дітьми.
Аналітичні матеріали Щорічної державної доповіді Президентові України, Верховній Раді та Кабінету Міністрів України про становище сімей та стан реалізації державної сімейної політики “Становище сімей в Україні” (за підсумками 2000-2009 років), дають підстави констатувати, що за останні 10 років соціально-економічне становище сім’ї в Україні значно погіршилося. Це призвело до посилення цілої низки негативних явищ: низької народжуваності, збільшення випадків насильства у сім’ї, недостатнього рівня виконання батьківських обов’язків, що, відповідно, призводить до високого рівня розлучень, збільшення кількості неповних сімей, позашлюбної народжуваності, масового поширення соціального сирітства.
На жаль, до цього часу існують негативні ґендерні стереотипи у розподілі сімейних ролей жінок і чоловіків, виконання батьківських обов’язків, відсутнє формування навичок ефективного спілкування між статями.
Сім’я не виконує повною мірою виховної функції у зв’язку з відсутністю цілеспрямованої, поетапної, організованої системи підготовки майбутніх батьків до виконання соціальних ролей чоловіка і дружини, батька і матері; відсутністю умов для підвищення свого загальнокультурного і педагогічного рівня. Більше половини опитаних сімей вважають, що вони не володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями.
У сучасних умовах суттєвих змін зазнає виховна функція сім’ї. Характерна для минулого чітка визначеність суспільних пріоритетів, громадські ідеали та життєві перспективи, створювали вагоме підґрунтя, відповідно до якого вибудовувалося людське життя загалом та виховання дітей зокрема. Соціальне оточення контролювало і підтримувало процес засвоєння таких ціннісних орієнтацій, що сприяло стабільності сімейної системи. Засоби масової інформації, культура і мистецтво мали єдину ідеологічну і світоглядну спрямованість, що підсилювало вплив визначених
6
державою моральних ідеалів на індивідуальну свідомість. Сім’ї залишалося тільки засвоїти і відтворити те, що вимагалося державою. У більшості людей така ситуація породжувала відчуття захищеності й стабільності.
Сьогодні виконання батьками виховної функції ускладнюється необхідністю зміни пріоритетів і методів виховання. Традиційні уявлення про те, що слухняність і скромність є позитивними якостями, суперечать вимогам „суспільства конкуренції”, яке вимагає прояву ініціативи, самовпевненості, здатності протистояти тискові авторитетів. Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері виробництва, комп’ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в українську культуру інших культур висувають на перше місце прагнення батьків бачити свою дитину в майбутньому комерсантом або програмістом, що спричинює надання переваги вихованню в дітей прагматичності, раціональності, волі до успіху.
Можливості реалізації українською сім’єю виховної функції вкрай обмежені й через зниження загального культурно-освітнього рівня більшості населення. Сучасні батьки мало уваги надають підвищенню своєї педагогічної культури. Не можна не зважати й на те, що методи і засоби виховання, засвоєні батьками з власного дитинства, вже не спрацьовують. Неспроможність батьків налагодити контакти з дітьми, створити сприятливі умови для їх сімейного виховання, призводить до роз’єднання представників старшого і молодшого покоління, негативно позначаючись на формуванні та розвитку зростаючої особистості.
На виховну функцію сім’ї негативно впливають нуклеаризація, послаблення родинних зв’язків, зменшення у батьків можливостей щодо спілкування і контролювання дітей, значна зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління; переоцінка досвіду сімейного життя, зменшення кількісного складу сімей, зниження можливостей батьківського впливу на дітей.
Наслідком відсутності або нерозвиненості батьківських обов’язків є безвідповідальне батьківство, що породжує соціальне сирітство, дитячу бездоглядність та безпритульність, інвалідність, підліткову злочинність тощо. Безвідповідальне батьківство – одна з головних причин, чому діти стають сиротами при живих батьках.
Суб'єкти та цільові групи
Суб’єктами сімейного виховання виступатимуть:
вихованці дошкільних, позашкільних, учні загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації;
неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації, місцях позбавлення волі або повернулися з них;
7
діти і молодь, які не мають умов сімейного виховання й опіки: сироти, з алкоголенаркозалежних родин, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі;
молоді сім’ї, які потребують консультативної допомоги з проблем виховання дітей;
педагогічні та науково-педагогічні колективи навчальних закладів (дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих);
працівники служб у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді, медичних закладів;
трудові колективи, громадянські, благодійні організації та фонди, товариства, асоціації тощо.
3. Мета, завдання та принципи Концепції
Концепція містить основні положення, що стосуються підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства.
Мета Концепції сформувати культурно-розвинену, працездатну, гармонійну, самодостатню і відповідальну особистість чоловіка та жінки, мотивованої на створення щасливої сім’ї та здатну до усвідомленого народження і виховання дітей, тобто забезпечення виконання сім'єю основних її функцій, передусім виховної та демографічної, що призведе до гармонійного розвитку суспільства, а також зростання економічних та культурних показників, радісного і щасливого життя всіх членів сім’ї; прищеплювати якості і риси собистості, які допомагали б їй гідно жити та працювати (розвиток інтелекту і творчих здібностей, любові до навчання і праці, чесності і мудрості, взаємоповаги і толерантності, фізичного здоров’я).
З метою підвищення статусу інституту сім’ї, престижу толерантних сімейних відносин передбачається виконання завдань:
• удосконалити систему виховної роботи з питань щасливого сімейного життя, родинного виховання у навчальних закладах різного рівня;
• посилити пропагування сімейних цінностей шляхом проведення постійних широкомасштабних інформаційних кампаній, у тому числі через засоби масової інформації;
• здійснювати культурно-просвітницькі заходи з метою відродження та збереження сімейних традицій і цінностей.
Метою навчального закладу має бути здійснення такої політики, при якій батьки відчувають свою визначальну роль та відповідальну у справах учнівського та педагогічного колективів. Адже сім’я – це найважливіший соціальний замовник освіти.
8
Головними принципами спільної роботи школи і родини мають бути наступні:
пріоритетність сімейного виховання;
демократизм;
взаємоповага і взаєморозуміння;
всебічна гуманізація взаємовідносин педагогів і батьків;
спадкоємність і ретроспективність
Допомога в розвитку дитини означає створення таких умов, за яких її фізіологічні, емоційні та інтелектуальні потреби задовольнятимуться достатньою мірою і на необхідному якісному рівні. Результат такого виховання — здоров’я дитини, її щастя і благополуччя.
Основними завданнями сімейного виховання на сучасному етапі розвитку України як суверенної держави є
виховання в дітей гуманності (поваги до людей, співчуття і чуйності, доброзичливого становлення до них, турботи про їхнє благополуччя) і духовності (прагнення до освоєння багатств вітчизняної і світової культури; свідомого громадянина-патріота своєї Батьківщини, чесного трудівника, гарного сім’янина;
формування загальнолюдських ідеалів любові, доброзичливості, справедливості, чуйності, чесності і порядності, поваги до свого способу життя на основі моральності, культури, краси;
залучення дитини до здорового способу життя і формування в неї відповідних цінностей, умінь і навичок.
Слід зазначити, що основними напрямами сімейного виховання є:
гуманність і милосердя до дитини (діти мають зростати і виховуватися в атмосфері доброзичливості, любові та щастя);
батьки мають розуміти і приймати свою дитину такою, якою вона є, сприяти всебічному розвитку її якостей;
дотримання діалектичної єдності щирої поваги до особистості дитини та високої вимогливості до неї);
врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини (виховні впливи і розподіл сімейних ролей мають вибудовуватися з огляду на вікові, статеві та індивідуальні особливості дитини);
залучення дітей до життєдіяльності сім’ї як рівноправних учасників (суб’єкт – суб’єктні батьківсько-дитячі відносини);
оптимістичність і демократичність батьківсько-дитячих взаємин;
послідовність та єдність батьківських вимог.
Усвідомленість батьками себе як вихователів охоплює ціннісні орієнтації подружжя (сімейні цінності); батьківські настановлення й очікування; батьківське ставлення; батьківські почуття; батьківські позиції;
9
батьківську відповідальність; стиль сімейного виховання.
Дана концепція сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України передбачає реформування усіх рівнів системи освіти України, які визначають процес отримання відповідних компетенцій, практичного досвіду у побудові щасливої сім'ї на основі сімейних цінностей, родинних традицій і звичаїв, подружніх і батьківсько-дитячих взаємин.
Виконання цих завдань має відбуватися в комплексі, бути складовою цілісної державної політики в галузі освіти, педагогічної науки, а також з плідною взаємодією з громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на поліпшення становища різних категорій сімей, надання їм соціальних послуг.
Зміст та форми роботи
Освітні заходи у сфері сімейних взаємин – це одна з головних потреб суспільства і засіб відродження інституту сім'ї.
В системі освіти і науки України, молоді та спорту здійснюються заходи щодо:
• організації сімейного відпочинку шляхом проведення щорічних родинних фестивалів, конкурсів, змагань;
• проведення наукових та соціологічних досліджень з питань сім’ї; забезпечення роботи сімейних клубів за місцем проживання;
• видання методичних посібників, інформаційних матеріалів з питань планування сім'ї, прав і обов'язків подружжя, відповідальності батьків за виховання дітей.
Разом з тим, реалії сьогодення засвідчують про необхідність здійснення нагального комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на здійснення соціальної роботи з сім’єю, для цього мають здійснюватися освітні, інформаційні заходи, спрямовані на підвищення престижу сім’ї в Україні.
Сімейне виховання у майбутніх батьків важливо починати ще у шкільному віці. Для цього необхідно впровадити в шкільну і вузівську освіту програми курсу “Сімейні цінності”, “Щаслива сім’я” тощо.
Потребою часу є систематична й послідовна педагогізація батьківської громадськості, оскільки члени сім’ї є першими вихователями дитини. Тому у навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на підростаючу особистість залежить від багатьох факторів, а саме: складу сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління); побутових умов; морально-псхологічного клімату; соціальної орієнтації; загальної культури; забезпечення єдності вимог до дитини усіх членів сім’ї; характер спілкування батьків із дитиною; єдність сімейних інтересів.
Цілеспрямована робота має проводитися у двох напрямах:
10
психолого-педагогічна просвіта батьків;
активне залучення до виховної роботи з дітьми в рамках класу, школи.
З метою здійснення інформаційно-просвітницької роботи з сім’ями, удосконалення форм психологічної, юридичної, інших видів допомоги з питань шлюбу, сім’ї та виховання дітей, розширення сфери культурних послуг необхідно:
• розвивати мережу сімейних клубів, центрів сімейної культури, інших спеціалізованих служб, з метою надання соціально-психологічної допомоги у виконанні батьківських обов’язків, профілактики девіантних форм сімейних відносин;
• забезпечити здійснення педагогічного патронажу сімей;
• проводити культурно-просвітницькі заходи з метою вивчення і розповсюдження ефективного досвіду сімейного виховання та передбачити систему заохочення сімей, які беруть активну участь у виховній роботі з дітьми в рамках класу, школи, міста;
• здійснювати роботу з дошлюбної діагностики та консультування, педагогічної підготовки молодих батьків до виховання дітей;
• створити систему взаємодії закладів і служб органів охорони здоров’я та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді для здійснення соціального супроводу сімей, які чекають на народження дитини;
• забезпечити підготовку та видання спеціальної літератури, створення циклів теле- та радіопередач для батьків з питань виховання дітей;
• надавати підтримку громадським організаціям у здійсненні інформаційно-освітніх програм з питань сімейних відносин між подружжям, виховання дітей, формування здорового способу життя;
• здійснювати інформаційно-просвітницькі заходи, спрямовані на формування навичок ефективного спілкування між статями, подолання ґендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей у сім’ї.
Для надання допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, передусім молодим, багатодітним, неповним, слід:
• удосконалити систему виявлення та обліку сімей, які перебувають у кризових ситуаціях, підвищення якості соціального супроводу сімей, які потребують сторонньої допомоги;
• забезпечити проведення індивідуальної роботи із сім’ями, в яких батьки – інваліди чи виховуються діти з обмеженими фізичними можливостями.
З метою поліпшення кадрового забезпечення реалізації вищезазначених заходів слід:
• забезпечити підготовку відповідних фахівців на всіх рівнях;
11
• удосконалити систему підвищення їх кваліфікації;
• запровадити роботу відповідних навчальних центрів.
З метою наявного науково-методичного забезпечення виконання заходів програми передбачається:
• проведення систематичних соціологічних досліджень з вивчення проблем різних категорій сімей;
• підготовка, видання та поширення наукових і методичних матеріалів;
• проведення наукових і науково-практичних конференції з питань сім’ї та реалізації державної політики у цій сфері.
5. Шляхи реалізації
На рівні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України:
координувати науково-методичне забезпечення реалізації Концепції;
на рівні Інституту інноваційних технологій і змісту освіти:
забезпечувати впровадження програм підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відповідального батьківства;
координувати діяльність методичних служб у галузі освіти на всеукраїнському рівні у напрямі підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
на рівні Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України:
забезпечувати розроблення програм підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування свідомого і відповідального батьківства для нагального впровадження в шкільну та вузівську програми освіти;
на рівні обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти:
виконувати інформаційно-аналітичну та практичну функції, розробляють, узагальнюють і впроваджують інноваційні технології, інтерактивні методики та сучасні форми організації сімейного виховання;
12
адаптувати вітчизняний та зарубіжний досвід до регіональних умов;
здійснювати підготовку та перепідготовку працівників освітньої галузі шляхом проведення курсів, проблемних семінарів, спецкурсів, семінарів-тренінгів та інше;
на рівні вищих навчальних закладів:
виконувати функції науково-методичного забезпечення дослідницької роботи, модернізації змісту освіти та виховання;
брати участь у підготовці спеціалістів різних галузей (педагогів, психологів, лікарів, соціологів, юристів, громадських організацій) з питань сімейної освіти та виховання;
на рівні дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, інтернатних, професійно-технічних з урахуванням особливостей діяльності навчальних закладів:
здійснювати освітні, виховні, інформаційні заходи, спрямовані на підвищення престижу сім’ї в Україні, підготовку молоді до щасливого подружнього життя та формування свідомого і відповідального батьківства;
взаємодіяти з батьківською громадськістю;
забезпечувати роботу батьківського всеобучу;
на рівні громадських організацій:
здійснювати інформаційно-освітні програми з питань сімейних відносин між подружжям, виховання дітей, формування здорового способу життя;
на рівні засобів масової інформації:
запобігання асоціальних проявів у сім’ї, гармонізації сімейних стосунків, популяризації здорового способу життя, відновлення української духовності, утвердження моральних цінностей в суспільно-політичному та приватному житті, підтримки та захисту традиційних сімейних цінностей, формування щасливої сім’ї, яка бере активну участь у житті громади, виховує свідомих і відповідальних громадян України;
13
підвищення загального інтелектуального, культурного рівня і творчого потенціалу населення, прискорення розвитку країни.
6. Очікувані результати
Виконання завдань Концепції дасть змогу підвищити рівень та статус сімейного виховання в системі освіти; розширити склад суб’єктів сімейного виховання, посилити координацію їх дій і впливів; сприяти фізичному, інтелектуальному та духовно-моральному розвитку особистості дитини, сформує культуру сімейних відносин подружжя, підвищити рівень відповідальності батьків за сім’ю та виховання власних дітей.
Фінансування Концепції
Виконання Концепції здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством в межах асигнувань, передбачених відповідним розпорядникам коштів на зазначені в галузі освіти заходи.
|