з перших вуст
Представник церкви вважає невідповідним історії проект пам'ятника Петру Могилі
Ознайомившись з результатами конкурсу проектів пам'ятника Петру МОГИЛІ, секретар Київської Митрополії Української Православної Церкви Московського патріархату благочинний храмів м. Києва висловив свою думку про проект-переможця (автор Анатолій КУЩ).
Як повідомляє сайт УПЦ МП, протоієрей Віталій КОСОВСЬКИЙ заявив: "Ідея увічнити пам'ять святителя Петра МОГИЛИ чудова. Але в тому вигляді, в якому це планується зробити, - це безглуздя. Передусім, проект не відповідає історичній правді. Фундатор Києво-Могилянської Академії, високоосвічена, мудра, тактовна і толерантна людина зображена автором, м'яко кажучи, в непристойному вигляді. Його вбрання не відповідає ні званню митрополита, ні званню ченця. Вважаю, що, перш ніж віддати перевагу якомусь із проектів, треба було поцікавитися думкою Церкви, бо святитель Петро МОГИЛА був, передусім, людиною церковною".
Нагадаємо, що конкурс на кращий проект пам'ятника митрополиту Петру МОГИЛІ в м. Києві проводився на виконання доручення Президента України і Кабінету Міністрів з метою увічнення пам'яті видатного діяча Православ'я, політики й освіти. На ньому були представлені вісім проектів. Перше місце 4 квітня журі присудило Анатолію КУЩУ (архітектор Юрій ТИЖ), друге - Валерію МЕДВЕДЄВУ (архітектор Юрій ЛОСИЦЬКИЙ), третє - тандему скульпторів П. ДРОЗДОВСЬКОГО і М. ОБЕЗЮКА (архітектор А. ГАЙДАМАКА).
Пам'ятник, створений за ескізом переможця, передбачається встановити на Контрактовій площі столиці перед центральним входом в Національний університет "Києво-Могилянська Академія".
(C) УНІАН, 2003
#
світське життя
персони
Наступного року Україна широко відзначатиме 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Президент України Леонід КУЧМА підписав указ "Про відзначення 190-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка".
Як повідомила УНІАН прес-секретар глави держави Олена ГРОМНИЦЬКА, цей документ підписано з метою вшанування пам'яті великого сина України, видатного поета-гуманіста Тараса Григоровича Шевченка та з нагоди 190-річчя від дня його народження.
Згідно з розпорядженням, Кабінету Міністрів доручено затвердити у двомісячний строк план заходів щодо відзначення 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка, передбачивши, зокрема: проведення у 2004 році щорічного Шевченківського літературно-мистецького свята "В сім'ї вольній, новій" у Києві; видання протягом 2003-2004 років третього - одинадцятого томів академічного зібрання творів Т.Г.Шевченка у 12-ти томах та підготовку до друку третього тому Шевченківської енциклопедії у чотирьох томах; підготовку програми видання творів Т.Г.Шевченка іноземними мовами; проведення ремонтно-реставраційних робіт приміщень Національного музею Тараса Шевченка, його філій у Києві, будинку лікаря Козачковського, де був написаний "Заповіт", у Національному історико-етнографічному заповіднику "Переяслав"; завершення капітального ремонту Шевченківського національного заповідника у Каневі; здійснення додаткових заходів із дальшого розвитку Державного історико-культурного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", зокрема проведення ремонтно-реставраційних робіт на його об'єктах, забезпечення сучасними технічними засобами та автотранспортом; завершення капітального ремонту будинків культури в селах Шевченковому і Моринцях, школи мистецтв і народних ремесел у с. Шевченковому, облаштування меморіального парку у с. Моринці; карбування ювілейної монети, випуск в обіг поштової марки і конверта, присвячених 190-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, здійснення спецпогашення поштової марки. Також уряд має вирішити питання щодо фінансування зазначених заходів.
Окрім того, Кабінет Міністрів, Київську міськдержадміністрацію зобов'язано вирішити питання щодо початку у 2004 році спорудження у столиці будівлі для зберігання рукописів класиків української літератури.
Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і мистецтв разом з Національною академією наук України доручено провести у березні 2004 року міжнародну наукову конференцію, присвячену 190-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.
КМДА повинна провести у столиці України благоустрій місць, пов'язаних із перебуванням Т.Г.Шевченка, а також об'єктів, вулиць, площ, яким присвоєно його ім'я.
Місцевим органами державної виконавчої влади доручено забезпечити благоустрій об'єктів, пов'язаних з ім'ям Т.Г.Шевченка, оновлення відповідних експозицій у музеях, сприяти проведенню урочистих вечорів, Шевченківських уроків, науково-практичних конференцій, круглих столів, семінарів, організації книжкових та художніх виставок тощо.
Міністерство закордонних справ зобов'язано забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів, присвячених 190-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, зокрема за участю представників української громадськості за кордоном.
Державному комітету телебачення і радіомовлення доручено забезпечити широке висвітлення заходів, присвячених відзначенню 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.
(C) УНІАН, 2003
#
Оголошено лауреатів Пулітцеровської премії
У Нью-Йорку оголошені лауреати Пулітцеровської премії - самої престижної в США нагороди в області журналістики і літератури, що присуджується Колумбійським університетом.
Як повідомляє радіо "Свобода", серед лауреатів - Роберт КАРО, котрий отримав премію за третій том біографії Ліндона Джонсона, Ніло КРУС (п'єса "Ганна в тропіках") і Джеффрі ЮДЖІНАЙДС (роман "Міддлсекс").
З газет нагороджена "Уолл стріт джорнел" - за репортажі про корупцію у великих корпораціях. Два журналісти газети "Вашингтон пост" відмічені премією за публікації про систему правосуддя у Мексиці.
Кращою історичною роботою визнана книга Ріка АТКІНСОНА "Армія на світанку - Війна в Північній Африці 1942-1943".
Премію в області документальної прози отримала Саманта ПАУЕР за книгу "Проблема з пекла - Америка і доба геноциду".
Радіо "Свобода"
(C) УНІАН, 2003
#
Французький “Пелевін” зустрівся з українськими читачами
10 квітня до Києва приїхав один з наймодніших французьких письменників Фредерік Бегбедер. Автор романів “99 франків”, "Щоденник молодого ідіота" та “Новели під екстазі”, перекладений всіма європейськими мовами крім української, 10 квітня відкрив фестиваль французького кіно в кінотеатрі “Україна” і протягом наступних двох днів зустрівся з читачами та проведе практичні лекції з літератури та реклами. У наступному матеріалі ви знайдете скорочені біографію та бібліографію письменника, його інтерв’ю та відгук на його творчість іншого відомого французького митця Мішеля Уельбека.
Біографія
Фредерік Беґбедер народився 21 вересня 1965 року у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен. Його мати – перекладач “жіночих” романів, а батько – керівник кадрової аґенції. Після класичних студій у ліцеях Монтеня та Луї-ле-Грана він поступає на політехнічні студії до університету, але не входить до Science-Po Французької Школи Національної Адміністрації (ENA).
У 25 років цей закоренілий гуляка, організатор вечірок у Castel (модний нічний клуб в Парижі) видає свій перший роман “Щоденник молодого ідіота”. Відтоді він співпрацює з різними журналами (Globe, Elle, Voici), вигадує (перед тим, як його викинули цього року) рекламні слогани для Young and Rubicam, з’являється на телебаченні (Paris Première), керує журналом NRV та продовжує писати.
Сам письменник висловлюється про свою біографію:
“Я народився в м.Неї у заможному середовищі, я мав щастя. Може, коли хтось усе мав від народження, він пише, щоб чогось позбутися. Може письменник пише, щоби чогось набути.У мене все навпаки. У кожній з моїх книг я щось втрачаю: “Відпустка у комі” – 10 років нічного життя, “Кохання триває три роки” – мою колишню дружину, “99 франків” – 10 років реклами. Я за літературу “випаленої землі”. Щоб позаду залишалися палаючі руїни. Це так як ментальний стриптиз. Ось я літературний Чіп і Дейл.”
Фредерік Беґбедер є також “засновником”:
- засновник і головний редактор журналу GENEREUX у 1992
- засновник і головний редактор журналу DELUXE у 1993
- співвласник і головний редактор журналу NRV (1996)
- засновник і генеральний секретар Prix de Flore (від 1994)
-засновник і президент клубу CACA (1984-1993)
Додаткова інформація:
Він має рожевий i-mac та помаранчевий e-book, лазничку умебльовану Кельвіном Кляйном та цілу інтегральну “Плеяду”, якої ніколи не відкривав. Він носить тільки кашмірові сорочки, має двійника бомжа внизу, біля свого будинку, та шість успадкованих від діда й бабці стільців Людовіка ХV.
Не повна бібліографія
"Останній інвентар перед ліквідацією" (2001)
Фредерік Беґбедер прочитав п’ятьдесят книжок цього століття, вибраних французами. Від “Наджа” Андре Бретона до “Чужинця” Альбера Камю, не забуваючи Набокова, Сент-Екзюпері, Мілана Кундери або Француази Саґан – ось пантеон великих текстів так, начебто вони щойно з’явилися. Там, де Беґбедер обирає, насміхається, захоплюється, жартує, хвилюється та повертає кольори цим класикам, інколи надто далеким. Зі слослів’ям. З запалом. З жартом.
"99 франків" (2000)
Октав є господарем світу. Він має прибуткову професію рекламного редактора: він сьогодні вирішує, що Ви будете хотіти завтра. Октав – живий мрець, наповнений грошима, дівчатами та кокаїном. Одного дня він бунтується. Здібний Октав розхитується. Ідеальна клієнтка? “Даун, що ще не має 50 років.” Рекламні багачі? “Вони керують ІІІ світовою війною.” Від острова Жат, де торгують боси аґенцій до Майамі, де знімають ролик під амфітамінами, від семінару в Африці до Сен-Жермен-де-Пре, від пекла сексу до втраченої цноти. Фредерік Беґбедер написав книгу сина реклами між фікцією і памфлетом.
"Новели під екстазі" (2000)
“У 1980-х роках у нічних середовищах з’явився новий наркотик MDMA так званий “екстезі”. Це “пілюля кохання” провокувала дивні ефекти: приплив крові, охоту танцювати цілу ніч техно, потребу пестити людей, клацання зубів, прискорену дегідрацію, екзистенційну тривогу, спробу суїциду, прохання про одруження. Це був важкий наркотик з підйомом та зі спуском, так як в американських гірках, або в новелах деяких американських письменників. Автор цієї книги більше не споживає та не радить читачеві спробувати: не тільки тому, що екстезі - це нелегально, але й тому, що він нищить мозок. Як доводить ця збірка текстів, написаних під його впливом. І, до речі, чи потребуємо ми дози щоб розповідати про наше життя незнайомим? Тоді, коли для цього існує література?”Ф.Б.
"Кохання триває три роки" (1998)
“Спочатку все гарне, навіть ви. Ви навіть не вірите, що ви такі закохані. Кожний день приносить нові дива. Ніхто на Землі не пізнав стільки насолоди. Перший рік подружнього життя є послідовністю сонячних ранків, навіть коли пополудні іде сніг. Другий рік – речі починають змінюватись? Ви стали чутливим. Ви горді тій згоді, що створилася у вашій парі. На вулиці вашу дружину сприймають за вашу сестру – це вам лестить, але це на вас впливає. Ви займаєтесь коханням шораз меньше і думаєте, що це нормально. Ви переконані, що кожний день зміцнює ваше кохання, тоді, коли кінець світу ось-ось настане. Третій рік – є добра і погана новина. Добра новина – втомлена жінка вас покидає. Погана новина – Ви починаєте нову книгу.”
"Відпустка у комі" (1997)
“Параша” – це назва модного нічного клубу, який відкривають на майдані Мадлен. Марк Мароньє - модний репортер, що пише світську хроніку, іде туди на відкриття за запрошенням свого старого приятеля Джоса – найпопулярнішого DJя від Нью Йорку до Токіо. Топ моделі з вигладженими обличчами, наймодніші стилісти, різного роду декаденти пхаються на танцпол між dance music та дозами екстазі. “Капуста” дозволяє свято, яке дозволяє секс.” Марк знає, що він думає тільки про кохання. Він його зустріне на світанку, воно буде з найнесподіванішим обличчям…
Інтерв’ю
- Чи Ви вважаєте себе письменником? - Думаю, що передусім я є свідком своєї епохи.
- У Вашому першому романі “Щоденник молодого ідіота” Ви себе представляєте нікчемою та гулякою…
- Тоді я сбе вважав Антуаном Блонденом, моїм улюбленим письменником. Я грав словами. Особлива ця книга описує великі труднощі закоханого марнотратника, що обирає ніч замість доброго родинного життя.
- Ви продовжуєте цю тему у своїй другій книзі “Відпустка у комі”, дія якої відбувається виключно в нічному клубі…
- Я хотів написати щось експериментальне. Розповідь, яка починається о 7-й вечора у клубі і яка закінчується о 7-й ранку у цьому самому місці. Тоді я писав світські хроніки для таких журналів як Vogue або Cosmopolitan. Я написав цю книгу, щоб позбутися мого образу поверхового, нахабного гуляки.
- Тусовки – це щось важливе для Вас?
- Цілковито. Саме раз під час вечірок ми переважно зустрічаємо жінку свого життя. Коли ти вперше добре напився, вперше прийняв наркотик – моменти в житті чоловіка, які я вважаю важливими, відбуваються під час вечірок. Людина там переживає природні або штучні радощі, але все таки радощі. Мені абсолютно не соромно за це минуле. На відміну від моїх батьків чи дідів, я не пережив воєн, або травневої революції 1968 року. Як сказав Джей МакІнерне: “Ми пережили кокаїнову війну.”
- Цей світський образ Вам перешкоджав?
- Все що мені перешкоджає, це коли говорять, що світська людина не може бути письменником. Проте Пруст, Стендаль, Кокто або Фітцжеральд були великими світськими людьми. Крім того, я ненавиджу людей, які приймають позу письменників-мучеників, як наприклад Крістін Анґо.
- У Вашому третьому романі “Кохання триває три роки” Ви безсоромно розповідаєте про Ваше сентиментальне розлучення. Чи це важко?
- Перші два романи дозволили мені позбутися світу ночі. З третім я хотів позбутися мого розлучення. Ця безсоромність дозволила розлучити людей, які мали подібний досвід. Розлучення – це досить болюча поразка. Коли я одружувався, я був готовий стати шановною людиною, як мій батько. Замість цього я кинувся у діяльність, яку мої батьки не вважали серйозною. Проте, світський репортер, це дуже серйозна праця! Писати тексти під фотографіями знаменитостей – це дуже втомлює. Не можна помилитися! Якщо серйозніше, ця книга була самоаналізом для того, щоб вибрати кращий шлях у моєму житті.
- “99 франків” це вирок рекламістам, яких ви вважаєте нацистами (їх мові, їх праці, їх ідеології). Ви в це вірите, як у кохання, що триває три роки?
-Не треба плутати автора з героєм. Октав Паранґо це не я. Він споживає 4 грами кокаїну на день, його пре, він бачить нацистів скрізь. Він у стані гострої параної. Також він шизофренік, бо він збунтувався проти світу, співучасником якого він є. Я, звісно, сильно перебільшую. Скрізь, куди він іде, він має враження, що знаходиться серед архітектури а-ля Альбер Спір, йому здається, що він бачить рекламні ролики так, якби їх зробила Лені Ріфеншталь. Натомість, я погоджуюся з Октавом, що історично нацисти перші раціонально та інтенсивно вживали пропаганду, наслідки якої ми знаємо. Вони трансформували цілий народ у вбивць, злочинців. Очевидно, сьогодні Adidas це не Аушвіц. Але реклама - це небезпечна техніка інтоксикації. Тому я зблизив мотто Procter & Gamble “не беріть людей за ідіотів, але не забувайте, що вони ними є” з реченням Ґеббельса “чим більша брехня, тим легше в неї вірять.” Для мене зневага до людей починається з цього.
Приватизація світу
Автор “Елементарних частинок” Мішель Уельбек захищає полемічний роман Фредеріка Беґбедера “99 франків” (сьогодні переназваного “19,99 євро”), і ставить ультиматум усім тим, хто засуджує письменників.
Фредерік Беґбедер працював десять років у Young and Rubicam, французькій філії найбільшої світової рекламної групи. Як і його персонаж Октав, він був творчим редактором (придумував рекламні компанії та їх гасла). Така професія, хоч би своїми фрустраціями, може заохотити до написання романів. Наприклад, заголовок книги “99 франків” – це концепція (доречна, навіть геніальна: назвати книгу ціною, за якою вона продається – це відкрито виражати природу світу, де гроші є істиною). Творчі люди з рекламних аґенцій, це одна з очевидних речей, яку показує ця книга. Ці люди самі себе зневажають: вони свідомі, що роблять лайно, тоді, коли те, що вони би хотіли, це робити креатив. Як творчі люди, вони все-таки можуть собі дозволити зневажати своїх комерційних партнерів, з яких вони щоденно трусять значні гроші. Щодо клієнтів, вони, так чи інакше, мають вибір з огляду на конкуренцію, і, таким чином, клієнти зневажають всі рекламні аґенції.
Те, що відбувається в книзі, я залишаю Вам. У справжньому житті, у французького директора Young and Rubicam були правдиві випробування. У справжньому житті Фредеріка Беґбедера звільнили з роботи за поважну помилку (він мав залишити робоче місце протягом години без грошового відшкодування).
Реальний світ крутиться навколо нагального руху до всеохоплюючої приватизації, захищається все сильніше, притягає постійно до суду і переважно виграє.
Малоправдоподібно, що “реальний світ”, підсилений своїми першими юридичними успіхами, відмовиться від аґресивної поведінки. Також малоймовірно, що письменники не будуть цьому опиратися, навпаки, можна очікувати, що вони будуть поза законом щораз частіше, рішучіше, аґресивніше. Існує мало точок дотику між Жан-Марі Лепеном, Les Chiennes de Garde [“Сучкі охоронці” феміністична організація, ред.] і Danone, але я знаю, що відтепер я не роблю різниці між цими людьми, вважаючи їх своїми ворогами. Я знаю, що в майбутньому мені буде приємно їх знеславлювати, робити на них наклепи, публічно шкодити їх репутації та завдавати їм матеріальної або моральної шкоди в міру моїх можливостей. Їм та їм подібним.
(C) УНІАН, 2003
#
|