|
|
Скачати 3.94 Mb.
|
|
Рис. 21. Види форвардних угод В угоді із заставою на купівлю її платником є покупець, і в цьому разі застава забезпечує інтереси продавця. В угоді із заставою на продаж її платником є продавець, і в цьому разі застава забезпечує інтереси покупців. В угоді із заставою на продаж заставою може бути частина товару, предмета продажу. Розмір застави встановлюється угодою сторін. Він може коливатися від 1 до 100% вартості угоди. Угода з премією - це договір, у якому один із контрагентів на підставі особливої заяви на певний день за встановлену винагороду (премію) одержує право зажадати від свого контрагента або виконання зобов'язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Угода з премією не змінює її змісту, а тільки зменшує ризик для контрагентів, що вступають у біржову торгівлю. Коли продавцю вигідніше сплатити премію, ніж виконати зобов'язання з поставки товарів, використовують форвардні, або строкові, угоди з премією. На біржах можуть запроваджуватися різноманітні обмеження для угод із премією. Наприклад, право вибору щодо виконання угоди (виконання угоди або відмова від неї) може належати тільки покупцю. Якщо такі обмеження не встановлюються, то право вибору може належати обом контрагентам. Розрізняють кілька видів угод з премією. /. Прості угоди з премією. У цих угодах сторона - платник премії одержує так зване право відступлення, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору у разі його невигідності або втрачає певну суму в разі виконання договору. Угоди із премією залежно від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), бувають двох видів - угоди з умовним продажем та угоди з умовною купівлею. В угоді з умовним продажем продавець готовий сплатити премію за те, що в момент, коли настане день поставки, знайдеться більш вигідний покупець або ціна збільшиться. Продавець вважає, що йому вигідніше сплатити премію за умовний продаж свого товару і при цьому мати покупця. Якщо в день поставки товару покупцю продавець знайде більш вигідного споживача або ціна товару збільшиться, продавець має право відмовитися від поставки продукції першому покупцю (втративши при цьому обумовлену премію) і продати більш вигідному споживачу (з вирахуванням витрат, тобто премії першого покупця). Угода з умовною купівлею полягає в інтересах покупця і можлива тоді, коли споживач не впевнений, буде потрібен йому замовлений товар чи він може знайти більш вигідного постачальника такого товару, на який було укладено просту угоду з премією. Позицію покупця в цьому разі можна подати так: сплачу премію, але в цього постачальника замовлений товар не куплю; якщо не знайду більш вигідного постачальника, товар куплю в обумовленого постачальника, але сплачу за нього більше, ніж він коштує, на розмір премії. Премія в цих випадках обумовлюється або як окрема сума від вартості угоди, або як розмір, що враховується у вартості. У першому випадку премія сплачується при укладенні угоди. У другому - сума угоди з умовною купівлею збільшується на розмір премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на величину премії. Оплата премії відкладається у разі відступу від угоди до дня заяви про це (у формі відступної премії), і навпаки -до дня виконання угоди. Угоди з премією на купівлю і продаж істотно відрізняються від угод із заставою на купівлю і продаж. Угоди із заставою є так званими твердими угодами, тобто застава є гарантією її виконання, а угоди з премією належать до умовних угод: вони можуть бути виконані, а можуть і не виконуватися. 2. Подвійні угоди з премією - це договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагентів) відмовитися від угоди. Оскільки права платника премії збільшуються в таких угодах вдвічі порівняно з його правами в простих угодах, то розмір премії встановлюється також вдвічі більшим. Ця премія може враховуватися окремо від суми угоди або ж включатися в суму угоди. У разі врахування подвійної премії у вартості товару остання як сума угоди на купівлю збільшується і, навпаки, як сума угоди на продаж зменшується на розмір цієї премії. Складні угоди з премією - це договори, що є поєднанням двох протилежних угод з премією, які укладаються однією брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Залежно від того, чи є брокерська фірма, що укладає складну угоду з премією, платником або одержувачем останньої, угода набуває двоїстого характеру, де в першому випадку право відступу від угод належить брокерській фірмі, а в другому - її контрагентам. Кратні угоди з премією - це договори, у яких один із контрагентів одержує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшити в стільки-то разів кількість товару, що підлягає, згідно зі змістом угоди, передачі або прийому. Кратні угоди з премією бувають двох видів: угоди з вибором покупця та угоди з вибором продавця. Вони є поєднанням твердої угоди з умовною, тобто певна мінімальна кількість товару в будь-якому разі повинна бути передана або прийнята. Кратність полягає в тому, що більша кількість товару, який його уповноважений контрагент може оголосити об'єктом виконання, повинно бути в кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, тобто перевищувати його в два, три, чотири і більше разів у межах максимуму, установленого договором. Премія враховується в сумі угоди, що збільшується при продажу, але виплачується у разі відмови контрагента, який має право на збільшення кількості, предмета передачі або прийому товару. Премія виплачується тільки за неприйняту або передану кількість товару. Форвардні угоди мають ще один різновид -угоди з кредитом. Це угоди між брокером і клієнтом, згідно з якими брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому товар, що цікавить його. З цією угодою брокер звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, що цікавить клієнта, після цього одержує той товар, що його пропонував клієнт. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит банку. Угода з кредитом дає можливість законно здійснювати чисто бартерні операції. Гроші в цьому разі для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і служать лише мірою вартості. Незважаючи на те, що в процесі вдосконалення біржової торгівлі було створено багато різновидів форвардних угод, що дало змогу дещо наблизитись до створення суспільне прийнятних стандартних угод і виробити певний механізм гарантування виконання їх, форвардні угоди не змогли стати переуступними видами зобов'язань. При укладанні форвардного контракту партнери погоджують умови, зручні лише для них. Через те такий контракт не може вважатися стандартизованим, а отже, доступ на вторинний ринок для нього звужений або й взагалі відсутній, оскільки важко знайти клієнта, інтереси якого повністю збігалися б з умовами контракту. Про обмеженість і неможливість форвардних контрактів стати самостійним об'єктом біржової торгівлі свідчить порівняльна характеристика форвардних і ф'ючерсних угод (табл.10) [22]. 7.3. Види угод на ф'ючерсному ринку У міру розвитку біржовий ринок почав втрачати початкове призначення організованого ринку реалізації реального товару, що поступово переміщався в позабіржову торгівлю. У біржовому ринку виробники і споживачі почали шукати передусім захисту від непередбачуваних змін цін на товари, уникнення ризику від здійснення операцій та прогнозованого ціноутворення. Вирішення цих проблем відбувалося в двох напрямках. З одного боку, біржі почали створювати страхові, гарантійні запаси біржових товарів; з другого - широкого розвитку дістало впровадження механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який давав можливість продавцю або покупцю замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов'язання або купити нове. Запровадження цього механізму сприяло обігу біржових контрактів як самостійних об'єктів біржової торгівлі. Так виникли ф'ючерсні контракти. Ф'ючерсний контракт - це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, в конкретне місце і час у майбутньому за ціною, встановленою на вільних біржових торгах у централізованому регульованому місці за правилами цього ринку. Особливістю ф'ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх його параметрів, за винятком ціни, що встановлюється шляхом попиту і пропозиції. Стандартизація ф'ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат за відхилення від неї, умови і термін поставки, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо. Кожний контракт представлений двома сторонами: покупцем і продавцем. Покупця ф'ючерсного контракту називають стороною, що має довгу позицію, а продавця - стороною, що має коротку позицію. Позиція продавця вважається короткою, тому що він продає товар, яким не володіє. Позиція покупця називається довгою, тому що він укладає угоду на купівлю товару в майбутньому. Операції за ф'ючерсними контрактами поділяють на відкриття і закриття, або ліквідацію, позиції. Початкова купівля або продаж ф'юче-рсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця. Ф'ючерсні угоди не передбачають обов'язкової поставки товару в термін, обумовлений контрактом. У процесі купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються так звані паперові угоди, предметом яких є не товар, а права на нього. Такі контракти можна ліквідувати шляхом укладання зустрічної угоди на таку саму кількість товару з тим самим місцем поставки. Учасник біржі, який продав ф'ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов'язання, якщо не пізніше певного встановленого терміну купить таку саму кількість таких самих типових контрактів і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов'язання також і шляхом поставки товару покупцю. Суть ф'ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Для спрощення обігу кожний ф'ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею кількість товару, що називається одиницею контракту. Наприклад, в угодах на зернові (кукурудза, пшениця, соєві боби) на більшості бірж США одиниця контракту становить 5000 бушелів (138,9 т), в угоді на мідь на Лондонській біржі металів - 25 т. Важливим показником у ф'ючерсному контракті є якість товару. Для стандартизації цього показника у ф'ючерсних контрактах, на відміну від ринку наявного товару, де зустрічається велика кількість сортів одного товару, у ф'ючерсному контракті декларується окремий сорт цього товару (наприклад, пшениця тверда червонозерна з вмістом клейковини 27%). Серед умов ф'ючерсного контракту важливу роль відіграє встановлення терміну, на який дозволяється укладати угоду і поставки. Наприклад, на ф'ючерсному ринку кукурудзи в США торгівля ведеться за п'ятьма позиціями (липень, вересень, грудень, березень, травень). Важливою характеристикою ф'ючерсного контракту є тривалість його дії, тобто періоду від відкриття торгівлі контрактом на конкретний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Загалом цей період задекларований на різних біржах по-різному, але в середньому торгівля відкривається за 4--18 місяців до закінчення терміну контракту. На сільськогосподарські товари він обмежується 4—8 місяцями. Важливим елементом ф'ючерсного контракту є умова поставки. У зв'язку з тим, що на ф'ючерсному ринку працюють тисячі учасників, більшість з яких не зацікавлена в реальному виконанні укладених угод, було вироблено два способи їх ліквідації: перший -укладення зворотної угоди, другий - поставки реального товару. Основна кількість ф'ючерсних контрактів закривається шляхом зворотної угоди, і тільки 2% їх завершуються реальною поставкою товару. Для ліквідації зобов'язань за контрактом учасник угоди дає наказ брокеру щодо здійснення зворотної операції: • власникові довгої позиції - наказ на продаж такого контракту; • власникові короткої позиції - наказ на купівлю контракту. Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або збиток, що також списується з його рахунку. Куди зникає контракт після його ліквідації? Наприклад, власник довгої позиції може реалізувати контракт або новому учаснику, який не має зобов'язань на ф'ючерсному ринку, або власнику короткої позиції, який таким способом закриває свою позицію. Що стосується ліквідації угоди шляхом реальної поставки товару, то кожна біржа регулює її конкретними правилами. Однаковим залишається те, що дія більшості ф'ючерсних контрактів закінчується в другій половині місяця поставки. Наприклад, дія грудневого контракту на кукурудзу закінчується приблизно за тиждень до останнього дня цього місяця. Для ф'ючерсних контрактів характерно, що час поставки вибирає продавець у межах встановленого періоду. Як правило, продавцю дозволяється вибирати конкретний сорт товару, оскільки в контракті обумовлюється можливість поставки кількох сортів вищої і нижчої якості того, що закріплено в контракті. Біржа також встановлює не один, а кілька пунктів доставки, що дає можливість виробнику вибирати залежно від його географічного положення. Всі ці моменти роблять контракти більш привабливими для виробників сільськогосподарської продукції. Основні характеристики форвардних і ф'ючерсних контрактів Таблиця 10
Поряд з масовою торгівлею ф'ючерсними контрактами на всі види товарів, цінних паперів, валюти в практику біржової торгівлі на початку 90-х років почали впроваджуватися опціони на ф'ючерсні контракти. Опціонні угоди є логічним продовженням ф'ючерсних угод. Відмітною їх особливістю є те, що об'єктом угод стає зобов'язання (право) купити або продати певну кількість ф'ючерсних або наявних контрактів за заданою ціною протягом обумовленого терміну в майбутньому (тобто відступу прав на майбутню передачу прав і обов'язків щодо біржового товару або контракту на його поставку). Згідно з іншим визначенням опціон є форвардним або ф'ючерс-ним контрактом, який може бути припинений до настання терміну його виконання, якщо одна із сторін угоди забажає цього. Сторона, що має переваги у призупиненні зобов'язань, є покупцем опціону. Об'єктом опціону може бути як реальний товар, так і цінні папери або ф'ючерсний контракт. За технікою виконання вирізняють такі види опціонів [4; 12; 13]: • з правом купівлі, або на купівлю; • з правом продажу, або на продаж; • подвійний. Опціон на купівлю дає покупцю опціону право (але не обов'язок) купити (надовго) особливий ф'ючерсний контракт за спеціальною ціною в будь-який час протягом терміну дії опціону. Покупець опціочу на купівлю отримує захист в довгому хеджуванні за допомогою ф'ючерсів, але без відмови від можливої вигоди внаслідок збільшення цін. Опціон на продаж дає його покупцю право (але не обов'язок) продати ф'ючерсний контракт за відповідною ціною протягом терміну дії цього опціону. Подвійний опціон - це комбінація опціону на купівлю і на продаж; дає можливість його покупцю купити чи продати контракт за відповідною ціною. Він використовується при дуже нестійкій ринковій кон'юнктурі, коли неможливо прогнозувати рух цін. Торгівля подвійними опціонами здійснюється лише на біржах Великобританії. Більшість опціонів припиняють дію у зазначений час протягом місяця, що передує даті настання ф'ючерсного контракту. Опціон до березневого ф'ючерсного контракту виконується в лютому, але неетично дотримувати його до кінця лютого, оскільки у березні потрібно знайти рішення щодо березневої ф'ючерсної позиції. Покупець опціону може ліквідувати свою опціонну позицію шляхом продажу такого самого опціону в будь-який час до настання терміну опціону. Він може дочекатися настання терміну дії опціону або запропонувати на продаж свій опціон. Якщо покупець опціону використає своє право отримати особливу ф'ючерсну позицію, протилежну ф'ючерсну позицію за такою ж ціною має вибрати продавець опціону. Тим часом продавець опціону може ліквідувати свою опціонну позицію шляхом купівлі такого самого опціону в будь-який час відповідно до повідомлення Клірингової корпорації. Однак, коли йому надіслано попередження про здійснення опціону, він втрачає альтернативу купити інший опціон. Йому автоматично визначають ф'ючерсну позицію, яку він може утримувати або ліквідувати шляхом компенсації ф'ючерсною операцією. Торгівля різноманітною кількістю опціонів на купівлю і опціонів на продаж, які різняться місяцями доставки і цінами виконання, відбувається постійно. Протягом січня, наприклад, може відбутися торгівля опціонами (як на купівлю, так і на продаж) на березневі, травневі, липневі, серпневі, вересневі і листопадові соєбобові ф'ючерсні контракти. Торгівля опціонами розпочинається до ф'ючерсних контрактів окремо для різних опціонів залежно від запропонованих цін: нижчих, приблизно однакових і вищих від поточних запропонованих цін на ф'ючерсний контракт. Наприклад, якщо січнева соєбобова ф'ючерсна ціна становить $8,00 за бушель, то вона с початковою для торгівлі січневими опціонами. Січневі опціони (як на продаж, так і на купівлю) пропонуються за цінами $6,75, $7,00, $7,25, $7,50, $7,75, $8,00, $8,25, $8,50, $8,75, $9,00 і $9,25. їх заносять до бюлетеня, так забезпечуються гнучкість торгівлі. Якщо ф'ючерсні ціни згодом збільшуються, додаткові опціони будуть мати вищу ціну. І навпаки, якщо ф'ючерсні ціни згодом знижуються, додаткові опціони будуть з нижчими цінами виконання. Ціна, за якою утримувач опціону на купівлю (або продаж) може використати своє право купити (або продати) відповідний ф'ючерсний контракт, називається базисною, або ціною виконання. Справжня цінність - це сума грошей, яку міг би запропонувати будь-хто у процесі поточної реалізації опціону. Опціонна справжня цінність вимірюється різницею прибутку між ціною виконання опціону і поточною ринковою ціною. Таким чином, опціон на купівлю має справжню цінність, якщо його ціна виконання нижча за поточну ф'ючерсну ціну. Наприклад, якщо соєбобовий опціон на купівлю має ціну виконання $7,00, а ф'ючерсна ціна становить $8,00, то опціон на купівлю має справжню цінність $1,00. Опціон на продаж має справжню цінність, якщо його ціна виконання перевищує поточну ф'ючерсну ціну. Якщо соєбобовий опціон на продаж має ціну виконання $7,00, а ф'ючерсна ціна становить $6,75, то опціон на продаж матиме справжню цінність $0,25. Опціон не варто виконувати, якщо він не має справжньої цінності. Опціон "при грошах" - на жаргоні опціонної торгівлі означає такий опціон, що має справжню цінність і тому вартий виконання. Його називають "при грошах", маючи на увазі суму його справжньої цінності. При настанні терміну дії такого опціону, його цінність якраз і дорівнюватиме цій сумі (табл.11). Опціон "без грошей" - це такий опціон на купівлю, коли ф'ючерсна ціна нижча за ціну виконання опціону. Опціон на продаж "без грошей" виникає тоді, коли ф'ючерсна ціна вища за ціну виконання опціону на продаж. Наприклад, якщо ф'ючерсна ціна становить $8,50, а опціон на продаж має ціну виконання $8,00, то він залишається опціоном "без грошей" в сумі $0,50. Опціон "без грошей" , термін дії якого закінчується, не має ніякої цінності, а той, хто його утримує, не матиме ніякої користі від його виконання. Опціон "при своїх" - це такий опціон, коли ціна його виконання і ф'ючерсна ціна співпадають. Про такий опціон кажуть, що він "при своїх". Опціон "при своїх" не має справжньої цінності і в цьому плані схожий на опціон "без грошей". Власник опціону "при своїх" не буде виконувати його і не отримає від нього ніякої користі (табл.11). Класифікація грудневих опціонів на купівлю і продаж залежно від співвідношення цін виконання цих опціонів і листопадових ф'ючерсних цін, $/буш. Таблиця 11
Тимчасова цінність - сума, яку покупці в даний час прагнуть сплатити за отримання опціону, який перевищує будь-яку справжню цінність, але передбачається, що після закінчення певного часу ф'ючерсна ціна зміниться, що стане причиною зниження цінності опціону. Відколи на ринку діють продавці і покупці, премія, що є сумою тимчасової і справжньої цінності, також відображає ціну, яку прагнуть отримати продавці. Опціонна премія - ціна опціону, яка визначається ринковою конкуренцією, що складається в процесі торгівлі у біржовій ямі. Опціонна премія - сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні. Торгівля опціонами така сама, як і ф'ючерсна торгівля з вимогами очікуваної маржі (прибутку). Покупець опціону сплачує повністю продавцю опціону суму премії. Він не оголошує будь-яку маржу, а змушений зважати на ціни в процесі торгівлі. Тим часом продавець опціону повинен відкрито оголошувати маржу, як і кожний учасник ф'ючерсного ринку, що страхує себе від несприятливих змін ціни. Це відбувається тому, що продавець опціону "при грошах" завжди стикається з можливістю виконання опціону проти нього і, отже, його маржа відображає потенційні збитки, пов'язані зі щоденним базисом. РОЗДІЛ 8 ОСНОВИ Ф'ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ 8.1. Виникнення ф'ючерсної торгівлі Ф'ючерсний ринок на початку свого розвитку був створений, щоб допомогти фермерам, керуючим елеваторів і споживачам зерна поліпшити маркетинг і торговельну практику. Створення ф'ючерсного ринку завершило грандіозну роботу з налагодження нового механізму взаємовідносин виробник - споживач. І якщо форвардні контракти допомогли вирішити проблему укладання договірно-мінових угод між покупцями і продавцями, що дало можливість дещо посилити контроль за фінансовим ризиком і запобігти непередбачуваним змінам цін у зв'язку з особливостями ведення сільського господарства і витратами при зберіганні та транспортуванні сільськогосподарської продукції, то впровадження ф'ючерсної торгівлі допомогло до мінімуму звести витрати, пов'язані з ціновим ризиком, тобто в процесі руху товару від виробника до споживача. Загалом слід зауважити, що в основу механізму регулювання (мінімізації) цінового ризику покладено процес хеджування. Однак ціновий ризик є фактом повсякденного життя, і він існує незалежно від того, хоче цього хтось чи ні. Питання лише в тому, хто візьме на себе цей ризик і як він буде поділений. Ф'ючерсні біржі й створили такий механізм. У своїй класичній роботі "Про багатства народів", надрукованій у 1776 р., основоположник ринкової економіки Адам Сміт запровадив поняття "невидима рука", яка рухає систему вільного ринку до загального благополуччя, хоча кожний з учасників ринку дбає про власний інтерес. За словами А. Сміта, учасник системи вільного ринку, скерований цією "невидимою рукою", допомагає в підсумку тому, що не входило в його наміри. Але дбаючи про власний інтерес, він часто допомагає інтересам суспільства більш ефективно, ніж тоді, коли б він реально збирався зробити це. Особливо виразно виявляється дія цієї "невидимої руки" на прикладі ф'ючерсного ринку. Більшість учасників цього ринку дбають про власні інтереси і перспективи власних торгових операцій. Ніхто з них спеціально не ставить за мету підвищити ефективність економіки або ж поліпшити функціонування ринку загалом. Навпаки, кожний керується власним інтересом, проте їх взаємодія приносить результати, які йдуть в цілому на благо суспільства. Основна причина і необхідність розвитку ф'ючерсної торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує зняття обмежень, що їх має торгівля безпосередньо біржовим товаром. Сам товар як матеріальне благо несе в собі обмеження для розвитку біржової торгівлі. Позбутися їх можна шляхом організації торгівлі не самим товаром, а лише правами на товар, тобто ф'ючерсними контрактами. Купівля-продаж товарів на біржі поступається місцем біржовому обороту ф'ючерсних контрактів, зв'язок яких із ринком реального товару має в основному непрямий характер, бо лише кілька відсотків загальної кількості ф'ючерсних контрактів завершуються реальним постачанням товару. Непрямий зв'язок полягає в тому, що власники контрактів постійно продають і купують ці контракти відповідно до впливу мінливої ринкової кон'юнктури на їхню комерційну або іншу діяльність. Ф'ючерсна торгівля з'явилася в другій половині XIX ст. її виникнення і розвиток були зумовлені тим, що вона дала можливість знизити ризик несприятливих коливань цін на обіг капіталу, зменшити розмір резервного капіталу, необхідного на випадок несприятливої кон'юнктури, прискорити повернення в грошовій формі авансованого капіталу, здешевити кредитну торгівлю, знизити витрати обігу. Торгівлю на ф'ючерсній біржі порівняно з біржею реального товару вирізняють переважно фіктивний характер угод (лише кілька відсотків угод завершуються постачанням товару, а решта - виплатою різниці в цінах); в основному непрямий зв'язок з ринком реального товару через хеджування; цілковита уніфікація всіх умов контрактів, крім ціни і терміну постачання; знеособленість угод, бо вони реєструються не між окремим покупцем і продавцем, а між ними і розрахунковою палатою. Угоди на ф'ючерсній біржі укладаються як на товар, так і на валюти, індекси акцій, процентні ставки тощо. Обсяг операцій на ф'ючерсній біржі, як правило, набагато перевищує обсяги торгівлі реальними товарами. Основними товарами, за якими укладаються угоди на ф'ючерсних біржах, є зернові та олійні культури, олія, нафта і нафтопродукти, дорогоцінні і кольорові метали, бавовна, цукор, кава, какао-боби, жива худоба. Отже, виокремлюють такі основні функції ф'ючерсного ринку: • перенесення ризику з учасників ринку, які не бажають нести ризик, на тих, хто бажає цього. Внаслідок цього збільшується кредитоспроможність підприємств, які без механізму хеджування були б дуже уразливими перед ціновими змінами. Банки і фінансові інститути, кредитуючи клієнтів, менше піддаються ризику на більш сприятливих умовах. Для останніх - це зменшення фінансових витрат, а для споживачів - це більш низькі ціни; • підвищення стабільності цін. Дослідження показали, що ліквідні ф'ючерсні ринки в цілому сприяють стабільності цін на ринку реальних товарів; • визначення ціни. Щоденно ф'ючерсні котирування виявляють угоди учасників ринку щодо майбутньої ціни товарів або фінансових інструментів, що дає можливість більш чітко планувати виробничу і фінансову діяльність; • встановлення певного порядку в торговельній практиці різних учасників ринку. Правила бірж сприяють чесній і впорядкованій торгівлі; • доступність і відкритість інформації для всіх учасників біржової торгівлі змушує їх вести конкуренцію в рівних умовах. Мету ф'ючерсної торгівлі варто розглядати з позиції біржі [4]. З позиції біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржової торгівлі в умовах ринкового господарства, тобто в процесі постійної конкурентної боротьби різноманітних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки великим перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дала можливість біржам вижити в умовах становлення ринкової економіки, заробляти і нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку. Інакше кажучи, мета, яку ставила перед собою біржа, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в одержанні прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі. Це завдання біржа могла реалізувати тільки в тому разі, якщо вона відповідала вимогам ринкового середовища загалом на конкретних етапах його розвитку. З погляду ринкового середовища метою ф'ючерсної торгівлі є задоволення інтересів широкого загалу підприємців у страхуванні можливих змін цін на ринку реального товару, у прогнозуванні цін на основні сировинні і паливні товари, а в кінцевому рахунку в одержанні прибутку від біржової торгівлі. Можливість прогнозувати ціни у ринковій економіці зумовлюється високим рівнем розвитку й усуспільнення виробництва, його міжнародною інтеграцією. Ф'ючерсна біржова торгівля, базуючись на зазначених передумовах, створює механізм такого ринкового прогнозування цін. Товар ще не створений (не вирощений, не добутий), а ціни на нього через купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів уже є і живуть реальним життям, зазнаючи впливу всіх процесів, що відбуваються в навколишньому світі. Можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару з'являється завдяки тому, що ф'ючерсний ринок відособлений від ринку реальних товарів. Крім того, ф'ючерсний ринок виробив особливий вид контракту та механізм його здійснення, що забезпечив можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару. Це було досягнуто передусім шляхом: • стандартизації контракту, тобто продавці і покупці уклали контракт, у якому було стандартизовано, точніше обумовлено, кількість продукції, якість, термін поставки і місце поставки; • для зміцнення довіри до такого контракту (його виконання) біржі встановили певні фінансові вимоги до всіх учасників торгів, включаючи внесення депозиту кожною стороною контракту. Крім того, біржа встановила правила, які регулювали механізм укладення таких угод, а також порядок розгляду спірних питань, що виникали в процесі діяльності. Біржі назвали такі контракти ф'ючерсними. Ф'ючерсний контракт є юридичне зафіксованим зобов'язанням доставити у зазначене місце товар стандартної кількості і якості за ціною, узгодженою в торговельній ямі чи кільці товарної біржі протягом часу, зазначеного в контракті. Наприклад, якщо продано один грудневий ф'ючерсний контракт, то це означає, що потрібно виконати зобов'язання доставити протягом грудня 500 т кукурудзи, що має не більше 15,0% вологості, з реєстрацією виконання цього контракту на складі товару. Це пов'язано з тим, що контракт стандартизований щодо кількості, якості, часу і місця доставки (премія і скидки є компенсацією за якість зерна і місце доставки). Єдиний елемент контракту, що встановлюється в процесі переговорів, - це ціна, яка уточнюється шляхом відкритого оголошення в ямі товарної біржі. Ф'ючерсні ринки різняться складом учасників, рівнем динаміки цін та ін. Основною складовою ф'ючерсного ринку є Клірингова корпорація (розрахункова палата), яка за своєю природою незалежна від біржі. Як тільки операція здійснюється в торговельній ямі, одним із членів біржі або за його допомогою негайно ж повинні бути проведені безготівкові розрахунки фірмою, яка є членом Клірингової корпорації. Після закінчення торгів здійснюються всі остаточні розрахунки, всі зв'язки між первинним продавцем і покупцем, а Клірингова корпорація при цьому бере на себе зобов'язання протилежної сторони в торгівельних угодах, тобто вона є покупцем щодо кожного продавця і продавцем щодо кожного покупця. Другим обов'язковим елементом ф'ючерсного ринку є маржа. Маржа - це сума грошей, яку повинні внести покупці і продавці ф'ючерсних контрактів у вигляді депозиту на свої рахунки з метою гарантування виконання контрактів. Брокерські фірми отримують маржу від своїх клієнтів, що повинні забезпечувати певний рівень депозитів, який, у свою чергу, залежить від мінімального рівня, встановленого товарною біржею, що про чала контракт. У ф'ючерсній торгівлі існують два види маржі [6; 21; 22]: • початкова маржа - депозит, що вноситься при відкритті ф'ючерсної позиції; • варіаційна маржа - переказ грошових коштів, що забезпечує відповідність вартості забезпечення нової вартості контракту після зміни цін. Як початкова, так і варіаційна маржа виникають у взаємовідносинах біржі й учасників ф'ючерсних операцій, а також у взаємовідносинах Клірингової палати і її фірм-членів. Це можна сформулювати в такий спосіб: • ф'ючерсна біржа встановлює вимоги щодо мінімального розміру початкової і варіаційної маржі, і ці вимоги члени біржі повинні висувати до своїх клієнтів (залежно від того, є ці клієнти самі членами або нечленами біржі). Цей вид маржі можна умовно назвати маржею біржі; • розрахункова (клірингова) палата встановлює вимоги щодо рівня маржі, який клірингові (розрахункові) фірми повинні підтримувати в розрахунковій палаті. Ці цифри звичайно (але не завжди) такі самі або менше за ті, що вимагають від клієнтів члени біржі. Цей вид маржі можна умовно назвати кліринговою маржею. Слід зазначити, що член біржі може і не бути членом розрахункової палати. Але якщо він член розрахункової палати, то застосовує вимоги біржі щодо маржі для своїх клієнтів у розрахунках з розрахунковою палатою. Якщо член біржі не є членом розрахункової палати, він повинен бути клієнтом члена розрахункової палати. У цьому випадку він застосовує біржові вимоги до своїх клієнтів, а до нього застосовуються ті ж вимоги, що й до клієнта клірингової фірми. Деякі брокерські фірми ведуть ф'ючерсні рахунки для клієнтів, але самі не є членами ні біржі, ні розрахункової палати. Такі брокерські фірми самі є клієнтами клірингових фірм. Оскільки біржі існують незалежно одна від одної, одна фірма може мати різноманітний механізм переказу маржі в операціях з різними біржами. Кожний учасник, який купує або продає ф'ючерсні контракти, незалежно від того, здійснює він торгівлю самостійно чи через брокера, має спеціальний рахунок для обліку суми застави. Сума грошей, яку клієнт повинен внести брокерській фірмі, коли відкриває свою позицію, називається початковою маржею. При розміщенні замовлення клієнт направляє чек про оплату маржі своєму брокеру або кліринговій фірмі. Це є фінансовою гарантією (необхідною як від покупців, так і від продавців), яка підтверджує, що зобов'язання щодо ф'ючерсного контракту будуть виконані. Біржа, на якій відбувається операція, встановлює мінімальний рівень маржі у вигляді фіксованої суми на кожний контракт, що залежить від рівня і стабільності цін та інших чинників. Початкова маржа, яка встановлюється у вартісному вираженні, звичайно становить 2-10% вартості ф'ючерсного контракту. Вимоги щодо такої маржі змінюються тільки за істотних змін рівня котирувань контракту. У нормальних умовах розмір початкової маржі збільшується або зменшується всього кілька разів протягом року, проте в періоди дуже різких і швидких змін цін розміри маржі можуть уточнюватися щотижня, а іноді й щодня. Крім рівня ціни, на маржу впливає цінова нестійкість. Маржа 2-10% від вартості контракту - нормальне явище. У періоди високої нестійкості цін і високого ризику біржа може встановити маржу на верхній межі - 10% і навіть вище. Встановлюючи рівень маржі, ф'ючерсні біржі і Розрахункові палати перебувають під впливом суперечливих факторів. З одного боку, маржа повинна бути достатньо низькою, щоб забезпечити ширшу участь, що збільшує ліквідність ринку. З іншого боку, вона повинна бути достатньо високою, щоб забезпечити фінансову цілісність контракту. Важливо розуміти, що застава (депозит) не є вартістю операції з торгівлі ф'ючерсами. Гроші, що їх клієнт перераховує на спеціальний рахунок, є його власністю доти, доки в результаті якоїсь невдалої операції він їх не втратить. Маржа брокерського дому Біржа встановлює мінімальні вимоги щодо початкової маржі, а кожна брокерська фірма - член біржі може запровадити вищі вимоги до своїх клієнтів. Маржа брокерського дому - це сума початкової маржі, яку брокерський дім вимагає від середнього клієнта. Звичайно, для спекулятивних операцій маржа брокерського дому вища за мінімальний рівень, встановлений біржею, хоча конкуренція серед брокерських фірм, як правило, перешкоджає встановлювати рівень маржі набагато вищий за мінімальний. І, звичайно, у жодному разі маржа брокерського дому не може бути нижчою за мінімум, встановлений біржею. Маржа брокерського дому може бути підвищена і знижена брокерською фірмою в будь-який момент і на будь-яку суму, поки вона не наближається до мінімуму, встановленого біржею. Наприклад, маржа брокерського дому може бути підвищена, хоча біржова маржа залишиться на старому рівні. Якщо біржа підвищує рівень маржі, брокерський дім не зобов'язаний підвищувати свою маржу доти, доки вона не стане меншою за мінімум біржі. Проте брокерські фірми часто підвищують свої вимоги на ту саму суму, що й біржа, навіть якщо ці вимоги вже перевищують мінімум. На рівень брокерської маржі можуть вплинути й інші фактори. Найбільш загальний з них - близьке настання місяця поставки. Досить часто брокерські фірми змінюють рівень початкової маржі залежно від часу, що залишився до настання терміну контракту. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту,... Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту, зв’язку та діяльності засобів масової інформації |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
Скороход Оксана Вікторівна “Правове регулювання банківської діяльності в Розділ 1 ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ |
|
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
13. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування |
|
Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту,... Тема 20. Правове регулювання господарської діяльності у сфері транспорту, зв’язку та діяльності засобів масової інформації |
1 Правове регулювання ощадної справи і лотерейної діяльності При цьому держава, як публічна влада, стимулювала накопичення заощаджень в спеціалізованих установах, що було обумовлено низкою державних... |
|
Конспект лекцій. Правове регулювання діяльності ТНК (ТРАНСНАЦ-Х КОРПОРАЦІЙ) Міжн-пр регулювання д-сті ТНК сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжн-правові документи, які використовуються |
Тема: «Основні напрями регулювання ринку праці, зайнятості та умов... Мета: ознайомити студентів з методологічними аспектами в галузі працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; поглибити... |