Екзаменаційний білет №1

2. «Абсолютне кіно» В.Руттмана та Г.Ріхтера. «Антракт» Р.Клера

Вальтер Руттман (1887-1941).

Режисер Вальтер Руттман народився в 1887 р. у Франкфурті. Вивчав архітектуру і живопис, працював як графічний дизайнер. Фільми почав знімати на початку 1920-х років, підкорений виразністю і безмежними можливостями кінематографа. Він став одним з тих, хто створював нову мову кіно.

У 1921 році зняв свій перший фільм «Опус 1» представляє собою абстрактне рух розфарбованих вручну плям (перше кольорове кіно з'явилося лише в 1922) під музику Макса Буттінга, після чого зняв ще кілька опусів.

У 1927 він монтує з документальних зйомок К. Фройнд свій найзнаменитіший фільм «Берлін. Симфонія великого міста », в якому« життя зненацька »(Фройнд знімав на приховану камеру з особливою світлочутливої ​​плівкою) організовується відповідно до абстрактним монтажем. «Симфонію великого міста» можна по праву віднести до найвизначніших документальним фільмам всіх часів. Авангардна техніка монтажу та точність зйомки передають гарячковий ритм життя мегаполісу. Симфонія складається з мільйонів людських облич. У кадрі вулична метушня, обертові деталі машин, танцюючі артистки кабаре, хлопчаки-газетярі, вальяжно бюргери, нагромадження будівель ...

У 1929 році робиться стрічка «Мелодії світу». Рамкова історія про моряка, що відправляється в подорож, стає приводом для монтування сцен на різні теми, що відбуваються в різних куточках світу. Руттман зчіплює матеріал по асоціативному принципом, як правило, принципом зовнішньої схожості. Так, матері з дітьми різних національностей стоять в одному ряду з готичними скульптурами мадонни або із слонихою і слоненятами. Ще більш різке втілення цього принципу в переходах між серіями. Так тераси з рисовими полями виявляються схожими з амфітеатром стадіону та т.ч. здійснюється перехід від «землеробства» до «спорту». Причому самі рубрики досить випадкові, довільно діляться на три частини і перетинаються (окремо категорія «праця» поряд з категоріями «рибний лов» або «землеробство»). Моряк-повестователь не грає у фільмі практично ніякої ролі. Він з'являється кілька разів, схоже виключно заради того, щоб нагадати про себе глядачеві, який абсолютно забув про нього. Настільки ж абстрактна жінка, яка широко роззявляє рот, як у Ейзенштейна, в батальних сценах. Мандри по світу нагадує сучасний веб-серфінг, а суб'єкт перетворюється в чистий знак, функція якого полягає виключно в тому, щоб періодично підтверджувати свою знакову природу. Тільки в одному місці моряк намагається комунікувати з дітьми, протягуючими банани, але при цьому підкреслюється ігровий характер такої комунікації - з таким же успіхом ми могли б спілкуватися з персонажами телешоу. «Мелодія світу» продовжує новаторський шлях «Симфонії». Це у вищій мірі гуманістичний фільм, що показує, наскільки схожі люди при всіх відмінностях расс, культур і народів.

Фільм «Кінець тижня» (1930), здається, унікальний випадок в історії кіно. Це фільм взагалі без зображення. Монтуються тільки побутові звуки. Тим не менше це не радіо-постановка, а саме кіно. Звуки настільки виразні, що повинні пробудити у глядача візуальні образи. Згадується Артур Пелешян (режисер, який взагалі дуже схожий на Руттмана), який прагнув до того, щоб глядач музику дивився, а візуальні образи слухав.

У нацистський період він працює асистентом Лені Ріффеншатль (глибоко шанованого Руттмана) в «Тріумфі волі» (1935). Більш серйозні завдання перед ним не ставляться, оскільки Геббельс вважає його комуністом. Проте врешті-решт він починає робити самостійні короткометражні агітки, на кшталт «Німецьких танків» (1940). У цьому фільмі технологічний процес трактується як абстрактний механічний балет, те, що виготовляється танк, стає зрозумілим вже до кінця, а що він німецький - з повідомлення по гучномовцю. При цьому повідомлення вторгається в візуальний ряд, припиняючи дію фільму. Принцип зовнішньої схожості використовується і тут - занурення шестерінок в воду стає приводом для переходу до теми виховання - хлопчики стрибають у басейн.