33. Гетьманування П.Дорошенка. Боротьба за об’єднання України.
Петро́Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) — український державний, політичний та військовий діяч, гетьман Війська Запорозького (1665—1676). Козацький полковник, учасник Хмельниччини (1648—1657), козацько-московської війни (1658—1659). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією: Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.). Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому порубіжжі утворив новий Торговицький полк, який довірив Степанові Щербині. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.Разом з активними заходами по реорганізації внутрішнього державного життя України Дорошенко розгорнув широку зовнішньополітичну діяльність. Стратегічною метою всієї внутрішньої і зовнішньої політики Дорошенка було об'єднання під своєю владою Лівобережної і Правобережної України. Після підписання між Московською державою і Польщею Андрусівського перемир'я 1667, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Туреччини.У вересні 1667 об'єднане українсько-турецьке військо, розпочавши воєнні дії в Галичині, змусило польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і встановити українсько-польський кордон по річці Горині.Однак, за умовами Підгаєцької угоди, П.Дорошенко вимушений був таки визнати владу польського короля і внаслідок цього почати пошук нового покровителя в особі Османського султана
34.Україна в умовах Північної війни. І.Мазепа.
Північна війна (1700-1721рр) — Росія і Швеція за встановлення контролю над узбережжям Балтійського моря. 1707р. - таємні договори Мазепи зі шведським королем Карлом 12. Жовтень 1708р. - укладення українсько-шведського договору з метою переходу під протекторат Швеції.Перехід І.Мазепи з 5тис козацьким військом на бік шведів, 2листопада 1708р. - взяття штурмом рос військами гетьманської столиці Батурин, знищення його захистників та жителів; 12листопада 1708р. - проголошення православною церквою анафему(нерозібрав, тому не факт що це те слово) гетьману Мазепі за зраду царю Петру 1, листопад 1708 — проголошення в Глухові нового гетьмана України І.Скоропадського. Січень 1709р вторгнення на Слобідську Україну армії Карла 12, березень-червень 1709р — оборона Полтави від шведів рос військами та українськими козаками; 27червня 1709р. - перемога рос армії в битві під Полтавою над шведами; 30червня 1709р — відступ і капітуляція шведської армії: втеча І.Мазепи і Карла 12. 22серпня 1709р смерть І.Мазепи. 5Квітня 1710р. - обрання козаками , які пішли за Мазепою гетьмана у вигнанні П.Орлика, 23січня 1711р. - укладення П.Орликом угоди з Кримським Ханством про спільну боротьбу проти Росії, 1710р — Конституція П.Орлика, 1721 — Міштадський мирний договір між Росією і Швецією, перемога Росії.
Правління І.Мазепи(1687-1709). Політика: внутрішня: 1701р — указ введення дводенної панщини; придушення протестів селян; підтримка великого старшинського і монастирського землеволодінь; намагання обмежити систему оренди та податків; зовнішня політтика: не була самостійною, а сильно обмежена царем; посилав козаків на війни, які вела Росія, одночасно шукав шлях звільнення України від влади Росії( 1708р між Україною та Швецією підписаний таємний договір, відповідно до якого після закінчення Пн війни Україна мала бути вільною державою, а король Швеції — гарантом її державності.
Культурно-просвітницька діяльність гетьмана:
• 1700 відкриття Чернігівського колегіуму;
• був одним з найбагатших феодалів Європи( мав 100тис селян), не шкодував грошей на будівлю, оздоблення, реставрацію церков та монастирів
• на кошти гетьмана побудована нова будівля для Києво-Могилянської академії, Братський собор, відреставровано 20храмів, надрукований арабський переклад Євангліє.
35.Конституція П.Орлика
У 1710 р. залишки козацького війська обирають на гетьмана П. Орлика (1710— 1742 рр.) - колишнього генерального писаря при І. Мазепі. Намагаючись забезпечити собі підтримку, Орлик створює проект під назвою «Пакти і Конституція прав вольностей Запорізького Війська» — угоду між гетьманом, старшиною і запорожцями. Статті конституції передбачали встановлення національного суверенітету, забезпечення демократичних прав людини, єдності та взаємодії законодавчої, виконавчої і судової влади.
У зовнішній політиці передбачалася спілка зі Швецією та кримським ханом. П. Орлик виступив за непорушність кордонів Війська Запорізького, визначених ще Зборівською угодою.
У тодішніх історичних умовах проголошення прав мало суто декларативний характер. Орлик, підтриманий Карлом XII, вступає у спілку з Туреччиною і Кримом і на початку 1711 р. організує спільний похід запорожців і татар проти російських військ в Україні. Проте наступ не мав успіху, і Орлик був змушений повернутись в еміграцію.
|