|
|
Скачати 304.01 Kb.
|
|
Комп’ютерна мережа – це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку. Комп’ютерна мережа являє собою сукупність територіально рознесених комп’ютерів, здатних обмінюватися між собою повідомленнями через середовище передачі даних. Передача інформації між комп’ютерами відбувається за допомогою електричних сигналів, які бувають цифровими та аналоговими Різновиди КМ Шина комп. забезпечує дуже високі швидкості передавання даних на короткі відстані (1-10м). Інтерфейсні комп'ютерні технології призначені для під'єднання до комп'ютерів периферійних пристроїв. Відстані передавання обмежені кількома десятками метрів, швидкості - кількома сотнями мбіт/с. Прикладами технологій є USB, а також передавання даних через послідовний СОМ-порт ПК. Малі локальні та побутові мережі обмежуть передвання відсанями у декілька сотень метрів. Швидкість до 1 Гбіт/с. Локальні мережі забезпечують передвання в межаї одного або групи розрашованих близько будинків (Ethernet, Fast Ethernet, Tocken Ring). Глобальні мережі не обмежені територіально і в магістральних каналах забезпечують швидкість передавання, яка сагая кілька Тбіт/с. Внаслідок розвитку мережених технологій та обжднання окремих локальних мереж великих фірм в єдине ціле виникло поняття корпоративних мереж - об'єднання деякої кількості локальних мереж за допомогою телефонних, супутникових або інших каналів у єдину мережу фірми. Крім локальних та глоабьлних розрізняють регіональні мережею- масштауб міста, району, області. Залежно від реалізації ґрунтуються на технології локальних або глобальних мереж. Локальні інформаційні мережі Наявність швидкісного каналу передавання даних. Швидкість наближається до швидкості внутрішньої шини комп'ютера. Наявність швиксного каналу дала змогу створення на базі локальної мережі єдину цілісну інформаційну систему, в якій витрати часу на зв'язок суттєво не впливають на час виконання функцій. таку систему телеопрацювання даних називається розподіленою, оскільки головним завданням такої системи є опрацювання операції її що називається розподіленою інформаційною системою ( РІЗ, в якій застосовують паралельний порядок опрацювання інформації Виділяють 3 ст. використання РІЗ: 1 - розподіл ресурсів Задачі спільного використання ресурси системи (пам'ять, накопичувачі, принтери ) 2 - розподіл навантаження Задачі, які надходять у систему передаються на вільні комп'ютери 3 - розподілене опрацювання даних Це сукупність елементів опрацювання елементів, пов'язаних логічно та фізично децентразованим керуванням ресурсами метою спільного виконання приклад. програм В локальних мережах найдорожчими є пристрої опрацювання інформації, а не комунікації (лінії зв'язку). Ефективність систем локальних мереж можна підвищити завдяки мережі використання приклад. частин )апаратура, програми, персона ) Глобальні інформаційні мережі. Територіально не обмежені. Для передавання даних тут використовують послідовне сполучення різних каналів передавання. Зараз технології ГМ перебувають на революційному етапі розвитку, які пов'язані із використанням оптичних технологій предавання. Це сприяє зростанню перепускною здатності та швидкостей передавання глобальних мереж Найдорожчий елемент у ГМ - обладнання зв'язку. Для ефективного використання системи зв'язку застосовуються процесори зв'язку та дорогі багатофункційні маршрутизатори. Власниками каналів глобальних мереж є спеціалізовані організації, оператори зв'язку (провайдери), які надають телекомунікаційні послуги за гроші. Класифікаця КМ Географічна площа: Локальні, регіональні, глобальні Сфера застосування: офісні, промислові, побутові Комплекс архітектурних рішень: Arpanet, Ethernet,Token Ring Топологія : шинна, кільцева, зіркоподібна, деревоподібна, повнозвязна Фізичне середовище передавання: мережа з симетричним, коаксіальним, волоконно-оптичним кабелем та інфрачервоним, мікрохвильовим каналами, скрученою парою. Метод доступу до фізичного середовища: мережі з опитуванням, маркерним доступом, суперництвом, визначенням регістру. Набір протоколів: TCP/IP, SPX/IPX. Архітектурні принципи побудови КМ Реальна система – це сукупність одного або кількох комп’ютерів відповідного програмного забезпечення, периферійного обладнання, терміналів, персоналу, яка є повністю автономною і опрацьовує та передає інформацію. Якщо система не приєднана до мережі, вона є автономною Реальна остаточна система – виконує в мережі функції станції …, тобто є джерелом або споживачем інформації. Відкрита система = побудована та діє з дотримання вимог міжнародних стандартів Для зовнішнього спостерігача, приєднаного через мережу до відкритої системи не є суттєвим апаратні особливості комп’ютера, операційні системи та організація обчислювального процесу в інших реальних остаточних системах Комунікаційна система – це реальна відкрита система, яка забезпечує обмін даними між абонентськими системами у відкритій інформаційній системі. Абонентська система – це реальна відкрита система, яка є постачальником або споживачем ресурсів мережі, забезпечує доступ до них користувачів та керує взаємозв’язком відкритої системи. Ініціаторами та учасниками обміну інформацією в абонентських системах є прикладні процеси Прикладний процес – це процес у реальній остаточній системі, який опрацьовує інформацію для визначених потреб Прикладні процеси бувають різного походження:
Зв’язок між прикладними процесами реально реалузіють за допомогю середовища передавання даних Середовище передавання даних – сукупність ліній передачі даних та іншого обладнання, яке забезпечує передавання даних між остаточними системами. Частота прикладного процесу, яка відповідає за організацію зв’язку називається прикладним об’єктом Між прикладними об’єкутами в мережі є сполучення яке пролягає через середовище зв’язку відкритих систем Структуру середовища зв’язку відкритих систем визначає стандарт 7498 ISD. Середовище має скл. набір функцій. Створюючи його необхідно дотримуватись ієрархічного підходу, який полягає в наступних принципах:
Для локалізації функції на кожному рівні визначають понятті об’єкта рівня. Підсистема N-рівень може складатись із однієї або кількох об’єктів. Між об’єктами 1 рівня N у різних реальних системах налагоджується N-сполучення. Крім верхнього, кожен N-рівень забезпечує для вищого суміжного з ним N+1 рівня N-послуги. Сукпність послуг N-рівня називають N-сервісом. Якщо певний N-об’єкт не взмозі подати послуги потрібні N+1 об’єтові, він викликає інший N-об’єкт для допомоги, використовуючи сервіс N+1 рівня. Зв’язок між об’єктами 1N-рівня відбувається за допомогою M-протоколу Протокол – це набір семантичних та синтаксичних правил, який визначає поведінку об’єктів під час їхньої взаємодії. Протоколи стандартизують в першу чергу, оскільки об’єкти, пов’язані з протоколом є в різних системах. Об’єкти суміжних рівнів в 1 системі взаємодіють один з одним через спільну межу, яку називають інтерфейсом. Інтерфейс – це межа між двома рівнями, яка має певні фунеційні характеристики Для локалізації місць де подається сервіс використовують поняття сервісного пункту доступу. У кожний момент часу до N-СПД приєднано тільки один N та N+1- об’єкт, може прижднуватися до різних N-СПД, кожен з яких має свою аодресу. N+1 –об’єкт надає для передавання в N-об’єкт блок даних, який називається інтерфейс ним. N-об’єкт, додає до нього інформацію керування і формує N-протокольний блок даних. Передавання інтерфейсного блоку даних завжди відбувається між двома об’єктами двох суміжних рівнів в одній системі, а протокольного між 2 об’єктами 1 рівня 2 різних систем. Під час передавання даних кожен рівень дописує до отриманого від вищого рівня інтерфейсного блоку свою службову інформацію, формуючи таким чиноа протокольний блок даних. Службову інформацію, яка дописується перед інтерфейс ним блоком називають заголовком, а ту, що після – кінцівкою. У заголовку записується дані, які доцільно опрацьовувати в першу чергу, а в кінці дані, які потрібні для повного отримання блоку Під час приймання даних кожен рівень аналізує заголовок та кінцівку отриманого блоку, виконує відповідні дії, зумовлені протоколом та передає блок вищому рівню протоколу, попередньо вилучивши з нього свій заголовок та кінцівку. Вищий рівень протоколу виконує аналогічне опрацювання отриманого блоку Головні функції протоколу N- рівня
7 рівнів відкритих систем За стандартом ISO -7498 середовище зв’язку відкритих систеи розділили на 7 рівнів. Рівні 5-7 орієнтовані на обслуговування прикладних процесів, а 1-4 на надійне передавання даних. Верхній 7 рівень протоколів є основним, заради якого існують всі інші рівні. Він називається прикладним, оскільки з ним взаємодіють прикладні програми кінцевого користувача. Прикладний рівень визначає семантику, тобто зміст інформації, якою обмі-нюються користувачі. Виділяють такі форми протоколів: Протокол керування терміналом (гарантує приєднання та роботу віддаленого термінала з компютером); Протокол керування файлами (реалізує доступ до файлів різних файлових систем); Протокол керування діалогом (сполучає процеси та веде діалог між ними); Протокол забезпечення цілісності (виявляє помилки та виводить процеси з тупікових ситуацій); Протокол керування контекстом ( допомагає вибрати потрібний протокол, аджерізноманітність протоколів зумовлена різноманітністю завдань, які вирішуються на прикладному рівні.) 6 рівень називається рівнем відображення – відображає та перетворює дані, якими обмінюються прикладні процеси.Виділяють форми відображення комп’ютера, мережі та комп’ютера-приймача. Рівень відображення призначений для того, щоб спосіб відображення інформації не впливав формат інформації в мережі. Кожна ін-я, яку формує прикладний рівень для передавання має 2 аспекти: семантику (описує зміст повідомлення) та синтаксис. Протокол рівня відображення виконує функції: вибір, перетворення даних, шифрування інформації. 5рівень (сеансовий) керує взаємодією користувачів у ході сеансу зв’язку між ними і дає змогу діалоги між ними. 4 рівень (транспортний) забезпечує пересилання повідомлень (виконує поділ повідомлень на пакети на передавальному вузлі і збірку повідомлень з пакетів на прийомному). Сполучення повинно бути прозорим, тобто не залежати від кодів інформації вищих рівнів. Для ефективного передавання ін-ї на транспортному рівнв є кілька класів сервісу, які відрізняються параметрами: перепускною здатністю, часом передавання, часом налагодження сполучення, допустимою ймовірністю помилок. 3 рівень (мережевий) виконує маршрутизацію пакетів даних через 1 або кілька систем, а також для забезпечує для транспортного рівня незалежність від методів та засобів комутації. Протокольні блоки даних на мереженому рівні називаються пакетами. 2 рівень (канальний) призначений для передавання блоків даних через одне фізичне сполучення. Протокольні блоки даних на канальному рівні наз кадрами. Важлива функцій, яка виконується на канальному рівні – це селекція інформації, тобто вибір серед всіх прийнятих блоків тільки тих, які адресовані конкретній системі. 1 рівень (фізичний) призначений для спряження з фізичним середовищем. Він визначає функцій ні та процедурні характеристики, які описують доступ до фізичних сполучень. Є 2 типи фізичних сполучень для передачі даних: двопунктове та багатопунктове. На фізичному рівні відбувається прослуховування багатопунктового сполучення для визначення наявності передавання зіткнення кадрів. Комутація - це технологія, яка призначена підвищити ефективність функціонування мережі завдяки зменшенню сегментів колізій. Комутаційна мережа описана сукупністю вузлів та каналів зв’язку, щл їх сполучають. Комп’ютери підключаються до мережі через вузли комутації. Вузли мережі забезпечують опрацювання та зберігання даних, а також їх комутацію Канали зв’язку реалізують передавання даних. 2 або більше комп’ютерів можуть бути сполучені каналом зв’язку по-різному. Спосіб сполучення комп’ютерними каналами зв’язку для передавання даних між ними назив. Методом комутації:
|
|
Клавіші другого ряду клавіатури (він за рахунком третій ряд знизу) Для введення інформації у комп’ютерну систему застосовуються різноманітні пристрої кодування інформації. Пристрій, що призначений... |
20. Методика навчання технології опрацювання графічних даних. Комп'ютерна... Комп'ютерна графіка — це створення і обробка зображень (малюнків, креслень і т д.) за допомогою комп'ютера. Розрізняють два способи... |
|
Лекція №4 Тема: Програмне забезпечення персональних комп’ютерів Системне програмне забезпечення призначене для керування роботою складових комп’ютера та обміном даними між ними, діагностування... |
Технологія опрацювання графічних даних Комп'ютерна графіка — це створення і обробка зображень (малюнків, креслень і т д.) за допомогою комп'ютера |
|
Готовий перший елемент квантового комп'ютера Королівському суспільстві Великобританії в Лондоні австралійські вчені заявили про створення першого елемента, що може бути використаний... |
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з предмета «Інформатика і комп’ютерна... Засоби створення електронного документа. Автоматизація введення інформації в комп'ютер |
|
Інформаційна (комп’ютерна) система Поняття інформаційної (комп’ютерної) системи. Апаратна та інформаційна складові інформаційної системи. Функціональна схема та принципи... |
Уроку на тему «Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління... «Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління ЕОМ. Типова архітектура персонального комп’ютера. Класифікація та призначення... |
|
Правила користування Мережа Інтернет являє собою глобальне об'єднання комп'ютерних мереж та інформаційних ресурсів, що належать безлічі різних людей і... |
Система навчально виховного процесу Всякий процес являє собою сукупність закономірних і послідовних дій, які спрямовані на досягнення певного результату |