|
|
Скачати 408.24 Kb.
|
| Р е ф е р а т На тему: СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI П Л А Н Вступ 1. Правове положення свідка в кримінальному процесі 2. Права та обов'язки свідка 3. Забезпечення безпеки свідка як учасника кримінального Процессу Висновок Список літератури В С Т У П. Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час яко-го збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні питання : як встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен злочин завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх можна поділити на дві групи. Перша група слідів - це сліди , які залишені подією злочину в пам'яті людей, які торкнулись злочинного діяння чи його наслідків. Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма- теріального середовища. Усі ці сліди складають той фактичний матеріал, за допомогою якого слідчий і суд встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації першої групи слідів є , наприклад, показання свідка--очевидця. Формування показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання інформації про злочин. існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє сприйняття злочинних дій. Повнота і точність уяв-лень про обставини злочинних дій безпосередньо визначається смис-ловою стороною сприйняття. Це залежить від життєвого досвіду і обсягу знань ( загальних чи професійних) свідка. Другим джерелом одержання свідком відомостей про мотиви , мету своїх дій , а також про інші суб'єктивні елементи злочину в момент його вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто запам'ятовує не тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю- чові « слова підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші Третім джерелом одержання свідком відомостей є сприйняття ним конфліктних стосунків між потерпілим та підсудним, які пере-дували злочинній події. Усі ці джерела інформації свідка про злочин приводять до то-го , що показання свідка є найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок є найважливішою постаттю в кримінальному судо-чинстві, інформація якого допомагає слідчому краще розібратися в справі , а суду - винести вірне рішення. Сказане визначає неабия-ку актуальність обраної теми, важливість її поглибленого вивчен-ня в курсі « Кримінально-процесуальне право України « і визначен-ня місця свідка в кримінальному судочинстві. У даній роботі для всебічного розгляду теми використано різноманітну літературу і підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С (2), і головне, це підручники українських вчених, докторів юридичних наук, Михеїнко М.М (3), Тертишник В.М.(4) Головним нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий статус свідка, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28 грудня 1960 року. 1.Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Косарева. М.: Высшая школа , 1963. - 552 с. 2.Советский уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. - 534 с.3.Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України : Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с. 4.Тертишник В.М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч.Посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 576 с. Обєктом дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між свідком та іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному судочинстві. Предметом дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь в кримінальному судочинстві. Мета курсової роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце свідка через учасників кримінального судочинства. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання : ознайомитися з учбовою та нормативною літературою, яка аналізує правове становище свідка в кримінальному судочинстві; використати цю літературу для розгляду прав і обов'язків свідка, як учасника кримінального процесу; визначити норми за допомогою яких проводиться забезпечення без-пеки свідка від негативного впливу інших учасників процесу. Для більш вдалого написання роботи і вирішення її головних завдань були використані такі методи : аналіз, синтез, уза-гальнення, дедукція, індукція. Саме індуктивний метод знадо-биться при написанні висновків. 1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадської активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини громадянина і держави все більшою мірою бу-дуються на принципах пріоритету і законності. Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн розвинутої демократії, таких, як : ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проб-лем і завдань. До однієї з таких відноситься статус свідка у кримінальному процесі України. Свідком по кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона при цьому не є заінтересованою в кінцевому результаті справи як учасник процесу : потерпілий, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. Будь--який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та ін. ), може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку правильно сприймали обстави-ни, які мають значення до справи. При аналізуванні ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються труднощі при визначенні його статусу. Поняття « учас-ник кримінального процесу», на нашу думку, можна розглядати у двох розуміннях - широкому та вузькому. У вузькому - це обвинува-чений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний по-зивач, цивільний відповідач та їхні представники, тобто особи, названі у п.8 ст.32 КПК України. У широкому розумінні, загальному для всього кримінального судочинства, до названого поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере участь хоча б у одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими чи іншими правами й обов'язками. До них можна віднести прокурора, громадського обвинувача, громадського захисника, експертів та спеціалістів. Законодавець називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК України), а експерта і спеціаліста - особами, які беруть участь у справі ( ст. 295 КПК України). Вказівки про надання будь-якого статусу свідку в кримінальнопроцесуальному законі відсутні, і це невипадково. Та-ке становище свідка склалось з часу, коли його функції у кримінальному процесі зводились до того, щоб поставити підпис під показаннями, які викривають « ворога народу «, а наступного дня самому бути у такому ж становищі. (1) Але , незважаючи на це , свідок є основним джерелом інфор-мації, яку можна отримати при його допиті про обставини, що підлягають встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, і його взаємовідносин з ними ( ч.і і 2 ст.68, ч.і ст. 167 КПК України). За чинним КПК України як свідки можуть бути допитані : запідозрені і потерпілі - до того , як вони офіційно, в передба-ченому законом порядку визнані підозрюваним, обвинуваченим, по-терпілим; цивільні позивачі, цивільні відповідачі, законні пред-ставники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого; особи, офіційно визнані обвинуваченими - у цих випадках, коли справа що-до них була закрита, виділена в окреме провадження або розгляну-та раніше, ніж щодо інших осіб, причетних до вчинення того ж зло-чину. 1 // Право України . - 1998. - № 4. - С.89. Свідок дає показання про обставини, які ґрунтуються на без-посередньому сприйнятті, так і такі , які сприйняті з інших дже-рел, наприклад, зі слів іншої особи чи з будь-якого документа. В останньому випадку свідок повинен вказати джерело, з якого йому стали відомі факти, про які він розповідає.» Не можуть бути дока-зами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме» ( ч. З ст.68 КПК України). Предметом показання свідка також можуть бути факти довідко-вого характеру про обставини, які самі по собі не мають доказово-го значення, але необхідні для розгляду справи. Свідок є не-замінним. Тому що свідок ї незамінним закон забороняї сумісниц-тво обов'язків свідка з іншими процесуальними функціями (слідчо-го, прокурора, судді, експерта і т.д.). Тому, якщо виникає необхідність допросити в якості свідка будь-кого з осіб, які ведуть судочинство чи виконують інші функції у процесі, то цей суб'єкт підлягає відводу, він звільняється від інших процесуальних обов'язків. Участь в справі законних представників підозрюваного і обви-нуваченого не виключає можливості їх допиту як свідка. Особа на-буває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного виклику для допиту в якості свідка. Показання свідка, як і будь-які докази по справі підлягають перевірці і оцінці, оскільки свідок може бути заінтересований в кінцевому результаті справи і дає завідома неправдиві показання. Такі показання можуть бути викликані і дією свідка з боку обвину-ваченого, потерпілого чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж, пог-роза вбивством і т.і.). Закон передбачає, що перед початком кож-ного допиту встановити визнаним між свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а також потерпілим ( ч.4 ст.167 КПК України), що має важливе значення для правильної оцінки показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під час виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події. Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати по них показання викорінює можливість участі його в якості свідка ( п.3 ч.і ст.69 КПК України). Не можуть бути допитані в якості свідка також: захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обста-вини ,які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника;адвокат, представник професійної спілки та іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі в зв'язку з ви- конанням обов'язків представника потерпілого, цивільного позива-ча і цивільного відповідача. Адвокат, який бере участь у справі як захисник або представ-ник, зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, і не може бути допитаний як свідок не тільки з обставин, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника, але з усіх питань, з якими до них звернеться громадянин ( або юридична особа), суть консультацій, порад, роз'яснень ( ч.і ст.9, ч.і ст.10 Закону України « Про адвокатуру» від 19.12.1992 року (1). 1.Законодательство Украины о борьбе с преступностью. - X.: 000 « Одиссей «, 1999. - 256 с. існують певні особливості вчинку і допиту працівників дипло-матичних і консульських представництв іноземних держав. Так, гла-ва дипломатичного представництва і члени дипломатичного персона-лу представництва, а також члени їх сімей, якщо вони проживають з ними і є іноземними громадянами, не зобов'язані давати показання як свідка , а в разі їх згоди давати такі показання не зобов'я-зані для цього з'являтися в слідчі органи ( ст.31 Віденської кон-венції про дипломатичні злочини від 18 квітня 1961 р. (2) Консульські посадові особи, у тому числі глави консульсько-го представництва, а також співробітники адміністративно-тех-нічного й обслуговуючого персоналу консульського представництва не можуть відмовитись від даних показань саме свідка, крім пока-зань з питань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків. Консульські посадові особи і глави консульських представництв не несуть відповідальності за відмову від дачі показань ( п. 13,14,15 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні (3). Нездатність особи правильно приймати обставини, які мають значення для справи, встановлюються відповідно судово-медичного або судово- психіатричною експертизою. 2 Международное право в документах . - М., 1982. - С.132. 3 / Голос України . - 1993 . - 26 червня. У ст.120 проекту КПК України наведено коло осіб , котрі не підлягають виклику як свідки з питань, що становлять їх про-фесійну або службову таємницю (адвокати,судді, журналісти, свяще-ники ) (1). Було б доцільно у новому КПК правовий статус свідка-мед-працівника та свідків-оперпрацівників СБУ, МВС та інших служб-суб'єктів оперативно- розшукової діяльності. Оперативні працівники СБУ та МВС часто потрапляють у стано-вище, коли в судовому розгляді важливі їх показання. Практика бо-ротьби з організованою злочинністю є підтвердженням цьому. Якщо оперпрацівник буде давати пояснення на запитання, відповіді на які вимагають розкриття джерел інформації, оперативних засобів та методів роботи, то це поставить під загрозу життя та безпеку осіб, котрі є співробітниками правоохоронних органів і виконують свої завдання у злочинних угрупуваннях. У ст.148 глави 19 Модельного Кримінально-процесуального ко-дексу для країн-учасниць СНД пропонується приймати показання свідка-керівного співробітника органу, який здійснюї оператив-но-розшукову діяльність, про явища, відомі йому з донесень та слів підлеглих. Дані показання використовуються для вирішення пи-тань про проведення невідкладних слідчих дій, але як докази самі по собі не сприймаються, що повною мірою відповідає принципам до-казового права. Ні в чинному, ні в проекті нового КПК питання правового статусу свідкаоперпрацівника не отримали законодавчого закріплення. Тому, даючи показання під час судового розгляду, опер працівники змушені розробляти « легенди «, посилатись на за-будькуватість, вказувати на неіснуючі джерела інформації. 1. Проект Кримінально-процесуального кодексу України підготовле-ний робочою комісією Кабінету Міністрів України . - К., 1996. |
|
Рефератiв з дисципліни з (найменування навчальної дисципліни ) дисципліни Реферат може бути написаний по будь-якій темі з приведеного списку. За бажання написати реферат на тему, яка не увійшла до переліку,... |
Реферат На тему Київський національний економічний університет кафедра правового регулювання економіки Р Е Ф Е Р А Т На тему: Права людини в "Загальній... |
|
Реферат на тему Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Поняття та система транспортних злочинів |
Реферат на тему: “Законодавство про банки Національний банк України: його роль у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду |
|
Реферат на тему: «Актуальні проблеми гігієни праці» Основні гігієнічні характеристики шкідливих речовин і методи контролю їх вмісту на робочих місцях |
Реферат З ІНФОРМАТИКИ НА ТЕМУ: «Історія розвитку операційних систем» МасOs. Метою проекту було створення багатокористувацької інтерактивної операційної системи |
|
Реферат на тему: «Актуальні проблеми гігієни праці» Основні гігієнічні характеристики шкідливих речовин і методи контролю їх вмісту на робочих місцях |
Реферат На тему: "Адміністративне право" Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку |
|
Реферат На тему: "Адміністративне право" Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку |
Реферат на тему: Михайло Галущинський ... |