|
|
Скачати 101.89 Kb.
|
|
Семінар №10 "Організація як система". 1. Поняття організації як системи. Основні ознаки системного підходу. 2. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок. Атрибути зв'язку: спрямованість, сила, характер. 3. Класифікація систем. Загальна класифікація: абстрактні системи; конкретні системи; відкриті системи; закриті системи; динамічні системи; адаптивні системи: ієрархічні системи, їх характеристики. 4. Класифікація систем за ознаками: за походженням; за описом змінних; за способом управління; за типом операторів. 5. Поняття ціннісно-орієнтованих організацій. 6. Поняття функцій управління. 1. Поняття організації як системи. Основні ознаки системного підходу. В загальному значенні під організацією (соціальною організацією) мають на увазі способи впорядкування і регулювання дій окремих індивідів і соціальних груп В вузькому значенні під організацією розуміють щодо автономну групу людей, орієнтовану на досягнення певної заздалегідь визначеної мети, реалізація якої вимагає спільних скоординованих дій. Сутність системного підходу в менеджменті полягає в уявленні про організацію як про систему. Система — це сукупність взаємопов'язаних елементів. Характерною особливістю такої сукупності є те, що її властивості як системи не зводяться до простої суми властивостей вхідних елементів. Організація, що є в найбільш загальній абстрактній формі організованим цілим, становить граничне розширенням будь-якої системи. Поняття "організація" як впорядкований стан цілого тотожне поняттю "система". Поняттям протилежним "системі" є поняття "несистема". Розгляд організації як системи є продуктивним, оскільки це дає змогу систематизувати і класифікувати організації за низкою загальних ознак. Cьогодні визначальним є підхід до організації як до відкритої системи, що характеризується такими рисами: • наявність компонентів (система складається з певної кількості частин, що називаються компонентами чи елементами. Вони є необхідними для досягнення цілей системи); • наявність зв'язків (між компонентами системи, із зовнішнім середовищем); • наявність структури (форма зв'язків організаційно закріплена в структурі, що забезпечує стійкість та надає системі стабільності); • наявність взаємодії (компоненти впливають один на одного і лише у взаємодії всіх елементів і зв'язків можливими є процеси, за допомогою яких досягається результат); • перебіг процесів (у системі одночасно здійснюється низка процесів, кожен з яких пов'язаний з певними змінами. Процеси змінюють ресурси, що входять в систему, перетворюючи їх в організаційний продукт); • цілісність та емерджентність (властивості, які виникають лише в результаті взаємодії компонентів організації); • можливість ідентифікації (властивості, на основі яких одну організацію можна відрізнити від інших організацій); • наявність зовнішнього середовища (явищ і чинників, які не є частиною системи, але істотно впливають на неї); • наявність концепції (відображає місію, цілі та цінності організації). Застосування системного підходу для вивчення організації дає змогу значно розширити уявлення про її сутність і тенденції розвитку, більш глибоко та всебічно розкрити зміст процесів, що відбуваються, виявити об'єктивні закономірності формування цієї багатоаспектної системи. 2. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок. Атрибути зв'язку: спрямованість, сила, характер.
Зв'язок можна охарактеризувати за напрямом, силою, характером (видом). За першою ознакою зв'язки поділяють на спрямовані й неспрямовані. За другою — на сильні та слабкі. Іноді для цього вводять шкалу сили зв'язків для конкретної задачі. За характером (видом) вирізняють зв'язки підпорядкування, породження (генетичні), рівноправні (байдужі), управління. Деякі з цих класів можна поділити більш детально: наприклад, зв'язки підпорядкування можуть бути типу «рід — вид», «частина — ціле»; зв'язки породження — типу «причина — наслідок». Зв'язки можна класифікувати також за місцем розташування (внутрішні й зовнішні), спрямованістю процесів у системі в цілому чи в окремих її підсистемах (прямі і зворотні) та за деякими більш конкретними ознаками. Зв'язки в конкретних системах можуть бути одночасно охарактеризовані за кількома з названих ознак. 3. Класифікація систем. Загальна класифікація: абстрактні системи; конкретні системи; відкриті системи; закриті системи; динамічні системи; адаптивні системи: ієрархічні системи, їх характеристики. Классификацию систем можно осуществить по разным критериям. Проводить ее жестко - невозможно, она зависит от цели и ресурсов. Приведем основные способы классификации (возможны и другие критерии классификации систем). 1. По отношению системы к окружающей среде: · открытые (есть обмен ресурсами с окружающей средой); · закрытые (нет обмена ресурсами с окружающей средой). 2. По происхождению системы (элементов, связей, подсистем): · искусственные (орудия, механизмы, машины, автоматы, роботы и т.д.); · естественные (живые, неживые, экологические, социальные и т.д.); · виртуальные (воображаемые и, хотя реально не существующие, но функционирующие так же, как и в случае, если бы они существовали); · смешанные (экономические, биотехнические, организационные и т.д.). 3. По описанию переменных системы: · с качественными переменными (имеющие лишь содержательное описание); · с количественными переменными (имеющие дискретно или непрерывно описываемые количественным образом переменные); · смешанного (количественно-качественное) описания. 4. По способу управления системой (в системе): · управляемые извне системы (без обратной связи, регулируемые, управляемые структурно, информационно или функционально); · управляемые изнутри (самоуправляемые или · с комбинированным управлением (автоматические, полуавтоматические, автоматизированные, организационные). Відкри́та систе́ма (англ. Open system) — це система, яка перебуває в стані постійної взаємодії (обміну) зі своїм навколишнім середовищем. Відкрита система — протилежність закритої (ізольованої), яка не обмінюється енергією, матерією чи інформацією зі своїм оточуючим середовищем. Динамі́чна систе́ма — математична абстракція, призначена для опису і вивчення систем, що еволюціонують з часом. Прикладом можуть служити механічні системи (рухомі групи тіл) або фізичні процеси. Адапти́вна систе́ма (система, що сама пристосовується) — система, що автоматично змінює алгоритми свого функціонування і (іноді) свою структуру з метою збереження або досягнення оптимального стану при зміні зовнішніх умов. Найбільшого поширення набули системи управління з ієрархічною, або багаторівневою структурою. Ієрархія — це розташування частин та елементів у порядку від вищого до нижчого. У системах з такою структурою існує розділ функцій управління між органами чи підрозділами різного рівня або рангу. Керуючий орган деякого рівня ієрархії управляє кількома органами нижчого рівня, що перебувають у його підпорядкуванні, і сам керується органом вищого рівня. Однією з найважливіших цінних властивостей ієрархічної системи управління є можливість розподілу функцій управління за рівнями системи, прийняття рішень стосовно різних завдань у підрозділах різного рівня. Це дає змогу зосередити розв’язання стратегічних завдань на вищих рівнях управління, де їх розв’язання найбільш ефективне. Тактичні завдання залежно від їхньої складності та необхідних ресурсів можуть розв’язуватися на нижчих рівнях, що забезпечує оперативність прийняття рішень, і здебільшого — вищу точність. Для ієрархічної системи з розподілом функцій управління за рівнями характерна відома автономність окремих органів управління проміжних і нижчих рівнів .Іншою характерною особливістю ієрархічних систем є наявність спільної цілі для всієї системи і окремих цілей для підсистем. 4. Класифікація систем за ознаками: за походженням; за описом змінних; за способом управління; за типом операторів. за походженням, розрізняють природні системи, які існують в об’єктивній дійсності — біологічні, фізичні, хімічні тощо (атом, молекула, організм, популяція, суспільство — приклади таких систем) та штучні — системи, які створені людиною. Вони включать як різноманітні технічні системи (від простих механізмів до найскладніших виробничих комплексів та інформаційних систем), так і організаційні системи, що складаються з груп людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення певної мети або виконання деяких функцій (наприклад, системаонання деяких функцій (наприклад, система управління підприємством, система державного управління). По походженню системи (елементів, зв'язків, підсистем): природні; соціальні; штучні; віртуальні; змішані. По опису змінних системи: з якісними змінними; з кількісними змінними; зі змішаними змінними. По типу опису закону (законів) функціонування системи: типу “Чорна шухляда”; не параметризовані; параметризовані; типe “Біла (прозора) шухляда”. По способу керування системою (у системі): керовані ззовні; керовані зсередини; з комбінованим керуванням. 5. Поняття ціннісно-орієнтованих організацій. Дослідження ціннісних орієнтацій в управлінні обумовлено тим, що трансформація економічного та соціокультурного простору України потребує пошуку нових ефективних важелів регулювання людської діяльності. Одним із таких регулятивів людської діяльності є ціннісні орієнтації організації, що здатні сприяти реалізації творчого потенціалу людини у виробничій діяльності, підвищити соціальний статус особистості в діловій сфері. Оволодіння цим чинником з боку управлінських структур фірми формує ефективний механізм самоорганізації суб’єктів господарської діяльності, допомагає досягнути визначених ними рівнів розвитку. Саме цінності найчастіше стають тою ключовою ланкою, від якої залежить згуртованість співробітників різних підрозділів і рівнів управління, формується єдність поглядів і дій, а, отже, забезпечується ефективне досягнення цілей організації. Все це складає центральну корпоративну систему цінностей, що є зв’язкою, що поєднує внутрішні й зовнішні середовища, а також нижні й верхні рівні управління. Ціннісні орієнтації особистості – це суб'єктивістський аспект цінностей, який залежить від свідомості особистості. Ціннісна орієнтація завжди виявляється у сфері розгалужених взаємовідносин міжлюдиною і суспільством (стосовно праці, колективу, культури, побуту, дозвілля і т. п .). Саме вона дозволяє судити про ступінь втілення соціально необхідних норм, регламентацій, зразків поведінки в індивідуальній свідомості. Завдяки своїй ціннісній основі кожний співробітник усередині організації в рамках загальної системи цінностей займає індивідуальну ціннісну позицію. В організаціях, де серйозно думають про гармонію ціннісних орієнтацій співробітника й ціннісних орієнтацій в організації, питанням сполучення цих двох систем повинна приділятися серйозна увага. Кожна організація повинна здійснювати свою діяльність відповідно до тих цінностей, які мають істотне значення для її співробітників. При створенні корпоративної культури необхідно також ураховувати суспільні ідеали й національні особливості. Особливу роль у процесі поділу цінностей співробітниками грають культурні процедури як уже сформовані, як частина неформальної системи, так і ті, які необхідно сформувати. Керівництву необхідно вміло заохочувати сформовані, працюючі на благо загальної цілі процедури, відтинати культурні процедури, що перешкоджають ефективному робітникові процесу, створювати нові культурні процедури, що відповідають потребам функціонування й розвитку організації й, що сполучать у собі традиційний і інноваційний підходи. 6. Поняття функцій управління. Функція управління - це особливий вид управлінської діяльності, конкретні форми управлінського впливу на діяльність системи, які обумовлюють і визначають зміст ділових взаємовідносин. Функції управління: Стратегічне планування - процес вибору цілей для організації і прийняття рішень, щодо найкращого способу їх досягнення. Організація - це проектування структури організації, розподіл та координація робіт з метою досягнення мети організації, як суб'єкта. Мотивація - це процес з допомогою якого керівництво спонукає працівників діяти так, як було заплановано та організовано. Контроль - це управлінська функція і управлінська операція, з допомогою яких здійснюється співставлення того, що повинно бути з тим, що є фактично. |
| Волков Володимир Олександрович ПІДБІР ПЕРСОНАЛУ Актуальність даної проблеми полягає в теоретичному обґрунтуванні системного підходу до підбору персоналу, а також у розробці методичних... |
Тема: Поняття та основні ознаки підприємництва. Закон України Про підприємництво Мета Тема: Поняття та основні ознаки підприємництва. Закон України Про підприємництво |
| 1. Поняття й ознаки права як соціальної системи Яке поняття розкриває таке визначення: „частина норми права, яка визначає обставини, за настання яких можна чи необхідно здійснювати... |
1. Місце системного аналізу у сучасній науці і практиці. Предмет... Витоки системного аналізу з’явилися з початком воєнного мистецтва, торгівлі і виробництва. Але стартовий етап встановлення – перша... |
| Шкляєва Г. О. МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ДІАЛОГ НОВОЇ ПАРАДИГМИ МАРКЕТИНГУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Авторка розкрила головні об’єктивні закономірності особистісно-орієнтованого навчання, а також власні погляди на зміст, принципи... |
О. Ю. КРАСОВСЬКА кандидат економічних наук Проаналізовано дефініції поняття «освіта», розглянуто основні функції освіти та запропоновано власне трактування поняття «система... |
| СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні |
Закон кількості грошей. Інфляція, її основні види та характеристика.... Визначте поняття матеріального та нематеріального виробництва, виробничої та невиробничої сфери діяльності людей |
| Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються... Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,... |
Методика педагогічного аналізу уроку з позиції системного підходу Він здійснюється, як правило, без урахування здобутих реальних результатів на уроці. Цей аналіз не дає змоги виявити справжні причини... |