УДК 330.47
Ю. М.ВАРИЧ, cт. викладач
Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара
КІЛЬКІСНИЙ ВИМІР ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ
В статті обґрунтована необхідність розробки методичного підходу до квантифікації економічної інформації. Проаналізовано переваги та недоліки існуючих теоретичних доробків з цього питання. Так, з поміж недоліків можна назвати використання поняття ймовірності, розуміння інформації, лише як частини комунікаційного процесу чи наголошення на уречевленому стані, що повністю ігнорує змістовний її характер. Запропоновано підхід до квантифікації інформації з використанням дії ринкового механізму.
Ключові слова: економічна інформація,знання, зміст, семантика.
В статье обоснована необходимость разработки методического подхода к квантификации экономической информации. Проанализированы преимущества и недостатки существующих теоретических наработок по этому вопросу. Так, из числа недостатков можно назвать использование понятия вероятности, понимание информации, только как части коммуникационного процесса или подчеркивание овеществленного состоянии, что полностью игнорирует содержательный её характер. Предложен подход к квантификации информации с использованием действия рыночного механизма.
Ключевые слова: экономическая информация, знания, смысл, семантика.
In the article thenecessity of methodical approach to the quantification of economic information is grounded. Author pays attention to the analysis of advantages and disadvantages of existing theoretical body of knowledge on this issue. Thus, detected common weaknesses such as using the concept of probability, an understanding of information as part of the communication process, and underscore materialized state, which is ignores information content.Then proposed the approach to the quantification of information with using the market mechanism.
Keywords: economic information, knowledge, content, semantics.
Актуальність проблеми.Інформаційна проблематика в економічній науці почала підійматись ще у 1930-х роках в працях Ф. Хайєка. Зокрема, у своїй праці 1937 р. він торкнувся ролі ціни у економічній системі і прийшов до висновку про її суто інформаційний характер [1]. Праця Д. Стіглера,1961 р. стала поштовхом появитакого напряму у економічній науці, як інформаційна економіка[2]. З цього моменту гостро стало питання про врахування інформації як фактору виробництва. На цьому наполягають й деякі вітчизняні вчені. Так, Мельник Л. Г.вважає, що інформація все більше відіграє роль виробничого фактора та стратегічного ресурсу[3, с. 132]. Це обумовлює необхідність включення інформації у економічні розрахунки, що, в свою чергу, потребує способу її кількісного виміру. Отже обрана тема є безперечно актуальною.
Аналіз останніх наукових досліджень.Загалом, вищеназваній проблематиці приділяли та приділяють увагу значна кількість вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, Л.Г. Мельник, Г.Г. Почепцов, С.А. Чукут, М. Порат, Ф. Махлуп, Дж. Стіглітц, Б. Налебуф та К. Шапіро. Зважаючи на їх значний внесок, слід зазначити, що деякі аспекти потребують подальшого доопрацювання та висвітлення. Зокрема, не має одностайності у самому розумінні інформації та методах її кількісного виміру для включення у економічні розрахунки.
Метою роботи є надання авторського підходу до квантифікації інформації в економічній системі. Особлива увага приділяється аналізу існуючих підході до кількісного виміру інформації в економіці.
Результати дослідження.До проблеми кількісного виміру інформації одним з перших підійшов К. Шеннон, що розробив «Математичну теорію комунікації», яка потім була ним доопрацьована разом з В. Вівером [4]. В своїй праці К. Шеннон вказував: «Кількісна форма Н відіграє центральну роль в інформаційній теорії як міра інформації, вибору та невизначеності. Форма Н повинна сприйматись як ентропія, де рі визначає вірогідність знаходження системи в точці і. Тому, H = - K· Σріlog2рі ми повинні називати ентропією набору ймовірностей р1, р2, р3 …. pn» [4]. Загалом, математична теорія комунікації К. Шеннона підходить до інформації, як до вибору одного символу з всього набору можливих символів. Беручи до уваги безпрецедентний вплив цієї теорії на наступні дослідження інформаційної проблематики в багатьох галузях знань, в тому числі й у економіці, потрібно відмітити наступне.
По-перше, математична теорія комунікації підходить до розгляду інформації з чисто технічної точки зору. Так, інформативність ряду символів залежить від ймовірності появи кожного символу на конкретному місці. При цьому, чим менше значення ймовірності, тим вища інформативність. Таким чином, мавпа, натискаючи у довільному порядку кнопки друкарської машинки, виробляє чималу кількість інформації. По-друге, виходячи з вищенаведеного можна стверджувати, що математична теорія комунікації розглядає інформацію окремо від змісту, а, оскільки, інформація без змісту це дані, то цю теорію можна краще описати як теорію передачі даних, а не теорію кількісного виміру саме інформації.Таким чином, зважаючи на вищезазначене, використання математичної теорії комунікації для квантифікації інформації не є прийнятним з огляду на змістовний характер останньої у економічному аспекті.
Іншим визначальним підходом до квантифікації інформації є підхід, запропонований Ф. Махлупом. Асоціюючи інформацію із знанням він розробив методологію кількісного її вимірювання. Він визначав знання двояко. По-перше, знаннями було все те, що є відомим кому-небудь. По-друге, продукуванням знання є не тільки дослідження, відкриття, проектування, але й його розповсюдження [5, c. 7].
За Ф. Махлупом знання є композитом з п’яти можливих складових, а саме знання прикладного, інтелектуально, розважального, духовного та «небажаного». Також для визначення кількості знання Ф. Махлуп спирався на комунікаційну теорію К. Шенонна. Розуміння знання виключно як того, що є елементом процесу комунікації, дозволило описати знання як композицію чотирьох процесів: освіти, науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), комунікації та інформування.
Загалом, Ф. Махлупвідійшов від концентрації уваги на науковому знанні та значно ширше поглянув на концепцію інформації ніж свої сучасники, хоча й надавав перевагу слову знання перед інформацією. Розуміючи значущість його праці у розвитку досліджень ролі інформації та знання у економічних системах, потрібно відмітити деякі недоліки.
По-перше, розуміння Ф. Махлупом знання є обмеженим, оскільки прийняття ним частково поглядів К. Шеннона, автоматично призвело до прийняття й деяких недоліків його теорій, змальованих вище. Використання ж таких показників як кількість книжок, патентів чи патентних заяв не може бути адекватним мірилом кількості знання. Наприклад, не можна урівняти за значущістю і, відповідно, за кількістю знання, патент на новий вид застібки та патент на технологію виробництва мікропроцесорів. Так і Ф. Махлуп зазначав: «Загалом, кількість книжок є дуже оманливим показником кількості знання» [5, с. 122].
По-друге, сама методологія підрахунку є досить не точною. Сам Махлуп вказував, що його методологія є подекуди спекулятивною та базується іноді на припущення, а не на фактах [5, с. 62, 103].Отже, підхід Ф. Махлуп має суттєві недоліки, що унеможливлює його використання для квантифікації інформації в економіці.
Праця Ф. Махлупа започаткувала цілу низку аналогічних досліджень у цій сфері. Найбільш відомим серед них є праця М. Пората, в якій об’єктом вимірювання став об’єм інформаційного сектору в економіці. Згідно з Поратом складність у вимірюванні інформації полягала у тому, що вона не складала сектору в економіці як такого, а була особливим видом діяльності: «Інформація не є гомогенним товаром, як молоко чи залізна руда. Вона є сукупністю гетерогенних товарів та послуг, які, в свою чергу, є складовими особливого виду діяльності» [6, с. 2]. Для вимірювання інформаційного сектору М. Порат використав аналогічну методологію, що й Ф. Махлуп, об’єднавши різні галузі за інформаційною функцією.
Подальший розвиток погляди на вимірювання інформації в економіці набули у працях К. Фрімена та І. Маілса. Вони розглядали інформацію як технологію та наголошували на необхідності виміру показників її проникнення та використання. Так, І. Маілс зазначав: «Більшість підходів до інформаційної економіки були зосередженні на оцінці агрегованих показників розміру інформаційного сектору, при цьому недостатня увага приділялась оцінці використання інформаційної технології як такої» [7, с. 2].
Погляди І. Маілса та К. Фрімена отримали свій розвиток у методичній роботі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Методологія ОЕСР на сьогоднішній день поєднує в собі три підходи до визначення інформації: як знання; як продукту та виду діяльності; як технології.
Загалом, недоліки цієї методології мають загальне коріння з недоліками методологій, що були розглянуті вище. Так запропонований ОЕСР підхід до виміру інформації з кількісного боку полягає у кількісній оцінці наявних носіїв, об’ємів випуску товарів пов’язаних з інформацією та її потоками, наявності доступу до інформації, тарифів, оцінці наукової діяльності і т.д. Таке ототожнення інформації з матеріальними носіями не може бути основою для виміру кількості інформації в економіці. Оскільки це фактично є ототожнення гаманця з його вмістом. Об’єми трафіку також є оманливим показником при оцінці кількості інформації у економічних цілях, адже такий показник характеризує кількість переданих даних, не залежно від їх змісту.
Позитивним моментом у запропонованій методології є введення поняття контенту, що декларує цінність продукту на основі інформаційної значимості для споживача, тобто змісту.
Отже, підсумовуючи необхідно зазначити, що існуючі підходи до квантифікації інформації загалом спираються на статистичні показники, використання яких обмежує розуміння інформації та ігнорує її змістовний характер. Також жодний з підходів не враховує інформації про споживчі товари та їх виробників, які не пов’язані з ІКТ, НДДКР, медіа чи освітою, хоча це є також інформацією, яка має відношення до економічних процесів.
Таким чином, можна стверджувати, що методичній підхід до кількісного виміру інформації повинен враховувати її змістовний характер. Це дасть змогу врахувати всю інформація в економічній системі, що має значення для перебігу економічних процесів. Підходячи до квантифікації інформації з позиції її змістовності потрібно визначитись з загальним принципом, що б дозволяв стверджувати про більший чи менший рівень змістовності. В цьому аспекті необхідно зауважити, що сам зміст можна охарактеризувати за двома параметрами: зрозумілістю та цінністю. Якщо зміст не є зрозумілим, то він автоматично не може мати цінності, а якщо є зрозумілим то цінність може варіюватись.Цінність зрозумілого змісту змінюється в залежності від часу, місця, характеру завдання і т.д. Більш того, зміст інформації може бути частково зрозумілим, при цьому цінність, а, отже, й рівень змістовності інформації збільшується зі зростанням рівня зрозумілості. Отже, логічно стверджувати, що існує пряма залежність між цінністю та змістовністю інформації, що, в свою чергу, дає можливість судити про змістовність інформації виходячи з її цінності.
Від так, показник, що характеризував би рівень цінності змісту, може слугувати й мірилом змістовності інформації. Розглянемо декілька прикладів з метою узагальнення уявлень про такий показник.
Так, про рівень заряду акумуляторної батареї ми не маємо змоги судити безпосередньо, а лише за показником відповідного індикатору. Заряд батареї діє на механізм індикатору, який виводить інформацію про силу такої дії. На людину, яка біжить, діє мотивуючий фактор. Швидкість, з якою він біжить, може слугувати мірилом спонукальної дії, а, отже, й значущості, такого фактору.
Від так, мірилом того, що не може бути оцінено безпосередньо, можуть слугувати сигнали та показання приладів, чи характеристики якихось дій. Це все є прикладом «інформації з середовища», що є беззмістовними коректно сформованими даними. При цьому зміст, який сприймається спостерігачем, стосується акумуляторної батареї, а не самого показника індикативного приладу. Звідси, саме характеристики дій людей, а не дії безпосередньо, які здійснюються під впливом змісту отриманої інформації, можуть слугувати показниками її цінності, а, отже, й змістовності.В економічному аспекті, згідно з розумінням інформації, як такої, що впливає на поведінку людей, цінністю буде володіти тільки той зміст, що здатен вплинути на рішення та вчинки економічних агентів при здійсненні ними економічних дій. Відповідно, інтенсивність дій економічного агента є показником змістовності отриманої ним інформації.
У своїх працях Ф. Хайєк запропонував розглядати економічну систему, як сукупність економічних агентів. Його погляди отримали підтримку і розвиток. Зокрема, К. Ерроу зазначав: «Якщо Ви бажаєте дослідити динаміку утворення заторів на дорогах, то у центрі уваги буде кожен окремий водій, його рішення про маршрут та швидкість руху» [8]. Таким чином, розуміння економічної системи як сукупності окремих економічних агентів дає змогу кількісно оцінити об’єми інформації в ній з позицій семантики шляхом оцінки сукупної інтенсивності дій всіх економічних агентів.
Для визначення показника, що б характеризував інтенсивність таких дій, звернемось до схематичного зображення інформаційної взаємодії у рамках економічної системи, що наведена на рис. 1.
ІНША ІНФОРМАЦІЯ
(Освіта, діяльність недержавних організацій, політичні події, економічні події за кордоном, закордонні НДДКР, погода, природні явища та ін.)
Ринок цінних паперів (РЦП)
   
РИНОК (сукупність товарів та послуг)
 
 
Торговці РЦП
  
    
   
Дії з цінними паперами
Виробнича діяльність, приватні НДДКР та ін.
Виробники, що не є учасниками РЦП
Виробники, що є учасниками РЦП
 
   
Виробництво/купівля/продаж
Споживачі
Держава
(діяльність державних органів, державні НДДКР та ін.)
Рис. 1. Інформаційна взаємодія в межах економічної системи
Слід зазначити, що інформаційна взаємодія між економічними агентами відбувається не лише у вигляді безпосередньо руху інформації, що на схемі зображена цільними стрілками. Інформація також передається від одного економічного агента іншому через дії, які вони здійснюють. Такий механізм передачі інформації був описаний М. Ротшильдом та Дж. Стиглицом [9]. Такі інформативні дії представлені пунктирними лініями та реалізуються через ринкові відносини.Усі ринки об’єднанні в узагальнене поняття ринку, як сукупності товарів та послуг, на якому ціни відіграють роль інформаційної системи. В процесі змальованої взаємодії інформація накопичується та вивільняється через коливання цін цінних паперів. Загалом, будь-яку компанію можна розглядати як сукупність знань. Частково це знання, що зафіксовані у свідомості працівників компанії та знання, що уречевленні у будівлях, виробничому обладнанні і т.д. Таким чином, кінцеві продукти можна розуміти як уречевлене знанням, яке є синтезом змісту усіх знань, що утворюють компанії, інформації та знань, що продукуються в процесі такого поєднання та інформації та знань, які отримуються компаніями з зовнішнього середовища. Коли ж споживач здійснює економічну дію по відношенню до цього товару, що виражається у зміні його ціни, то він здійснює оцінку змістовності усіх знань та інформації, що мали відношення до створення цього товару. Виступаючи і виробником і споживачем, держава також здійснює такий вплив опосередковано через дії на ринку, безпосередня ж інформаційна взаємодія здійснюється через діяльність державних органів, шляхом співпраці з недержавними організаціями, профспілками і т.д.Потрібно зазначити, що в процесі своєї діяльності виробники, споживачі, державні органи та торговці цінними паперами вдаються і до внутрішньої інформаційної взаємодії, яка позначена на рисунку рамками зі стрілок.
Виокремлення ринку цінних паперів на рисунку обумовлено тим, що цінний папірсам по собі не має споживчої вартості. Він за своєю суттю має багато спільного з «інформацією з середовища».Зміст інформації, що містить в собі акція з’являється тільки тоді, коли стає зрозумілим акція якої це компанії і асоціюється він не з акцією, а з компанією. Цінність же змісту інформації, що несе в собі акція визначається цінністю змісту знань, що складають цю компанію.
Загалом же, ціна акцій формується під впливом попиту та пропозиції торговців цінними паперами, які діють згідно інформації, що ними отримана, а зміна ціни акції відбувається також під впливом дій торговців цінними паперами, які обумовлені інформацією, яку вони отримують.Таким чином, ціна акції є не тільки наслідком дій торгівців цінними паперами, а й опосередковано, наслідком дій усіх інших економічних агентів в економічній системі. Величина зміни ціни акції відповідає інтенсивності дій, яка обумовлена змістом отриманої ними інформації.Від так, з одного боку ціна акції характеризує змістовність частини знання, що складає компанію у конкретний момент часу, з іншого – величина зміни ціни характеризує змістовність отриманої економічними агентами інформації. На рис. 2 наведена зміна ціни акції гіпотетичної компанії за певні проміжки часу.
      
Кількість інформації
 
1
2
Ціна, г.о.
Час, періоди
∆у
∆х
1
2
3
Рис. 2. Зміна ціни акції гіпотетичної компанії
Зважаючи на все вищенаведене площини прямокутних трикутників 1 та 2 на рисунку 2 відповідають кількості інформації, що вплинула на дії учасників ринку. У другому випадку зміст інформації не був настільки цінним і ціна практично не змінилась. Отже, відповідно до семантичного підходу, більш змістовну інформацію отримали економічні агенти у першому випадку, що й відображається більшою площею відповідного трикутника.
Висновки.Отже, підсумовуючи можна стверджувати, що кількісний вимір площин під кривою коливання ціни акцій може слугувати кількісним виміром інформації, яка надходить до економічних агентів та має відношення до цієї компанії. Коливання узагальнюючих показників, як то, наприклад, фондові індекси, можуть слугувати для кількісного виміру інформації, яка надходить до економічної системи в цілому.
Список використаної літератури
Hayek F. EconomicsandKnowledge/ [Електрон. ресурс] / F. Hayek– Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/2548786
StiglerG. TheEconomicsofInformation/ [Електрон. ресурс] / G. Stigler – Режим доступу:http://www.jstor.org/stable/1829263
Мельник Л.Г. Предпосылкиформирования нового общества // Социально-экономические проблемы информационного общества. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2005. - 430 с.
Shannon C.TheMathematicalTheoryofCommunication/ [Електрон. ресурс] / C.Shannon– Режим доступу: http://cm.bell-labs.com/cm/ms/what/shannonday/shannon1948.pdf
MachlupF. TheProductionandDistribution Knowledge in United States – Princeton: Princeton University Press, 1962 – 416 рр.
PoratM., Rubin M. The Information Economy/ [Електрон. ресурс] / M.Porat, M.Rubin – Режим доступу: http://books.google.com/books?id=MANPAAAAMAAJ&hl=en&dq=intitle:The%20intitle:Information%20intitle:economy%20inauthor:Porat&ei=NkJJTJSeNoL_8Ab53L2sDg&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CCoQ6AEwAA
Godin B. The Information Economy:The History of a Concept Through its Measurement / [Електрон. ресурс] / B. Godin – Режим доступу:www.csiic.ca/PDF/Godin_38.pdf
Arrow K. Methodological Individualism and Social Knowledge / [Електрон. ресурс] / K. Arrow– Режим доступу:http://www.jstor.org/stable/2117792
Rothschild M., Stiglitz J. Equilibrium in Competitive Insurance Market: An Essay on the Economics of Imperfect Information / [Електрон. ресурс] / M. Rothschild, J. Stiglitz– Режим доступу:http://www.jstor.org/stable/1885326
|