О. В. Варецька Україна, м. Київ


Скачати 86.08 Kb.
НазваО. В. Варецька Україна, м. Київ
Дата21.02.2016
Розмір86.08 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи


РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ ЯК УМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОЗДАТНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
О.В.Варецька

Україна, м. Київ,

Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України
В умовах соціально-економічних змін, конфліктних і стресових ситуацій й, одночасно, процесів реформування української освіти, приєднання до Болонської системи актуалізуються питання “підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих компетентних фахівцях” [1], які, як нам вбачається, зможуть успішно соціалізуватися у суспільстві. Особливої уваги в цьому контексті заслуговує розвиток соціальної компетентності вчителя сільської школи.

Слід відзначити, що сільська школа завжди мала високий статус в соціокультурному оточенні, який визначався соціальними (село має майбутнє тільки за наявності в ньому загальноосвітньої школи), економічними (освітні заклади здійснюють допрофесійну підготовку кадрів для села), культурними (школа виконує культурно-просвітницькі функції, здійснює організацію дозвілля), морально-духовними (заклади освіти впливають на менталітет сільського соціуму) чинниками (за Г. Ашихміною) [7, с.17], а також духовнозберігаючими функціями (М. Романенко). Проте, на даному етапі розвитку суспільства сільська школа знаходиться у складних умовах модернізації та реструктуризації, не є конкурентноздатною, може перебувати у ситуації закриття, втрати свого соціокультурного значення, зниження якості освіти, обмеженості отримання учнями соціального досвіду й компетентності. Вирішити проблему тільки за рахунок зовнішніх перетворень без урахування соціокультурних традицій, розвитку соціальної компетентності вчителя, у тому числі й початкових класів, неможливо.

Слід зазначити, що проблема запровадження компетентнісного підходу останнім часом привертає увагу вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких І. Бех, Н. Бібік, О. Гура, І. Зимня, У. Каннінг, Б. Креме, В. Куніцина, В. Ландшеєр, В. Луговий, В. Первутинський, О. Пометун, О. Савченко та ін. У колі досліджень українських та російських вчених знаходиться питання розвитку соціальної компетентності різних категорій майбутніх педагогів (О. Дементьєва, Н. Ляхова, Г. Мосягіна), спеціалістів з соціальної роботи (Є.Муніц), практичних психологів (Р. Скірко), студентів психолого-педагогічних спеціальностей (Н. Фалько).

Варто наголосити, що проблемам діяльності, підготовки вчителів сільської школи присвятили свої роботи О.Біда, Г. Кашкарьов, Н.Кічук, І. Коваленко, А.Кузьмінський, М.Левшин, Т. Малихіна, С. Немченко, Н.Побірченко, Л.Прокопенко, Л. Присяжнюк, І.Червінська та інші. Особливої уваги заслуговують праці, присвячені підготовці студентів до соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської місцевості (О. Межирицький), соціалізації дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад” (І Печенко), формуванню соціальної компетентності молодших школярів (Л. Варяниця, Ю Коротіна, О. Крузе-Брукс), сільських школярів (В. Басова, В. Цвєтков). На жаль, особливості розвитку соціальної компетентності вчителів сільської школи, зокрема й початкових класів, ще не перебували у колі уваги науковців.

Загальновідомо, що сільська школа має особливий статус в системі загальної середньої освіти, адже є осередком культури, джерелом інтелектуального й творчого збагачення, має свою сільську філософію, субкультуру, виконує селоутворювальну функцію. Головна виховна сила сільської школи – духовне багатство, знання, ерудиція, кругозір педагога (А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.). Сільський учитель постійно перебуває в полі зору своїх учнів, їхніх батьків, він є носієм культури, взірцем поведінки, що у свою чергу, позначається на ставленні до нього та предмету, який він викладає, і відповідно на успіхах у роботі.

Результати аналізу наукових джерел (М. Єрмоленко, Н. Кічук, В. Міжеріков, О. Межирицький, В. Ястребова та ін.) дають можливість констатувати, що специфіка сільської школи полягає у наступному:

1. Близькість до природи, сільськогосподарського оточення створює сприятливі умови для підготовки учнів до життя на селі, сільськогосподарського виробництва, виявлення самостійності дітей у вирішенні господарських і життєвих проблем.

2. Підтримування кращих традицій народної педагогіки.

3. Глибока обізнаність вчителів щодо особливостей дітей, умов життя і побуту, стосунків в родинах, серед однолітків та ін.

4. Сила громадської думки, авторитет педагогів.

5. Територіальна спільність, спільність проблем, турбот, інтересів, належність більшості батьків учнів до одного трудового колективу, постійне спілкування поза школою, тісні взаємовідносини, приятельські форми спілкування людей різного віку, професій, поколінь.

6. Ґрунтування навчально-виховного процесу на місцевих історичних, культурних, трудових, морально-етичних, природно-виробничих цінностях, звичаях і традиціях навколишнього середовища.

7. Малокомплектність і нечисленність більшості сільських шкіл [2; 7].

Проте економічні, соціальні, етнічні, демографічні, географічні фактори спричинюють наступні соціально-педагогічні проблеми сільської школи:

  • неповна кадрова забезпеченість вчителями з деяких предметів;

  • порівняно низькій рівень початкових навчальних можливостей сільських учнів як наслідок незначної кількості сільських дітей, що відвідує дошкільні установи, а також недостатньо сприятливих для навчання умов в сім’ї (комп’ютер, порозуміння з батьками ін.);

  • відведення суттєвої частки часу членів родини на роботу в домашньому господарстві;

  • переобтяження сьогодення сільського вчителя господарчими проблемами натомість самоосвітній діяльності, педагогізації сім’ї;

  • несистематичність шкільного навчання, яка є наслідком сезонності сіліськогосподарчої праці та нестабільності вимог батьків до учення дітей;

  • відсутність позашкільних закладів, центрів культури на селі;

  • неможливість реалізувати оздоровчі функції школи;

  • обмеження можливостей самоосвіти вчителя;

  • недостатнє методичне та наукове забезпечення навчально-виховного процесу;

  • посилений ризик захворювань дітей, які навчаються не за місцем проживання і змушені користуватися транспортом;

  • істотне зниження культуротворчої виховної функції, що зводить нанівець участь дитини у позакласній та позашкільній роботі, ускладнює роботу з батьками [6]. Вищезазначене підтверджується результатами опитування вчителів сільської школи (за Н. Кічук) за [2; 7]).

Варто також враховувати помітні зміни, які відбулися у сучасному селі, зокрема сполучення проживання частини селян в селі та їх продуктивної праці в місті; активна міграція молоді із сіл у міста й відповідно зменшення кількості мешканців, зокрема дітей шкільного віку; недостатнє фінансування галузі, відсутність допомоги сільськогосподарських підприємств школі й одночасне поширення кола потенційних партнерів сільської школи, поява нових суб’єктів господарювання (сільські підприємці, фермери, володарі приватних господарств) та соціально-культурної діяльності (релігійні об’єднання, нові громадські організації тощо). Варто також наголосити на підвищенні вимог суспільства до вчителя і якості його роботи поруч з ускладненням умов діяльності, виконанням ним роботи, яка не входить до переліку функційних обов’язків, розширені репертуару соціальних ролей та, на жаль, зниженні авторитету, псуванні іміджу з різних причин. За таких умов сільському вчителю (особливо початкових класів, адже він працює з школярами, вік яких є найбільш сенситивним), необхідно навчитися взаємодіяти з мінливим середовищем, витримувати конкуренцію з боку інших вчителів, навчальних закладів, а також готувати конкурентно здатних учнів.

Однак, як зазначає В. Ястребова, у переважній більшості, заклади освіти сільської місцевості спрямовані або на пасивне існування у якості матеріалу для використання територіальною районною системою, або на споживацьке ставлення до оточуючого середовища. Повністю підтримуємо думку науковця, про те, що таке положення “як тимчасовий стан, можливе, але в такому випадку, коли не відбуваються позитивні зміни в соціокультурному середовищі, занепад все одно настане, але тільки дещо пізніше” [7, с.29]. Це призведе до зникнення як сільської школи так і відповідно самого села. У той же час, перетворюючий характер діяльності закладів освіти сільської місцевості можливий тільки за умови здійснення ними перетворюючої функції відносно зовнішнього соціокультурного середовища.

У зв’язку з цим, на нашу думку, важливим є розвиток соціального інтелекту, соціальних навичок, умінь встановлювати соціальні контакти, вчитися гнучко реагувати, пристосовуватися до змін у соціумі і відповідно діяти, вирішувати проблемні ситуації міжособистісного характеру, питання не тільки вузькопрофесійного змісту, скільки “прикордонні”, які розташовані на перехресті різних сфер діяльності, виявляти соціальні ініціативи, лідерські якості, опановувати нові соціальні ролі, функції (інформаційна, маркетингова, проектна, моніторингова та ін.) та інше. Таким чином, мова йде про підвищення конкурентноздатності особистості на основі розвитку її соціальної компетентності.

Щодо сутності поняття “соціальна компетентність”, то на сьогодні не вироблено єдиного підходу до її визначення. У науковий обіг його ввів німецький вчений Г. Рот у значенні такої, що відображає сферу взаємодії з іншими і є однією з трьох різновидів компетентності людини (поряд із самокомпетентністю і предметною компетентністю) [8]. У той же час, соціальну компетентність розглядають у взаємозв’язку з соціальним інтелектом (І. Алтуніна, М. Бобнєва, Ю. Ємельянов, А. Корнилов, В. Куніцина, М. Молоканов, В. Ядов та інші), яка виявляється у способі оперування знаннями, правилами інтерпретації, ефективності та адекватності у проблемних ситуаціях. Вона виступає як соціальні знання і вміння, які забезпечують особистості соціальну адаптацію, соціальну обізнаність, уможливлюють досягнення оптимальної відповідності між особистістю та умовами соціуму (М. Докторович, М.Аргайл, К. Данзігер, М. Гольдфілд, В. Куніцина та ін.); як результат упевненої поведінки (В. Ромек), фактор розвитку соціальної зрілості (Г. Абрамова, В.Радул), здатність до суб’єктної позиції, відмови від конформного функціонування (Ю. Тюменєва), психологічний аспект зміцнення психічного здоров’я (Н. Калініна, С. Краснокутська), репертуар навичок і дій, пов’язаних із параметрами ситуацій, які змінюються в процесі життя (І. Омар), психологічний показник рівня соціалізації людини (Н. Рототаєва, Г. Бєлицька та ін); як набір конструктивних способів розв’язання поведінки особистості у складних життєвих ситуаціях (Ф. Василюк, В. Васильков, О. Василькова та ін.) [5, с. 29]. У контексті даної статті доречним буде визначення соціальної компетентності Г. Фордом як “досягнення відповідних соціальних цілей у специфічних соціальних умовах за допомогою відповідних засобів”, С.Уотером та Р.Сроуформ як “здатність використовувати ресурси соціального оточення та особистісні ресурси”, досягаючи при цьому позитивних результатів у розвитку [3, с.99], Р. Селманом – як здатність і готовність людини до взаємодії. Виходячи з того, що системи людських взаємин виникають не самі по собі, останній з науковців наполягав на необхідності спеціального навчання умінням відкривати і освоювати способи вирішення нового класу задач, аналізу людських відносин і оволодінню формами людського взаємодії [4], що, на нашу думку, буде сприяти зростанню конкурентноздатності особистості, й відповідно впливати на конкурентоспроможність закладу освіти.

Таким чином, мова йде про спрямування педагогічної діяльності вчителя сільської школи на відкрите соціально-природне середовище, побудову такої діяльності з урахуванням потреб людини, яка живе на селі, історико-соціальних традицій, соціально-економічних й соціокультурних можливостей регіону, тобто про розвиток соціальної компетентності педагогів, у тому числі й початкової школи, в умовах постійно змінюваного соціокультурного середовища сільської місцевості.
Література:

1. Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/111-zakon-ukrayiny-pro-vyschu-osvitu


2. Кичук Н.В. Майбутній вчитель сучасної сільської школи: Вектор вузівської підготовки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/2/visnuk_17.pdf

3. Краснокутская С. Н. Анализ состояния проблемы социальной компетентности в отечественной и зарубежной литературе // Сб. науч. тр. Сев.-Кав. гос. техн. ун-та. – 2005. – № 1 (13). – С. 63.

4. Селман P. Этапы развития социального интеллекта / Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задача для подростков и их педагогов. – Москва – Рига, 1997. – С. 51-54.

5. Скирко Р.Л. Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки: дис. …кандидата пед.наук:13.00.04 / Скирко Роман Леонідович. – Запоріжжя – 2010. – 250 с.

6. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики.-К.: “К.І.С.”, 2003. - С.13-125.

7. Ястребова В.Я., Варецька О.В., Кондратова Л.Г., Бабко Т.М. Управління освітою сільської місцевості: науково-методичний посібник. – Запоріжжя: Акцент Інвест-Трейд, 2012. – 266 с.

8. Roth H. Pädagogische Anthropologie / H.Roth. – Berlin, 1969. – 268 S.



Схожі:

О. В. Варецька Україна, м. Запоріжжя, КЗ «Запорізький обласний інститут...
ДУХОВНО-ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЄДИНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ «СІМ’Я – ДНЗ – СУСПІЛЬСТВО»
Київ Україна
Елстрі, Англія, в особі, Генерального менеджера, який діє на підставі Сертифікату, далі “Продавець”, з одного боку та ТОВ “ ”, м....
Україна, Київ, 13 квітня 2004 р прес-реліз Microsoft
Національна академія наук України та компанія «Майкрософт Україна» підписали Генеральну угоду про співробітництво
Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга
Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10....
Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга
Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10....
Чемпіонат України серед юнацьких команд Всеукраїнська Юнацька Баскетбольна Ліга
Технічний фол С тренеру Дмитру ЯЦЕНКО (УКРАЇНА-ХИЖАКИ, Київ) за некоректні висловлювання на адресу дій арбітра під час гри 23. 10....
О. В. ВАРЕЦЬКА
ПРОБЛЕМНІ КУРСИ “ПОЧАТКИ ЕКОНОМІКИ” ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧТАКОВИХ КЛАСІВ З ДУХОВНО-ЕКОНОМІЧНОГО...
Україна незалежна держава. Символи держави: герб, прапор, гімн; їх...
Тема: Україна незалежна держава. Символи держави: герб, прапор, гімн; їх значення. Київ столиця України
Національна мережа міських газет
Географія користувачів – 75% Україна, з них 65 Київ, 5 Одеса та Харків, 4 Донецьк та Львів, 3 Дніпропетровськ
Аудиторський висновок (ЗВІТ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА)
Україна, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 15-А. Тел./ факс: (044) 253-24-64, 254-06-47, E-mail
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка