ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КАФЕДРА “ОРГАНІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ”

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Об'єкти захисту в системі

Стаття 3. Суб'єкти відносин

Стаття 4. Доступ до інформації в системі

Стаття 5. Відносини між власником інформації та власником системи

Стаття 6. Відносини між власником системи та користувачем

Стаття 7. Відносини між власниками систем

Стаття 8. Умови обробки інформації в системі

Стаття 9. Забезпечення захисту інформації в системі

Стаття 10. Повноваження державних органів у сфері захисту інформації в системах

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про захист інформації в системах

Стаття 12. Міжнародні договори

Стаття 13. Прикінцеві положення

1. 
   Перехід до інформаційного суспільства.
   
2. 
   Розробка інформаційної політики інформатизації
   
3. 
   Перехід від “технологічної” політики до “соціально-технологічної”, що охоплює максимально широко все, що стосується інформації, наприклад, засоби масової інформації.
   
4. 
   Нова стратегічна ціль політики, котру можна коротко визначити як забезпечення переходу України до інформаційного суспільства.
   
5. 
   Довгострокова стратегічна ціль державної інформаційної політики України (у розширеному варіанті) – це формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору цілісної держави, його інтеграція у світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях.
   

1. 
   зміцнення єдності інформаційного простору та усунення інформаційних погроз цілісності держави;
   
2. 
   створення інформаційних умов для інтенсивного формування громадянського суспільства;
   
3. 
   забезпечення інформаційного середовища для постійної відкритої взаємодії між державною владою і громадянським суспільством, що формується;
   
4. 
   інвентаризація і визначення всього комплексу умов, у тому числі права власності, володіння і розпорядження, експлуатації накопичених інформаційних ресурсів та існуючих інформаційно-комунікаційних мереж і систем;
   
5. 
   створення правових, економічних і організаційних умов для об'єднання державних й недержавних інформаційних ресурсів, інформаційно-комунікаційних мереж і систем у єдину загальнодержавну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру та систему національних інформаційних ресурсів;
   
6. 
   визначення правил і умов функціонування національного ринку інформаційної продукції і послуг у нових економічних умовах, що сприяють його інтенсивному й рівноправному розвитку по всій території країни та інтеграції у світовий інформаційний ринок.
   

1. 
   відкритості інформаційної політики;
   
2. 
   рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин;
   
3. 
   системності;
   
4. 
   пріоритетності вітчизняного виробника;
   
5. 
   непротиречності — головні заходи повинні бути спрямовані на забезпечення державних інтересів України, але не суперечити соціальним інтересам громадян країни;
   
6. 
   соціальної орієнтації — фінансування державою тільки того, що спрямовано на інформаційний розвиток соціальної сфери;
   
7. 
   пріоритету права перед силою.
   

1. 
   інформаційних ресурсів;
   
2. 
   інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури;
   
3. 
   інформаційних і телекомунікаційних технологій, систем і засобів їх реалізації;
   
4. 
   виробництва і споживання засобів інформації, інформаційних продуктів і послуг (науково-технічний і виробничий потенціал; ринок інформації, інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг; домашня комп'ютеризація);
   
5. 
   засобів масової інформації;
   
6. 
   інформаційного законодавства;
   
7. 
   систем забезпечення інформаційної безпеки;
   
8. 
   взаємодії інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури України з глобальними інформаційними мережами.
   

1. 
   в галузі геополітики, безпеки і міжнародних відносин – вона повинна сприяти відновленню ролі України як повноцінного учасника світового інформаційного співтовариства, як провідної світової держави, що володіє багатющими інформаційними ресурсами, де швидко розвивається інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура;
   
2. 
   в економіці – вона повинна бути орієнтована на випереджаючі темпи створення, поширення, постійне відновлення і використання інформації як важливої умови структурної перебудови економіки країни в найкоротші терміни, істотне підвищення рівня життя населення;
   
3. 
   в галузі державного управління – вона відкриває можливості переходу до нової якості управління за рахунок забезпечення всіх суб'єктів системи управління своєчасною, повною і достовірною інформацією, поліпшити підготовку і прийняття рішень на всіх рівнях системи управління, зробити ефективним громадський контроль за діяльністю органів державної влади;
   
4. 
   в галузі освіти, науки і культури — вона повинна сприяти серйозним перетворенням цих сфер щодо радикальної зміни сутності та організації процесів навчання і розвитку людини, формування системи дистанційної, безупинної і відкритої освіти, зберігання та розвитку вітчизняної культури, включення української науки у світові системи наукового інформаційного обміну;
   
5. 
   у соціальній сфері – вона повинна забезпечити розробку і здійснення цивілізованих, демократичних форм і методів впливу на ЗМI, формування і поширення духовних цінностей, що відповідають національним інтересам і культурно-історичним традиціям України.
   

• 
  в сучасних умовах значно розширилися можливості для реалізації конституційних прав громадян на інформацію та свободу інформаційної діяльності,
  
• 
  суттєво зросли потреби потенціально активної частини суспільства в інформаційній взаємодії як всередині країни, так і з зовнішнім світом;
  
• 
  інтенсивний розвиток глобальної інформаційної інфраструктури;
  
• 
  інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура в сучасних умовах стають ареною міжнародної боротьби за світове лідерство, за досягнення певних стратегічних і тактичних політичних цілей;
  
• 
  інформаційна революція перетворилася на революцію у воєнній справі.
  

• 
  розробка й прийняття політичних рішень, законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами та удосконалення механізмів реалізації правових норм чинного законодавства;
  
• 
  визначення і здійснення повноважень державних органів, органів регіонального й місцевого самоврядування щодо оперативного управління (володіння, розпорядження, користування) державними інформаційними ресурсами;
  
• 
  розробка і реалізація організаційних заходів і нормативно-методичного забезпечення відомчих і регіональних структур та недержавного сектора в сфері формування та використання інформаційних ресурсів за умови координації діяльності згаданих структур;
  
• 
  розробка і реалізація фінансово-економічних засад регулювання процесів формування та використання інформаційних ресурсів;
  
• 
  здійснення державної реєстрації інформаційних ресурсів, забезпечення повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах використання інформації, що виникає (створюється) у процесі діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;
  
• 
  введення технологічно та методологічно єдиних засад формування інформаційних ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій для надання їх у вільний доступ громадянам і організаціям (крім інформаційних ресурсів, що мають відомості, віднесені до державної таємниці та до іншої інформації з обмеженим доступом);
  
• 
  забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів для діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування та державних підприємств, установ і організацій;
  
• 
  оптимізація державної політики інформатизації щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем;
  
• 
  забезпечення функціонування ефективно діючої комплексної системи захисту інформаційних ресурсів;
  
• 
  забезпечення захисту громадян, суспільства і держави від хибної, спотвореної та недостовірної інформації;
  
• 
  забезпечення розробки та застосування правових, організаційних і економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних ресурсів України (ринку інформації, інформаційних технологій, засобів обробки інформації та інформаційних послуг);
  
• 
  регулювання інформаційного співробітництва, спрямованого на забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної державної політики наукової підтримки системи державного управління формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних ресурсів;
  
• 
  кадрове забезпечення функціонування системи державного управління національними інформаційними ресурсами;
  
• 
  інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері управління інформаційними ресурсами;
  
• 
  контроль за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і використання інформаційних ресурсів;
  
• 
  нагляд за додержанням законодавства в сфері формування, розвитку, використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері суспільних інформаційних відносин.
  

• 
  зростання ролі інформації,
  
• 
  індустрія інформаційних послуг,
  
• 
  інформаційна економіка,
  
• 
  сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв’язку,
  
• 
  значний потенціал науки,
  
• 
  потреба фізичних та юридичних осіб в інформації,
  
• 
  високий рівень інформаційно-правової культури всіх суб’єктів інформаційних відносин.
  

• 
  функціонування правової системи регулювання інформаційних відносин,
  
• 
  захист прав людини й основних свобод,
  
• 
  забезпечення збалансування інтересів людини, суспільства та держави у всіх сферах інформаційної діяльності.
  

• 
  Стаття 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН надає кожному право шукати, отримувати, розповсюджувати інформацію та діяти будь-якими засобами і не залежно від кордонів.
  
• 
  Директива 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 р. "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільне переміщення таких даних",
  
• 
  Декларація "Про свободу вираження поглядів та інформації" від 29 квітня 1982 р.,
  
• 
  Резолюція 1003 (1993) "Про етичні принципи журналістики",
  
• 
  Резолюція (74) 26 "Про право на відповідь – стан особи відносно преси",
  
• 
  Резолюція 1120 (1997) "Про вплив нових комунікативних та інформаційних технологій на демократію",
  
• 
  Резолюція 1142 (1997) "Про парламенти ї засоби масової інформації",
  
• 
  Рекомендація № R (94) 13 "Про заходи щодо сприяння прозорості засобів масової інформації",
  
• 
  Рекомендація № R (96) 4 "Про захист журналістів за умов конфліктів та тиску",
  
• 
  Рекомендація № R (97) 21 "Засоби масової інформації та сприяння культурі терпимості",
  
• 
  Рекомендація № R (97) 19 "Про показ насильства електронними засобами масової інформації",
  
• 
  Рекомендація № R (97) 20 "Про наклепницькі висловлювання",
  
• 
  Рекомендація № R (99) 15 "Про висвітлення в засобах масової інформації виборчих компаній",
  
• 
  Рекомендація R (99) 1 "Про заходи щодо сприяння плюралізму в засобах масової інформації",
  
• 
  Рекомендація № R 1407 (1999) "Засоби масової інформації та культура демократії",
  
• 
  Рекомендація № R (2000) 7 "Відносно права журналістів на не розкриття своїх джерел інформації",
  
• 
  Рекомендація № R 1589 (2003) "Свобода вираження поглядів у засобах масової інформації в Європі",
  
• 
  Рекомендація № R (2002) 2 "Про доступ до офіційних документів".
  

• 
  стаття 41 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
  
• 
  стаття 67 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
  
• 
  стаття 451 Закону України "Про інформацію".
  
• 
  IT-розвиток України входить п’ятірку головних пріоритетних напрямків державної політики.
  
• 
  ЗУ "Про доступ до публічної інформації"