ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КАФЕДРА “ОРГАНІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ”


Скачати 1.07 Mb.
Назва ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КАФЕДРА “ОРГАНІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ”
Сторінка 2/8
Дата 02.04.2013
Розмір 1.07 Mb.
Тип Закон
bibl.com.ua > Інформатика > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Об'єкти захисту в системі

Стаття 3. Суб'єкти відносин

Стаття 4. Доступ до інформації в системі

Стаття 5. Відносини між власником інформації та власником системи

Стаття 6. Відносини між власником системи та користувачем

Стаття 7. Відносини між власниками систем

Стаття 8. Умови обробки інформації в системі

Стаття 9. Забезпечення захисту інформації в системі

Стаття 10. Повноваження державних органів у сфері захисту інформації в системах

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про захист інформації в системах

Стаття 12. Міжнародні договори

Стаття 13. Прикінцеві положення



Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. N 373
Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах
(Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1700 ( 1700-2006-п ) від 08.12.2006 }

Відповідно до статті 10 Закону України "Про захист інформації
в інформаційно-телекомунікаційних системах" Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

Закону «Про захист персональних даних» 2010



Стаття 1. Сфера дії Закону
Стаття 2. Визначення термінів
Стаття 3. Законодавство про захист персональних даних
Стаття 4. Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними
Стаття 5. Об'єкти захисту
Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних
Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних
Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних
Стаття 9. Реєстрація баз персональних даних
Стаття 10. Використання персональних даних
Стаття 11. Підстави виникнення права на використання персональних даних
Стаття 12. Збирання персональних даних
Стаття 13. Накопичення та зберігання персональних даних
Стаття 14. Поширення персональних даних
Стаття 15. Знищення персональних даних
Стаття 16. Порядок доступу до персональних даних
Стаття 17. Відстрочення або відмова у доступі до персональних даних
Стаття 18. Оскарження рішення про відстрочення або відмову в доступі до персональних даних
Стаття 19. Оплата доступу до персональних даних
Стаття 20. Зміни і доповнення до персональних даних
Стаття 21. Повідомлення про дії з персональними даними
Стаття 22. Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних
Стаття 23. Уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних
Стаття 24. Забезпечення захисту персональних даних у базах персональних даних
Стаття 25. Обмеження дії окремих статей цього Закону
Стаття 26. Фінансування робіт із захисту персональних даних
Стаття 27. Застосування положень цього Закону
Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства
про захист персональних даних
Стаття 29. Міжнародне співробітництво
Стаття 30. Прикінцеві положення
м. Київ, 1 червня 2010 року
Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України

“Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері” (22.04.98 р.);

“Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою” (16.09.98 р.);

“Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади” (14.07.2000 р.);

“Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі” (31.07.2000 р.);

“Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні” (09.12.2000 р.);

“Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року

“Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій” (23.08.2001р.) та ін.

9.Концепція державної інформаційної політики
З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Концепцію Національної програми інформатизації
1998 року

Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Р о з д і л II СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Р о з д і л III ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Р о з д і л IV ВИЗНАЧЕННЯ, ГОЛОВНА МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ
Р о з д і л V ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ
Р о з д і л VI ОСНОВНІ НАПРЯМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Основними напрямами інформатизації є:
1. Розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації
2. Формування національної інфраструктури інформатизації
3. Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони
4. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку
5. Інформатизація пріоритетних галузей економіки
6. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю
7. Інформатизація соціальної сфери
8. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів
9. Інформатизація науки, освіти і культури
10. Міжнародне співробітництво

Р о з д і л VII ОЧІКУВАНІ НАСЛІДКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Особливості сучасного етапу розвитку української державності.

По-перше, на сьогодні в Україні здійснюються глибокі соціально-економічні і політичні перетворення.

По-друге, кардинальне реформування конституційних, політичних, соціально-економічних основ української державності.

По-третє, йдуть складні процеси формування відносин у державі за новими для посттоталітарної України демократичними принципами.

По-четверте, нові соціально-економічні умови і відносини в суспільстві, що реально формуються в процесі реформ, обумовлюють необхідність адекватної зміни методів, форм і технологій державного управління, у цілому всієї системи державного управління.

Концептуальні положення

  1. Перехід до інформаційного суспільства.

  2. Розробка інформаційної політики інформатизації

  3. Перехід від “технологічної” політики до “соціально-технологічної”, що охоплює максимально широко все, що стосується інформації, наприклад, засоби масової інформації.

  4. Нова стратегічна ціль політики, котру можна коротко визначити як забезпечення переходу України до інформаційного суспільства.

  5. Довгострокова стратегічна ціль державної інформаційної політики України (у розширеному варіанті) – це формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору цілісної держави, його інтеграція у світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливостей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях.

Для досягнення вказаної цілі в процесі корінного реформування основ української державності на перший план в інформаційній сфері постають такі завдання:

  1. зміцнення єдності інформаційного простору та усунення інформаційних погроз цілісності держави;

  2. створення інформаційних умов для інтенсивного формування громадянського суспільства;

  3. забезпечення інформаційного середовища для постійної відкритої взаємодії між державною владою і громадянським суспільством, що формується;

  4. інвентаризація і визначення всього комплексу умов, у тому числі права власності, володіння і розпорядження, експлуатації накопичених інформаційних ресурсів та існуючих інформаційно-комунікаційних мереж і систем;

  5. створення правових, економічних і організаційних умов для об'єднання державних й недержавних інформаційних ресурсів, інформаційно-комунікаційних мереж і систем у єдину загальнодержавну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру та систему національних інформаційних ресурсів;

  6. визначення правил і умов функціонування національного ринку інформаційної продукції і послуг у нових економічних умовах, що сприяють його інтенсивному й рівноправному розвитку по всій території країни та інтеграції у світовий інформаційний ринок.

Вважаємо, що під час розробки концепції державної інформаційної політики України варто виходити з необхідності прийняття таких базових принципів:

  1. відкритості інформаційної політики;

  2. рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин;

  3. системності;

  4. пріоритетності вітчизняного виробника;

  5. непротиречності — головні заходи повинні бути спрямовані на забезпечення державних інтересів України, але не суперечити соціальним інтересам громадян країни;

  6. соціальної орієнтації — фінансування державою тільки того, що спрямовано на інформаційний розвиток соціальної сфери;

  7. пріоритету права перед силою.

На основі виділених принципів слід проводити оцінку поточного стану і визначити пріоритетні напрямки державної інформаційної політики стосовно таких компонентів:

  1. інформаційних ресурсів;

  2. інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури;

  3. інформаційних і телекомунікаційних технологій, систем і засобів їх реалізації;

  4. виробництва і споживання засобів інформації, інформаційних продуктів і послуг (науково-технічний і виробничий потенціал; ринок інформації, інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг; домашня комп'ютеризація);

  5. засобів масової інформації;

  6. інформаційного законодавства;

  7. систем забезпечення інформаційної безпеки;

  8. взаємодії інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури України з глобальними інформаційними мережами.

В концепції державної інформаційної політики необхідно визначати і очікувані результати в різноманітних сферах суспільного розвитку в зв'язку з реалізацією державної інформаційної політики:

  1. в галузі геополітики, безпеки і міжнародних відносин – вона повинна сприяти відновленню ролі України як повноцінного учасника світового інформаційного співтовариства, як провідної світової держави, що володіє багатющими інформаційними ресурсами, де швидко розвивається інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура;

  2. в економіці – вона повинна бути орієнтована на випереджаючі темпи створення, поширення, постійне відновлення і використання інформації як важливої умови структурної перебудови економіки країни в найкоротші терміни, істотне підвищення рівня життя населення;

  3. в галузі державного управління – вона відкриває можливості переходу до нової якості управління за рахунок забезпечення всіх суб'єктів системи управління своєчасною, повною і достовірною інформацією, поліпшити підготовку і прийняття рішень на всіх рівнях системи управління, зробити ефективним громадський контроль за діяльністю органів державної влади;

  4. в галузі освіти, науки і культури — вона повинна сприяти серйозним перетворенням цих сфер щодо радикальної зміни сутності та організації процесів навчання і розвитку людини, формування системи дистанційної, безупинної і відкритої освіти, зберігання та розвитку вітчизняної культури, включення української науки у світові системи наукового інформаційного обміну;

  5. у соціальній сфері – вона повинна забезпечити розробку і здійснення цивілізованих, демократичних форм і методів впливу на ЗМI, формування і поширення духовних цінностей, що відповідають національним інтересам і культурно-історичним традиціям України.


10.Державна інформаційна політика і національні інформаційні ресурси

Особливості сучасних умов:

  • в сучасних умовах значно розширилися можливості для реалізації конституційних прав громадян на інформацію та свободу інформаційної діяльності,

  • суттєво зросли потреби потенціально активної частини суспільства в інформаційній взаємодії як всередині країни, так і з зовнішнім світом;

  • інтенсивний розвиток глобальної інформаційної інфраструктури;

  • інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура в сучасних умовах стають ареною міжнародної боротьби за світове лідерство, за досягнення певних стратегічних і тактичних політичних цілей;

  • інформаційна революція перетворилася на революцію у воєнній справі.

Головною метою державної інформаційної політики стосовно національних інформаційних ресурсів, є створення необхідних економічних і соціокультурних умов та правових і організаційних механізмів формування, розвитку і забезпечення ефективного використання національних інформаційних ресурсів в усіх сферах життя і діяльності громадянина, суспільства й держави.

Функції державного управління інформаційними ресурсами можна сформулювати, як:

  • розробка й прийняття політичних рішень, законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами та удосконалення механізмів реалізації правових норм чинного законодавства;

  • визначення і здійснення повноважень державних органів, органів регіонального й місцевого самоврядування щодо оперативного управління (володіння, розпорядження, користування) державними інформаційними ресурсами;

  • розробка і реалізація організаційних заходів і нормативно-методичного забезпечення відомчих і регіональних структур та недержавного сектора в сфері формування та використання інформаційних ресурсів за умови координації діяльності згаданих структур;

  • розробка і реалізація фінансово-економічних засад регулювання процесів формування та використання інформаційних ресурсів;

  • здійснення державної реєстрації інформаційних ресурсів, забезпечення повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах використання інформації, що виникає (створюється) у процесі діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;

  • введення технологічно та методологічно єдиних засад формування інформаційних ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій для надання їх у вільний доступ громадянам і організаціям (крім інформаційних ресурсів, що мають відомості, віднесені до державної таємниці та до іншої інформації з обмеженим доступом);

  • забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів для діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування та державних підприємств, установ і організацій;

  • оптимізація державної політики інформатизації щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем;

  • забезпечення функціонування ефективно діючої комплексної системи захисту інформаційних ресурсів;

  • забезпечення захисту громадян, суспільства і держави від хибної, спотвореної та недостовірної інформації;

  • забезпечення розробки та застосування правових, організаційних і економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних ресурсів України (ринку інформації, інформаційних технологій, засобів обробки інформації та інформаційних послуг);

  • регулювання інформаційного співробітництва, спрямованого на забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної державної політики наукової підтримки системи державного управління формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних ресурсів;

  • кадрове забезпечення функціонування системи державного управління національними інформаційними ресурсами;

  • інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері управління інформаційними ресурсами;

  • контроль за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і використання інформаційних ресурсів;

  • нагляд за додержанням законодавства в сфері формування, розвитку, використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері суспільних інформаційних відносин.

Організаційно-правова система державного управління інформаційними ресурсами має функціонально три основних рівні:

Перший - стратегічний рівень - є рівнем прийняття політичних рішень, законодавчого та нормативно-правового забезпечення державної політики щодо управління національними інформаційними ресурсами України.

Другий - є рівнем організаційного та нормативно-методичного забезпечення виконання законодавчих і нормативно-правових актів, координації і контролю за формуванням, поширенням та захистом інформаційних ресурсів.

Третій - виконавчий рівень, на якому забезпечується безпосередньо виконання законодавчих і нормативно-правових актів та здійснюється відомчий та територіальний нагляд за встановленим порядком і правилами формування, поширення та використання інформаційних ресурсів.
11.Сучасний стан та перспективи розвитку державної політики у сфері свободи слова та інформації

Головними ознаками сучасного суспільства є:

  • зростання ролі інформації,

  • індустрія інформаційних послуг,

  • інформаційна економіка,

  • сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв’язку,

  • значний потенціал науки,

  • потреба фізичних та юридичних осіб в інформації,

  • високий рівень інформаційно-правової культури всіх суб’єктів інформаційних відносин.

Державна інформаційна політика це політика, яка засобами державної влади створює та забезпечує

  • функціонування правової системи регулювання інформаційних відносин,

  • захист прав людини й основних свобод,

  • забезпечення збалансування інтересів людини, суспільства та держави у всіх сферах інформаційної діяльності.

Основи державної політики у сфері свободи слова та інформації

  • Стаття 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН надає кожному право шукати, отримувати, розповсюджувати інформацію та діяти будь-якими засобами і не залежно від кордонів.

  • Директива 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 р. "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільне переміщення таких даних",

  • Декларація "Про свободу вираження поглядів та інформації" від 29 квітня 1982 р.,

  • Резолюція 1003 (1993) "Про етичні принципи журналістики",

  • Резолюція (74) 26 "Про право на відповідь – стан особи відносно преси",

  • Резолюція 1120 (1997) "Про вплив нових комунікативних та інформаційних технологій на демократію",

  • Резолюція 1142 (1997) "Про парламенти ї засоби масової інформації",

  • Рекомендація № R (94) 13 "Про заходи щодо сприяння прозорості засобів масової інформації",

  • Рекомендація № R (96) 4 "Про захист журналістів за умов конфліктів та тиску",

  • Рекомендація № R (97) 21 "Засоби масової інформації та сприяння культурі терпимості",

  • Рекомендація № R (97) 19 "Про показ насильства електронними засобами масової інформації",

  • Рекомендація № R (97) 20 "Про наклепницькі висловлювання",

  • Рекомендація № R (99) 15 "Про висвітлення в засобах масової інформації виборчих компаній",

  • Рекомендація R (99) 1 "Про заходи щодо сприяння плюралізму в засобах масової інформації",

  • Рекомендація № R 1407 (1999) "Засоби масової інформації та культура демократії",

  • Рекомендація № R (2000) 7 "Відносно права журналістів на не розкриття своїх джерел інформації",

  • Рекомендація № R 1589 (2003) "Свобода вираження поглядів у засобах масової інформації в Європі",

  • Рекомендація № R (2002) 2 "Про доступ до офіційних документів".

Нормативно-правові акти Україні у сфері свободи слова та інформації

  • стаття 41 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

  • стаття 67 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

  • стаття 451 Закону України "Про інформацію".

  • IT-розвиток України входить п’ятірку головних пріоритетних напрямків державної політики.

  • ЗУ "Про доступ до публічної інформації"


12.Закон України “Про національну програму інформатизації”. Головна мета програми. Складові національної програму інформатизації. Основні завдання, на вирішення яких спрямована національна програма інформатизації. Характеристика сучасного стану інформатизації. Стратегічні цілі та основні принципи інформатизації. Складові національної інформаційної інфраструктури. Основні напрямки інформатизації. Сфера дії закону.
Цей Закон визначає загальні засади формування, виконання та
коригування Національної програми інформатизації. м. Київ, 4 лютого 1998 року
Питання 1: Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та поняття
Стаття 2. Національна програма інформатизації
Стаття 3. Завдання законодавства про Національну програму інформатизації
Стаття 4. Сфера дії та суб'єкти цього Закону
Стаття 5. Головна мета та основні завдання Національної програми інформатизації
Стаття 6. Функції органів державної влади у реалізації Національної програми інформатизації
Стаття 7. Взаємозв'язок Національної програми інформатизації та системи планування економічного і соціального розвитку України
Питання 2: Р о з д і л II ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Стаття 8. Концепція Національної програми інформатизації
Стаття 9. Порядок представлення та затвердження Національної програми інформатизації
Стаття 10. Замовники Національної програми інформатизації
Стаття 11. Керівник Національної програми інформатизації
Стаття 12. Науково-технічна рада Національної програми інформатизації
Стаття 13. Формування Національної програми інформатизації
Стаття 14. Експертиза окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації та Національної програми інформатизації
Стаття 15. Виконавці окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації
Стаття 16. Умови відбору нерезидентів виконавцями окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації
Стаття 17. Галузеві програми та проекти інформатизації
Стаття 18. Регіональні програми та проекти інформатизації
Стаття 19. Програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування
Стаття 20. Особливості закупівлі програмних, технічних та інших засобів для виконання Національної програми інформатизації
Стаття 21. Порядок використання програмних засобів для виконання Національної програми інформатизації
Стаття 22. Права та обов'язки Генерального державного замовника щодо формування та виконання Національної програми інформатизації
Стаття 23. Права та обов'язки суб'єктів Національної програми інформатизації щодо її формування та виконання
Питання 3:Р о з д і л III ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Стаття 24. Фінансове забезпечення виконання Національної програми інформатизації
Стаття 25. Економічне стимулювання виконання окремих завдань проектів) Національної програми інформатизації
Питання 4: Р о з д і л IV ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ФОРМУВАННЯМ ТА ВИКОНАННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Стаття 26. Контроль за виконанням Національної програмиінформатизації
Питання 5: Р о з д і л V МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПРИ ВИКОНАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Стаття 27. Міжнародне співробітництво при виконанні Національної програми інформатизації
Стаття 28. Міжнародні договори
Питання 6:Р о з д і л VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Питання 7 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А від 31 серпня 1998 р. N 1352 Київ Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації

Частина 1

Частина 2

Частина 2

Націона́льна програ́ма інформатиза́ції (НПІ) — комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський...
Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень...
КАФЕДРА СИСТЕМ ТЕХНІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ
Галузь застосування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ...
«МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ» для випускників заочної форми навчання
НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ
Цей документ не може бути повністю або частково відтворений, тиражований ї розповсюджений без дозволу Державного комітету України...
Тема. Апаратні засоби захисту інформації в комп’ютерних системах
Формування знань класифікації, призначення, особливостей застосування апаратних засобів захисту інформації в комп’ютерних системах....
Міністерство освіти і науки України
України від 5 травня 2011 року №547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» та для належної...
Задачах Тема «Поняття комплексного числа»
Назвіть уявну та дійсну частини комплексного числа та якими символами їх позначають?
Законодавче забезпечення права споживачів на отримання інформації про товар українською мовою
...
РЕКОМЕНДАЦІЇ віднесення публічної інформації до службової згідно...
Рекомендовано до застосування Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань доступу до публічної інформації...
В. П. Жиленко Кафедра менеджменту. Національний університет кораблебудування...
Кафедра менеджменту. Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Миколаїв
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка