Основні показники, що характеризують стан поводження з твердими побутовими відходами в Україні в 2008 році (за результатами даних форми 1-ТПВ)

Інформаційна довідка стосовно ситуації у сфері поводження з відходами, зокрема з твердими побутовими відходами Основні показники, що характеризують стан поводження з твердими побутовими відходами в Україні в 2008 році (за результатами даних форми 1-ТПВ) У 2008 році однією з найбільш гострих господарських і природоохоронних проблем залишалася проблема твердих побутових відходів (ТПВ). Питомі показники утворення відходів у середньому становлять 220-250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. До складу ТПВ входять такі основні компоненти: харчові відходи – 35-50%, папір і картон – 10-15, вторинні полімери – 9-13, скло – 8-10, метали – 2, текстильні матеріали – 4-6, дерево – 1, будівельне сміття – 5, інші відходи – 10%. Згідно зі статистичними даними Мінжитлокомунгоспу у 2008 році зібрано 50,124 млн.м3 (12,5 млн.тонн) (у 2007 році - 46 млн.м3 (11,6 млн.тонн) твердих побутових відходів, які в основному захоронюються на 4157 сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею 7404,5 га (у 2007 році - 4530 сміттєзвалищах і полігонах). Більше половини всього обсягу відходів збираються на територіях 6 регіонів: Донецької області (12,05%), м. Києва (11,92%), Дніпропетровської (9,03%), Одеської (7,43 %), Луганської (5,44%) та Харківської (5,01%) областей. З загальної кількості сміттєзвалищ 243 (5,8 %) перевантажені, вони займають 980 га (13,2 %), 1187 (28,6%) сміттезвалищ не відповідають нормам екологічної безпеки, вони займають відповідно 1492,4 (20,2 %). Вкрай незадовільно проводиться робота по рекультивації існуючих сміттєзвалищ та їх санації, кількість яких становить відповідно 88 з 443 (19,9 %) та 52 з 372 (14%) одиниць. При потребі паспортизувати 443 полігонів та сміттезвалищ паспортизовано лише 88 (19,1%). Практично всюди відсутні системи знешкодження фільтрату, що збільшує техногенну небезпеку цих об’єктів. На сміттєзвалищах не здійснюються заходи щодо вилучення та утилізації біогазу, чим, зокрема, порушуються закріплені Кіотським протоколом кількісні зобов'язання розвинутих країн і країн з перехідною економікою, включаючи Україну, по обмеженню і зниженню надходження парникових газів у атмосферу. У сільській місцевості населення, що не охоплено послугами з вивезення твердих побутових відходів, самостійно організовує захоронення твердих побутових відходів на, так званих, природних рельєфних утвореннях - вибалках, ярах, долинах малих річок та джерел, що являє собою серйозну екологічну небезпеку, оскільки дощові та снігові води виносять забруднюючі речовини безпосередньо у водні об'єкти. Кошти, які сплачуються за послуги у сфері поводження з ТПВ за кожний куб.м (в середньому 10,46 гривень) у майже 2,5 рази перевищують кошти, що спрямовуються на розвиток сфери поводження з ТПВ (будівництво нових та реконструкція існуючих полігонів, оновлення парку автотранспорту, тощо). Згідно з фактично витраченими на розвиток сфери поводження коштів з кожного куб.м, найбільш перспективними є проекти у Вінницький, Сумський та Тернопільській області (додатки 1,2). Ведення реєстру місць видалення відходів (полігонів та сміттєзвалищ) здійснюється відповідно до статті 27 Закону України „Про відходи” та постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1216 „Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів”. Відповідно до статті 20 зазначеного Закону України та складання та ведення реєстру місць видалення відходів покладено на місцеві державні адміністрації, а також організація розроблення паспортів місць видалення відходів на підставі яких складається реєстр. Позиція Мінприроди щодо планів створення окремих сміттєспалювальних заводів в Україні (Combustion with energy recovery) Згідно з Національною стратегією поводження з твердими побутовими відходами в Україні, розробленою Держитлокомунгоспом України в 2004 році, в період коротко - та середньострокової перспективи термічна обробка (спалювання) відходів не може розглядатися як життєздатна альтернатива розміщенню відходів на санітарних полігонах України, окрім міст/регіонів, у яких створення полігонів на прийнятній від міста відстані неможливе через, наприклад, відсутність земельної ділянки. При цьому об'єкти для спалювання відходів слід запроваджувати тільки в тому випадку, якщо існує можливість використання як тепла, так і електроенергії, а також при умові використання сортувальних комплексів, які застосовуються для відокремлення, сортування та пакування перероблюваних матеріалів. Як зазначено вище, це території Донецької області, м. Києва, Дніпропетровської, Одеської, Луганської та Харківської областей. Термічна обробка відходів пропонує спосіб перетворення ТПВ у відносно інертні матеріали, як попіл та шлак, і надлишкову енергію у вигляді тепла або електроенергії чи їх комбінації. Процес передбачає значне зменшення по об'єму, часто до 5-10% від початкового об'єму відходів, та по масі, часто до 15-30% від початкової маси відходів. Термічна обробка (спалювання) також зменшує потенційний вплив відходів на довкілля, так як більшість органічних та небезпечних складових знищуються або перетворюються. В процесі термічної обробки (спалювання) утворюється NOx та інші гази, а також тверді частки, важкі метали та діоксини. Тому, необхідні комплексні системи очистки димових газів. Спалювання у порівнянні з захороненням на полігоні є більш дорогим, як з точки зору інвестицій, так і з точки зору операційних витрат. Щодо світового досвіду будівництва та експлуатації сміттєспалювальних заводів, то у розвинутих країнах має місце чітка тенденція щодо поступового обмеження їх використання на користь нових альтернативних технологій, пов’язаних з глибинним сортування та роздільним збиранням відходів. Спектр технологій Оскільки побутові відходи можуть мати дуже складний і нестабільний морфологічний склад, вони вимагають наявність цілого спектру технологій при поводженні з ними. Кожна з технологій має як свої переваги, так і недоліки: В першу чергу це - організація роздільного збирання та попереднього сортування ТПВ Передбачено Законом України „Про відходи”. Повторне використання – (recovery for recycling) Передбачено Законом України „Про відходи”. Біологічна переробка, в основному шляхом компостування (recovery for composting) Компост, що отримується у результаті зазначеної технології від несортованих відходів, забруднений важкими металами, та має обмежене використання. Так званий „зелений компост” отриманий після біологічної обробки відходів органічних відходів використовується в якості добрив. Захоронення, у т.ч. з отримання біогазу Отримання біогазу може бути розпочате лише через 5 – 10 років після початку експлуатації полігону, при цьому рентабельність суттєво залежить від загального обсягу розміщених відходів (більше 1 млн. тонн). Основними причинами напруженої ситуації у сфері поводження з відходами залишаються: незадовільне становище щодо утилізації, знешкодження та видалення відходів через відсутність достатньої кількості відповідних спеціалізованих підприємств та полігонів для централізованого розміщення промислових та побутових відходів; не використання в повній мірі центральними і місцевими органами державної влади своїх повноважень, визначеними 18 – 23 статтями Закону України „Про відходи”; незадовільне фінансування заходів у сфері поводження з відходами на всіх рівнях (національному, регіональному, місцевому, підприємства); вкрай низька плата за розміщення відходів, яка не відповідає європейській практиці, і не стимулює підприємства-утворювачів відходів впроваджувати заходи щодо їх утилізації, або передачі цих відходів спеціалізованим підприємствам; неефективне застосування механізму покарання за правопорушення у сфері поводження з відходами. На введення положень Закону України „Про відходи” напрацьовано досить потужну правову базу (на сьогодні прийнято більше п’ятидесяти нормативно-правових актів державного рівня, з яких – 15 Законів України, 32 рішень Кабінету Міністрів України). Разом з тим, ситуація у сфері поводження з відходами залишається складною. Це пов’язано з тим, що існує відчутний розрив між чинною нормативно-правовою базою і спроможністю держави забезпечити виконання її положень. Так, відповідно до статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію. Відповідно до статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин. Згідно зі статтями 20, 21 Закону України „Про відходи” вирішення питань щодо розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів, розміщення на своїй території об’єктів поводження з відходами, надання дозволів на будівництво цих об’єктів, організація збирання та видалення відходів належить до компетенції місцевих органів влади. Таким чином, слід констатувати, що законодавство у сфері поводження з відходами не працює на місцевому та регіональному рівнях. 21 січня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами” який розроблений спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади, зокрема Мінжитлокомунгоспом, яким передбачено: - перегляд повноважень у сфері поводження з побутовими відходами; - обов’язкове укладання договорів на отримання послуг з вивезення побутових відходів; - збільшення штрафних санкцій із виключенням процедури попередження за порушення правил благоустрою територій населених пунктів; - введення ліцензування на провадження господарської діяльності із захоронення побутових відходів; - обов’язкове впровадження роздільного збирання побутових відходів; - обов’язкове технічне оснащення полігонів побутових відходів системами вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату. Додаток 1 Додаток 2 Структура витрат на розвиток сфери поводження з ТПВ (тис.грн) Всього спрямовано на розвиток сфери поводження з ТПВ, тис.грн У тому числі будівництво нових полігонів - реконструкцію полігонів - оновлення парку спецавтотранспорту - оновлення контейнерного парку - інші витрати АР Крим 11550,4 2392,6 278,8 7577,6 1243,1 58,3 Вінницька 8712,8 4581 0 3328,5 661,5 141,8 Волинська 496,3 104,3 0 277 115 0 Дніпропетровська 17252,3 188 1358,4 8616,2 5005 2084,7 Донецька 30379 10622 3105 12246 1715 2691 Житомирська 4317,6 0 0 2863,2 325,3 1129,1 Закарпатська 4506,8 1229,4 982,3 950,8 563,8 780,5 Запорізька 6674,2 2434,6 739,6 2754,5 358,1 387,4 Івано-Франківська 4262,2 50 295 3321 349 247,2 Київська 8630,4 0 2586,31 2826,12 72,38 3145,59 Кіровоградська 1840,4 30,8 0 340 1042,8 426,8 Луганська 12682,86 5551,95 1600 3341,32 1669,63 519,96 Львівська 4082,92 351,12 1696 1436 463,2 136,6 Миколаївська 5287,9 200 298,3 3728,2 931,5 129,9 Одеська 6324,11 1044,8 1 3184,4 1477,51 616,4 Полтавська 9089,8 497 280 3880,3 3633 799,5 Рівненська 2201,3 0 240,5 788,2 547,5 625,1 Сумська 5795 4378 4,2 389 632 391,8 Тернопільська 4002,5 0 0 2904,7 836,7 261,1 Харківська 12328,2 482 242 9962,4 980 661,8 Херсонська 914,3 0 0 277 256 381,3 Хмельницька 4173,1 788 1628,4 1331,2 109,5 316 Черкаська 3275,3 0 459,2 654,3 908,8 1253 Чернівецька 2728,2 0 2010,1 451,3 221,5 45,3 Чернігівська 1907 0 235 934,9 427,9 309,2 м. Київ 22658,1 0 2654,4 406,8 2800 16796,9 м. Севастополь 730 0 360 0 0 370 Всього по Україні 196803 34925,57 21054,51 78770,94 27345,72 34706,25

Схожі: