Заступник директора з навчально-виховної роботи
|
|
Скачати 154.46 Kb.
|
|
Герц Олена Іванівна Заступник директора з навчально-виховної роботи Жовтоводської середньої загальноосвітньої з профільними класами школи № 5 САМОАНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ «Вчитель живе доти, доки вчиться, тільки-но він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель» К.Ушинський Слайд №1 На початку третього тисячоліття поглиблюються та прискорюються загальносвітові соціально-економічні, політичні, соціокультурні процеси, які визначають розвиток людства на сучасному етапі його життєдіяльності. Глобальні суспільні зрушення мають систематичний, швидкий, незворотний характер. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, швидкою інформатизацією та комп’ютеризацією, демократизацією суспільного життя . Найбільш відповідальною в цих умовах є роль освіти. Саме освіта має безпосередній та найбільший вплив на особистість і суспільство. Освіта є соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина. Завдяки діяльності вчителя реалізується державна політика у створені інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього, а також забезпечується Конституційне право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти. Все це висуває проблеми підготовки вчителя, його професійного становлення і професійної компетентності. Саме компетентнісний підхід розглядається як один із важливих концептуальних принципів, який визначає сучасну методологію оновлення змісту освіти. Питання, яке ми сьогодні розглядаємо, а саме – самоаналіз педагогічної діяльності вчителя, значною мірою пов’язане як і з оновленням змісту освіти в цілому, так і з поняттям професійної компетентності вчителя. Тому спочатку звернемось до загальноприйнятих визначень: Слайд № 2 Компетентність (лат.competens – відповідний, здібний) означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Професійна компетентність вчителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат. Педагогічна компетентність – це сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дають змогу здійснювати пошукову, естетичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення. Слайд № 3 Таким чином, можна зробити висновок, що основними структурними елементами педагогічної компетентності є:
Це ті елементи, які при організації ефективного навчально-виховного процесу підлягають вивченню, аналізу та контролю, а також повинні самим педагогом аналізуватися для визначення рівня свого професіоналізму, самовдосконалення, саморозвитку, реалізації свого творчого потенціалу. Теоретичні педагогічні знання передбачають зміст психолого-педагогічних знань, які визначені навчальними програмами. Психолого-педагогічна підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості; суті, цілей і технологій навчання та виховання; законів анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. Вона є основою формування гуманістично-орієнтованого мислення педагога. Психолого-педагогічні і спеціальні знання є необхідною умовою професійної компетентності. Практичне розв’язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання. Слайд № 4 Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь. Педагогічні уміння – це сукупність послідовно розгорнутих дій, що ґрунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички). Аналітичні уміння передбачають уміння аналізувати педагогічні явища; осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії з іншими. Знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності; правильно діагностувати педагогічне явище; знаходити способи оптимального вирішення педагогічних завдань. Прогностичні уміння передбачають управління педагогічним процесом;чітку уяву с свідомості вчителя, педагогічне прогнозування результатів педагогічного процесу; оволодіння прогностичними методами, висунення гіпотез, тощо. Проективні уміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну їх реалізацію. Рефлексивні вміння передбачають здійснення педагогом контрольно –оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій. Зміст практичної готовності вчителя виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння. Слайд № 5 Організаторські уміння передбачають залучення до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об’єкта в суб’єкт. Організаторські уміння педагога бувають мобілізаційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними. Мобілізаційні уміння вчителя обумовлені привертанням уваги учнів і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності. Інформаційні уміння пов’язані з безпосереднім викладом навчальної інформації, з методами її отримання та обробки. Розвивальні уміння передбачають визначення “зони найближчого розвитку” окремих учнів, класу в цілому. Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду; організацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціально-значущі якості особистості. Слайд № 6 Комунікативні уміння вчителя - це взаємопов’язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок педагогічної техніки. Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (учнів, учителів, батьків). Для цього необхідно вчити проникати в індивідуальну суть іншої людини, визначити її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах. Уміння педагогічного спілкування - це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати відповідно до класу й окремих учнів найдоцільніші способи поведінки звертань; аналізувати вчинки вихованців, визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях. Слайд № 7 Професійна компетентність учителя обумовлює його педагогічну майстерність. Значущість педагогічної компетентності для педагогічної діяльності зумовлюється її функціями. До них належать такі функції: -педагогічного самовизначення; -педагогічного самомотивування; -педагогічного самонавчання та самовдосконалення; -педагогічної самореалізації; - педагогічної само профілактики та само реабілітації. З огляду на зазначене та враховуючи те, що педагогічна діяльність – це творчий процес, можна стверджувати, що під професійною компетентністю педагога слід розуміти таку пошукову діяльність вчителя, коли на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості. Оволодіти педагогічною майстерністю, на думку Макаренка А.С., може кожний педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою, а вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожен досвід стає джерелом професійної майстерності. Ніхто не сперечатиметься з тезою, що якщо вчитель хороший, то й рівень знань учнів високий. Чим кращий, тим вищий. Що це означає? Постійна праця над собою, самоаналіз, самовдосконалення... Чому хтось є посереднім, інший хорошим, а ще інший дуже хорошим педагогом? По-перше, це, безумовно, талант. Але він не вирішує все. Сподіватись тільки на талант - це так само, як чекати, що авто без бензину поїде завдяки подуву вітру. Талант - це необроблений коштовний камінь, над яким багато працюють, щоби потім можна було захоплюватись блиском діаманта. Наскільки педагог оволодіє майстерністю викладання, залежить від його наполегливості. На шляху до власного самовдосконалення нас супроводжує самоаналіз. Аналіз діяльності полягає в порівнянні того, що планували зробити, з тим, що вийшло. Чому результат не такий, як хотілось? Що я пропустив? Чого не вистачає? Ці та подібні запитання кожний учитель повинен ставити собі й шукати на них відповіді. У дискусії із собою народиться ваша істина, тобто якась ідея, що покращить результат. Але не зважаючи на те, що слово «самоаналіз» вказує на особистісний характер даного процесу, для досягнення оптимального результату він має керованим, зпрогнозованим, відстеженим, можливо запланованим, а також теоретично та методично грамотним. Практика свідчить, що там, де проводиться відповідна робота на діагностичній основі, відбувається зниження педагогічних труднощів щодо самооцінки вчителя та оцінки заступника директора. Тому в практику методичної роботи школи введена діагностика професійної діяльності вчителів, яка забезпечить науковий підхід до організації роботи з педагогічними кадрами, виявлення їх професійного розвитку і саморозвитку. Проведення діагностування та самодіагностування педагогічної діяльності спрямоване на оволодіння кожним учителем навичок самоаналізу, самооцінки, що дозволить перевести роботу в режим активного саморегулювання та самокоригування, а також реалізувати одну із функцій методичної роботи стосовно конкретного педагогічного працівника - аналітично оцінювальну, сутність якої полягає передусім у критичному осмисленні існуючої педагогічної практики та особистого професійного досвіду і їх оцінювання. Результати анкетування заслуховуються на педагогічній, методичній раді школи, засіданнях методичних об'єднань, кафедр, проводяться індивідуальні співбесіди. В структурі методичної роботи вона виконує дві взаємопов'язані функції: функцію вивчення і оцінювання стану чи рівня та функцію навчальну. Слайд № 8 Основне призначення діагностування рівня професійної компетентності педагогічних працівників - надання необхідної допомоги педагогічним працівникам у професійному розвитку та врахування результатів організації в процесі системи методичної роботи. Критерії оцінювання рівня сформованості компетенцій педагога: * методичні знання; * наукові знання; * теоретичні знання (педагогічні, психологічні, професійні); * технологічні знання (знання і використання педагогічних технологій, конструювання уроків, здатність акумулювати і використовувати позитивний досвід діяльності колег). Прогнозування результатів, корекція, рефлексія власної діяльності тощо); * моральна культура педагога, етика, естетична, загальна, духовна, методична, фахова, дослідно-творча компетентність, культура праці та професійна етика, загальнопрофесійні уміння і навички (гностичні, конструктивні, комунікативні, організаційні тощо). Аналіз зібраних матеріалів дасть можливість виявити групи вчителів, які визначили для себе перелік утруднень і потребують навчання, методичної допомоги; педагогів, які мають високий рівень професійної підготовки, оволодівають інноваційними технологіями та цілеспрямовано впроваджують їх у процесі навчальної діяльності; створити динамічні творчі групи учителів для вирішення термінових проблем, пов'язаних з навчально-виховною діяльністю школи. За результатами діагностування у школі через методичні технології (школа перспективного педагогічного досвіду, школа молодого вчителя, школа педагогічної майстерності, майстер-класи, творчі групи), через різні форми методичної роботи (творчий звіт учителя, творчий портрет учителя, самоосвіта, науково-практична конференція, оперативно-методична нарада, групова та індивідуальна консультація, семінар, бесіда, дебати, дискусія, дидактична гра, ділова гра, методичний (аукціон, фестиваль, турнір), взаємовідвідування уроків, відкритий урок, методична декада і інші) реалізують систему неперервної педагогічної освіти. Одним із завдань методичної роботи школи є створення методичного функціоналу з метою сприяння підвищенню методичної майстерності педагогів через розвиток у них творчого потенціалу. Для ефективної реалізації завдань методична робота у нашому навчальному закладі має безперервний характер; робота всіх структурних одиниць та ланок спрямована на реалізацію науково-методичної проблеми школи і приведена до певної системи. Слайд № 9 Методичний функціонал включає форми методичної роботи: Індивідуальні форми роботи:
Групові форми роботи:
Колективні форми роботи
Кожного року вони можуть змінюватись в залежності від матеріалу, який дає діагностування, що проводиться частіше організовано в квітні-травні (протягом року діагностування спрямоване на забезпечення форм роботи методичного функціоналу). На початок навчального року методичний функціонал отримують керівники методичних об’єднань, творчих груп, тощо для подальшого деталізованого планування та роботи. Додаток. Методичний функціонал Слайд № 10 Одним із головних завдань у підвищенні ефективності професійної діяльності вчителя є визначення поняття « кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення вчителя повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності вчителя є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання школярів. Але в значної частини вчителів не сформована потреба до самоаналізу. Причину слід шукати в недостатньому знанні сучасної теорії навчання. Спостереженню й аналізу навчально-виховного процесу необхідно вчити всіх вчителів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підбити його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийомами навчальної діяльності вони оволоділи. Під час оцінки уроку необхідно простежити , як усі його компоненти, методи організації й структура підпорядковані поставленій меті. Суттєво важливо під час аналізу встановити логічну взаємопідпорядкованість усіх компонентів. Результативність аналізу навчального процесу здебільшого залежить від того, наскільки об’єктивні висновки. Єдині вимоги до уроку і його аналізу повинні враховуватися не тільки під час контролю за навчальним процесом, але й під час організації різноманітних форм методичної роботи. Велику цінність для формування вміння адекватної самооцінки представляє взаємовідвідування уроків. Під впливом суджень колег учитель по-новому оцінює методи, прийоми, які використав на уроці, оцінює зміст уроку. Педагог конструює урок, проводить, аналізує його, підбиває підсумки. Тому серед багатьох факторів, що визначають успіх роботи вчителя, головним є потреба й уміння аналізувати свою діяльність і діяльність своїх вихованців. Тільки аналіз і самоаналіз уроку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво. Професійний самоконтроль учителя за досягненням результату навчання – це форма педагогічної діяльності, що включає в себе усвідомлене, професійно орієнтоване на кінцевий результат планування та регулювання пізнавальної діяльності учнів. Специфіка професійного самоконтролю вчителя міститься не тільки в знанні зразку чи еталону того, чим повинен завершуватися процес навчання, але й в умінні звертатися до нього в процесі формування нових знань і вмінь. Від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чом залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці. У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості. Самоаналіз будується на принципах критичності, системності, рефлексії. Самоаналіз уроку – вид діяльності, в якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент. Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку значною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К.Бабанський., Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов та інші. Потреба в літературі із самоаналізу уроку – не дань традиції, а конкретна актуальна проблема. У сучасній науковій літературі виділяють основні підходи до поняття « самоаналіз уроку ». М.І.Махмутов розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Конаржевського Ю.А., самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення й певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. Т.І.Шамова вважає, що самоаналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання; насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки. Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці. Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:
Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?
Перш ніж вимагати від учителів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу. Існують різі схеми самоаналізу уроків Додаток. Схеми самоаналізу уроку Слайд № 11 Слайд № 12 Аналіз світових тенденцій у галузі педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму і особистих якостей вчителя. На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічатимуться вчителі у цьому тисячолітті, є: постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів; самостійна постановка і вирішення творчих і дослідницьких завдань; ускладнення проблем виховання; безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання, новими досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду; розв'язання складних професійних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок із таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, релігієзнавство, економіка, правознавство, кібернетика та ін.; робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі. Усе це може здійснювати лише вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти. Слайд № 13 Самоосвіта, підготовка педагога та вдосконалення його майстерності буде продуктивним за наступних умов: - В процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку; - Педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін; - Володіє розвинутою здатністю до рефлексії (діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків); - Програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності; - Педагог є готовим до творчості; - Існує зв'язок особистісного та професійного розвитку і саморозвитку.Слайд №14 Давня мудрість говорить: Хто стоїть на місці, той відстаєА хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому ц полягає основна місія сучасного учителя. Слайд № 15 Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формується у щоденній учительській праці. ЛІТЕРАТУРА 1. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. – М.: Педагогика, 1989.
|
Схожі:
|
План роботи учнівського самоврядування «Держава успіхів» Заступник директора з навчально-виховної роботи В. М Аврамчук Директор Л. О. Тимчук |
Попова Оксана Львівна, заступник директора з навчально-виховної роботи... Попова Оксана Львівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Люботинської гімназії №1 Люботинської міської ради Харківської... |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Заступник директора школи з навчально-виховної роботи призначається на посаду і звільняється з неї начальником відділу освіти |
ЗАТВЕРДЖУЮ Заступник директора школи з навчально-виховної роботи призначається на посаду і звільняється з неї начальником відділу освіти |
|
Корсунь Світлана Віталіївна, заступник директора з навчально-виховної... |
Заступник директора з навчально-виховної роботи Наприклад, недостатні умови для одержання відповіді. Це цілком відповідає меті загальної середньої освіти |
|
Підвищення рівня майстерності вчителя через залучення його до методичної роботи Чабан Л. П., заступник директора з навчально-виховної роботи Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів №34 Черкаської міської ради |
Освітянська виставка Білан Людмила Валентинівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Черкаської гімназії №31 Черкаської міської ради |
|
Неля Валеріївна Підручна, заступник директора з виховної роботи Золотоніської... Даний матеріал допоможе урізноманітнити виховний процес, використавши гру, як один з чинників стимуляції та активізації процесу виховання... |
«Формування інтелектуальних вмінь та навичок учнів на уроках біології» Криворучко Мар’яна Володимирівна, вчитель біології, заступник директора з навчально-виховної роботи Смілянського навчально-виховного... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua