Федір Решетніков «Знову двійка»


Скачати 144.49 Kb.
НазваФедір Решетніков «Знову двійка»
Дата21.11.2013
Розмір144.49 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи


Федір Решетніков «Знову двійка»
І.Д. Кирдей

ОЦІНКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИМІРУ ТА ФАКТОР МОТИВАЦІЇ

Анотація. У статті розглядається роль педагогічної оцінки, процесу оцінювання та пов’язаних з цим процесом рефлексій усіх учасників навчально-виховного процесу

Автором наведено порівняння шкали (критеріїв) оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі навчання, кореляція цієї шкали з шкалою оцінювання робіт зовнішнього незалежного оцінювання випускників 11-х класів.

Ключові слова: педагогічна оцінка, оцінний бал , «банківська» педагогіка, контроль, телематична модель навчання.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Проведені дослідження виявили, що за найбільш типовими способами оцінювання школярів вчителем можна судити про його професійну майстерність, ставлення до педагогічної діяльності та про нього самого як особистість. Оцінювання завжди належало до прерогативи вчителя. Саме ця його функція зазвичай є домінуючою при складанні портрета вчителя його учнями, батьками, колегами, адміністрацією, з рештою, ним самим.

МЕТА СТАТТІ

Дослідити вплив педагогічної оцінки та оцінного балу на особистість учня, пов’язані з цим рефлексії, що спонукають до позитивних або до негативних емоційних станів у процесі розвитку особистості учня.

СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ

  У наукових дослідженнях професійне вміння вчителя оцінювати вивчалися у декількох напрямах. Ряд вчених (Ш.О.Амонашвілі, Л.Ф.Ващенко, О.Я.Савченко, Л.М.Фрідман та ін.) характеризують цей феномен у зв’язку зі специфікою професійної діяльності педагога.

Інші (Б.Г.Ананьєв, В.С.Заслуженюк, Н.П.Зубалій, В.О.Онищук, В.А.Семиченко та ін.) розглядають оцінку як інструмент педагогічного впливу вчителя на учня.

Також вивчали оцінку як психологічний механізм саморозвитку і самовдосконалення особистості (Т.В.Вершиніна, Г.А.Карпова, Г.І.Липкіна) та компонент професійного мислення вчителя (Ю.М.Кулюткін, О.С. Цокур).

Загальновизнано науковцями, що оцінка може виступати як емоційне ставлення вчителя до навчальної діяльності учня, що виражається вербально і не вербально, означає згоду, схвалення, незгоду, незадоволення тощо. Позитивне емоційне оцінювання підтримує віру дитини у свої сили і можливості, негативне оцінювання, виражене конструктивно та доброзичливо, спонукає до усунення виявлених помилок та недоліків у навчанні.
Оцінка як вмотивоване оцінне судження, дає учневі можливість усвідомити, як саме він справився з роботою, що вийшло добре, в чому помилка, як її краще виправити. При цьому треба дбати про домінування позитивних переживань, тому будь-яке оцінювання повинно ґрунтуватися на доброзичливому ставленні до дитини. Наприклад: "Маринка дуже вдало поєднала свої спостереження щодо спільних властивостей паралелограмів, проте їй не вдалося правильно зробити рисунок. Впевнена, що наступного разу вона все зробить правильно", "Мені подобається, як ти використав нові знання для формування загального істинного судження, проте логічна конструкція вийшла складною". Важливо, щоб якісна характеристика відповіді завжди передувала кількісній оцінці результату. Це стимулює дитину до роботи над собою, утверджує позитивні емоції, оскільки усвідомлюється справедливість оцінки.
Оцінка у вигляді цифрового балу дозволяє учневі усвідомити свою поточну і загальну успішність, адже результати його праці для оточуючих виражаються кількісно.

Вироблення навички правильного оцінювання має важливе значення в професійному становленні педагога. Педагогічна оцінка розглядається як структурний компонент педагогічної діяльності вчителя (В. В. Богославський, Н. В. Кузьміна), в якому знаходять вираження особливості особистості педагога.

В силу обраної професії кожен вчитель хоча б раз замислювався над рядом філософських питань, наприклад, «Що таке освіта?», «Чи потрібно вчити людину?», «Як оцінити думку?». Відповідальність оцінюючого щоразу повертає нас до рядків О.С. Грібоєдова (1795—1829) з комедії «Горе від розуму»: «А судьи кто? …».

Цей крилатий вислів нагадує всім, кому в силу професії приходиться давати оцінку діяльності іншої людини, що слід бути максимально об’єктивним, оцінювати не особисті якості, а результат діяльності, використовувати при цьому загальноприйняту шкалу, однакову для всіх, в тому числі й для судді, яким наразі виступає вчитель.

Історія педагогіки останніх трьох століть виділяє три періоди становлення і розвитку (премодернізм, модернізм та постмодернізм), нерозривно пов’язаних з історією всієї культури, кожен з яких чітко детермінує роль педагогічної оцінки в процесі навчання.

Період премодернізму відзначається релігійністю, традиційністю, вірою. В ньому оцінка знань (як і педагогічна оцінка) проста і однозначна: все, що суперечить традиції – неприйнятно, недопустимо, несхвально, все що вписується в традиційні канони є зразком для наслідування.

Модернізм, що виник під впливом ідей Ньютонівської механіки, взяв за цінності розум, науку, просвітительство. Були витіснені догми, що приймалися на віру, природничі науки змогли пояснити те, що раніше не потребувало пояснень як «божественне». Ньютон (1642-1727) ввів поняття "закони всесвіту". Якщо до цього люди сприймали явища природи, такі, як ураган, блискавка, посуха тощо, як прояв божественної кари або ж, навпаки, благословення у випадку сприятливої ​​погоди, то тепер все пояснювалося законами механіки.

В період модернізму знання набувають прикладного вигляду, а їх оцінювання можна вписати в шкалу, поставити у відношення «менше-більше». Проста більшість знань оцінювалась вище. Як протилежна сторона медалі, у гонитві за сумою знань як вищою метою, виникає модель «банківської» педагогіки. Бразильський філософ Паулу Фрейре (1921-1997) у своїй праці «Педагогіка пригноблених» пише : «...освіта стає процесом вкладення, у якому учні є депозитаріями, а вчитель - вкладником. Замість спілкування, учитель формує і вкладає повідомлення в учнів, які терпляче його приймають, запам'ятовують і відтворюють. Це «банківська» модель освіти, за якою обсяг операцій, дозволених учням, охоплює лише приймання, розкладання по поличках та зберігання вкладеного [3; 54].

До чого призвело таке оцінювання яскраво описує Мішель Фуко (1926-1984) у своїй роботі «Наглядати та наказувати. Народження тюрми»: «претензії на істину оголюють авторитарну природу людини», «в будь-якому суспільстві людина затискається в лещата влади, яка накладає на неї примушування, заборони та зобов`язання». Цим самим формується «слухняне тіло», яке «можна підкорити, використати, перетворити та удосконалити». До списку інститутів влади, які М.Фуко називав тоталітарними та репресивними за своєю суттю, поряд з в`язницями, казармами, лікарнями, він заніс освітні інститути – школи, університети, коледжі, інтернати. Вони сприяли формуванню образу «людини-машини…, що є сукупністю шкільних статутів». Всі соціальні інститути, в тому числі освітні, є осередками дисципліни, яка «виробляє слухняні тіла».

І хоча офіційно відбулася відмова від ідей «банківської» педагогіки, навчальні заклади декларують свободу особистості учня, на ділі ми все ще спостерігаємо протилежне.

Друга половина ХХ ст. остаточно відмовилась від чистого розуму, оскільки війни та насильство, що значно поширились у ХХ ст., засвідчили, що наука не завжди використовується на благо (ядерна, хімічна, біологічна зброя тощо).

Найвищою цінністю оголошується людина та її свобода. Формування нового постмодерністського типу людини – «людини безмежно індивідуалізованої», стало фактором, який справив великий вплив на переоцінку цінностей в педагогічній теорії, що потягло за собою зміни у педагогічній практиці (В.Кравець).

Постмодерністську людину, яка характеризується своєю багатомірністю та різноманітністю, важко втиснути в рамки стандарту, обмежити єдиними для всіх правилами та нормами, залякати відповідальністю за порушення цих правил, позбавити її особистості, «підкорити тому чи іншому принципу поведінки», «переконати відмовитися від «себе самої в ім`я вищих інтересів цивілізації».

Так як людина стає центральною цінністю філософії постмодернізму і не тільки філософії, але й «центральною цінністю функціонування системи освіти», то до аксіологічного аспекту філософії освіти слід віднести складання нових етичних відносин між вчителем та учнем, народження нового типу педагогічного спілкування. Це стосується і характеру соціокультурної комунікації, де «вчитель та учень вчаться разом», поважаючи цінності, інтереси та життєвий досвід один одного (Клайв Бек).

В умовах інформаційного суспільства, «яке розуміється не просто як етап технологічного розвитку, а як нова стадія духовного розвитку людства», проходить зміна моделі навчання на «технічну або телематичну модель», причиною якої був зв`язок «нового знання» з «новою технікою або новими технологіями».

Тепер знання можуть передаватися не тільки традиційно, але й на «мові інформатики». Тому дидактика «може бути передовірена машинам, які поєднують класичні види пам`яті (бібліотеки і т.д.) та банки даних з мислячими терміналами».

Можливість отримання інформації з різних джерел, завдяки новим технологіям, підняла питання про зміщення авторитетів та ролі вчителя. Це призвело до появи ідеї безперервної освіти, в якій особливу цінність має вміння знайти інформацію, а не знати її. М. О. Бердяєв у книзі "Самопізнання" писав, що "педагогіка, гідна для однієї епохи, може виявитися непридатною та шкідливою для іншої".

В умовах інформатизації навчання оцінну роль виконує не лише вчитель, наприклад, в умовах коп’ютерного тестування її виконує комп’ютер. Його об’єктивність не залишає сумнівів. Орієнтовно такі ж вимоги ставляться сьогодні і перед педагогом на заключному етапі навчання у школі ІІІ ступеня. Особливо чітко це пролядається у системі оцінювання знань випускників при проходженні зовнішнього незалежного оцінювання.

Специфікація тестових та інших видів завдань передбачає чітку оцінну шкалу. Її перетворення у шкільну 12-бальну оцінку не проводиться – це можна зробити власноруч заради цікавості, зате існує таблиця відповідності набраної суми за всі правильно виконані завдання відповідній оцінці за 200-бальною шкалою. Така різноманістність у оцінюванні знань одного і того ж випускника з одного і того ж предмета не може не викликати бажання порівняти отримані результати. А потім знайти і ліквідувати причини розбіжностей. Напрошується висновок: а чи не логічно було б запровадити єдину шкалу для оцінювання знань учнів 11-х класів та випускників 11-х класів під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання? І, продовжуючи логічний ряд запитань: чи не пора проводити уроки контролю знань учнів 11-х класів за специфікацією тестів ЗНО, якщо вже так вкрай неможливо наблизити тести ЗНО до форм конролю, традиційних для середньої школи? Відомо, що 200-бальна шкала оцінювання тестів ЗНО не випадкова і пояснюється методами математичної статистики. А перетворення середнього балу атестата з 12-ти у 200-бальну не зрозуміле, тому з педагогічної точки зору, шкідливе.

У школі І-ІІ ступеня, на етапі формування особистості та здобуття вміння вчитися психологи, педагоги і вчителі-новатори одностайні у тому, що шкільна оцінка здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною оцінкою, вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні – навпаки можуть викликати негативне ставлення до конкретного предмета зокрема і навчання в цілому.

Оскільки нашою метою є дослідження впливу не лише оцінного балу, а також і педагогічної оцінки на особистість учня, то вважаємо за доцільне розглянути, що являє собою педагогічна оцінка.

Педагогічна оцінка є досить широким поняттям, яке включає оцінки, що даються дитині не тільки вчителем, а й батьками або будь-якою іншою особою, яка займається вихованням і розвитком дітей. Оцінка – “це повернення відбитого враження, могутній засіб у руках педагога” [5].

Педагогічну оцінку в широкому сенсі варто відрізняти від шкільної оцінки, що характеризує в балах відносні й абсолютні успіхи учня. Оцінка є педагогічним стимулом, що поєднує засоби заохочення та покарання. Причому крайні значення оцінок не завжди мають таку стимулюючу силу, яку мають середні оцінки.

Особливо важливу роль вона відіграє в дитячі роки й у період молодшого шкільного віку, тому що прямо пов’язана з формуванням у дитини відповідного ставлення до себе. За допомогою оцінок, що даються дитині з боку значущих дорослих, дуже просто зруйнувати її правильні уявлення про саму себе через те, що тут домішуються фактори емоційного порядку. Відновити адекватне ставлення до себе набагато складніше.

Від виставлення незадовільних оцінок відмовився В.О.Сухомлинський. він різко критикував усталену традиційну ситему опитування учнів за витрати часу, виставлення необ’єктивних оцінок вчителем, за завдання хвилювань дітям. Вчителі його школи не виставляли негативних оцінок учням початкових класів, надаючи можливість успішно засвоювати знання, після чого й виставлялася відповідна оцінка. Виставлення балів було індивідуалізованим.

З 70–х років ХХ століття у Грузії в ряді шкіл ведеться навчання, побудоване на змістовно-оцінній основі, без оцінних балів. Дослідження проводилося в напрямку пошуків більш глибокої мотивації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Проводились пошуки умов, за допомогою яких шкільне життя дитини набуло б для неї глибший, особистісний смисл. Такими умовами виступали встановлення гуманних стосунків у процесі навчання, прояв заохочую чого співчуття, співпраця зі школярами, ствердження радості учня на уроці. Як наслідок – зникли страх і хвилювання учнів перед оцінкою. Автор цього методу Шалва Олександрович Амонашвілі оцінокок не ставив, при цьому навчаючи дітей оцінювати знання своїх товаришів. На стадії “безеталонної” навчально-пізнавальної діяльності учнів педагог використовує стимулюючі коригування: “Я радий твоїм успіхам!”, “Спробуй зробити ось так!”, “Мені подобається твоя робота!”, “Дивись, як я буду це робити! А тепер повтори!”, “Спробуй ще раз!” і под.[6,227]. Ш. О. Амонашвілі виділив стадії динаміки емоційного стану учня в ситуації оцінювання:
1) стадія переживань і хвилювань;
2) ситуація первинної розрядки чи конфлікту;
3) ситуація вторинної розрядки і виникнення конфлікту.

Емоційні стани під час негативного оцінювання супроводжуються експресивними проявами (загальна нерухомість, глибокі зітхання, компенсаторні руху).

Часто оцінка регулює відношення до школяра в сім'ї. Відносини у сім'ї залежить від того, як інтерпретували шкільні оцінки близькі і на скільки вони задовольняють очікування дорослих. На цій основі відбувається зміна і переоцінка відносин з дорослими. Якщо неуспіх стійкий і дитина постійно відчуває докори, покарання, вона шукає спосіб збереження сформованих відносин і запобігання конфліктам. Такими способами можуть бути прогули, обман, списування.

Через отримані шкільні оцінками змінюється і відношення з боку сім’ї до вчителя, предмета, що він викладає зокрема та усього навчально-виховного процесу в цілому. Почастішали випадки, коли серед причин, які називають батьки при переводі дітей в іншу школу, називаються суб’єктивність оцінювання вчителями.

Проведені нами практичні дослідження включали анкетування 1200 школярів 1-11 класів. Серед інших запитань, анкета містила ключове.

Від отриманих у школі оцінок залежить (варіанти відповіді):

  • мій настрій на найближчий час;

  • моє ставлення до вчителя;

  • моє ставлення до предмета;

  • ставлення до вчителя і до школи з боку моєї сім’ї;

  • нічого не залежить.

Результати засвідчили, що 86% респондентів відповіли, що від отриманої оцінки залежить «моє ставлення до вчителя» (42%), «моє ставлення до предмета» (29%), «ставлення до вчителя зокрема і до школи в цілому з боку моєї сім’ї» (15%).

Отже, оцінювання є важливим фактором, що впливає на різні сфери життя дитини, формує її відношення до предмета, школи, навчально-виховного поцесу.

Контроль навчальних досягнень учнів означає виявлення, вимірювання і оцінювання знань та умінь учнів та включає кілька етапів. Оцінка є його результатом.

Виявлення та вимірювання називають перевіркою. Перевірка має за мету визначення не лише рівня і якості освіченості учнів, але й об’єму навчальної праці. Таким чином, перевірка – складова контролю, головною дидактичною функцією якої є забезпечення зворотного зв’язку між учителем та учнями, отриманням педагогом об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу.

Крім перевірки, контроль включає в себе інші складові, зокрема – оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки. Оцінка фіксується у вигляді певних умовних позначень і є одним із інструментів впливу на особистість у навчально-виховному процесі.

Форми і методи оцінювання навчальної діяльності школяра можуть служити гуманізації навчального процесу, якщо вони сприяють розкриттю особистості, активізації її творчого та духовно-психічного потенціалу, але за певних умов і навпаки, можуть призвести до дегуманізації та відчуження особистості.

На основі аналізу наукових джерел маємо змогу визначити декілька видів педагогічних оцінок:

  • предметні – стосуються того, що робить або вже зробила дитина, але не її особистості;

  • персональні – відносяться до суб’єкта й відзначають індивідуальні якості людини;

  • матеріальні – включають матеріальне стимулювання дітей за успіхи (гроші, речі, розваги тощо);

  • моральні – містять характеристику дій дитини з погляду їх відповідності прийнятим нормам моралі;

  • результативні – відносяться до кінцевого результату діяльності (що вийшло);

  • процесуальні – стосуються самого процесу діяльності (як зроблено);

  • кількісні – співвідносяться з обсягом виконаної роботи;

  • якісні – стосуються якості, точності, акуратності й інших показників досконалості роботи.

Користуючись тим чи іншим видом педагогічної оцінки, учитель повинен постійно враховувати її вплив на учнів, на формування їх особистості.

У свій час, К.Д. Ушинський жорстко критикував сучасні форми контролю, підкреслюючи насамперед те, що існуючі підходи і способи пригнічують розумову діяльність учнів. Вчитель, як правило, запитує лише одного або декількох дітей, а решта в цей час вважають себе вільними від будь-якої діяльності. У такий спосіб учень не здатний проявляти цікавість та ініціативність.

Збільшення кількості дітей, які не в змозі засвоїти шкільну програму, є відчутною проблемою сучасної школи. В основі причин неуспішності школярів покладено, з одного боку, – недостатньо розвинені вольові та моральні якості дітей, відсутність наполегливості, а з іншого боку, – недосконалість методів навчання та форм контролю.

На етапі початкового навчання у молодшому шкільному віці захопленість, цікавість до оточуючого та намагання виконати суспільно значущу діяльність визначають позитивне ставлення до навчання і пов’язане з цим емоційне переживання з приводу отриманих оцінок. Відставання ж у навчанні, отримання негативних оцінок викликають відразу, байдужість, небажання навчатися.

Існує пряма залежність між характером оцінного впливу педагога і самопочуттям дитини, його настроєм, продуктивністю діяльності. Якщо оцінки (позитивні чи негативні) протягом значного періоду повторюються, то відповідно повторюються і викликані ними почуття.

Негативна оцінки викликає в учня почуття незадоволеності, невдачі, діти втрачають надію на успіх, розвивається невпевненість у собі. Це стає перешкодою на шляху до отримання знань, що призводить до повного виключення учня із навчального процесу, руйнуванню працездатності, пасивності, прихованості.

Позитивні емоції на перших етапах учіння є головним стимулом для нових зусиль, є основою працездатності. Позитивна оцінка сприяє покращенню емоційного стану учня і має сприятливий вплив для формування позитивних мотивів учіння, розвиток працездатності дітей.
ВИСНОВКИ

Отже, педагогічна оцінка є одним із головних чинників самоусвідомлення дітей, оцінний шкільний бал - інструментом виміру вже набутих знань, умінь і навичок та важливим фактором мотивації до подальшої ефективної навчальної діяльності школярів.

Педагогічної оцінка має відповідати двом вимогам: бути об’єктивною та справедливою. Вимога об’єктивності пов’язана з тим, що оцінка повинна показати співвідношення між реально досягнутими результатами і результатами, які потрібно було досягти згідно з програмою; вимога справедливості полягає у тому, що оцінка повинна враховувати індивідуальні здібності учня.

Учителю необхідно постійно дотримуватися цих вимог, оскільки, порушуючи їх, він дає привід дітям відчувати непослідовність своїх дій.

Оцінні судження учителя мають бути змістовними, мотивованими, містити чіткі докази того, що учню вдається, що виходить добре, а в чому він допускає помилки та як їх подолати. Розуміння учнем критеріїв педагогічної оцінки, об’єктивне і справедливее оцінювання його навчальних досягнень вчителем дозволить включити в оцінну діяльність самих учнів, створити міцну основу для власної адекватної самооцінки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Гайдай І.В. Вплив педагогічної оцінки на особистість педагогічно занедбаного учня та його навчальну діяльність. [Електронийресурс]// http://irbis-nbuv.gov.ua

  2. М.М. Шпак. Вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня. [Електронийресурс] // http://irbis-nbuv.gov.ua

  3. Пауло Фрейре. Педагогіка пригноблених. [Електронийресурс] // http://www.una-unso.info/article/id-3/subid-12/artid-532/lang-ukr/index.html

  4. М. А. Бердяев.Самопознание.[Електронийресурс]//http://www.vehi.net/berdyaev/samopoznanie/index.html

  5. Роменова М. Психологія педагогічної оцінки [Електроний ресурс] // www.osvita.ua

  6. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки школьников: Экспериментально-педагогическое исследование. - М.,1984.

  7. Зубалій Н.П. Вплив оцінки на ставлення шестирічних першокласників до навчання //

Початкова школа 1990. –№ 5. - С.27-30.

  1. Предик А.А. Проблема оцінювання навчальної діяльності учнів початкової школи в Україні (50-ті – 90-ті роки ХХ століття) : Дис... канд. наук: 13.00.01 - 2009. [Електроний ресурс] //http://disser.com.ua/content/354809.html

  2. Вознюк, О.В. Побудова інтегральної педагогічної парадигми: постановка проблеми. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (48). pp. 22-26. [Електроний ресурс] // http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/3790


Схожі:

Федір Михайлович Достоєвський
...
Я проснувся… О ні… невже знову ранок… знову новий день… День який...
Я проснувся… О ні… невже знову ранок… знову новий день… День який знову не принесе нічого хорошого… Невже знову доведеться вставати…...
Екологічна безпека літосфери
Земля й вода, якщо вони безсовісно не пограбовані, можуть знову й знову давати все необхідне для життя.”
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле  
Це було третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають мені знову й знову йти до перемоги й отримувати...
Урок №8 УСНИЙ ТВІР-ОПИС МІСЦЕВОСТІ
Ужгород! Федір любив це місто над Ужем з його вузенькими вулицями, крамницями, готелями, ресторанами
8-10-ті КЛАСИ Перша частина завдань
Хлопчик відлив чашки чорної кави і долив її 6 молоком. Потім він випив чашки і знову долив її молоком. Потім він випив півчашки і...
Федір Достоєвський. Біографія
В одній з чорнових нотаток до роману «Підліток» Достоєвський писав: «Є діти, які з дитинства вже замислюються над своєю сім'єю, з...
Нарешті квітень. Земля в цвіту, а сумно на душі. Мимоволі подумки...
Нарешті квітень. Земля в цвіту, а сумно на душі. Мимоволі подумки оглядаєшся назад, у такий самий сонячний весняний день, як сьогодні....
Клавдіївська загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Міс Дюймовочка
Звучить музична відбивка (фонограма на секунду виводить на “форте”, а потім знову виводиться на “ піано”)
Резюме
Київ), Володимир Пастернак (м. Харків), Марія Потабенко (м. Київ), Богдан Проць (м. Львів), Володимир Різун (м. Львів), Володимир...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка