|
|
Скачати 144.96 Kb.
|
|
Тема2.2: Створення банку ідей. Аналіз та систематизація інформації. Мета: засвоєння знань про аналіз об’єктів проектування, сутність творчості, зміст та технологію створення банку ідей; формування вмінь аналізувати вироби та визначати завдання проекту та створювати банк ідей передбачуваних об’єктів проектування. Розвивати логічне мислення, уяву. Виховувати наполегливість, вимогливість, акуратність. формування вмінь. Дидактичні матеріали: журнали, диски зі зразками об’єктів проектування, комп’ютер, зразки виробів, клаузури, журнали. Тип уроку: формування практичних умінь та навичок. Структура уроку: I. Організаційна частина (2 хв) II. Актуалізація опорних знань та умінь учнів (5 хв) III. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв) IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв) V. Вивчення нового матеріалу: (15 хв) VI. Практична робота (16 хв) VII. Підсумок уроку (3 хв) Хід урокуІ. Організаційна частина:
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності: Ви знаєте, що виготовлення будь-якого технічного чи технологічного об’єкта починають зі творчого задуму. Розмірковуючи над проблемою, людина намагається віднайти найбільш удалий задум чи ідею, що допоможе розв’язати технічне протиріччя. Тут відразу варто зважити на дві обставини. По-перше, ідеї не з’являються самі по собі, навіть у випадку так званого «інсайту» або «осяяння», коли розв’язок приходить ніби сам по собі. По-друге, учені завжди доводили, що цей процес спонтанного відкриття не є чимось випадковим, а має свої приховані закономірності. Інформація, яка накопичується впродовж роботи над проектом, зберігається в банку ідей та пропозицій. Для того, щоб вона була використана максимально ефективно, її необхідно аналізувати, розподіляти чи класифікувати. Указані розумові операції є важливими для конструктора, який здійснює пошук можливих розв’язків проблеми, тому на сьогоднішньому уроці ми розглянемо цей процес більш докладно. IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку: • визначити послідовність створення банку ідей; • створити власний банк ідей передбачуваних об’єктів проектування; • розкрити сутність аналізу об’єкта проектування; • навчитися аналізувати вироби та визначати завдання проекту. V. Вивчення нового матеріалу Створення банку ідей Чи може процес творчості бути керованим? Чи може людина навчитися робити творче відкриття? І до сьогодні серед учених немає одностайної думки стосовно відповіді на ці та подібні запитання. Завжди існували науковці, які висловлювали думку, що творчі відкриття — це результат випадковості, сфера підсвідомого, непов’язана з логікою та інтелектом. Інші вчені, ґрунтуючись на ідеях І. П. Павлова, В. М. Бехтєрева, вважають, що процес творчості може відбуватися на заниженому рівні активності свідомості або на рівні підсвідомості. Але це трапиться, якщо йому передувала розумова робота з накопичення певної інформації про досліджуваний об’єкт. Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли дослідницький пошук підготовлений системою знань і йому передує напружена розумова діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так, ніби в комп’ютер уводять певний обсяг інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв’язок задачі. Людина за власним бажанням може розвинути в собі вміння, здібності, риси характеру, спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати щось нове, практично в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва. Серед таких умінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, вважають уміння створювати банк ідей та пропозицій. Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації з метою її аналізу, що прискорює процес вироблення творчих ідей і, відповідно, створення нового об’єкта чи його вдосконалення. Створення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали, як накопичувати та систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією інформацією — відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації завдання проекту тощо. Пошук інформації, яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп’ютер, але й залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом, який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми. Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати, як даний об’єкт буде розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте, мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі. Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів, коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів — виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз, доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо. Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої інформації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і який необхідно зберігати та класифікувати. З чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери використовують так звану клаузуру. Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень. Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами розв’язків проблеми тощо. Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Аналіз існуючих моделей. Методи розумової діяльності винахідника. У галузі виробничих технологій або високотехнологічних механізмів сконструйовано велику кількість технічних об’єктів — машин, двигунів, засобів зв’язку, знарядь праці тощо. Разом із тим винахідники в усьому світі продовжують пошуки все нових конструкцій та розв’язків. Цей пошук починають із того, що дизайнери аналізують зразки й аналоги об’єктів, які створювались у минулому або вже існують на цей момент. Відомий український академік, конструктор авіадвигунів Архип Михайлович Люлька якось зауважив: щоб успішно працювати над створенням нових двигунів і не знаходити вже відомі, конструктор повинен постійно тримати в голові досвід попередників і досягнення сучасних дослідників. Дійсно, якщо поглянути на будь-який вид виробничої діяльності людини, то він представлений у вигляді саме досвіду такої діяльності, який був накопичений упродовж минулих десятиліть, а то й століть. Указаний досвід не лише використовується в процесі створення чогось нового, а й виступає підґрунтям для подальшої еволюції суспільства і, зокрема, розвитку технологій та виробництва. Із розвитком цих технологій відбувається значне збільшення відповідних обсягів наукової та іншої спеціалізованої інформації. У тому числі й тієї, яка стосується об’єктів технологічної діяльності людини. Тому важливою рисою сучасного дизайнера чи фахівця будь-якої галузі виробництва є не стільки втримання в пам’яті всіх можливих варіантів конструкції та інших специфічних відомостей про виріб, як уміння здійснювати аналіз інформації, що стосується проекту і, зокрема, безпосередньо об’єкта проектування. Процес проектування та виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об’єкта підлягає закону, який можна назвати законом історичної детермінації або еволюції об’єктів технологічної діяльності людини. Суть цього закону полягає в тому, що створення нового пристрою чи будь-якого технічного або технологічного об’єкта (процесу) відбувається з опорою на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об’єктів чи процесів. Створення виробу починають із усебічного вивчення всіх питань, які в першу чергу стосуються історії створення подібних виробів, різних його комбінацій, дослідження ідей чи закономірностей, що закладені в принцип дії історичних попередників об’єкта проектування. Якщо ми проектуємо автомобіль, то закон еволюції технічних об’єктів можна виразити через такі запитання: «Яким автомобіль є сьогодні, яким був раніше і яким буде завтра»? Відповідаючи на поставлені запитання, дизайнер ураховує кращий досвід в історії створення та розвитку даного технічного об’єкта, окремо переглядає його недоліки (технічні, конструкторські, ергономічні тощо) та переваги, і на основі цього пропонує нові ідеї стосовно майбутнього авто. Отже, це своєрідний моніторинг, що проводиться стосовно існуючих аналогів об’єкта проектування, суть якого зводиться до того, що складають ряди, в яких відображають розвиток форми, конструкції, стилю, композиції тощо майбутнього виробу. Кожна наступна модель автомобіля в цілому за формою та конструкцією може бути схожою на попередню, проте має незначні відмінності, які покращують її ергономічні чи технологічні показники. Отже, дизайнер під час створення автомобіля не вигадує щось абсолютно нове, а спирається на вже відомі зразки, аналізує їх та вносить у їхню конструкцію нові елементи, змінює форму тощо. Аналіз, розподіл, класифікація — методи розумової діяльності винахідника. Як ми вже згадували вище, не кожна людина здатна втримувати всю інформацію про об’єкт проектування. Тому вчені досить часто вдаються до класифікації технічних об’єктів, намагаються систематизувати їх у певній послідовності з метою докладного аналізу. Тут аналіз слід розуміти як метод, що дозволяє одержати необхідну інформацію про структуру об’єкта дослідження (виріб, який проектують). Аналіз (у перекладі з грецької — розпад, розділення на окремі частини) — операція уявного або реального поділу цілого (об’єкта, властивості, процесу чи співвідношення між предметами) на складові частини, яка виконується в процесі пізнання або предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини. Аналіз у роботі дизайнера, конструктора — це метод наукового дослідження виробів, найголовніша складова художнього конструювання. Аналіз, як метод наукового дослідження, дає змогу здійснювати класифікацію. Тому, як правило, кажуть, що аналізувати — це значить досліджувати, розкладати на складові частини об’єкт дослідження. Розподілом називають процес мислення, за якого розглядається певний клас об’єктів, що уявно поділяють на два або більше підкласів. Наприклад, серед технічних об’єктів візьмемо клас двигунів та уявимо, що ми розподілили його на два підкласи: двигуни, які працюють на основі ЕДС (електрорушійної сили), і двигуни, що працюють за рахунок тиску води, яка створює відповідну реактивну силу. У наведеному прикладі клас розглянутих об’єктів слід вважати родом (двигуни) по відношенню до більш вузького класу об’єктів, які мають певну особливість (двигуни, що працюють на основі ЕДС). По відношенню до всього класу більш вузький клас двигунів буде називатися видом, а особливість (ЕДС), за якою ми його відібрали, — його видовою відмінністю. Якщо клас об’єктів розподілити на два підкласи, що мають протилежні видові відмінності, — двигуни, які працюють за рахунок тиску газу, і двигуни, які не працюють на основі газу, — то такий процес розподілу об’єктів називають дихотомією. Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого уявно об’єднують у групи предмети, що мають визначені ознаки, спільні для кожної групи. Результатом проведеної класифікації може бути зведена таблиця, в якій досліджувані предмети чи об’єкти укладені в різні групи. Прикладом класифікації як процесу мислення може бути таблиця В. О. Горського, за допомогою якої представлена еволюція двигунів. Зрозуміло, що вона не претендує на вичерпну енциклопедію двигуна, проте дає змогу зробити аналіз того узагальненого історичного досвіду, який склався у винахідництві та будуванні двигунів. Складена таблиця за таким принципом: горизонтальні рядки показують основні етапи історичного розвитку двигунів; у вертикальних рядках таблиці зібрані двигуни, що працюють від однакових джерел енергії. Якщо ви уважно переглянете таблицю, то нескладно помітити: кожна клітинка містить проект двигуна, який має не лише переваги, а й певні недоліки, що слугувало подальшим мотивом для вдосконалення конструкції і винайдення нового підходу чи ідеї в проектуванні двигуна. Кожна представлена в таблиці конструкція двигуна знайшла своє широке використання у певній галузі виробництва. І разом із тим, винахідники постійно аналізували відому конструкцію, ураховували позитивний досвід, намагаючись усунути негативні чинники в діючій конструкції. Класифікація промислової продукції є провідною умовою всебічного визначення її якості. У зв’язку з цим розрізняють різні види аналізу: художньо-конструкторський, функціональний тощо. Для визначення різних підходів у проведенні аналізу промислових виробів їх розподіляють на групи (підкласи). Так промислові вироби як окремий клас поділяють на чотири підкласи: а) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (меблі, одяг, взуття тощо); б) вироби, що обслуговують людину і водночас виконують технічну функцію (електроарматура, побутова техніка, пристрої тощо); в) вироби, що виконують певну роботу і частково обслуговують людину (засоби транспорту, прилади, станки тощо); г) вироби, які виконують лише певну роботу (автоматизовані системи, вузли механізмів машин тощо). Отже, підсумовуючи, можна відзначити, що аналіз, класифікація виробу проектування чи його аналогів — це трудомісткий процес розумової діяльності, який спрямований не лише на позитивні чи негативні сторони конструкції виробу, а й ураховує всі аспекти роботи над виробом: від його форми та кольору до реклами як продукту певної торгівельної марки. Тому під час аналізу дизайнер дає відповідь на запитання, що стосуються не лише того, що було чи що є, а й більш докладно визначає, які власне є потреби у вдосконаленні об’єкта проектування за такими напрямками, як: предметний (художня цінність виробу, нові конструктивні елементи чи функції, форма, колір, конструкційний матеріал, із якого виготовляється виріб); виробничий (технологічність об’єкта, автоматизація під час виготовлення, низька матеріало- та енергоємність виготовлення, уніфікація тощо); експлуатаційний (надійність, зручність в обслуговуванні тощо); торговельний (транспортування, тара чи упаковка до виробу, товарний вигляд, реклама на упаковці тощо). Дизайнер зобов’язаний аналізувати всі об’єкти власної творчої роботи — від загальних попередніх міркувань, до того, як почнеться процес проектування, на всіх етапах проектування та виготовлення виробу і навіть після того, як виріб випущено в серійне виробництво. Недостатній аналіз на окремих стадіях роботи знижує цінність виробу, ще на стадії його проектування. Відсутність обґрунтованого художньо-конструкторського аналізу під час проектування може призвести до морального знецінення виробу ще до того, як почнуть його серійний випуск. Аналіз об’єкта проектування передбачає поєднання різноманітних факторів, вимог, умов, шляхів реалізації проекту. Наприклад, якщо розглядати лише функціональну сторону об’єкта проектування і не враховувати конструкційний матеріал, форму виробу в цілому, конструктивні особливості, технологію його виготовлення, то аналіз виробу буде неповним, і таким, що не виявлятиме всіх проблем, які можуть виникати під час його проектування та виготовлення. Після того, як визначено напрямок чи напрямки, за якими будуть удосконалювати (змінювати) або «розвивати» конструкцію майбутнього виробу, чітко окреслюють діапазон необхідних для цього робіт, і відповідно на основі цього формулюють завдання. Визначаючи завдання, дизайнер у першу чергу з’ясовує два основних запитання: по-перше, який кінцевий результат необхідно одержати і, по-друге, чи буде одержано розв’язок проблеми, над якою працюють? Зрозуміло, що, коли розв’язуються проблеми високого рівня складності, однозначної відповіді на поставлені запитання одержати не можливо. Проте, якщо завдання формулювати в їх контексті й у ході роботи час від часу до них повертатись, то ефективність розв’язання проблеми значно зростає. Розглядаючи кожен можливий варіант розв’язку (мається на увазі форма виробу, колір чи обраний конструкційний матеріал, з якого його виготовлятимуть), дизайнер враховує: позитивні та негативні наслідки від прийнятого рішення;як це буде впливати на остаточний варіант, тобто розв’язок поставлених завдань. VI. Практична робота Складання ескізу виробу. Аналіз виробів. Завдання 1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру, покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних елементів та основних ідей проекту. Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу. Завдання 3. На основі виконаних замальовок образу майбутнього виробу чи клаузури здійсніть аналіз вашого виробу (або проекту в цілому), працюючи за таким алгоритмом: а) визначте недоліки проекту та випишіть їх окремо; б) перерахуйте позитивні сторони вашого проекту (майбутнього виробу); в) складіть план дій, за яким ви врахуєте або усунете недоліки вашого виробу та скористаєтесь перевагами Вашого проекту; г) обговоріть ваш план дій зі своїм товаришем за партою. Уважно вислухайте його зауваження чи пропозиції і, відповідно, ознайомившись із його проектом, обговоріть його план дій. 6.1. Вступний інструктаж 6.2. поточний інструктаж • слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться перед учнями; • допомагати учням у разі потреби; • звертати увагу учнів на типові помилки та хиби під час виконання практичної роботи; • відзначати правильність навчальних дій учнів. 6.3. Заключний інструктаж Зробити підсумок практичної роботи, мотивувати його. VII. Підсумок уроку 7.1. Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці? 2. Про які методи розумової діяльності винахідника ви дізналися? 3. Які методи ви використовували при виконанні практичних завдань? 4. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де і за яких умов це може бути? 7.2. Заключна частина: • виставлення оцінок за роботу на уроці; • домашнє завдання: вивчити параграф 4, виконати завдання практичної роботи. |
|
Створення банку ідей. Аналіз та систематизація інформації Розвивати логічне мислення, уяву. Виховувати наполегливість, вимогливість, акуратність формування вмінь |
Тема уроку. Технологія створення банку ідей Мета уроку: засвоєння знань про сутність творчості, зміст та технологію створення банку ідей; формування вмінь створювати банк ідей... |
|
УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР про створення на пайових засадах комерційного банку ... |
Формування світового ринку інформатики Розглядаються обставини створення масових телевізорів, магнітофонів, комп’ютерів, а також компакт-дисків та інших носіїв інформації.... |
|
Т ема: Тестування накопичувачів інформації та оптимізація їх роботи. Мета Мета: Узагальнення і систематизація теоретичних знань, формування практичних навичок тестування накопичувачів інформації та оптимізації... |
План Вступ. Основна частина. Використання технології укрупнених одиниць ... |
|
Уроку : узагальнення й систематизація знань з теми Учні повинні застосовувати навички читання для пошуку необхідної інформації на англійській мові |
Уроку: узагальнення та систематизація навчальних досягнень учнів.... Тема уроку. Узагальнення та систематизація знань учнів з теми «Лінійні рівняння з однією змінною» |
|
Тема. Апаратні засоби захисту інформації в комп’ютерних системах Формування знань класифікації, призначення, особливостей застосування апаратних засобів захисту інформації в комп’ютерних системах.... |
Проекту: «Ґрунти в рідному краї» Створення «банку даних», добірка «речових доказів» (ілюстрації, карти, слайди, таблиці повідомлення) |